Ухвала суду № 89822716, 13.05.2020, Святошинський районний суд міста Києва

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

пр. № 2/759/3895/20

ун. № 761/5224/20

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 травня 2020 року суддя Святошинського районного суду м.Києва Миколаєць І.Ю. розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання договору довічного утримання,

ВСТАНОВИВ:

17.02.2020 року ОСОБА_1 звернулася до Святошинського районного суду м.Києва з позовом до ОСОБА_2 про розірвання договору довічного утримання.

Дослідивши матеріали позову, суд дійшов висновку, що дана справа не належить до територіальної юрисдикції (підсудності) Шевченківського районного суд м.Києва з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 30 ЦПК України позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред`являються за місцезнаходженням майна або основної її частини. Якщо пов`язані між собою позовні вимоги пред`явлені одночасно щодо декількох об`єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об`єкта, вартість якого є найвищою.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 114 ЦПК України позови, що виникають з приводу нерухомого майна, пред`являються за місцезнаходженням майна або його частини.

Суд враховує, що поняття «позови, що виникають з приводу нерухомого майна» (ч. 1 ст. 114 ЦПК України) є більш широке, ніж поняття «позови, де предметом спору є нерухоме майно» (про визнання права власності на нерухоме майно у порядку спадкування тощо), а тому правило даної норми розповсюджується на позови щодо будь-яких вимог, пов`язаних з правом особи на нерухоме майно.

У п. п. 41, 42 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» від 1 березня 2013 року № 3 роз`яснено, що перелік позовів, для яких визначено виключну підсудність (стаття 114 ЦПК) є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає. Місцезнаходження нерухомого майна має бути підтверджено документально. У разі конкуренції правил підсудності (наприклад, при об`єднанні позовів, на один з яких поширюється дія правила про виключну підсудність) мають застосовуватися правила виключної підсудності. Виключну підсудність встановлено для позовів, що виникають із приводу нерухомого майна (частина перша статті 114 ЦПК). Згідно з положеннями статті 181 ЦК до нерухомого майна належать: земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на них, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Наприклад, це позови про право власності на таке майно; про право володіння і користування ним (стаття 358 ЦК); про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності та виділ частки із цього майна (статті 364, 367 ЦК); про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності та виділ частки із цього майна (статті 370,372 ЦК); про право користування нерухомим майном (визначення порядку користування ним); про право, яке виникло із договору найму жилого приміщення, оренди тощо; про визнання правочину з нерухомістю недійсним; про звернення стягнення на нерухоме майно - предмет іпотеки чи застави; розірвання договору оренди землі; стягнення орендної плати, якщо спір виник з приводу нерухомого майна; про усунення від права на спадкування та визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

Позивач звертається з позовом про розірвання договору довічного утримання. За договором довічного утримання укладеним 23.02.2010 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та посвідчений державним нотаріусом Першої Київської державної нотаріальної контори Мазур Р.Л., зареєстровано в реєстрі №5-259.

ОСОБА_1 передав у власність ОСОБА_2 належну йому на праві приватної власності квартиру АДРЕСА_1 взамін чого ОСОБА_2 зобов`язувалася забезпечувати відчужувача утриманням та доглядом довічно.

Правові наслідки розірвання договору довічного утримання у звязку з неналежним виконанням обовязків набувачем визначено статтею 756 ЦК України. Так, у разі розірвання довічного утримання (догляду) у зв`язку з невиконанням або неналежним виконанням набувачем обов`язків за договором, відчужувач набуває право власності на манно, яке було ним передано.

Таким, чином, позов про розірвання договору довічного утримання за яким відчужував передав набувачеві у власність нерухоме майно є спором виключної підсудності.

У даному випадку, нерухоме майно, а саме: квартира АДРЕСА_1 , яка була предметом договору довічного утримання знаходиться у Шевченківському районі м.Києва, а тому справа підсудна Шевченківському районному суду м.Києва.

Згідно п.1 ч.1 ст. 31 ЦПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що даний позов підлягає передачі за територіальною підсудністю до Шевченківського районного суду м.Києва (вулиця Дегтярівська, 31А, Київ, 03057), тобто за місце знаходженням спірного нерухомого майна.

У відповідності до положень ч.ч. 1, 2статті 32 ЦПК України спори між судами про підсудність не допускаються і справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.

Керуючись ст.ст. 9, 30, 31, 187, 261, 353, 354 ЦПК України суд,

ПОСТАНОВИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання договору довічного утримання передати за територіальною підсудністю до Шевченківського районного суду м.Києва (вулиця Дегтярівська, 31А, Київ, 03057).

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Ухвала суду може бути оскаржена протягом п"ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом п"ятнадцяти днів з дня вручення йому ухвали суду.

Ухвала набирає законної сили в порядку встановленому ст. 261 ЦПК України.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Київського апеляційного суду, при цьому відповідно до п. п. 15.5 п. 15Перехідних положень ЦПК України в редакції Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» № 2147-VIII від 03.10.2017 року до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя І.Ю.Миколаєць