Ухвала суду № 89822076, 04.06.2020, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/19937/18

Провадження № 6/761/522/2020

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 червня 2020 року Шевченківський районний суд м. Києва

у складі:

головуючого судді Осаулова А.А.

при секретарі судових засідань Вольда М.А.

представників боржника та стягувача ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м.Києві заяву ОСОБА_3 про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, у цивільній справі за позовом Товариства співвласників багатоквартирного будинку «Комфорт» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, -

в с т а н о в и в :

31.03.2020 року до Шевченківського районного суду м. Києва надійшла заява заяву ОСОБА_3 про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, який було видано на виконання рішення по цивільній справі за позовом Товариства співвласників багатоквартирного будинку «Комфорт» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги.

Свою заяву заявник обґрунтовує тим, що рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 24.09.2019 року стягнуто з ОСОБА_3 на користь Товариства співвласників багатоквартирного будинку «Комфорт» кошти в загальному розмірі 63 338,32 грн. На виконання даного рішення суду видано виконавчий лист, а у подальшому державним виконавцем відкрито виконавче провадження. Проте, постановою Київського апеляційного суду від 04.03.2020 року рішення суду першої інстанції скасовано в частині суми судових витрат, а тому, сума боргу стала меншою, ніж зазначено у виконавчому документі, що є підставою для визнання виданого виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню та звернення до суд з даною заявою.

Представник заявника у судовому засіданні вимоги даної заяви підтримав у повному обсязі та просив суд їх задовольнити.

Представник ТСББ «Комфорт» у судовому засіданні заперечувала проти задоволення вимог даної заяви, оскільки виконавчий лист було видано вірно, на виконання рішення суду, що на той час набрало законної сили.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників учасників справи, суд приходить до висновку, що заява не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 24 вересня 2019 року стягнуто з ОСОБА_3 на користь Товариства співвласників багатоквартирного будинку «КОМФОРТ» заборгованість по оплаті за житлово-комунальні послуги з утримання нежитлового приміщення за період з 01.06.2015 року по 30.04.2018 року в розмірі - 34 861 грн. 23 коп.; внески за формування загального ремонтного резервного фонду в сумі - 3 608 грн. 50 коп., а також за цей же період кошти інфляційних втрат в розмірі - 18 585 грн. 08 коп. і 3% річних в сумі - 4521 грн. 51 коп. та судові витрати по сплаті судового збору в сумі - 1762 грн. 00 коп., а всього в загальній сумі - 63 338 гривень 32 коп.

Вказане рішення суду набуло законної сили 31.10.2019 року, а 07.11.2019 року представнику ТСББ «Комфорт» видано виконавчий лист на його примусове виконання.

15.01.2020 року державним виконавцем Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Борисюком Р.А. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №60976953 на підстави виконавчого листа №761/19937/18 виданого 07.11.2019 року.

Не погоджуючись з даним рішенням суду ОСОБА_3 подав 21 листопада 2019 року апеляційну скаргу з пропуском строку на апеляційне оскарження.

Так, ухвалою Київського апеляційного суду від 26.12.2019 року поновлено ОСОБА_3 строк на апеляційне оскарження рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 24 вересня 2019 року.

У подальшому, постановою Київського апеляційного суду від 04.03.2020 року вищевказане рішення змінено в частині стягнення судового збору, стягнувши з ОСОБА_3 на користь Товариства співвласників багатоквартирного будинку «Комфорт» 923, 66 грн. судового збору.

Таким чином, постановою Київського апеляційного суду від 04.03.2020 року рішення суду першої інстанції змінено в частині стягнення з відповідача судового збору: з 1 762,00 грн. на 923,66 грн., тобто, сума до стягнення зменшилась на 838,34 грн.

Саме на обставину зміни рішення суду першої інстанції та зменшення суми до стягнення посилався заявник як на підставу для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.

За положеннями ст. 432 ЦПК України, суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню. Суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин. Про виправлення помилки в виконавчому документі та визнання його таким, що не підлягає виконанню, суд постановляє ухвалу.

Як вказано у постанові Верховного Суду від 16 січня 2018 року у справі № 61-1592св17, наведені підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, поділяються на дві групи: матеріально-правові (зобов`язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов`язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов`язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання) та процесуально-правові, до яких відносяться обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі за нею виконавчого листа; помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката; пред`явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред`явлення цього листа до виконання.

Як випливає із змісту узагальнення судової практики Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику розгляду судами процесуальних питань, пов`язаних із виконанням судових рішень у цивільних справах» від 25.09.2015, наведені в статті 432 ЦПК України підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, можна поділити на дві групи: матеріально-правові та процесуально-правові.

До матеріальних підстав відносяться випадки відсутності обов`язку боржника через його припинення, добровільне виконання боржником чи іншою особою.

Процесуальними підставами для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, є обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі виконавчого листа; помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката; пред`явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред`явлення цього листа до виконання.

У той же час, рішення суду першої інстанції у даній справі скасовано не було, його було змінено, а сума до стягнення зменшилась на 838,34 грн.

Статтею 129-1 Конституції України визначено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Обов`язковість виконання судових рішень закріплена також у конвенцією "Про захист прав та свобод людини", яка ратифікована Законом України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод» від 17.07.1997 року. Отже, її положення є обов`язковими для виконання Україною.

Стаття 6 вказаної Конвенції гарантує неухильність виконання рішення суду громадянами, юридичними особами та всіма органами влади України.

Тобто, рішення суду, яке набрало законної сили повинно бути виконано, а інші обставини щодо його невиконання суперечать основним принципам права і до уваги судом не приймаються. У протилежному випадку буде мати місце порушення принципу юридичної визначеності, що є одним із базових складових принципу верховенства права, визнаного Україною як на рівні Конституції, так і шляхом ратифікації Європейської Конвенції з прав людини. Судове рішення, яке підлягає обов`язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов`язок.

Суд враховує також позицію Європейського суду з прав людини, згідно якої право на суд, захищене статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок. У такому самому контексті відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, як це передбачено першим реченням першого пункту статті 1 Першого протоколу. Відповідно необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов`язкового для виконання судового рішення може становити порушення Конвенції (справа Юрій Миколайович Іванов проти України).

Таким чином, часткова невірність стягнутої суми судового збору не може бути підставою для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, що виданий на виконання рішення суду, що набуло законної сили.

Більш того, на думку суду, шляхом задоволення цієї заяви заявник фактично намагається оскаржити виконання рішення суду від 24 вересня 2019 року в незмінній апеляційною інстанцією частині.

У той же час, беручи до уваги наявні матеріали справи, суд не може погодитись з думкою заявника про те, що не визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, призведе до порушення його прав.

Таким чином, на даний час відсутні підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, а у задоволенні даної заяви слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст. 432 ЦПК України, Законом України «Про виконавче провадження», суд, -

у х в а л и в :

заяву ОСОБА_3 від 31.03.2020 року про визнання виконавчого листа №761/19937/18, виданого 07.11.2019 року Шевченківським районним судом м.Києва у цивільній справі про стягнення заборгованості з ОСОБА_3 на користь Товариства співвласників багатоквартирного будинку «Комфорт», - залишити без задоволення.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги до або через Шевченківський районний суд м.Києва протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо у судовому засіданні було проголошено лише вступну і резолютивну частину ухвали суду або у разі розгляду (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, цей строк обчислюється з дня складання повного тексту вказаного судового рішення.

Суддя: А.А.Осаулов

Дата складення повного тексту ухвали 09.06.2020 року.