Рішення № 89832191, 18.05.2020, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 127/33829/19

Провадження № 2/752/4621/20

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

18.05.2020 року Голосіївський районний суд м. Києва у складі

головуючого судді Шевченко Т.М.

з участю секретаря Власенко В.В.,

розглянувши за правилами спрощеного провадження з повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Гелексі" про визнання недійсним договору позики, -

в с т а н о в и в:

у грудні 2019 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ТОВ «Фінансова компанія «Гелексі» про визнання недійсним договору позики.

Свої вимоги мотивує тим, що 17 липня 2019 року між нею та ТОВ «ФК «Гелексі» з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем був укладений договір позики № 89975. Згідно договору відповідач надав позивачу у позику 3000 грн. Однак відповідачем не надано інформації про всі істотні умови договору. Так, на веб-сайті відповідача немає інформації про пункт 1.1.2.2, у якому зазначено, що позичальник зобов`язується повернути комісію, яка складає 1,9 відсотки в день від початкового розміру позики у відповідності до п. 1.1.1. договору. Натомість під час вибору умов договору мова йде про вигідні 0,01 відсотка в день. Крім того, у пункті 1.3 договору зазначається, що якщо позичальник повертає позику в той самий день, що і день отримання позики позичальник сплачує на користь позикодавця компенсацію в розмірі 100 гривень, про що позивачу не було роз`яснено при виборі опції договору. Крім того, відповідачем не було йому роз`яснено про пункт 5.3 договору, де зазначено, що у випадку прострочення терміну платежу зі сплати заборгованості, позичальник зобов`язаний сплатити позикодавцю підвищену комісійну винагороду в розмірі 3 відсотки в день від суми позики за кожний день прострочення. До того ж, йому жодним чином не було роз`яснено положення пунктів 8.4 та 8.5 договору, про згоду на передачу персональних даних третім особам та інше, передбачене пунктом 9.11 договору. Позивач зазначає, що не всі відомості, які визначені Законом зазначені на веб-сайті відповідача та не роз`яснено йому. До того, ж відомості про реальну річну процентну ставку відсутні не лише на веб-сайті, але й у Договорі.

На думку позивача, відповідач вводить в оману своїх клієнтів, в тому числі і позивача та у такий спосіб здійснює нечесну підприємницьку практику. Пункти договору є несправедливими і не відповідають вимогам статей 18 та 19 Закону України "Про захист прав споживачів". Таким чином, позивач зазначає, що його введенно в оману щодо істотних умов Договору позики та вчинення правочину під впливом помилки.

За таких підстав, позивач просить визнати договір позики № 89975 від 17.07.2019 року недійсним.

Ухвалою судді Вінницького міського суду Вінницької області від 26 грудня 2019 року відкрито спрощене позовне провадження у справі. (а.с. 16)

Постановою Вінницького апеляційного суду від 20 лютого 2020 року ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 26 грудня 2019 року скасовано, а справу направлено на розгляд до Голосіївського районного суду м. Києва. (а.с. 67)

Ухвалою судді Голосіївського районного суду м. Києва від 10 березня 2020 року відкрито спрощене позовне провадження у справі. (а.с. 77)

30 квітня 2020 року відповідач ТОВ "Фінансова компанія "Гелексі" подав до суду відзив на позовну заяву. Просить відмовити у задоволенні позову. Зазначає, що умови договору позики погоджені сторонами до його укладення, викладені в тексті договору позики у спосіб, що не допускає їх подвійного тлумачення, всі суми у їх грошовому вимірі, зобов`язання щодо сплати яких бере на себе позичальник, відображені у графіку платежів, що є невід"ємною частиною договору позики. Внаслідок відображення у графіку платежів сум, зобов"язання щодо сплати яких бере на себе позичальник, виключається будь-яка можливість впливу помилки чи обману щодо обставин, які мають істотне значення. Таким чином, укладення договору позики на визначених у ньому умовах є результатом вільного волевиявлення сторін, в тому числі позивача, шляхом вчинення свідомих дій та не суперечить вимогам чинного законодавства.

Оскільки розгляд справи відбувається в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи, особи, які беруть участь у справі, не викликались.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши надані докази, суд приходить до наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст.6, ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 2,3, ст. 6 ЦК України визначено, що сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Статтею 536 ЦК України закріплено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплатити проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048, ч.ч. 1,2 ст. 1054, ч.ч. 1,2, ст. 1056 ЦК України за договором позики (кредитним договором) позикодавець (кредитодавець) має право на одержання від позичальника процентів суми позики (кредиту), причому тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом (позикою), розміру облікової ставки та інших факторів.

Судом встановлено, що 17 липня 2019р. між ОСОБА_1 та ТОВ «ФК «Гелексі» з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем укладено електронний договір позики № 89975, згідно з яким надана сума позики в розмірі 3 000 грн. зі строком повернення - не пізніше 15.08.2019 року.

У термін платежу (15.08.2019 р.) суми позики, процентів та комісійної винагороди за користування позикою не повернуті/сплачені позивачем.

Звертаючись у суд, позивач посилається на обставину ненадання інформації про всі істотні умови договору позики, що не відповідає дійсності та суперечить нормам матеріального права.

Істотними для договору позики/кредиту є умови про предмет, суму позики, розмір процентів, тип процентної стаки, порядок сплати процентів, а також умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно п. 1.1. договору позики позикодавець надає позичальнику у позику, а позичальник зобов"язується повернути позику, проценти та комісійну винагороду за користування позикою у відповідності до умов договору, в національній грошовій одиниці України - гривні, в сумі та строк, визначений договором позики.

Підпунктом 1.1.1 договору позики визначена сума позики - 3000 грн.

Відповідно до умов п. 1.2 договору позики позика надається позичальнику в сумі, що зазначена в пп. 1.1.1 договору в безготівковій формі (шляхом зарахування відповідної суми на банківський рахунок позичальника).

Підпунктом 1.1.2 договору позики сторонами погоджена плата за користування позикою у вигляді:

- процентів (процентної ставки) в розмірі 0,01% в день від поточного залишку позики (пп. 1.1.2.1 договору позики),

- комісії (комісійної винагороди) в розмірі 1,1% в день від поточного залишку позики (пп. 1.1.2.2 договору позики).

Підпунктами 1.1.3, 1.1.4 договору позики обумовлене нарахування процентів та комісії за фактичну кількість календарних днів користування позикою.

Строк повернення позики (термін платежу) та виконання всіх встановлених договором зобов"язань (щодо сплати процентів і комісії за користування позикою) встановлений пп. 1.1.5 та п. 4.1 договору позики - не пізніше 15 серпня 2019 р.

За змістом п. 4.2 договору позики сторони домовилися, що повернення позики та сплата процентів і комісійної винагороди за користування позикою здійснюється згідно графіка розрахунків, який є невід"ємною частиною договору позики.

Графіком платежів до договору позики сторони погодили у грошовому виразі всі суми, що є заборгованістю позивача за договором позики у разі повернення ним позики у встановлені договором строки (15.08.2019 р.), а саме:

- сума позики - 3000,00 грн.;

- проценти за користування позикою - 8,70 грн.,

- комісійна винагорода за користування позикою - 1653,00 грн.

- пеня - 0,0 грн.

Загальна сума заборгованості згідно з графіком платежів - 4661,70 грн.

Пунктами 3.1.3 та 5.3 договору позики сторони обумовили, що у випадку прострочення терміну платежу зі сплати заборгованості, позичальник зобов`язаний сплатити позикодавцю підвищену комісійну винагороду в розмірі 3% в день від суми позики за кожний день прострочення.

Також сторони погодили, що у випадку прострочення терміну платежу зі сплати заборгованості позичальник зобов`язаний сплатити позикодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення від суми заборгованості (пп. 3.1.4 та 5.4 договору позики).

Порядок повернення позики, нарахування і сплати процентів та комісійної винагород, що є умовами взаєморозрахунків сторін, врегульовані розділом 4 договору позики.

Згідно з п. 9.3 договору позики невід"ємною його частиною є Правила надання грошових коштів у позику ТОВ "ФУ "Гелексі". Уклавши договір, позичальник підтверджує, що він ознайомлений з Правилами надання грошових коштів у позику ТОВ "ФК "Гелексі". У Правилах надання грошових коштів у позику ТОВ "ФК "Гелексі", з якими позичальник ознайомлюється до отримання позики, детально розписані правові наслідки та порядок здійснення розрахунків з клієнтом внаслідок дострокового припинення надання фінансової послуги, а також механізм захисту фінансовою установою прав споживачів (у разі укладення споживчого кредиту) та порядок урегулювання спірних питань, що виникають у процесі надання фінансової послуги.

Договір позики містить електронні підписи сторін.

Таким чином, договором позики визначені всі істотні умови.

Доводи позивача про те, що їй до укладення договору позики не було роз"яснено зміст підпункту 1.1.2.2 пунктів 1.3, 5.3, 8.4, 8.5 та 9.11 договору позики, а також про те, що позивачу не було роз"яснено та відображено на веб-сайті відповідача всі відомості, в тому числі відомості про реальну річну процентну ставку, не знайшли свого підтвердження.

Предметом позову є вимоги про визнання недійсним договору позики № 89975 від 17.07.2019 р. В обгрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на положення ст.ст. 229 та 230 ЦК України, вказує на введення відповідачем в аману своїх клієнтів.

Проте, такі твердження позивача суперечать фактичним обставинам справи та нормам матеріального права.

Відповідно до ст. 230 ЦК України якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов"язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. (ч. 1 ст. 229 ЦК України).

Згідно з п. 20 Постанови Пленуму ВЕрховного Суду України від 06.11.2009 р. № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину. Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт оману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману.

Отже, вимоги про визнання правочинів недійсними на підставі ст. 230 ЦК України можуть бути задоволені за умови доведеності позивачем фактів обману а наявності їх безпосереднього зв"язку з волвиявленням другої сторони щодо вчинення првочину.

На думку суду, наявність зазначених обставин не доведена позивачем належними, допустимими, достовірними і достатніми доказами у справі відповідно до вимог п. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України.

Самі лише твердження позивача про укладення договору позики під впливом обману не є в розумінні ч. 2 ст. 76 ЦК України засобом доказування. Наявність обставин, які зумовлюють недійсність правочину відповідно до ст. 230 ЦК України, спростовуються обставинами справи і поданими відповідачем доказами.

Позивачем у позовній заяві не наведено жодних доказів на підтвердження наявності помилки щодо обставин, які мають істотне значення, під час укладення договору позики № 89975 від 17.07.2019 р., що виключає підстави для застосування до спірних правовідносин норм ст. 229 ЦК України.

При цьому, умови договору позики погоджені сторонами до його укладення, викладені в тексті договору позики у спосіб, що не допускає їх подвійного тлумачення, всі суми у їх грошовому вимірі, зобов"язання щодо сплати яких бере на себе позичальник, відображені у графіку платежів, що є невід"ємною частиною договору позики. Зазначені документи зберігаються в особистому кабінеті позивача як позичальника на сайті відповідача, до якого останній має постійний доступ.

Внаслідок відображення у гарфіку платежів сум, зобов"язання щодо сплати яких бере на себе позичальник, виключається будь-яка можливість впливу помилки чи введення в оману щодо обставин, які мають істотне значення.

Таким чином, укладення договору позики на визначених у ньому умовах є результатом вільного волевиявлення сторін, в тому числі позивача, шляхом вчинення свідомих дій та не суперечить вимогам чинного законодавства.

Відповідно до п.п. 9,8, 9.9 Договору позики позивач підтвердив, що умови договору для нього зрозумілі, відповідають його інтересам, є незрозумілими та справедливими, що під час укладання договору він не знаходиться під впливом обману, насильства, погрози, зловмисної угоди або збігу тяжких обставин.

Керуючись ст.ст. 3, 4, 5, 12, 13, 76-81, 141, 206, 259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд -

в и р і ш и в:

Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Гелексі" про визнання недійсним договору позики.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: