Рішення № 8982813, 02.04.2010, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

_________________

І м е н е м У к р а ї н и

РІШЕННЯ

02 квітня 2010 р. Справа 9/33-10

за позовом: Відкритого акціонерного товариства коменційний банк "Надра" в особі філії Вінницьке регіональне управління (код ЄДРПОУ 25962332, пл. Жовтнева, 1, м. Вінниця)

до: фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (ідент. код НОМЕР_1, вул. АДРЕСА_1

про стягнення 257052,55 грн.

Головуючий суддя Балтак О.О.

Секретар судового засідання Кравчук Н.Л.

Представники сторін:

позивача: Чернілевська Р.В. - представник за довіреністю;

відповідача: не з"явився;

ВСТАНОВИВ :

Подано позов про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 як позичальника кредитних коштів на користь ВАТ КБ "Надра" в особі Філії Вінницьке РУ заборгованості по кредитному договору на загальну суму 257052, 55 грн.

03.02.10р. господарським судом Вінницької області порушено провадження у справі № 9/33-10 та призначено її до розгляду на 23.03.10р.

У зв"язку з неявкою представника відповідача, надісланням останнім телеграмою про перенесення засідання та необхідністю витребування додаткових доказів, розгляд справи відкладено на 02.04.10р.

В судовому засіданні 02.04.10р. представник позивача позов підтримав та просив суд задовольнити його в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання 02.04.2010 року не з"явився, витребуваних ухвалами суду від 03.02.10р. та 23.03.2010 року документів не надав, незважаючи на те, що був належним чином повідомлений про час і місце судового розгляду справи, оскільки ухвалу від 23.03.2010 року було надіслано рекомендованим листом, за тією ж адресою, що і ухвалу про порушення провадження у справі від 03.02.2010 року - вул. Слобода, 230, м. Ладижин, Тростянецький район, Вінницька область, отримання якої відповідачем стверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 209290 від 12.02.10р.

Крім того суд зазначає, що відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 року № 75 (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.

Як наголошується в п.19 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008 року № 01-8/482 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року" дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

На першому примірнику ухвали від 23.03.2010 року про відкладення розгляду справи, яка наявна в справі, є штамп суду з відміткою про відправку документа. Дана відмітка оформлена відповідно до вимог Інструкції з діловодства в господарських судах України наведених вище, а тому суд дійшов висновку, що вона є підтвердженням належного надсилання копії процесуального документа сторонам.

Враховуючи викладене суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

Проте, відповідач своїм правом на участь у засіданні суду та наданні письмових або усних пояснень не скористався, а тому, беручи до уваги приписи ст.69 ГПК України щодо строків вирішення спору та той факт, що неявка в засідання суду відповідача або його представника, належним чином та відповідно до законодавства повідомленого про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами, згідно ст. 75 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

24 грудня 2007 року між Відкритим акціонерним товариством комерційний банк "Надра" в особі начальника Центрального відділення філії ВАТ КБ "Надра" Вінницьке РУ та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (позичальник) укладено кредитний договір № 518/МК/2007/ЦВ-980, згідно якого банк надає позичальнику кошти в розмірі 250000,00 грн. зі строком повернення до 20.12.2014р. зі сплатою за користування кредитом відсотків з розрахунку 18,9% річних, що обчислюються виходячи з розрахунку 360 днів у році (п. 1.1 та 1.3. договору), а позичальник зобов"язується використовувати кредит на передбачені договором цілі (придбання основних засобів) та відповідно до договору (графіку - додаток-1) повернути кредит та сплачувати відсотки за користування кредитом, а у випадках передбачених цим договором також - сплатити неустойку та відшкодувати завдані банку збитки (п. 6.1 договору).

Згідно п. 3.1. договору в забезпечення зобов"язань по договору, які полягають у поверненні кредиту, сплати відсотків за користування кредитом, можливої сплати неустойки, а також у відшкодуванні збитків в зв"язку з порушенням цього договору, позичальник передає у заставу навантажувач, реєстраційний № НОМЕР_2, марка XG 955II L, 2007 року випуску.

Відповідно до п. 4.1.1 договору повернення кредиту та сплата відсотків здійснюється згідно графіком повернення кредиту та сплати відсотків, який є невід"ємною частиною цього договору.

П. 4.1.4 договору сторони погодились про те, що у випадку виникнення у позичальника прострочення сплати відсотків за користування кредитом згідно з графіком за будь-який період, а також у випадку порушення заставодавцем будь-яких умов договору застави, банк має право достроково витребувати наданий позичальнику кредит у тому числі звернути стягнення на заставлене майно. Про дострокове витребування кредиту банк письмово сповіщає позичальника.

На виконання своїх зобов'язань за укладеним договором банк видав відповідачу кредит на загальну суму 250 000,00 грн., що вбачається із меморіального ордеру № 4 від 24.12.2007 року.

В порушення умов зазначеного договору відповідач своєчасно та у повному обсязі не повертає банку кредитні кошти та відсотки за користування кредитом.

У зв"язку з тим, що відповідач порушує строки повернення кредитних коштів, вчасно не сплачує кредитні платежі, передбачені Графіком повернення кредиту та сплати відсотків, позичальнику була направлена претензія № 36-02/00-0008 від 05.01.2009р. з вимогою дострокового погашення заборгованості, отримання претензії відповідачем стверджується повідомленням про вручення від 19.01.09р. (а. с. 22-23).

Заборгованість відповідача перед позивачем на момент звернення до суду складає 217145,00 грн. - заборгованості зі сплати кредиту та 32950,89 грн. - відсотки за користування кредитом.

Враховуючи встановлені обставини, суд дійшов наступних висновків.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст. 173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За своєю правовою природою укладений між сторонами у справі договір № 518/МК/2007/ЦВ-980 від 24.12.2007 року є кредитним договором.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Згідно ч.1 ст. 10561 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Виходячи зі змісту п. 3 ст. 346 ГК України кредити надаються банком під відсоток, ставка якого, як правило, не може бути нижчою від відсоткової ставки за кредитами, які бере сам банк, і відсоткової ставки, що виплачується ним по депозитах. Надання безвідсоткових кредитів забороняється, крім випадків, передбачених законом.

Згідно ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Поряд з цим, у відповідності до ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 Цивільного кодексу України.

Як вбачається із матеріалів справи позивачем виконувались свої зобов'язання по наданню кредиту належним чином, що вбачається із меморіального ордеру № 4 від 24.12.2007 року, згідно якого банк видав відповідачу кредит на загальну суму 250000,00 грн.

Згідно п. 4.1.4 кредитного договору сторони погодили, що у випадку виникнення у позичальника прострочення сплати відсотків за користування кредитом згідно з графіком за будь-який період, а також у випадку порушення заставодавцем будь-яких умов договору застави, банк має право достроково витребувати наданий позичальнику кредит у тому числі звернути стягнення на заставлене майно.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, відповідач взяті на себе зобов"язання щодо своєчасного повернення суми кредиту, відсотків за користування кредитом виконував не належним чином. У зв"язку з цим за ним утворилась заборгованість в сумі 217145,00 грн. - боргу по кредиту та 32950,89 грн. - відсотки за користування кредитом, про що свідчить відсутність в матеріалах справи доказів оплати відповідачем вказаних сум боргу.

В силу ст. 629 Цивільного кодексу України зазначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення заборгованості за кредитним договором підлягають задоволенню в сумі 217145,00 грн. - боргу по кредиту та 32950,89 грн. - відсотки за користування кредитом, оскільки є обгрунтованими та фактично відповідають матеріалам справи.

Поряд з цим, за порушення відповідачем взятих на себе зобов"язань позивачем було нараховано та заявлено до стягнення 2598,57 грн. - штрафу, 4358,09 грн. - пені за несвоєчасне повернення кредитних коштів та відсотків за користування кредитом. Розглянувши дані вимоги, суд дійшов наступних висновків.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком (ч. 1 ст. 546 ЦК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання ( ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 3 ст. 198 Господарського кодексу України, відсотки за грошовими зобов'язаннями учасників господарських відносин застосовуються у випадках, розмірах та порядку, визначених законом або договором.

Пунктом 6 ст. 231 Господарського кодексу України передбачена відповідальність за порушення грошового зобов'язання, що обчислюється у відсотках, розмір яких передбачений обліковою ставкою НБУ за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачений законом або договором.

Згідно п. 9 кредитного договору "Відповідальність сторін" у разі порушення строків повернення кредиту, відсотків за користування кредитом позичальник зобов"язаний сплатити на користь банка пеню у розмірі 0,5 % від суми прострочених зобов"язань за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня. За порушення строків повернення кредиту та/чи сплати відсотків за користування кредитом позичальник сплачує банку штраф у розмірі 0,5% від суми заборгованості по поверненню кредиту та/чи сплати відсотків, вказаних у графіку, і визначених на дату прострочення.

Виходячи з матеріалів справи, суд вважає, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 4358,09 грн. - пені за несвоєчасне повернення кредитних коштів та відсотків за користування кредитом підлягають задоволенню, оскільки нараховані згідно чинного законодавства, є обгрунтованими та фактично відповідають матеріалам справи.

Одночасно судом проведено перевірку правильності нарахування штрафу, внаслідок чого встановлено, що позивачем допущено помилку під час проведення підрахунків, яка полягає у тому, що останнім невірно зазначено розмір відсотків, зазначено 5%, а потрібно було 05%. Провівши перерахунок з врахуванням помилки, судом отримано наступні результати: 51971,48*0.5/100= 259,86 грн.

Враховуючи викладене, загальний розмір штрафу, який підлягає стягненню складає 259,86 грн., а в стягнені 2338,71 грн. штрафу суд відмовляє.

Як визначає ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обовязковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Всупереч наведеним вище нормам та вимогам ухвал суду від 03.02.2010р. та 23.03.10 року відповідач не подав до суду жодного доказу в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення заборгованості за укладеним кредитним договором, в тому рахунку доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів).

За вказаних вище обставин, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.

Витрати на держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст.49 ГПК України покладаються на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст.ст. 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 49, 75, 82, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд-

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, ідент. код НОМЕР_1, вул. АДРЕСА_1 (НОМЕР_3 у УАКПБ "Промінвестбанк" м. Ладижин, МФО 302485) на користь Відкритого акціонерного товариства комерційний банк "Надра" в особі філії Вінницьке регіональне управління, код ЄДРПОУ 25962332, пл. Жовтнева, 1, м. Вінниця (суб. кор. рах. № 39017760100001 в ВАТ КБ "Надра", МФО 320003) 217145,00 грн. - боргу по кредиту, 32950,89 грн. - відсотків за користування кредитом, 259,86 грн. - штрафу, 4358,09 грн. - пені за несвоєчасне повернення кредитних коштів та відсотків за користування кредитом, 2547,14 грн. - відшкодування витрат повязаних зі сплатою державного мита та 233,85 грн. - відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. В стягненні 2338,71 грн. штрафу відмовити.

5. Копію рішення надіслати сторонам по справі рекомендованим листом.

Суддя

Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України 07 квітня 2010 р.

віддрук. 3 прим.:

1 - до справи;

2 - позивачу - (21001 м. Вінниця пл. Жовтнева, 1);

3 - відповідачу - (АДРЕСА_1