Рішення № 89823568, 10.06.2020, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

Справа №201/3405/20

Провадження № 2/201/2012/2020

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 червня 2020р. Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

в складі : головуючого - судді - Ткаченко Н.В.

за участю секретаря - Іващенко Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська у м. Дніпрі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,

В С Т А Н О В И В :

10.04.2020р. ОСОБА_1 звернувся до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу (а.с. №4-6).

Ухвалою судді Ткаченко Н. В. від 12.05.2020р. було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження, розгляд справи призначено в порядку спрощеного провадження з повідомленням (викликом) сторін у судове засідання (з урахуванням змін до ЦПК України, які набрали сили 08.02.2020р.) (а.с.№15).

Позивач у позовній заяві в обґрунтування вимог посилався на те, що вони з відповідачкою зареєстрували шлюб 08.07.2017р. в Центральному районному у місті Дніпрі відділі державної реєстраційної актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області під актовим записом №454. Від даного шлюбу сторони мають малолітню доньку - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Шлюбні відносини на протязі останнього року погіршувалися та були остаточно припинені з причини протилежних поглядів на шлюб та сім`ю. Дитина проживає разом із матір`ю. Позивач вважає, що родина розпалася остаточно і не може бути відновлена.

Сторони в судове засідання 10.06.2020р. не з`явилися, про дату розгляду справи були повідомлені належним чином (а.с. № 18).

Позивач 27.05.2020р. до канцелярії суду надав заяву, в якій позовні вимоги підтримав, просив задовольнити та розглянути справу за його відсутності та без фіксування судового засідання. Зазначив, що сімейні відносини були припинені у грудні 2020р., строк для примирення сторонам не потрібний, оскільки усі намагання відновити відносини були марними, на стягнення судового збору з відповідачки не наполягав (а.с. № 19).

Відповідачка в судове засідання також не з`явилась. Також 27.05.2020р. надала до канцелярії суду заяву, в якій позовні вимоги визнала, проти задоволення позову не заперечувала, просила розглянути справу за її відсутності та без фіксування судового засідання. Також зазначила, що сімейні відносини були припинені у грудні 2020р. з причин різних поглядів на сімейне життя, строк на примирення їм не потрібний, оскільки усі намагання відновити відносини були марними. В цій заяві відповідачка також зазначила, що після розірвання шлюбу бажає залишити прізвище « ОСОБА_2 » (а.с. № 20).

Таким чином, суд вважає за можливе на підставі ст.223, ч.2 ст.247 ЦПК України ухвалити рішення в судовому засіданні за відсутності сторін та без фіксації судового процесу технічними засобами.

Суд, вивчивши матеріали справи, заяви сторін, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.110 Сімейного Кодексу України позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним з подружжя.

Відповідно до ст.112 Сімейного Кодексу України, при розгляді справи про розірвання шлюбу, суд з`ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам дітей, що мають істотне значення.

Відповідно до ст.113 Сімейного Кодексу України, особа, яка змінила своє прізвище у зв`язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.

Судом встановлено, що 08.07.2017р. сторони зареєстрували шлюб у Центральному районному у місті Дніпрі відділі державної реєстраційної актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області під актовим записом №454 (а.с. №7).

Від даного шлюбу сторони мають малолітню доньку - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.№ 8).

Судом встановлено, що спільне життя сторін не склалося через різні погляди на життя, шлюб та сім`ю, через що в родині виникали непорозуміння та призвело до фактичного припинення шлюбних відносин. Сторони припинили усі шлюбні відносини, зберігати шлюб не бажають. Дитина проживає разом із відповідачкою. Подальше збереження шлюбу суперечить інтересам сторін.

З огляду на вищевикладене і приймаючи до уваги те, що шлюбні відносини між сторонами по даній справі остаточно припинені з грудня 2020р. (тобто півроку), і з цього часу більше не відновлювалися, позивач від позову не відмовився, а відповідачка визнала позовні вимоги та не заперечувала проти розірвання шлюбу, підтвердила періоду припинення шлюбних відносин саме з грудня 2020р., суд дійшов висновку про те, що родина сторін розпалася остаточно, відновлена бути не може, і шлюб підлягає розірванню.

При винесенні рішення суд також приймає до уваги положення ч. 1 ст. 82 ЦПК України, оскільки відповідачка визнала позовні вимоги та погодилась на розірвання шлюбу.

Обговорюючи питання розподілу судових витрат на підставі ч.1 ст. 142 ЦПК України, у зв`язку із визнанням відповідачкою позовних вимог до початку розгляду справи по суті, суд вважає за можливе повернути позивачу 50% від сплаченого судового збору при подачі даного позову по квитанції № 0.0.1669815115.1 від 07.04.2020р. в розмірі 420 грн. 40 коп. (а.с. №).

Крім того, на підставі ст.141 ЦПК України у зв`язку із задоволенням позову, суд вважає за можливе не стягувати з відповідачки на користь позивача понесені ним при подачі позову судові витрати по сплаті судового збору, що залишилась після повернення позивачу, а саме в розмірі 420 грн. 40 коп., оскільки позивач у своїй заяві до суду від 27.05.2020р. просив не стягувати з відповідачки понесені ним судові витрати (а.с. №24).

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 110, 112, ч. 2 ст. 115 Сімейного Кодексу України, ст. ст. 4, 10, 12, 13, 19, 76-81, ч.1 ст. 82, ст. 89, ч.1 ст. 142, ст. 223, ч.2 ст. 247, ст.ст. 259, 263-265 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - задовольнити.

Шлюб, зареєстрований 08.07.2017р. у Центральному районному у місті Дніпрі відділі державної реєстраційної актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області під актовим записом №454, між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , які мають малолітню доньку - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - розірвати.

Після розірвання шлюбу прізвище відповідачки ОСОБА_2 залишити - « ОСОБА_2 ».

Судовий збір, сплачений ОСОБА_1 за квитанцією № 0.0.1669815115.1 від 07.04.2020р. на розрахунковий рахунок UA538999980313121206000004005, код отримувача 37989269, банк отримувача Казначейство України (ел. адм. подат), отримувач УК у Соборному р-ні м. Дніпра 22030101, призначення платежу - судовий збір в розмірі 840 грн. 80 коп. - повернути ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 ) в розмірі 50% від сплаченої суми, а саме 420грн. 40 коп., шляхом стягнення з державного бюджету.

У відповідності до вимог ч. 2 ст.115 СК України копію рішення суду про розірвання шлюбу надіслати на адресу Соборного районного у м. Дніпрі відділу ДРАЦС Південно-східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та проставлення відмітки в актовому записі про шлюб.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 273 ЦПК України.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.

Суддя : Ткаченко Н.В.