Ухвала суду № 89830335, 16.06.2020, Переяславський міськрайонний суд Київської області (до 25.04.2025 - Переяслав-Хмельницький міськрайонний суд Київської області)

Справа № 373/539/20

УХВАЛА

16 червня 2020 року Переяслав-Хмельницький міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого – судді Реви О. І.,

з участю:

секретаря судових засідань Тітрової І. В.,

прокурора Кравченка В. В.

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

його захисника – адвоката Пучека А. О.

потерпілих ОСОБА_2 , ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Переяславі клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_1 в кримінальному провадженні № 12020110240000166 про обвинувачення за ч. 2 ст. 286 КК України, —

встановив:

ОСОБА_1 обвинувачується в тому, що 05.03.2020 приблизно о 15 год 30 хв., керуючи технічно справним автомобілем «Nissan X-Trail», реєстраційний номер НОМЕР_1 (країна реєстрації - Республіка Польща), перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, чим порушив п. 2.9 «а» Правил дорожнього руху України, рухаючись навпроти домоволодіння №16 по вул. Соборна в м. Переяславі в АДРЕСА_1 до вул. Заводська, проявив злочинну недбалість і не діяв так, щоб не загрожувати життю та здоров`ю громадян, чим порушив вимоги п. 1.5 ПДР України, будучи неуважним і не слідкуючи за дорожньою обстановкою, не реагуючи на її зміну – проявив безпечність, чим порушив вимоги п. 2.3 «а» ПДР України і під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху не врахував дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним, чим порушив вимоги п. 12.1 ПДР України і як наслідок допустив наїзд на малолітнього пішохода ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який рухався в попутному напрямку по узбіччю вул. Соборна в м. Переяславі. В наслідок чого пішохід ОСОБА_4 отримав тяжкі тілесні ушкодження.

22.03.2020 ОСОБА_4 від отриманих внаслідок такої ДТП тяжких тілесних ушкоджень: поєднаної тупої травми голови, тулуба та кінцівок, що супроводжувалися переломами кісток скелету, ушкодженнями внутрішніх органів, внутрішньою та зовнішньою кровотечами та ускладнилися розвитком набряку головного мозку – помер в КНП «Переяслав-Хмельницька ЦРЛ», куди був доставлений після ДТП. Отримані ним тілесні ушкодження перебувають у прямому причинному зв`язку з настанням смерті потерпілого.

05.03.2020 ОСОБА_1 був затриманий за підозрою у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та ухвалою слідчого судді Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 07.03.2020 відносно нього було обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою.

Ухвалою Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 30.04.2020 клопотання прокурора про обрання запобіжного заходу обвинуваченому було задоволено та обрано обвинуваченому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Строк запобіжного заходу закінчується 28.06.2020.

Відповідно до приписів пункту 20-5 розділу ХІ «Перехідні положення» КПК України тимчасово, на період дії карантину, встановленого КМУ з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби під час судового розгляду клопотання про продовження строку тримання під вартою подається не пізніше ніж за десять днів до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.

У судовому засіданні 16.06.2020 прокурор подав клопотання про продовження запобіжного заходу обвинуваченому у виді тримання під вартою.

В обґрунтування свого клопотання прокурор посилається на тяжкість злочину, в якому обвинувачується ОСОБА_1 , наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України. Зокрема, зазначає про те, що він, перебуваючи на волі, може переховуватися від суду, може незаконно впливати на потерпілих і свідків та вчинити інше кримінальне правопорушення. Обґрунтовує це тим, що обвинувачений не має міцних соціальних зв`язків, офіційного місця роботи, йому відомі місця проживання потерпілих та свідків по справі, він раніше притягувався до адміністративної відповідальності за керування транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння і знову вчинив злочин у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, перебуваючи в нетверезому стані.

Потерпілі повністю погодилися із такою позицією прокурора і вважають, що саме такий вид забезпечення кримінального провадження як тримання під вартою буде достатнім для обвинуваченого з огляду на кваліфікацію його дій, його особу, тяжкість покарання та наслідки вчинення злочину.

Захисник обвинуваченого вважає, що клопотання є необґрунтованим, оскільки прокурор без достатніх підстав вважає, що можливий впив на свідків та потерпілих. Стосовно наявності такого ризику як переховування обвинуваченого від суду прокурором не надано жодного доказу, а його твердження про схильність обвинуваченого до вчинення інших злочинів є надуманими. Обвинувачений визнає себе винним повністю і не має наміру ухилятися від суду. Він має міцні соціальні зв`язки, є учасником бойових дій, постраждалим від наслідків аварії на ЧАЕС, є особою з інвалідністю і вчинив неумисний злочин, а тому є можливість застосування щодо нього іншого виду запобіжного заходу – цілодобового домашнього арешту.

Обвинувачений повністю підтримав позицію свого захисника та зазначає про своє усвідомлення вчиненого та повне визнання своєї вини.

Заслухавши думки учасників судового розгляду, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акту чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. До спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Судом встановлено, що прокурором подане клопотання у строк, що визначений нормами КПК України.

Відповідно до приписів ст. ст. 199, 331 КПК України суд зобов`язаний розглянути таке клопотання прокурора.

Суд вважає, що відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 194 КПК України стороною обвинувачення надані докази обставин, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим кримінального правопорушення. Зокрема, до суду направлено обвинувальний акт, що є процесуальним рішенням, яким завершується досудове розслідування.

Відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст. 194 КПК України прокурором доведено наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 КПК України і на які вказує прокурор: переховуватися від суду з огляду на тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у випадку доведеності його винуватості.

Суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину.

Крім того, у суду відсутні докази достатніх гарантій забезпечення явки обвинуваченого в судове засідання за умови застосування більш м`якого запобіжного заходу.

Вагомість наявної обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим кримінального правопорушення у поєднанні з тяжкістю покарання, що загрожує у разі визнання його винуватим та характер умов застосованого запобіжного заходу свідчить про його суб`єктивне ставлення до виконання покладених на нього судом обов`язків й дають підстави вважати, що існує ризик вчинення особою дій щодо переховування від суду, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Судом не встановлено будь-яких обставин, що вказували б на зменшення ризику, який існував на час обрання судом відносно обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою та зазначений прокурором у клопотанні. Дотримання мети і підстави запобіжного заходу є визначальним при вирішенні питання щодо запобіжного заходу.

Обставини, передбачені п. 3 ч. 1 ст. 194 КПК України, а саме: недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні прокурора, зважаючи на відсутність підстав вважати, що такий ризик припинився від дня постановлення ухвали суду про обрання обвинуваченому запобіжного заходу, наявні.

Відповідно до вимог ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом: a) законне ув`язнення особи після засудження її компетентним судом; b) законний арешт або затримання особи за невиконання законного припису суду або для забезпечення виконання будь-якого обов`язку, встановленого законом; c) законний арешт або затримання особи, здійснене з метою допровадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.

При розгляді даного клопотання суд звертає увагу на такі чинники: особу обвинуваченого, тяжкість покарання, що загрожує йому у разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні, його вік, стан здоров`я, міцність соціальних зв`язків у місці постійного проживання, наявність місця роботи, репутацію, майновий стан тощо.

Зважаючи на законодавчо визначену мету заходів забезпечення кримінального провадження – досягнення дієвості цього провадження (ч. 1 ст. 131 КПК України), а також мету застосування запобіжного заходу – забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків, а також запобігання спробам переховуватись від суду (ч. 1 ст. 177 КПК України), суд доходить висновку, що у даному кримінальному провадженні при продовженні обвинуваченому запобіжного заходу має буди досягнута зазначена вище мета.

ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину проти безпеки руху та експлуатації транспорту, що спричинив смерть потерпілого.

Тримання під вартою може бути виправданим лише за наявності певного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважує принцип поваги до особистої недоторканності (рішення ЄСПЛ від 10 лютого 2011 року «Харченко проти України»).

Враховуючи вищевикладене в сукупності, суд вважає, що законодавчо визначені підстави для продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою наявні та актуальні, а продовження саме такого виду запобіжного заходу є доцільним.

Суд звертає увагу, що клопотання прокурора свідчить про продовження запобіжного заходу обвинуваченому на строк до 60 днів, що не узгоджується із вимогами ч. 3 ст. 331 КПК України. Норма цього закону передбачає продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на строк, що не перевищує двох місяців. Тому, суд постановляє ухвалу про продовження обвинуваченому запобіжного заходу саме на строк два місяці. Також клопотання прокурора не містить обґрунтування неможливості визначення для обвинуваченого застави в разі продовження такого виду запобіжного заходу як тримання під вартою.

В силу п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

ОСОБА_1 раніше не судимий, обвинувачується у вчиненні злочину, за який передбачено покарання на строк понад п`ять років.

Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Пунктом другим частини п`ятої статті 182 КПК України визначено розмір застави щодо особи, обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, — від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Таким чином, суд приходить до висновку, що обвинуваченому слід визначити розмір застави у 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб для досягнення мети в забезпеченні виконання ним, покладених на нього обов`язків.

Розмір такої застави, на думку суду, буде достатнім і справедливим щодо особи обвинуваченого.

Керуючись ст. ст. 9, 177, 183,194, 331 КПК України, суд, —

ухвалив:

Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_1 задовольнити частково.

Продовжити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на два місяці, тобто з 16 червня 2020 року до 16 серпня 2020 року, утримуючи його в Державній установі «Київський слідчий ізолятор».

Визначити для ОСОБА_1 заставу у розмірі 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 168 160 грн. (р/р UA768201720355259001000018661, банк: Держказначейська служба України, м. Київ; код ЄДРПОУ 26268119; МФО 820172, отримувач: Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Київській області; призначення платежу: у призначенні платежу платіжного документу обов`язково зазначити інформацію про постанову судді (ухвалу суду), який обрав заставу мірою запобіжного заходу, та прізвище, ім`я, по-батькові особи, за яку вноситься застава).

Після внесення застави звільнити з-під варти ОСОБА_1 , якщо в уповноваженої службової особи місця ув`язнення, під вартою в якому він перебуває, відсутнє інше судове рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає тримання цього обвинуваченого під вартою.

Після внесення застави та звільнення з-під варти покласти на ОСОБА_1 такі обов`язки:

1) прибувати до суду за першою вимогою в даному кримінальному провадженні;

2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу суду;

3) повідомляти суд про зміну свого місця проживання та місця роботи;

4) утримуватися від спілкування з свідками в даному кримінальному провадженні;

5) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну;

Ухвала може бути оскаржена в порядку, визначеному КПК України, з врахуванням Рішення Конституційного Суду України від 13.06.2019 №4-р/2019.

Суддя О. І. Рева