Ухвала суду № 89822465, 08.06.2020, Дніпровський районний суд міста Києва

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №:755/7922/20

Провадження №: 1-кс/755/2719/20

"08" червня 2020 р.

м. Київ

Дніпровський районний суд м. Києва (далі - Суд) у складі слідчої судді Бірси О.В., за участю секретаря судових засідань Цімох М.М. та сторін кримінального провадження: прокурора Сагайдачного І.С., захисника Петрашенка В.П., підозрюваного ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого СВ Дніпровського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві Осовика А.В. про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у рамках кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020100040003738 від 06.06.2020 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України, установив :

Суть питання, що вирішується ухвалою, і за чиєю ініціативою воно розглядається

Слідчий Дніпровського УП ГУ НП в м. Києві Осовик А.В. за погодженням з прокурором у кримінальному провадженні - прокурором Київської місцевої прокуратури № 4 Сагайдачним І.С. звернулися до слідчого судді з цим клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного, яке умотивували дійсністю у провадженні обставин визначених п.п. 1-3 ч. 1 ст. 194, ст.ст. 177, 184 КПК.

Встановлені обставини у ході розслідування цього кримінального провадження органом досудового розслідування та наведені заявником у клопотанні відомості на їх підтвердження щодо доцільності застосування такого типу заходу забезпечення кримінального провадження

Слідчим відділом Дніпровського УП ГУПН у м. Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12020100040003738 від 06.06.2020 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України.

Досудовим розслідуванням, на цей час, установлено, що ОСОБА_1 06.06.2020 року, приблизно о 04 годині 00 хвилин, перебував біля розважального закладу «Фабор» що розташований в ПКтВ «Гідропарк» по пр-ту Броварському в м. Києві, де побачив ОСОБА_2 , після чого у нього виник злочинний умисел направлений на вчинення розбійного нападу обравши об`єктом свого злочинного посягання майно, що перебувало у власності ОСОБА_2 . Реалізуючи свої злочинні дії направлені на вчинення нападу з метою заволодіння майном потерпілого, ОСОБА_1 підійшов до потерпілого ОСОБА_2 якому запропонував послуги таксі, на які останній погодився та ОСОБА_1 запросив ОСОБА_2 пройти разом із ним до неіснуючого автомобіля через паркову зону. Продовжуючи свої злочинні дії, ОСОБА_1 з метою подолання опору з боку потерпілого привів в дію газовий балон марки «Терен 4», розпилення газу якого направив в обличчя ОСОБА_2 тим самим застосував насильство до ОСОБА_2 від чого останній почав тікати в напрямку дороги з метою допомоги. В подальшому, ОСОБА_1 наздогнав потерпілого ОСОБА_2 біля дороги пр-ту Броварського в м.Києві, та ще раз застосував насильство яке є небезпечне для здоров`я потерпілого, розпилив сльозоточивий газ балончика «Терен4» в обличчя ОСОБА_2 та подолавши у такий спосіб волю до опору з боку потерпілого взяв його під руки та відвів з дороги у сприятливе місце для доведення свого злочинного умислу до кінця, де поклав потерпілого ОСОБА_2 на землю. Після чого, ОСОБА_1 скориставшись що потерпілий не чинить опору його злочинним діям, заволодів у потерпілого ОСОБА_2 його особистим майном, а саме з лівої руки годинником марки «Goldlis», вартістю 300 гривень, з кишені мобільним телефоном марки «РЕДМІ 5» ІМЕІ НОМЕР_1 , НОМЕР_2 з карткою мобільного оператора НОМЕР_3 загальною вартістю 4000 гривень, з кишені куртки заволодів шкіряним гаманцем марки Savfox в якому знаходились грошові кошти в сумі 300 гривень, паспорт громадянина України на ім`я ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 № НОМЕР_4 , посвідчення водія ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 КВЕ НОМЕР_5 , картка ПУМБ банку № НОМЕР_6 , банківсвська картка монобанк НОМЕР_7 , банківська картка таксомбанк НОМЕР_8 , картка лояльності «Епіцентр», картка заправки «Кло», 7 сувенірних банкнот номіналом 100 доларів США, сім білетів для проїзду в громадському транспорті та довідкою про реєстрацію місця проживання що матеріальної цінності для потерпілого не становить. Надалі, ОСОБА_1 змісця вчинення кримінального правопорушення зник, а викраденим майном розпорядився на власний розсуд, в результаті чого завдав матеріального збитку потерпілому ОСОБА_2 на загальну суму 4300 гривень.

06.06.2020 о 05 год. 00 хв. ОСОБА_1 затриманий в порядку статті 208 КПК України та того ж дня о 21 год. 37 хв. його повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст.187 КК України та вручена пам`ятка про права та обов`язки підозрюваного.

Таким чином, слідством ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні нападу з метою заволодіння чужим майном, поєднаного із насильством, небезпечним для здоров`я особи, яка зазнала нападу (розбій), вчинений особою яка раніше вчинила розбій, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України.

Підозра ОСОБА_1 в інкримінованому правопорушенні доводиться зібраними у кримінальному провадженню матеріалах, а саме: протоколом допиту потерпілого ОСОБА_2 ; протоколом додаткового допиту потерпілого ОСОБА_2 ; протоколом огляду місця події від 06.06.2020; протоколом огляду місця події від 06.06.2020; протоколом огляду місця події від 06.06.2020; протоколом огляду протокол огляду речей від 06.06.2020; протоколом допиту свідка ОСОБА_3 ; протоколом додаткового допиту свідка ОСОБА_3 ; протоколом допиту свідка ОСОБА_4 ; протоколом допиту свідка ОСОБА_5 , таіншими матеріалами кримінального провадження.

На підставі викладеного, беручи до уваги ризики, які передбачені ст. 177 КПК України, а саме те, що підозрюваний ОСОБА_1 може: будучи обізнаним з покаранням за вчинений ним злочин - переховуватись від органів досудового розслідування та суду, оскільки ним вчинено тяжкий злочин, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 10 років; незаконно впливати на свідків та потерпілого у даному кримінальному провадженні з метою примушування їх до зміни своїх показів, що може негативно вплинути на результати досудового розслідування, його повноту та подальший судовий розгляд; може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, а саме не з`являтися за викликами до слідчого чи прокурора з метою затягування часу проведення досудового розслідування, що в свою чергу може вплинути на строки проведення останнього, а також, уникнення кримінальної відповідальності за інкримінований злочин, а також, оскільки не має стійких соціальних зв`язків у суспільстві та постійного місця проживання у місті Києві може виїхати з території міста Києва та переховуватись від органу досудового розслідування; вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки намагається задовольнити свої життєві потреби злочинним шляхом, а також вже неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності за умисні злочини проти власності та був неодноразово засуджений до реальної міри покарання, заявники уважають, що саме запобіжний захід, що пов`язаний з ізоляцією від суспільства, у виді утримання під вартою, може забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного.

Позиція сторін

У судовому засіданні прокурор групи прокурорів - прокурор Київської місцевої прокуратури № 4 Сагайдачний І.С. заявлене клопотання підтримав у повному обсязі, просив задовольнити, з підстав викладених у його мотивувальній частині, у т.ч. з урахуванням того, що обставин визначених п.п. 1-3 ч. 1 ст. 194, ст.ст. 177, 184 КПК у дійсними.

Сторона захисту заперечували проти застосування заходу забезпечення кримінального провадження відносно підозрюваного у розрізі не доведення, на їх переконання обставин регламентованих п.п. 1-3 ч. 1 ст. 194 КПК України.

Щодо ризиків, то захист зауважив на тому, що стороною обвинувачення вони не є доведеними у дійсності та обумовлюються припущеннями учинення певних дій, а не фактами.

Указали, що підозрювана є особою, яка позитивно характеризується.

Має на своєму утриманні членів родини, яких забезпечує фінансово.

Мотиви, з яких виходила слідча суддя при постановленні ухвали, і положення закону, яким вона керувалася у ракурсі встановлених обставин із даного питання

Слідча суддя, заслухавши думку сторін кримінального провадження,дослідивши надані ними матеріали та проаналізувавши в системному зв`язку усі наявні на час розгляду клопотання відомості, які мають пряме та опосередковане значення при вирішення питання застосування заходу забезпечення кримінального провадження, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин, приходить до наступного.

Порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України, яке складається з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цього Кодексу та інших законів України (ст. 1 КПК України).

Так, останній (порядок) визначає, що запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження (ч. 2 ст. 131 КПК).

Заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження (ч. 1 ст. 131 КПК).

При цьому, порядок, встановлений КПК (процесуальний порядок, форма, процедура),як певна послідовність (кроки) прийняття кримінальних процесуальних рішень і здійснення кримінальних процесуальних дій (Верховний суд України постанова від 16.03.2017 у справі № 671/463/15-к), з питання порушеного заявниками у даному зверненні (застосування запобіжного заходу) регламентує таке.

Застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що: 1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; 2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням (ч. 3 ст. 132 КПК), відповідно останні застосовуються тільки при дійсності цих даних.

Метою застосування запобіжного заходу, згідно ч. 1 ст. 177 КПК, є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу, відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК, є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою статті 177 передбачених цим Кодексом.

При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний, згідно ст. 178 КПК, оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; 12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв`язку з його доступом до зброї.

Клопотання слідчого, прокурора про застосування запобіжного заходу, згідно ст. 184 КПК, повинно містити: 1) короткий виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, в якому підозрюється або обвинувачується особа; 2) правову кваліфікацію кримінального правопорушення із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність; 3) виклад обставин, що дають підстави підозрювати, обвинувачувати особу у вчиненні кримінального правопорушення, і посилання на матеріали, що підтверджують ці обставини; 4) посилання на один або кілька ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу; 5) виклад обставин, на підставі яких слідчий, прокурор дійшов висновку про наявність одного або кількох ризиків, зазначених у його клопотанні, і посилання на матеріали, що підтверджують ці обставини; 6) обґрунтування неможливості запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні, шляхом застосування більш м`яких запобіжних заходів; 7) обґрунтування необхідності покладення на підозрюваного, обвинуваченого конкретних обов`язків, передбачених ст. 194 КПК.

Урахуванням того, що в цій ситуації відносно підозрюваного установлено такі дані, як-то: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Суми, Сумської області, громадянин України, без освіти, не одружений, не працюючий, зареєстрований: АДРЕСА_1 , без визначеного місця проживання в м АДРЕСА_2 , раніше судимий: 26.06.2002 року Лебедінським районним судом Сумської області за ч. 4 ст. 186 КК України до 2 років 6 місяців позбавлення волі; 06.11.2006 року Святошинським районним судом м. Києва за ч. 2 ст. 186 КК України до 4 років позбавлення волі; 23.07.2010 року Подільським районним судом м. Києва за ч.2 ст.187, ч.2 ст.190, ст.70 КК України до 8 років позбавлення волі, звільнився 03.03.2016 року по відбуттю строку покарання; 14.06.2016 Дніпровським районним судом м.Києва за ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 186 КК України до 4 років позбавлення волі й 28.01.2020 звільнився з Білоцерківської ВК № 35, та є особою до якої 16.01.2020 ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області встановлено адміністративний нагляд строком 1 рік 6 місяців

З`ясовано факт наявності на утриманні підозрюваного членів родини, які у розумінні Сімейного Кодексу України, являються учасниками сімейних правовідносин з останнім.

Установлено, що підозрюваний, на час вирішення даного питання за своїм віком і станом здоров`я не має специфічних особливостей стану здоров`я, має типові соціальні зв`язки для особи його віку та статусу, прийнятну репутацію.

Підозрюваний у цьому провадженні повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 187 КК, тобто у вчиненні нападу з метою заволодіння чужим майном, поєднаного із насильством, небезпечним для здоров`я особи, яка зазнала нападу (розбій), вчинений особою яка раніше вчинила розбій.

Відповідно, аналізуючи указані фактори у цьому провадженні слідча суддя ураховує, що застосування до підозрюваного будь-якого запобіжного заходу першочергово передбачає наявність обґрунтованої підозри.

Поняття «обґрунтована підозра» не визначене в національному законодавстві, однак римінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики ЄСПЛ (частина 5 статті 9 КПК), а відповідно до усталеної практики ЄСПЛ (наприклад, пункт 32 рішення у справі «Fox, Campbell and Hartley v. the United Kingdom» від 30.08.1990 (заяви № 12244/86, 12245/86; 12383/86) термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (пункт 175 рішення ЄСПЛ від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» (заява № 42310/04)).

Тобто, вимога щодо розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином; вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.

З урахуванням того, що (1) докази - це єдність фактичних даних (даних про факти) та їх процесуальних джерел. Фактичні дані - це не факти об`єктивної дійсності, а відомості про них, що утворюють зміст доказів, за допомогою яких встановлюються факти і обставини, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні (див. постанову ККС ВС від 28.03.2019 у справі № 154/3213/16), у той час, як процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів (ч. 2 ст. 84 КПК), а (2) слідчий суддя на вказаному етапі досудового розслідування не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів, визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу.

Проаналізувавши долучені до даного клопотання документи за своїм внутрішнім переконанням, у порядку ст. 94 КПК, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин провадження, керуючись законом, слідча суддя вважає, що наявні у провадженні фактичні дані, передбачені параграфами 3-5 Глави 4 КПК України (показання, висновки експертиз, документи та інші) свідчать про обґрунтованість підозри підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, у якому йому повідомлено про таку підозру, оскільки в своїй сукупності указують на існування фактів та інформації, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що цей підозрюваний, міг вчинити правопорушення.

Уважати підозру явно не прийнятною, не дивлячись на пояснення захисту, усе ж таки не можливо, так як, на їх противагу стороною обвинувачення надано не менш важливі дані (протоколи слідчих дій) та які усе ж таки указують на те, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною, у той, час як оцінка наданих доказів, з точки зору їх належності та допустимості, у т.ч. експертиних висновків не у питанні вірогідності причетності особи до певного діяння, а наявності факту вини має бути забезпечена судом.

Адже факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування.

Щодо ризиків, передбачених статтею 177 КПК, то слід відмітити метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання наявним ризикам, у той час, як підставою застосування запобіжного заходу є наявність, зокрема, ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною 1 статті 177 КПК (частина 2 статті 177 КПК).

Ризики, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені частиною 1 статті 177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій.

При цьому, КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

Зазначений стандарт доказування (переконання) Суд використовує для перевірки наявності ризиків, передбачених частиною 1 статті 177 КПК, у цьому кримінальному провадженні щодо підозрюваного.

Та з його урахуванням слідчий суддя погоджується з висновком про наявність ризику впливу на свідків та потерпілого.

Оцінюючи наявність цього ризику (вплив на свідків, потерпілого) у кримінальному провадженні, слідчий суддя виходить з встановленого Кримінальним процесуальним кодексом України порядку отримання показань від таких осіб у кримінальному провадженні на різних його етапах, та уважає, що ризик такого впливу зберігається до отримання показань останніх безпосередньо судом під час розгляду справи по суті. Тим самим, не виключена ймовірність того, що підозрюваний не будучи обмежений у спілкуванні із свідками, потерпілим, яким відомі обставини вчиненення злочинів у яких останній підозрюється, він може здійснювати на них вплив шляхом підбурювання, вмовляння, залякування, підкупу, з метою їх спонукання до ненадання в суді показів, перекручування або спотворення обставин, які їм достовірно відомі, з метою уникнення від кримінальної відповідальності.

Тим самим, наявності ризику впливу на свідків, потерпілого існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів під час проведення досудового розслідування, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків, потерпілих та дослідження їх судом.

Реальним на переконання слідчого судді є і ризик переховування, адже наявність певного ризику/ризиків, зокрема ризику втечі, має оцінюватися у світлі факторів, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню ( Becciev v. Moldova (Бекчиєв проти Молдови), Panchenko v. Russia (Панченко проти Росії)), ау даному конкретному випадку, такий ризик є обґрунтованим, оскільки він належним чином умотивований слідчим, прокурором та підтверджуються наявними матеріалами, зокрема такий (ризик) є дійсним не тільки, однак у тому числі і в світлі факторів, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню.

Дійсним є такий ризик і у розрізі того, що перебуваючи на свободі будучи обізнаним з санкцією статті, яка йому інкримінується, може переховуватися від органів досудового розслідування та суду.

З цих же передумов (орієнтирів) що і ризик втечі реальними (дійсними) є і інші ризики визначені п.п. 2, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК та указані стороною обвинувачення.

Так, слушними є аргументи сторони обвинувачення у питанні ризиків, а саме те, що підозрюваний будучи обізнаним з покаранням за вчинений ним злочин - переховуватись від органів досудового розслідування та суду, оскільки він підозрюєтсья у вчиненні тяжкий злочин, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 10 років; може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, а саме не з`являтися за викликами до слідчого чи прокурора з метою затягування часу проведення досудового розслідування, що в свою чергу може вплинути на строки проведення останнього, а також, уникнення кримінальної відповідальності за інкримінований злочин, а також, оскільки не має стійких соціальних зв`язків у суспільстві та постійного місця проживання у місті Києві може виїхати з території міста Києва та переховуватись від органу досудового розслідування; вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки намагається задовольнити свої життєві потреби злочинним шляхом, а також вже неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності за умисні злочини проти власності та був неодноразово засуджений до реальної міри покарання.

Як наслідок є дійсними обставини визначені п.п. 1-2 ч. 1 ст. 194 КПК.

Відповідно ж до ст. 194 КПК України наявність ризику є підставою для застосування запобіжного заходу, а тому визначаючись з тим, який саме запобіжний захід на даному етапі у кримінальному провадженні убезпечить від його настання, слідчий суддя ураховує таке.

Більш м`якими запобіжними заходами, у порівнянні з триманням під вартою, є 1) особисте зобов`язання; 2) особиста порука; 3) застава; 4) домашній арешт.

При оцінці можливості застосування іншого більш м`якого запобіжного заходу з метою запобігання встановленим ризикам, враховуючи, що така оцінка стосується перспективних фактів, слідчий суддя використовує стандарт доказування «обґрунтованої ймовірності», за яким слід вважати, що інші більш м`які запобіжні заходи ніж тримання під вартою не зможуть запобігти встановленим ризикам за умови встановлення обґрунтованої ймовірності цього.

При цьому КПК не вимагає доказів того, що обвинувачений при застосуванні до нього більш м`якого запобіжного заходу обов`язково (поза всяким сумнівом) порушить покладені на нього процесуальні обов`язки чи здійснить одну із спроб, що передбачена пунктами 1-5 частини 1 статті 177 КПК, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість допустити це в конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

З огляду на викладене слідчий суддя у ракурсі установлених фактичних обставин уважає, що на даному етапі кримінального провадження запобіжний захід у вигляді тримання під вартою достатнім заходом забезпечення кримінального првоадежння, таким, потреба у застосуванні якого, на сьогодні є дійсною, та сприймає його застосування, як доречне (слушне) в цей час, адже саме він (1) буде необхідним для забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного та (2) зможе запобігти ризикам, які передбачені статтею 177 КПК, та які були встановлені судом.

У ході даного розгляду не установлено факту того, що інші більш м`які запобіжні заходи ніж тримання під вартою не зможуть запобігти встановленим ризикам.

Адже, дійсно тяжкість покарання не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте санкція статті за якою особу повідомлено про підозру в цій ситуації в сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під вартою.

За таких обставин, слідча суддя, враховує той факт, що при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор довів наявність всіх обставин, передбачених частиною першою статті 194 КПК, уважає за доречне застосувати відповідний запобіжний захід у виді тримання під вратою.

Визначаючи строк дії такого типу заходу забезпечення кримінального провадження слідча суддя ураховує, що відповідно до ст. 197 КПК строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.

Строк тримання під вартою обчислюється з моменту взяття під варту, а якщо взяттю під варту передувало затримання підозрюваного, обвинуваченого, - з моменту затримання.

У цій ситуації, особу затримано, згідно протоколу затримання 06.06.20, а тому указаний запобіжний захід підозрюваному слід визначити, відповідно до ст. 197 КПК, у межах 60 днів, а саме до 04.08.20.

Також, на виконання вимог ч. 3 ст. 183 КПК, яка регламентує, що слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті, у провадженні слід визначити відповідну заставу.

При визначенні її (застави) розміру слідчий суддя виходить з наступного.

Згідно ч.ч. 4, 5 ст. 182 КПК розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Розмір застави визначається у таких межах … 2) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.

Також, положення КПК та практика ЄСПЛ орієнтують на такі критерії, які слід врахувати при визначені розміру застави: (1) обставини кримінального правопорушення; (2) особливий характер справи; (3) майновий стан; (4) його сімейний стан, у тому числі матеріальне становище близьких осіб; (5) масштаб його фінансових операцій; (6) даних про особу; (7) встановлені ризики, передбачених статтею 177 КПК; (8) «середовище»; (9) помірність обраного розміру застави та можливість її виконання, а також за певних обставин; (10) шкода, завдана кримінальним правопорушенням.

У контексті обставин цього кримінального правопорушення Суд вважає, що застава в розмірі 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб здатна буде забезпечити виконання покладених на підозрюваного обов`язків та запобігти встановленим ризикам.

Така сума (застави) оцінена враховуючи дані про особу та його поведінку його активи та його взаємовідносини з особами, які мають забезпечить його безпеку, іншими словами, розмір застави обумовлюється судом тим ступенем довіри (впевненості), при якому перспектива втрати застави, у випадку відсутності на суді, буде достатнім стримуючим засобом, щоб унеможливити перешкоджання особою встановленню істини у кримінальному провадженні.

Виключних випадків за яких слідчий суддя міг би дійти висновку, що застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят прожиткового мінімуму для працездатних осіб у цій псраві не установлено.

Щодо питання доречності покладення обов`язків з числа регламентованих ч. 5 ст. 194 КПК України, то слід відмітити таке.

Згідно ч. 3 ст. 183 КПК, в ухвалі слідчого судді, суду зазначаються, які обов`язки з передбачених статтею 194 цього Кодексу будуть покладені на підозрюваного, обвинуваченого у разі внесення застави, наслідки їх невиконання, обґрунтовується обраний розмір застави, а також можливість її застосування, якщо таке рішення прийнято у кримінальному провадженні, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Відповідно з урахуванням установлених осбавин цього кримінального провадження на переконная слідчого судді слушним є покладення на підозрюваного у разі унесення застави наступних обов`язків: прибувати до слідчого із встановленою періодичністю; не відлучатися із населеного пункту - м. Київ без дозволу слідчого, прокурора або суду, залежно від стадії кримінального провадження; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання, залежно від стадії кримінального провадження; здати при наявності на зберігання слідчому свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Адже саме вони будуть пропорційними, помірними, та такими, що не становитимуть надмірний тягар для підозрюваного, у зв`язку з чим не суперечитимуть п. 2 ч. 3 ст. 132 КПК України, та правовій позиції ЄСПЛ, що викладена у рішеннях «Бакланов проти Росії» (рішення від 9 червня 2005 р.), «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 р.) та «Ізмайлов проти Росії» (рішення від 16 жовтня 2008 р.).

На підставі викладеного, керуючись вимогами ст.ст. 1-29, 131-132, 176-178, 183, 184, 193, 194, 199, 309, 372-376, 395 КПК України, Суд постановив:

клопотання - задовольнити.

Застосувати відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою, у межах шістдесяти діб, а саме до 04.08.2020.

Визначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,заставу у розмірі 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 105 100 гривень 00 копійок у національній грошовій одиниці, яка може бути внесена як підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на рахунок ТУДСАУ у місті Києві (одержувач - ТУДСАУ у місті Києві, код ЄДРПОУ - 26268059, банк одержувач - Державна казначейська служба України м. Київ, МФО - 820172, розрахунковий рахунок - № р/р № UA128201720355259002001012089 ).

Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі визначеному в ухвалі суду, протягом строку її дії.

У разі внесення застави зобов`язати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , прибувати до слідчого за першою вимогою у рамках цього кримінального провадження та, у відповідності до положень ч. 5 ст. 194 КПК України, покласти наступні обов`язки:

? прибувати до слідчого із встановленою періодичністю;

? не відлучатися із населеного пункту - м. Київ без дозволу слідчого, прокурора або суду, залежно від стадії кримінального провадження;

? повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання, залежно від стадії кримінального провадження;

? здати при наявності на зберігання слідчому свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Визначити 2 місячний термін дії обов`язків, покладених судом, у разі внесення застави, з дня її внесення.

З моменту звільнення з-під варти, у зв`язку з внесенням застави, підозрюваний вважається такою, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Будь-які твердження чи заяви підозрюваного, зроблені під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу, не можуть бути використані на доведення винуватості у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, або у будь-якому іншому правопорушенні.

Ухвала слідчого судді, щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення, з урахуванням того, що у випадку, коли слідчий суддя з посиланням на ч. 2 ст. 376 КПК Українипостановив ухвалу та оголосив її резолютивну частину, а повний текст ухвали оголосив в інший день, строк подачі апеляційної скарги обчислюється, відповідно до висновку Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду викладеного у постанові від 27.05.2019 у справі № 461/1434/18, з дня оголошення резолютивної частини ухвали.

Визначити час проголошення повного тексту ухвали - 15:00 год. 12.06.2020.

Слідча суддя О. Бірса