Рішення № 89830851, 10.06.2020, Подільський районний суд міста Полтави (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Полтави)

Ленінський районний суд м.Полтави

Справа № 553/157/18

Провадження № 2/553/419/2020

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

10.06.2020 рокум. Полтава

Ленінський районний суд м. Полтави в складі:

головуючого судді - Парахіної Є.В.,

при секретарі - Ребро Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Полтаві цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В :

У січні 2018 року ПАТ КБ "ПриватБанк" звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, посилаючись на те, що 26.10.2005 року між Банком та відповідачем укладений договір б/н, на підставі якого ОСОБА_2 отримав кредит у розмірі 5000 грн. 00 коп. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Оскільки ОСОБА_2 не виконував належним чином свої зобов`язання, станом на 31.12.2017 року утворилась заборгованість за кредитним договором у розмірі 118699 грн. 44 коп., в тому числі: заборгованість за кредитом - 4690 грн. 28 коп., заборгованість по процентам за користування кредитом – 103430 грн. 62 коп., заборгованість за пенею та комісією – 4450 грн. 00 коп., а також штраф (фіксована частина) - 500 грн. 00 коп., штраф (процентна складова) – 5628 грн. 55 коп.

Просить стягнути з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" заборгованість за кредитним договором у розмірі 118699 грн. 44 коп. та судові витрати в розмірі 1780 грн. 49 коп..

Заочним рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 12.04.2018 року позов ПАТ КБ "ПриватБанк" задоволено, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" заборгованість за кредитним договором в сумі 118699 грн. 44 коп. та судовий збір 1762 грн. 00 коп.

Відповідно до листа від 07.07.2018 року № Е.65.0.0.0/3-365676 повідомлено, що з 21.05.2018 року Публічне Акціонерне Товариство Комерційний банк "ПРИВАТБАНК" (скорочена назва - ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" змінило назву на Акціонерне Товариство Комерційний банк "ПРИВАТБАНК" (скорочена назва - АТ КБ "ПРИВАТБАНК".

Ухвалою Ленінського районного суду м. Полтави від 03.02.2020 року заяву ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення задоволено, заочне рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 12.04.2018 року скасовано та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.

Представник відповідача адвокат Грущанський В.О. надав суду відзив на позов, в якому вказує, що в матеріалах справи відсутність договір б/н від 26.10.2005 року щодо встановлення кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом, відтак, посилання на укладення такого договору від 26.10.2005 року є нічим не підтвердженим припущенням позивача. Відповідач не визнає Умови та Правила надання банківських послуг та правила користування платіжною карткою, а також Тарифи, оскільки з ними не ознайомлювався, відповідна інформація не була узгоджена з ним Банком, а з наданої суду заяви від імені ОСОБА_2 незрозуміло чи міститься на ній підпис відповідача. Позивач надав суду наказ № С-89 від 24.05.2005 року, однак даний наказ будь-яким чином не підтверджує ознайомлення відповідача з Умовами та Правилами надання банківських послуг та правилами користування платіжною карткою, в тому числі не встановлює розмір пені та інше, дію щодо відповідача саме тих правил, які приєднані до позовної заяви, й незмінність Умов та правил в односторонньому порядку з 2005 року по 2015 рік.

Зазначає про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача нарахованих відсотків за користування кредитом у розмірі 103430 грн. 62 коп., нарахованої пені у розмірі 4450 грн. 00 коп., штрафу (фіксована частина) у розмірі 500 грн., штраф (процентна складова) у розмірі 5628 грн. 55 коп., у зв`язку з безпідставністю позовних вимог в цій частині через відсутність передбаченого обов`язку відповідача по їх сплаті позивачу в анкеті-заяві. Крім того, вказав, що заява відповідача всупереч вимог п. 3.1 Умов та Правил, наданих суду позивачем, не містить строку дії картки, що також доводить, що цей документ до відому відповідача не доводився, а за відсутності оригіналу картки довідка від 03.01.2020 року щодо строку дії картки до жовтня 2015 року є недопустимим та недостатнім доказом, що не підтверджується будь-яким первинним документом щодо дії картки, а тому не повинна прийматися до уваги. Вважає, що позивачем пропущений строк позовної давності, а тому в позовній заяві необхідно відмовити, з огляду на пропущення строків позовної давності. Просив відмовити в задоволенні позовної заяви в повному обсязі у зв`язку зі спливом позовної давності.

Представник позивача АТ КБ "ПриватБанк" Ванжа Н.В. надала суду відповідь на відзив, в якій вказує про обґрунтованість позовних вимог, підтверджує, що кредитний договір з відповідачем укладений за принципом приєднання згідно ст. 634 ЦК України, - підписанням заяви, в якій вказані персональні дані та інша інформація, необхідна для отримання кредитної карти, відповідач як Позичальник приєднався до запропонованих Банком Умов та Тарифів. Зміст кредитного договору зафіксовано в декількох документах: заяві Позичальника, Умовах надання банківських послуг, Правилах користування платіжною карткою та Тарифах. З моменту оформлення кредитного договору пройшло 14 років, Позичальник в Банк не звертався з приводу неправильного нарахування відсотків, що свідчить про те, що він знав про розмір процентних ставок і повністю з ними погодився, про що свідчить факт підписаного договору, користування кредитними грошовими засобами та погашення, які він здійснював.

Позивачем надана до суду копія анкети-заяви від 26.10.2005 року, з якої чітко вбачається наступна інформація: персональні дані, адреса проживання, та інша додаткова інформація необхідна для отримання кредитної картки; також в заяві наявне застереження про те, шо він ознайомлений з Умовами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою та Тарифами. З матеріалів справи вбачається, що відповідачу встановлено поточну процентну ставки у розмірі 3 % (36 % річних), вказано розмір комісій та штрафів. Тобто сторонами при укладенні договору були обговорені усі істотні умови.

Умови і Правила надання банківських послуг, а також Тарифи банку є загальнодоступною інформацією, яка розміщена у відділеннях Банку та на офіційному сайті Банку. А тому твердження відповідача про те, що в матеріалах справи відсутні докази ознайомленні відповідача з Умовами та Правилами надання банківських послуг, не відповідають дійсним обставинам справи. Згідно п. 5.3 кредитного договору Банк має право проводити зміни Тарифів, а також інших умов обслуговування карткового рахунку, про що інформує клієнта шляхом надання виписки по картковому рахунку. Відповідно до п. 6.3. Договору в обов`язки клієнта входить отримувати виписки про стан картрахунку і проведені операції по картрахунку. Відповідач мав можливість самостійно знайомитися з балансом свого карткового рахунку та змінами Умов та Правил надання банківських послуг шляхом отримання інформації через Інтернет.

При розгляді судової справи № 342/180/17 Верховним Судом звернуто увагу на відсутність доказів тотожності наданих банком разом із позовною заявою Умов та Правил надання банківських послуг із тими, що були чинними у момент підписання заяви позичальника. В даній справі Позивачем надаються: наказ про затвердження редакції Умов та правил надання банківських послуг, що додані до позовної заяви, що підтверджує надання до позовної заяви саме тій редакції, що була чинна на момент підписання заяви позичальника; довідка щодо виданих кредитних карток Відповідачу, що підтверджує строки дії кредитних карток та їх цільове призначення; виписка по рахунку, що підтверджує використання кредитного карткового рахунку відповідачем, погашення кредитного ліміту та сплату відсотків, тобто вчинення дій що підтверджують усвідомлення Відповідачем обов`язків щодо повернення кредиту та внесення плати за його використання. Умовами договору визначено (п. 3.2), що Банк має право в будь-який момент збільшити, зменшити або анулювати кредитний ліміт, визначений порядок нарахування процентів за відповідною формулою. Сторони досягли згоди в укладеному кредитному договорі щодо умов сплати пені та штрафу, наказом СП-2013-6500941 от 28.01.2013 року розмір пені збільшено до 50 грн., яка нараховується щомісячно у разі виникнення простроченої заборгованості по кредиту на суму від 100 грн., 05.07.2013 року наказом СП-2013-6783906 внесені зміни в тарифи банківського обслуговування щодо розміру пені, визначено, що у разі виникнення простроченої заборгованості на протязі одного місяця сплачується пеня в розмірі 50 грн., у разі виникнення простроченої заборгованості другий місяць поспіль - пеня в розмірі 100 грн. Також сторони передбачили, що у разі порушення Позичальником термінів платежів по будь-якому з грошових зобов`язань більше ніж на 120 днів Банком нараховується штраф за формулою: 500 грн. + 5 % від заборгованості за кредитом, що передбачено п. 8.6 Умов та Правил надання банківських послуг. Дія договору пролонгується кожні 12 місяців, картковий рахунок діє до повного виконання, а строк дії картки зазначено на самій картці. Строк випущеної відповідачу картки встановлений до останнього дня 10.2015 року, що підтверджується довідкою про видачу кредитних карт, позивач же звернувся до суду з позовом до відповідача 24.01.2018 року, тобто до спливу строку позовної давності, у зв`язку з цим обставини, на які Відповідач посилається в своєму запереченні, не відповідають дійсності.

Ухвалою суду від 13.05.2020 року задоволено клопотання представника відповідача адвоката Грущанського Владислава Олеговича про витребування доказів, витребувано у Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" (м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 50) виписку по картковому рахунку ОСОБА_2 НОМЕР_1 за період з 01.10.2005 року по 01.05.2020 року.

18.05.2020 року на виконання вказаної ухвали до суду надійшла виписка по основній карті ОСОБА_2 за період з 01.10.2005 року по 01.05.2020 року.

В судове засідання учасники процесу не з`явились, представник позивача та відповідач ОСОБА_2 надали заяви з проханням проводити розгляд справи без їх участі, представник позивача зазначив, що позов підтримує, просить задовольнити в повному обсязі, відповідач вказав, що проти позову заперечує, просить відмовити в його задоволенні у повному обсязі.

Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, повно з`ясувавши всі фактичні обставини, якими позивач обґрунтовує позовні вимоги, а відповідач – заперечення проти позову, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

26.10.2005 ОСОБА_2 заповнено та підписано заяву до ПАТ КБ "ПриватБанк", на підставі якої отримано кредитну картку типу MasretCard 5457082903, валюта гривня, сума кредитного ліміту 5000 грн. 00 коп., базова процентна ставка 3 % в місяць з розрахунку 360 днів у році, строк дії кредитного ліміту відповідає строку дії карти, порядок погашення заборгованості – щомісячними платежами в розмірі 7 % від суми заборгованості.

Згідно змісту вказаної заяви ОСОБА_2 ознайомлений та згодний з Умовами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою та Тарифами Банку, виражає згоду з тим, що ця Заява разом з Умовами надання банківським послуг, Правилами користування платіжною карткою і Тарифами складає між ним та банком договір про надання банківських послуг.

На підтвердження обґрунтованості позовних вимог позивачем надано суду витяг з Умов та правил надання банківських послуг, без зазначення дати набрання чинності та періоду дії цієї редакції.

Як встановлено в п. п. 1.1, 1.2 вказаних Умов та правил надання банківських послуг, належним чином заповнена заява підписується Клієнтом й, таким чином, Клієнт виражає свою згоду, що Заява разом з Пам`яткою клієнта та Умовами та правилами надання банківських послуг і Тарифами складає укладений договір про надання банківських послуг. Дані Умови регулюють відносини між Банком та Клієнтом щодо відкриття і обслуговування карткового рахунку Клієнта, а також інших банківських послуг, вказаних в Заяві.

В п. 6.5 Умов та правил надання банківських послуг встановлено обов`язок Клієнта погашати заборгованість по кредиту, відсоткам за його користування, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених договором.

Згідно з п. 8.6 Умов та правил надання банківських послуг визначено, що при порушенні Клієнтом строків платежів по будь-якому з грошових зобов`язань, передбачених даним договором, більш ніж на 120 днів, Клієнт зобов`язаний сплатити Банку штраф в розмірі 500 грн. плюс 5 % від суми позову.

При цьому, в п. 5.3 Умов та правил надання банківських послуг передбачено, що Банк має право проводити зміну Тарифів, а також інших умов обслуговування рахунків. При цьому Банк, за винятком випадків зміни розміру наданого кредиту (кредитного ліміту), зобов`язаний не менше ніж за 7 днів до введення змін проінформувати Клієнта, зокрема у виписці за картрахунком, згідно з п. 4.9 Договору. Якщо протягом 7 днів Банк не одержав повідомлення від Клієнта про незгоду зі змінами, то вважається, що Клієнт приймає нові умови. Право зміни розміру наданого на платіжну картку кредиту (кредитного ліміту) Банк залишає за собою в однобічному порядку, за власним рішенням Банку та без попереднього повідомлення Клієнта.

Згідно розрахунку заборгованості ОСОБА_2 , наданого АТ КБ "Приватбанк", відповідач користувався коштами кредитного ліміту, який у встановленому договором порядку та строки не погасив, в результаті чого станом на 31.12.2017 року має заборгованість за кредитним договором у розмірі 118699 грн. 44 коп., в тому числі: заборгованість за кредитом - 4690 грн. 28 коп., заборгованість по процентам за користування кредитом – 103430 грн. 62 коп., заборгованість за пенею та комісією – 4450 грн. 00 коп., а також штраф (фіксована частина) - 500 грн. 00 коп., штраф (процентна складова) – 5628 грн. 55 коп.

Оцінюючи доводи відповідача про відсутність доказів укладення з АТ КБ "ПриватБанк" кредитного договору, суд враховує наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Як встановлено в ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

В ст. 639 ЦК України визначено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Статтею 640 ЦК України передбачено, що договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

За замістом норми ст. 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору

Встановлені судом обставини справи свідчать про те, що 26.10.2005 року між АТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_2 укладений договір, на підставі якого відповідачу 26.10.2005 року відкрито картковий рахунок, видано кредитну картку, на яку нараховано кошти в межах кредитного ліміту, тобто надано кредит. Договір укладений шляхом подання відповідачем до установи Банку заяви про надання кредитних коштів, пропозиція прийнята Банком, що підтверджується підписом повноваженого представника на вказаній вище заяві від 26.10.2005 року.

При укладанні Договору сторони керувались ч. 1 ст. 634 ЦК України, а сама угода укладена з дотриманням вимог ЦК України, Закону України "Про банки і банківську діяльність", Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні".

Відповідно до п. 14.8 ст. 14 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" банк та користувач укладають договір щодо порядку та умов використання електронного платіжного засобу. Банк перед укладенням договору зобов`язаний ознайомити користувача з умовами договору про використання електронного платіжного засобу (далі у цій статті - договір), ознайомити з тарифами на обслуговування електронного платіжного засобу та правилами користування електронним платіжним засобом. Банк зобов`язаний забезпечити викладення цієї інформації в доступній формі й розмістити її в доступному для користувача місці, а також надати на його вимогу в письмовій або електронній формі.

Відповідач не оспорював факт отримання платіжної картки на підставі підписаної ним Заяви від 26.10.2005 року та факт користування кредитними коштами, які внесені на картку АТ КБ "ПриватБанк" в межах кредитного ліміту.

Зміст розрахунку заборгованості та виписки по рахунку ОСОБА_2 за період з 01.10.2005 по 03.01.2020 року, наданих суду позивачем, свідчить про те, що відповідач користувався платіжною карткою, наявними на ній коштами, періодично здійснював їх погашення, тим самим визнавав факт існування договірних зобов`язань перед АТ КБ "ПриватБанк".

Враховуючи викладене, суд вважає доведеним існування між сторонами по справі договірних зобов`язань.

Згідно розрахунку заборгованості ОСОБА_2 , наданого АТ КБ "Приватбанк", відповідач користувався коштами кредитного ліміту, який у встановленому договором порядку та строки не погасив, в результаті чого станом на 31.12.2019 року має прострочену заборгованість за кредитним договором у розмірі 118699 грн. 44 коп., в тому числі: заборгованість за кредитом - 4690 грн. 28 коп., заборгованість по процентам за користування кредитом – 103430 грн. 62 коп., заборгованість за пенею та комісією – 4450 грн. 00 коп., а також штраф (фіксована частина) - 500 грн. 00 коп., штраф (процентна складова) – 5628 грн. 55 коп.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором кредитодавець зобов`язується надати грошові кошти позичальнику в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити відсотки.

Статтею 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до положень ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним свого зобов`язання.

Відповідно, оскільки суд дійшов висновку про доведеність існування між сторонами по справі договірних відносин, факту користування відповідачем кредитним лімітом, суд вважає обґрунтованими вимоги АТ КБ "ПриватБанк" про стягнення з відповідача ОСОБА_2 заборгованості за тілом кредиту в розмірі 4690 грн. 28 коп.

Вирішуючи питання про стягнення з відповідача нарахованих відсотків за користування кредитними коштами в період з 26.10.2005 року по 31.12.2017 року, суд враховує наступне.

Поняття "строк договору", "строк виконання зобов`язання" та "термін виконання зобов`язання" згідно з приписами ЦК України мають різний зміст.

Відповідно до ч. 1 ст. 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. А згідно з частиною другою цієї статті терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

В ст. 252 ЦК України визначено, що строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами, а термін - календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

За змістом положень ст. 631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Цей строк починає спливати з моменту укладення договору, хоча сторони можуть встановити, що його умови застосовуються до відносин між ними, які виникли до укладення цього договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Поняття "строк виконання зобов`язання" і "термін виконання зобов`язання" охарактеризовані у статті 530 ЦК України. Згідно з приписами її частини першої, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З огляду на викладене, строк (термін) виконання зобов`язання може збігатися зі строком договору, а може бути відмінним від нього, зокрема коли сторони погодили строк (термін) виконання ними зобов`язання за договором і визначили строк останнього, зазначивши, що він діє до повного виконання вказаного зобов`язання.

У цій справі сторони строк договору окремо не визначили, а погодили строк кредитування, термін закінчення кредитування, а також термін щомісячного виконання зобов`язання.

Так, наявні у справі докази свідчать про те, що сторони 26.10.2005 року уклали договір, за умовами якого відповідачу відкрито картковий рахунок, на який встановлено кредитний ліміт, строк дії якого відповідає строку дії картки та який, в разі користування кредитними коштами, мав погашатись ним щомісячними платежами в розмірі 7 % від заборгованості. На підставі вказаного договору відповідач 26.10.2005 року отримав кредитну картку № НОМЕР_2 .

Як вбачається з довідки АТ КБ "ПриватБанк" № 30.1.0.0/2-2018124/1000 від 03.01.2020 року, клієнт ОСОБА_2 згідно кредитного договору б/н від 26.10.2005 року отримав картку № НОМЕР_2 , зі строком дії до останнього дня жовтня 2015 року.

Жодних об`єктивних підстав сумніватись в достовірності відомостей, зазначених у вищевказаній довідці не встановлено, зазначені у ній фактичні дані відповідачем шляхом подання належних та допустимих доказів не спростовані.

Відповідно до ч. 2 ст. 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 ("Позика") глави 71 ("Позика. Кредит. Банківський вклад"), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього кодексу.

В ч. 1 ст. 1048 ЦК України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Оскільки встановлені судом обставини свідчать про те, що кредитна лінія встановлена відповідачу на картковий рахунок, строк користування кредитними коштами безпосередньо пов`язаний зі строком дії картки.

Відтак, у межах строку кредитування до кінця жовтня 2015 року відповідач мав, зокрема, повертати позивачеві кредит і сплачувати проценти періодичними (щомісячними) платежами у розмірі 7 % від розміру заборгованості.

Отже, припис абз. 2 ч. 1 ст. 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Враховуючи викладене, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача щодо невиконання боржником грошового зобов`язання після закінчення строку кредитування забезпечені ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

До такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду в постанові від 28 березня 2018 року по справі № 444/9519/12.

Таким чином, суд вважає доведеним право АТ КБ "ПриватБанк" на нарахування відповідачу відсотків за користування кредитними коштами станом на 31.10.2015 року, тобто в межах строку дії кредитної картки, на яку встановлена кредитна лінія.

Позовні вимоги про стягнення нарахованих процентів за період з 01.11.2015 року по 31.12.2017 року суд вважає безпідставними, у зв`язку з чим не знаходить підстав для їх задоволення.

Як вбачається з розрахунку заборгованості за договором б/н від 26.10.2005 року, станом на 31.10.2015 року позивачем АТ КБ "ПриватБанк" нараховано відсотки за користування кредитними коштами відповідачем в сумі 12949 грн. 40 коп.

При цьому, згідно з угодою, укладеною між сторонами у формі заяви б/н від 26.10.2005 року, визначено розмір базової процентної ставки за користування кредитними коштами 3 % в місяць з розрахунку 360 днів у році, тобто 36 % річних.

З розрахунку заборгованості за договором б/н від 26.10.2005 року вбачається, що процентна ставка неодноразово змінювалась та встановлена з 01.01.2013 року в розмірі 30 % річних, з 01.09.2014 року – 34,80 % річних, з 01.04.2015 року – 43,20 % річних.

При цьому, жодних доказів того, що сторони укладали додаткові угоди про зміну процентної ставки за користування кредитними коштами, як і доказів того, що АТ КБ "ПриватБанк" на виконання вимог п. 5.3 Умов та правил надання банківських послуг, на які сам позивач посилається як на доказ в обґрунтування позовних вимог, не менше ніж за 7 днів до введення змін проінформував Клієнта, судом не встановлено, а позивачем суду не надано.

Відповідно, суд позбавлений можливості зробити обґрунтований висновок про те, що розмір заборгованості по процентам, яка нарахована АТ КБ "ПриватБанк" станом на 31.10.2015 року в сумі 12949 грн. 40 коп., відповідає умовам договору, укладеного з ОСОБА_2 26.10.2005 року.

Вирішуючи питання про стягнення з відповідача заборгованості за пенею та комісією, а також штрафом (фіксована частина), штрафом (процентна складова), суд виходить з наступного.

Як встановлено в ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В ч. 1 ст. 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За змістом положень ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Умови та правила надання банківських послуг, які разом з заявою відповідача про надання кредиту складають договір про надання банківських послуг та копія яких приєднана позивачем до позову, не містять норм щодо порядку та підстав нарахування пені і комісії, а також штрафу (фіксована частина), штрафу (процентна складова). Відповідно, суд позбавлений можливості перевірити правильність нарахування пені і комісії, а також штрафу (фіксована частина), штрафу (процентна складова) та обґрунтованість їх нарахування, у зв`язку з чим підстави вважати нарахування цих сум законним відсутні.

Позивачем не надано суду жодних доказів, які містять відомості про розмір ставок пені та комісії, а також штрафу (фіксована частина), штрафу (процентна складова), а у позовній заяві позовні вимоги в цій частині взагалі не обґрунтовані.

Зміст заяви ОСОБА_2 про надання кредиту свідчить про те, що складовою договору з позивачем є також Тарифи банку. Разом з тим, вказаний документ позивачем суду не надано, у зв`язку з чим він позбавлений можливості його дослідити, проте не викликає сумніву той факт, що включення до вказаного документу (за його наявності у позивача) комісії та пені, а також штрафу (фіксована частина), штрафу (процентна складова) за умови відсутності даних про підстави та порядок нарахування цих платежів в Умовах та правилах надання банківських послуг, та застереження про необхідність сплати комісії та пені, а також штрафу (фіксована частина), штрафу (процентна складова) за порушення умов виконання зобов`язання у заяві про надання кредиту, підписаній позичальником ОСОБА_2 26.10.2005 року, є безпідставним та необґрунтованим.

З огляду на вищезазначене, виходячи з принципу диспозитивності, суд не знаходить підстав для задоволення позовних вимог ПАТ КБ "Приватбанк" про стягнення з відповідача ОСОБА_2 заборгованості за пенею та комісією в сумі 4450 грн. 00 коп., а також а також штраф (фіксована частина) - 500 грн. 00 коп., штраф (процентна складова) – 5628 грн. 55 коп.

Вирішуючи заяву відповідача про застосування при вирішенні спору до позовних вимог позовної давності, суд враховує наступне.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Початок перебігу позовної давності визначається статтею 261 ЦК України. Так, за загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила(частина перша статті 261 ЦК України). А за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частина п`ята цієї статті).

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей: забезпечувати юридичну визначеність та остаточність, а також захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів та запобігати несправедливості, яка може статися в тому випадку, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що відбувалися в далекому минулому, спираючись на докази, які вже могли втратити достовірність та повноту із плином часу.

Соціально-економічне значення позовної давності полягає в тому, що цей інститут забезпечує визначеність та стабільність цивільних правовідносин, дисциплінує учасників цивільного обігу, стимулює їх до активності у здійсненні належних їм прав, зміцнює договірну дисципліну, сталість цивільних відносин.

Оскільки договір встановлює окремі зобов`язання, які деталізують обов`язок відповідача повернути борг частинами та передбачають самостійну відповідальність за невиконання цього обов`язку, то незалежно від визначення у договорі строку кредитування право позивача вважається порушеним з моменту порушення відповідачем терміну внесення чергового платежу. А відтак, перебіг позовної давності стосовно кожного щомісячного платежу починається після невиконання чи неналежного виконання (зокрема, прострочення виконання) відповідачем обов`язку з внесення чергового платежу й обчислюється окремо щодо кожного простроченого платежу.

У разі порушення позичальником терміну внесення чергового платежу, передбаченого договором (прострочення боржника), відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України кредитодавець до спливу визначеного договором строку кредитування вправі заявити вимоги про дострокове повернення тієї частини кредиту, що залишилася, і нарахованих згідно зі статтею 1048 ЦК України, але не сплачених до моменту звернення кредитодавця до суду, процентів, а також попередніх невнесених до такого моменту щомісячних платежів у межах позовної давності щодо кожного із цих платежів. Невнесені до моменту звернення кредитора до суду щомісячні платежі підлягають стягненню у межах позовної давності, перебіг якої визначається за кожним з платежів окремо залежно від настання терміну сплати кожного з цих платежів.

Такий підхід відповідає правовій позиції, сформульованій Верховним Судом України у постанові від 6 листопада 2013 року у справі № 6-116цс13. Аналогічні висновки були сформульовані Верховним Судом України, зокрема, у постановах від 19 березня 2014 року у справі № 6-20цс14, від 12 листопада 2014 року у справі № 6-167цс14, від 3 червня 2015 року у справі № 6-31цс15, від 30 вересня 2015 року у справі № 6-154цс15, від 29 червня 2016 року у справі № 6-272цс16, від 23 листопада 2016 року у справі № 6-2104цс16 і від 14 грудня 2016 року у справі № 6-2462цс16.

Отже, оскільки за умовами договору відповідач мав виконувати зобов`язання щомісячними платежами в розмірі 7 % від суми заборгованості, перебіг позовної давності для стягнення заборгованості за кожним з цих щомісячних платежів починається з наступного дня після настання терміну внесення чергового платежу. А тому встановлення строку кредитування у договорі, який передбачає внесення позичальником щомісячних платежів, має значення не для визначення початку перебігу позовної давності за вимогами кредитодавця щодо погашення заборгованості за цим договором, а, насамперед, для визначення позичальнику розміру щомісячних платежів.

Відтак, за наведених умов початок перебігу позовної давності для погашення щомісячних платежів за договором визначається за кожним таким черговим платежем з моменту його прострочення. Вказане унеможливлює визначення початку перебігу позовної давності для погашення всієї заборгованості за договором з моменту спливу строку кредитування.

До такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду в постанові від 28 березня 2018 року по справі № 444/9519/12.

Як вбачається з розрахунку заборгованості та виписки по рахунку ОСОБА_2 за період з 01.10.2005 по 03.01.2020 року, наданих суду позивачем, відповідач частково виконував зобов`язання з погашення кредитної заборгованості, останній платіж на виконання своїх зобов`язань перед Банком АТ КБ "ПриватБанк" вчинений ним 26.07.2014 року у сумі 200 грн. 00 коп.

Доказів того, що в подальшому ОСОБА_2 вчиняв будь-які дії, що свідчать про визнання зобов`язань перед позивачем, в ході судового розгляду справи не встановлено.

Як вбачається з виписки по основній карті ОСОБА_2 № НОМЕР_2 за період з 01.10.2005 року по 01.05.2020 року, в рахунок погашення заборгованості за договором SAMDN#22000004189113 поповнено картковий рахунок 12.12.2019 року на суму 4766 грн. 60 коп., а 23.01.2020 року - на суму 4095 грн. 49 коп.

Разом з тим, наявні у справі докази об`єктивно доводять, що вказані платежі не є такими, що здійснювались ОСОБА_2 добровільно та можуть бути визнані вчиненням ним дій на виконання зобов`язання перед АТ КБ "ПриватБанк".

Так, вказана справа вирішувалась Ленінським районним судом м. Полтави у 2018 році, заочним рішенням від 12.04.2018 року позов ПАТ КБ "ПриватБанк" був задоволений у повному обсязі, з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" стягнуто заборгованість за кредитним договором в загальній сумі 118699 грн. 44 коп. та судовий збір 1762 грн. 00 коп.

Вказане судове рішення скасоване згідно з ухвалою Ленінського районного суду м. Полтави від 03.02.2020 року за заявою ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення, тобто майже через 2 роки.

19.06.2018 року на підставі заочного рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 12.04.2018 року видавався виконавчий лист, який був пред`явлений для виконання до органу виконавчої служби. На його підставі з заробітної плати ОСОБА_2 роботодавцем відраховано у листопаді 2019 року кошти в сумі 5405 грн. 26 коп., а у грудні 2019 року – 4505 грн. 03 коп., що підтверджується звітом про здійснені відрахування та виплати Моторвагонного депо Полтава Південної залізниці за вих. № 29 від 28.04.2020 року.

Таким чином, кошти в сумі 4766 грн. 60 коп., зараховані на картковий рахунок ОСОБА_2 12.12.2019 року, та кошти в сумі 4095 грн. 49 коп., зараховані 23.01.2020 року, перераховувались в порядку примусового виконання заочного рішення суду.

Таким чином, позивачем не надано, а в ході судового розгляду справи судом не встановлено доказів, які б вказували на переривання строку позовної давності, заяв про поновлення позовної давності суду й доказів існування поважних причин пропуску строку звернення до суду. Не здобуто судом також і доказів існування домовленості сторін щодо збільшення строку позовної давності.

Позивач звернувся до суду з позовом 11 січня 2018 року, направивши його до суду поштою, тобто після спливу позовної давності щодо останнього щомісячного платежу, вчиненого відповідачем у липні 2014 року.

Відтак, позовні вимоги про стягнення заборгованості за тілом кредиту пред`явлені позивачем з пропуском трирічного строку позовної давності.

Оскільки позовна давність до основної вимоги (про стягнення боргу) спливла до часу звернення позивача до суду з даним позовом, суд вважає, що позовна давність спливла і до додаткових його вимог про стягнення з відповідача заборгованості за процентами.

Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Враховуючи вищевикладене, те, що на час звернення АТ КБ "ПриватБанк" до суду з позовними вимогами до ОСОБА_2 сплинула позовна давність, поважних причин її пропуску під час розгляду справи не встановлено, суд вважає обґрунтованою заяву представника відповідача про застосування до даних позовних вимог позовної давності та приходить до висновку про необхідність відмовити у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості за тілом та процентами по кредиту з цих підстав.

Вирішуючи питання про стягнення з позивача на користь відповідача судових витрат, суд враховує наступне.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать в тому числі і витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч.ч. 1,2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З матеріалів справи вбачається, що представництво інтересів відповідача ОСОБА_2 здійснював адвокат Грущанський В.О., яким на підтвердження повноважень представника надано суду ордер серії ПТ № 158127, копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю Договір про надання правової допомоги від 09.12.2019 року, укладений між ОСОБА_2 та адвокатом Грущанським В.О.

Як встановлено в ч. 4 ст. 58 ЦК України, повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".

Таким чином, повноваження адвоката Грущанського В.О. як представника відповідача підтверджені в порядку, встановленому чинним цивільним процесуальним законодавством.

Наявні у справі документи безперечно свідчать про те, що ОСОБА_3 надавав правову допомогу відповідачу ОСОБА_2 на підставі укладеного з ним Договору про надання правової допомоги від 09.12.2019 року.

Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

За змістом п. 1.1 Договору про надання правової допомоги від 09.12.2019 року Клієнт доручає, а Адвокат бере на себе зобов`язання надавати юридичну допомогу клієнту в обсязі та на умовах, передбачених даним договором.

В Додатку № 1 до Договору від 19.12.2019 року про надання правової допомоги ОСОБА_4 "Узгодження погодинної вартості роботи адвоката" сторони узгодили вартість години роботи адвоката, відповідно до якої ціна підготовки, написання заяв по суті та з процесуальних питань –за годину надання такої послуги становить 800 грн. Крім того, сторони узгодили наступні норми витрат часу для суду першої інстанції: опрацювання наданих документів за сторінку формату А4 - затрата часу 5 хв., написання заяви про перегляд заочного рішення – 5 годин, написання заяви по суті – відзиву – 5 годин.

Згідно Додатку № 2 до Договору від 19.12.2019 року про надання правової допомоги ОСОБА_4 "Попередній розрахунок вартості послуг на правову допомогу" сторони узгодили попередній розрахунок вартості роботи адвоката у даній справі, а саме: опрацювання наданих документів за сторінку формату А4 - 24 аркуші, попередня вартість 1600 грн., написання заяви про перегляд заочного рішення – 5 годин, попередня вартість – 4000 грн., написання заяви по суті – відзив – 5 годин, попередня вартість – 4000 грн. Також, сторони домовилися, що остаточна вартість роботи з надання послуг буде узгоджена сторонами в акті прийому - передачі про надання правничих (адвокатських) послуг.

Згідно Акту прийому-передачі до договору від 09.12.2019 року про надання правової допомоги від 19.02.2020 року, сторони договору погодили, що ОСОБА_5 виконав, а Клієнт прийняв: вивчення матеріалів справи № 553/157/18 - витрати часу 120 хв. з розрахунку 800 грн. за одну годину - 1600 грн.; написання заяв про перегляд заочного рішення по справі № 553/157/18 - витрати часу 400 хв. з розрахунку 800 грн. за одну годину - 4000 грн.; написання заяви по суті - відзиву по справі № 553/157/18 - витрати часу 400 хв. з розрахунку 800 грн. за одну годину - 4000 грн. Загальна суму наданих послуг з правової допомоги становить 9600 грн.

На підтвердження факту понесення відповідачем витрат у вищевказаній сумі до позову приєднано квитанцію до прибуткового касового ордеру № 19/02-03 від 19.02.2020 року, відповідно до якої адвокатом Грущанським В.О. прийнято від ОСОБА_2 на підставі Договору про надання правової допомоги від 19.12.2019 року та акту приймання-передачі від 19.02.2020 року - 9600 грн.

За змістом ч.ч. 3, 4, 5 ст. 137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

В ч. 6 ст. 136 ЦПК України визначено, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Враховуючи те, що суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог АТ КБ "ПриватБанк" та відмову в задоволенні позову у повному обсязі, представник позивача обгру4нтованість та правильність визначення розміру витрат на правову допомогу, понесених відповідачем, не заперечував, з позивача АТ КБ "ПриватБанк" на користь відповідача підлягає стягненню понесені витрати на правову допомогу в сумі 9600 грн. 00 коп., що підтверджується наданими суду документами.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 76-83, 89, 263-265 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позову Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" (місцезнаходження – м. Київ, вул. Грушевського, 1-д, код ЄДРПОУ – 14360570) до ОСОБА_1 (місце проживання – АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_3 ) про стягнення заборгованості – відмовити.

Стягнути з Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" на користь ОСОБА_2 витрати на правову допомогу в сумі 9600 (дев`ять тисяч шістсот) грн. 00 коп.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подачі до Полтавського апеляційного суду апеляційної скарги протягом 30 днів з дня проголошення рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Учасник справи якому повне рішення не було вручено в день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складений 16.06.2020 року.

Суддя Ленінського районного суду м. ПолтавиЄ. В. Парахіна