Ухвала суду № 89822163, 05.06.2020, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/13252/20

Провадження № 2-з/761/444/2020

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 червня 2020 року суддя Шевченківського районного суду м. Києва Пономаренко Н.В., розглянувши матеріали заяви представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Катишева Сергія Вікторовича про забезпечення позову в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, без самостійних вимог на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю «Інститут проблем екології та енергозбереження» про стягнення компенсації грошової компетенції вартості внесеного майна до статутного капіталу,-

ВСТАНОВИВ:

У травні 2020 року до Шевченківського районного суду міста Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, без самостійних вимог на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю «Інститут проблем екології та енергозбереження» про стягнення компенсації грошової компетенції вартості внесеного майна до статутного капіталу.

Ухвалою Шевченківського районного суду від 20.05.2020 року відкрито провадження в порядку загального позовного провадження

03.06.2020 представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Катишев Сергій Вікторович подав до суду заяву про його забезпечення, в якій просив суд, накласти арешт на рухоме та нерухоме майно, грошові кошти належні ОСОБА_2 в межах ціни позову; корпоративні права та частку ОСОБА_2 у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Інститут проблем екології та енергозбереження» (ЄДРПОУ 32985249, адреса місцезнаходження: 04060, м. Київ, вул. Володимира Сальського, 11 ) у розмірі 50 %.

Заяву обґрунтовано тим, що позивач звернулася до суду з позовом про стягнення компенсації грошової компетенції вартості внесеного майна до статутного капіталу та те, що на сьогоднішній день ОСОБА_2 проживає окремо від родини за невідомою адресою, у нього відсутні постійних дохід. Він є пенсіонером, а тому позивачка припускає, що в разі ухвалення рішення суду, відповідач не в змозі буде належними чином та в повному обсязі виконати зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 151 ЦПК України заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити:найменування суду, до якого подається заява; повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові - для фізичних осіб) заявника, його місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштові індекси, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв`язку та адресу електронної пошти, за наявності; предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову;захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; ціну позову, про забезпечення якого просить заявник; пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення;інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Однак, всупереч вимог п.5 ч.1 ст.151 ЦПК України, подана заява не містить ціни позову про забезпечення якого просить заявник.

При цьому, заявник просить суд накласти арешт на рухоме та нерухоме майно, грошові кошти належні ОСОБА_2 в межах ціни позову, проте не надає суду доказів які б підтверджували наявність у відповідача грошових коштів, рухомого танерухомого майна, що також суперечить вимогам статті 151 ЦПК України.

Тобто, виходячи зі змісту вищенаведених положень ЦПК України, дотримання вимог процесуального законодавства України при пред`явленні заяви до суду є імперативним правилом, в тому числі і для суду.

Разом із тим, положення ч. 10 ст. 153 ЦПК України передбачають, що суд, встановивши, що заяву про забезпечення позову подано без додержання вимог статті 151 цього Кодексу, повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу..

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Разом з тим, Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить з того, що реалізуючи пункт 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступу до правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, змістом яких є не допустити судовий процес у безладний рух.

Таким чином, в кожному випадку заявник при зверненні до суду із заявою повинен як дотримуватися норм процесуального законодавства, так і очікувати, що ці норми застосовуються.

Крім того, необхідно в даному випадку також зазначити, що повернення заяви про забезпечення позову не є порушенням права на справедливий судовий захист та не може вважатися обмеженням права доступу до суду, оскільки не перешкоджає особі повторно звернутися з даною заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, які стали підставою для її повернення.

За таких обставин, суд приходить до висновку про повернення заяви про забезпечення позову заявнику, як таку, що подана без додержання вимог статті 151 ЦПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 149, 151, 153, 259, 260, 354 ЦПК України, -

у х в а л и в :

заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Катишева Сергія Вікторовича про забезпечення позову в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, без самостійних вимог на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю «Інститут проблем екології та енергозбереження» про стягнення компенсації грошової компетенції вартості внесеного майна до статутного капіталу, - повернути заявнику.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Шевченківський районний суду міста Києва протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена в день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя: