Вирок № 89829652, 16.06.2020, Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/10143/18

1-кп/357/323/20

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16.06.2020 р. м. Біла Церква. Білоцерківський міськрайонний суд Київської області в складі головуючого судді Буцмак Ю. Є., за участі секретаря судового засідання Кузьменко Т.Г., прокурора Шлапацького О.В., потерпілого ОСОБА_1 , обвинуваченого ОСОБА_2 , захисника Заворотнього А.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження відносно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Біла Церква Київської області, громадянина України, освіта середня, не одруженого, офіційно не працюючого, раніше судимого: 27.12.2016 р. Білоцерківським міськрайонним судом за ст.ст. 185 ч.3, 289 ч.2,70 КК України до 5 років позбавлення волі, звільнений від відбування покарання з іспитовим строком на 2 роки; 22.05.2017 р. Білоцерківським міськрайонним судом за ст.ст. 185 ч.1, ст. 185 ч.2, 185 ч.3,70 ч.1,4 КК України до 5 років позбавлення волі, звільнений від відбування покарання з іспитовим строком на 2 роки; 01.11.2018 р. Білоцерківським міськрайонним судом за ст.ст. 126 ч.1, 185 ч.2, 309 ч.2, 186 ч.2,70,71 КК України до 5 років 6 місяців позбавлення волі, проживаючого АДРЕСА_1 , обвинуваченого у вчинені злочину, передбаченого ст. 122 ч.1 КК України

У С Т А Н О В И В:

доведеним, що 10 червня 2018 року близько 14 години потерпілий ОСОБА_1 разом зі своїм рідним братом ОСОБА_3 прийшли до ставків, що розташовані неподалік буд. 224 по вул. Івана АДРЕСА_2 в м. Біла Церква АДРЕСА_2 , з метою відпочину, де на той момент знаходився ОСОБА_2 .

В ході відпочинку між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 виникла словесна перепалка, після якої останній відійшов від місця відпочинку. Приблизно через 30 хвилин ОСОБА_2 повернувшись, та на ґрунті виниклих напередодні неприязних відносин, діючи з метою заподіяння тілесних ушкоджень, передбачаючи протиправний характер своїх дій та бажаючи при цьому настання відповідних наслідків у виді тілесних ушкоджень умисно наніс потерпілому ОСОБА_1 один удару верхньою частиною стопи правої ноги в область губ, від якого останній втратив свідомість та упав на землю.

Своїми протиправними діями ОСОБА_2 заподіяв ОСОБА_1 тілесні ушкодження у вигляді рани на верхній губі, синців на обличчі, відкритого перелому верхньої щелепи, ушкоджень перших зубів на верхніх щелепах, перелому кісток носа. Перелом верхньої щелепи з раною на губі та ушкодження зубів відносяться до категорії тілесних ушкоджень середньої тяжкості, перелом кісток носа відноситься до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 свою винуватість у вчинені злочину, передбаченого ст. 122 ч.1 КК України визнав та пояснив, що у той день біля 14 години він перебував із своїми знайомими на ставку, відпочивали, ловили рибу. Потім на ставок прийшли брати ОСОБА_4 . Брати знали його знайомого ОСОБА_5 Брати ОСОБА_4 святкували чийсь День народження і розпивали спиртне. Вони були у стані алкогольного сп`яніння. Коли розпивали спиртне вони почали глузувати над ним, почали називати його циганом. Він сказав, що він не циган. Його знайомий ОСОБА_6 сказав, щоб вони не ображали його, бо буде погано. Потім один із братів дав йому гроші щоб він сходив, щось купив. Він відійшов, потім у зв`язку із тим, що у нього накопилася образа, він повернувся і наніс удар ногою ОСОБА_4 у щелепу, потім іще декілька разів ударив, той втратив свідомість. Конфлікт виник через те, що брати ображали його словесно, називаючи циганом. Вважає вони проявляли до нього агресію. Потерпілий не намагався його вдарити. Вдарив потерпілого за те, що вони ображали його, щоб вони прийшли до тями. Коли він ніс потерпілому удар, потерпілий сидів на землі. Після його удару потерпілий втратив свідомість. Він потерпілому не надавав медичну допомогу, не вважав це необхідним. Готовий відповідати за вчинене. Із завданням тілесних ушкоджень ОСОБА_4 , їх тяжкістю, правовою кваліфікацією його дій за ст. 122 ч.1 КК України згідний. Жалкує про те, що вчинив;

Крім визнання обвинуваченим ОСОБА_2 своєї винуватості у вчинені злочину, передбаченого ст. 122 ч.1 КК України, його винуватість у вчинені вказаного злочину підтверджується доказами дослідженими судом:

показаннями потерпілого ОСОБА_1 про те, що 10 червня 2018 р. він з братом вони заїхали до ставків на вул. І. Кожедуба щоб покупатися. Там сиділа компанія, Техтей був з двома іншими особами. Його брат почав говорити на ОСОБА_7 що він циган. ОСОБА_7 сказав, що він не циган. ОСОБА_8 Техтей встав і пішов, його не було близько 30 хвилин. Потім ОСОБА_7 вискочив із кущів і ногою вдарив його у обличчя. Він втратив свідомість. Прийшов до свідомості коли приїхала швидка медична допомога. До цього у нього не було з ОСОБА_7 неприязних стосунків. Він не знає чому ОСОБА_7 саме його вдарив. Він схожий з братом, можливо ОСОБА_7 сплутав його з братом оскільки вони схожі. Він сидів ближче до кущів тоді коли ОСОБА_7 наніс йому удар, брат сидів далі від кущів. Вважає ОСОБА_7 переплутав його з братом, та вдарив його. Він лікувався три тижні, у нього був зламаний ніс, розбита губа, вибиті зуби, струс головного мозку. Він не був у стані алкогольного сп`яніння. Чому його брат казав на ОСОБА_9 не знає. Він своєму братові говорив чого ти до нього лізиш, не трогай його. Чи висловлював він особисто образи у бік Техтея не пам`ятає. Коли ОСОБА_7 підбіг то сказав ти сказав «циган» і наніс йому удар правою ногою у обличчя. Коли ОСОБА_7 наніс йому удар були присутні: він, брат і 2-3 особи, які після цього потікали. Швидку медичну допомогу йому викликав брат та перехожий, який проходив поруч. Між братом і ОСОБА_7 була словесна перепалка. Вважає Техтею слід призначити покарання на розсуд суду;

показаннями свідка ОСОБА_3 про те, що потерпілий є його рідним братом. ІНФОРМАЦІЯ_2 червня ІНФОРМАЦІЯ_3 це був День його народження, він з братом ближче до обіду з братом заїхати до ставка скупатися та ОСОБА_10 . Вони покупалися. Вживали пиво. Він був п`яненьким. Підсіли до Техтея, який був з компанією. Звертаючись до ОСОБА_7 він як жарт сказав, що він як циган. ОСОБА_7 сказав, що він не циган. Усі сміялися. Посиділи. Потім Техтей пішов, можливо його не було біля години. Потім ОСОБА_7 повернувся і підійшовши до них сказав, хто «циган» і зразу вдарив його брата ногою в обличчя. ОСОБА_11 втратив свідомість. Після цього ОСОБА_7 напав на нього, наноситв йому удари, він захищався від ударів ОСОБА_7 . Він викликав братові швидку медичну допомогу. Він давав ОСОБА_7 гроші 100 грн. для придбання горілки та щось із закуски, але ОСОБА_7 прийшов без горілки. Давав гроші після того як говорив, що він (Техтей) схожий на цигана. Брат говорив йому щоб він не ображав ОСОБА_7 . Приблизно через місяць після цього він приїхав на ставки. Там був Техтей, який ловив рибу. Він по телефону набрав брата. ОСОБА_7 сказав брату »я вибачаюсь»;

письмовими доказами:

заявою потерпілого ОСОБА_1 від 04 липня 2018 р. про завдання йому 10.06.2018 р. ОСОБА_12 тілесних ушкоджень на березі ставка поблизу вул. Мельника у м. Біла Церква;

висновком експерта № 422/д від 10.08.2018 р., відповідно до якого при вивченні медичної документації на ОСОБА_1 знайдені наступні ушкодження: рана на верхній губі, синці на обличчі, відкритий перелом щелепи, ушкодження перших зубів на верхніх щелепах, перелом кісток носа. Перелом верхньої щелепи з раною на губі та ушкодження зубів відносяться до категорії тілесних ушкоджень середньої тяжкості, перелом кісток носа відноситься до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я;

протоколом проведення слідчого експерименту від 23.07.2018 р. за участі потерпілого ОСОБА_1 з відеозаписом, в ході проведення якого потерпілий розповів та показав, як ОСОБА_2 спричинив йому тілесні ушкодження. Судом у судовому засіданні переглянуто відеозапис вказаної слідчої дій;

висновком експерта № 430/д від 13.08.2018 р. відповідно до якого локалізація та характер ушкоджень у ОСОБА_1 виявлених при вивченні медичних документів, дають змогу вважати, що вони могли виникнути при обставинах вказаних потерпілим у протоколі проведення слідчого експерименту від 23.07.2018 р.;

протоколом проведення слідчого експерименту від 23.07.2018 р. за участі свідка ОСОБА_3 з відеозаписом, в ході проведення якого свідок розповів та показав, як ОСОБА_2 спричинив йому брату тілесні ушкодження. Судом у судовому засіданні переглянуто відеозапис вказаної слідчої дій;

висновком експерта № 431/д від 13.08.2018 р. відповідно до якого локалізація та характер ушкоджень у ОСОБА_1 виявлених при вивченні медичних документів, дають змогу вважати, що вони могли виникнути при обставинах вказаних свідком ОСОБА_3 у протоколі проведення слідчого експерименту від 23.07.2018 р.;

протоколом проведення слідчого експерименту від 21.08.2018 р. за участі підозрюваного ОСОБА_2 за участі захисника з відеозаписом, в ході проведення якого підозрюваний розповів та показав, як він спричинив потерпілому тілесні ушкодження. Судом у судовому засіданні переглянуто відеозапис вказаної слідчої дій;

висновком експерта № 475/д від 30.08.2018 р. відповідно до якого локалізація та характер ушкоджень у ОСОБА_1 виявлених при вивченні медичних документів, дають змогу вважати, що вони могли виникнути при обставинах вказаних підозрюваним ОСОБА_2 у протоколі проведення слідчого експерименту від 21.08.2018 р.;

висновком експерта № 433 від 29.08.2018 р. відповідно до якого ОСОБА_2 під час скоєння інкримінованих йому дій страждав і в даний час страждає на легку розумову відсталість (олігофренія в ступені легко вираженої дебільності). ОСОБА_2 під час скоєння інкримінованих йому дій міг і може в даний час усвідомлювати свої дії та керувати ними. ОСОБА_2 під час скоєння інкримінованих йому дій в стані тимчасового хворобливого розладу психічної діяльності не перебував. Застосування примусових заходів медичного характеру він не потребує;

протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 23.08.2018 р. відповідно до якого потерпілий ОСОБА_1 впізнав на фото № 2 ОСОБА_2 .

Суд вказані надані прокурором докази визнає належними та допустимими.

Відповідно до п. 18 постанови Пленуму Верховного Суду України « Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку» № 5 від 29.06.1990 р. мотивування у вироку висновку, щодо кваліфікації злочину, полягає у зіставленні ознак установленого судом злочинного діяння і ознак злочину, передбаченого тією чи іншою статтею кримінального закону, його частиною або пунктом, і формулюванні висновку про їх відповідність.

Верховний Суд України у постанові від 15 листопада 2012 р. у справі № 5-15кс12 зазначив: правильність застосування норми закону про кримінальну відповідальність (кваліфікація злочину) полягає у точності (адекватності) розуміння (визначення, тлумачення) змісту конкретної кримінально-правової норми, дійсності (об`єктивності) фактичних обставин певного суспільно небезпечного діяння та встановленні й визначенні співвідношення між фактичними ознаками суспільно небезпечного діяння та ознаками складу злочину, передбаченого кримінально-правовою нормою.

Суд зіставивши зміст конкретної норми КК України, а саме передбаченої ст. 122 ч.1 КК України та дійсні, об`єктивно встановлені у судовому засіданні, фактичні обставини суспільно небезпечних діянь, дійшов висновку про їх відповідність.

Відповідно до ст. 62 ч.1,2 Конституції України, ст. 17 ч.2 КПК України особа вважається невинуватою у вчинені злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчинені кримінального правопорушення і має бути виправданий, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.

При оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту. Суд при оцінці доказів має керуватися критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою - п. 161,150,100 рішення Європейського суду з прав людини у справах «Ірландія проти Сполученого Королівства», «Нечипорук і Йонкало проти України, «Салман проти Туреччини».

Суд, відповідно до ст. 94 КПК України за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний наданий прокурором допустимий доказ з точки зору належності, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття процесуального рішення, установив поза розумним сумнівом співіснування достатньо вагомих, переконливих, чітких і узгоджених між собою ознак та схожих неспростовних презумпцій факту:

доведеності вчинення ОСОБА_2 вищевказаного суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого ст. 122 ч.1 КК України.

Суд дії обвинуваченого ОСОБА_2 кваліфікує за ст. 122 ч.1 КК України – умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, тобто умисне ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у статті 121 цього Кодексу, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров`я.

Суд призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_2 враховує: мету покарання, передбачену ст. 50 КК України, загальні засади призначення покарання, передбачені ст.ст. 65-67 КК України – вид та у межах, установлених у санкції частини статті Особливої частини КК України, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, відповідно до положень Загальної частини КК України, ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання, необхідне й достатнє для його виправлення та запобіганню вчиненню нових злочинів як обвинуваченим, так і іншими особами.

Обвинувачений ОСОБА_2 за формою вини, ступенем тяжкості вчинив умисний злочин середньої тяжкості.

Судом в ході судового розгляду кримінального провадження встановлено, що при вчинені інкримінованого йому злочину, ОСОБА_2 усвідомлював суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачав їх суспільно небезпечні наслідки і бажав їх настання, тобто діяла з прямим умислом ст. 24 ч.2 КК України, при вчиненні злочину, передбаченого ст. 122 ч.1 КК України.

ОСОБА_2 раніше судимий: 27.12.2016 р. Білоцерківським міськрайонним судом за ст.ст. 185 ч.3, 289 ч.2 КК України до 5 років позбавлення волі, звільнений від відбуття покарання з іспитовим строком на 2 роки; 22.05.2017 р. Білоцерківським міськрайонним судом за ст.ст. 185 ч.1,185 ч.2.185 ч.3,70 ч.1,4 КК України до 5 років позбавлення волі, звільнений від відбуття покарання з іспитовим строком на 2 роки; 01.11.2018 р Білоцерківським міськрайонним судом за ст.ст. 126 ч.1, 185 ч.2, 309 ч.2, 186 ч.2,70,71 КК України до 5 років 6 місяців позбавлення волі.

За місцем проживання ОСОБА_2 характеризується посередньо.

ОСОБА_2 перебуває на обліку лікаря нарколога з приводу вживання наркотичного засобу зі шкідливими наслідками з 2018 р.

Він перебуває під консультативним наглядом лікаря психіатра з приводу легкої розумової відсталості з 2010 р.

Враховуючи дані про особу обвинуваченого ОСОБА_2 , його поведінку в ході досудового розслідування та судового розгляду, суд визнає, що він є осудним, тобто особою, яка під час вчинення злочину могла усвідомлювати свої дії і керувати ними – ст. 19 ч.1 КК України.

Обставинами, які пом`якшують покарання обвинуваченого судом визнаються: визнання винуватості, молодий вік, має легку розумову відсталість.

Обставиною, яка обтяжує покарання ОСОБА_2 судом визнається: рецидив злочинів - п.1 ч.1 ст. 67 КК України.

Суд, реалізуючи принцип законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, враховуючи ступінь тяжкості злочину, обставини злочину, особу обвинуваченого ОСОБА_2 , який раніше судимий, характеризується посередньо, обставини, які пом`якшують покарання, обставину. яка обтяжує покарання, думку потерпілого щодо покарання обвинуваченого, вважає ОСОБА_2 представляє суспільну небезпеку, його виправлення можливе лише в умовах ізоляції від суспільства, тобто призначення йому покарання у виді позбавлення волі у ближче до верхньої межі санкції частини 1 ст. 122 КК України.

Таке покарання, на думку суду, буде необхідним і достатнім для його можливого виправлення та попередження вчинення обвинуваченим та іншими особами нових злочинів.

Суд вважає, що призначення ОСОБА_2 більш м`якого покарання в частині іншого менш суворого виду покарання, строку позбавлення волі, на переконання суду буде явно не справедливим через м`якість, враховуючи ступінь тяжкості злочину, обставини злочину, особу обвинуваченого, обставину, яка обтяжує покарання.

Суд не вбачає підстав для застосування до обвинуваченого положень ст.ст. 69,75 КК України.

Суд вважає, що призначення ОСОБА_2 більш суворого покарання в частині строку позбавлення волі, передбаченого санкцією ч.1 ст. 122 КК України, на переконання суду, буде явно несправедливим через суворість, враховуючи ступінь тяжкості злочину, обставини злочину, особу обвинуваченого, обставини, які пом`якшують покарання, його відношення до скоєного, думку потерпілого щодо покарання.

Відповідно до ст. 70 ч.4 КК України за правилами, передбаченими в частинах першій-третій цієї статті призначається покарання, якщо після постановлення вироку в справі буде встановлено, що засуджений винен ще і в іншому злочині, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку. У цьому випадку в строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю злочинів, зараховується покарання відбуте повністю або частково за попереднім вироком, за правилами, передбаченими в статті 72 цього Кодексу.

Суд зазначає, що злочин за яким ОСОБА_2 визнаний винуватим цим вироком, ним вчинений до постановлення вироку 01.11.2018 р. Білоцерківським міськрайонним судом за ст.ст. 126 ч.1, 185 ч.2, 309 ч.2, 186 ч.2,70,71 КК України відносно ОСОБА_2 . Зазначеним вироком ОСОБА_2 визнаний винуватим і засуджений до 5 років 6 місяців позбавлення волі. У вироку суду зазначено: строк відбуття покарання ОСОБА_2 рахувати з часу його затримання після вступу вироку в законну силу. Після вступу вказаного вироку в силу, ОСОБА_2 25 лютого 2019 р. затриманий і у теперішній час вважається таким, що відбуває покарання, будучи залишеним у ДУ «Київський СІЗО» МЮ України на час судового розгляду кримінального провадження відносно нього за ст. 122 ч.1 КК України.

За таких обставин відповідно до ст. 70 ч.4 КК України вказаний період ОСОБА_2 має бути зарахований у покарання відбуте частково за попереднім вироком, за правилами, передбаченими в статті 72 цього Кодексу.

Цивільний позов, речові докази, процесуальні витрати, відсутні.

ОСОБА_2 у цьому кримінальному провадженні не затримувався, під вартою не утримувався, відносно нього запобіжний захід не застосовувався.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 367-371,373,374 КПК України, суд,

У Х В А Л И В:

ОСОБА_13 визнати винуватим у пред`явленому обвинуваченні у вчиненні злочину, передбаченого ст. 122 ч.1 КК України і призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 2 (два) роки.

Відповідно до ст. 70 ч.4 КК України шляхом часткового складання покарання призначеного ОСОБА_2 цим вироком і покарання призначеного вироком Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 01.11.2018 р., призначити ОСОБА_2 остаточне покарання за сукупністю злочинів у виді позбавлення волі на строк 6 (шість) років.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_12 обчислювати з дня вступу цього вироку в законну силу.

У строк покарання ОСОБА_2 зарахувати відбуте частково покарання за вироком Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 01.11.2018 р. з 25 лютого 2019 р. до дня вступу цього вироку в законну силу, з розрахунку день за день.

Вирок відповідно до ст. 532 КПК України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано.

Вирок може бути оскаржений до Київського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення, для особи, яка перебуває під вартою з моменту вручення їй копії вироку, шляхом подачі апеляції через Білоцерківський міськрайонний суд Київської області.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому і прокурору.

ОСОБА_14 . Буцмак

Білоцерківського міськрайонного суду

Київської області