Ухвала суду № 89821038, 03.06.2020, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/7704/20

№ 1-кс/755/2635/20

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"03" червня 2020 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:

слідчого судді Метелешко О.В.,

при секретарі Нероді В.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні клопотання старшої слідчої СВ Дніпровського УП ГУ НП у м. Києві Нежур М.А. про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю м. Вишневе Києво-Святошинського р-ну Київської області, українцю, громадянину України, із професійно-технічною освітою, перебуваючому у цивільному шлюбі, офіційно не працюючому, зареєстрованому за адресою: АДРЕСА_1 та проживаючому за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимому,

за участю учасників кримінального провадження:

прокурора Миколаєнка А.О.,

захисника Бурлаченко Н.М.,

підозрюваного ОСОБА_1 ,

В С Т А Н О В И В:

Старша слідча СВ Дніпровського УП ГУ НП у м. Києві Нежур М.А.. звернулася до суду із клопотанням про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою ОСОБА_1 .

Клопотання погоджено з прокурором Київської місцевої прокуратури № 4 Миколаєнком А.О.

Клопотання мотивоване тим, що досудовим слідством встановлено, що 01.06.2020 року, ОСОБА_1 , керуючись особистими мотивами, а саме - припинення дій невідомими йому особами, які вчиняють різні злочини на території України, що спрямовані проти всіх громадян України, маючи на меті порушення нормального ритму життя в м. Києві, шляхом дезорганізації функціонування транспортного сполучення мостом «Метро», у тому числі, роботи Київського метрополітену, бажаючи викликати у населення відчуття шоку, страху і безпорадності, вирішив вчинити завідомо неправдиве повідомлення про вчинення вибуху. Реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на вчинення завідомо неправдивого повідомлення про підготовку вибуху, який загрожує загибеллю людей та руйнуванням об`єктів інфраструктури міста, цього самого дня, тобто - 01.06.2020 року, ОСОБА_1 , перебуваючи за місцем свого проживання, а саме за адресою: АДРЕСА_2 , вирішив виготовити імітаційний вибуховий пристрій, який би підтвердив справжність його намірів щодо здійснення вибуху. Так, з метою виготовлення муляжу вибухового пристрою, ОСОБА_1 скріпив між собою дві пластикові ємності заповнені водою, до яких закріпив пластикову банку, яку частково заповнив ґрунтом, прикріпивши до вказаних ємностей кабель та предмет, схожий на пульт. У подальшому, останній помістив виготовлений ним муляж вибухового пристрою до рюкзака та мішка, після чого, з метою втілення своїх злочинних намірів вирішив поїхати на міст «Метро» та звідти здійснити завідомо неправдиве повідомлення про підготовку вибуху. Цього самого дня, зі свого мобільного телефону, використовуючи мобільний додаток «BOLT», о 12 годині 57 хвилин, ОСОБА_1 замовив таксі від місця свого проживання до адреси: м АДРЕСА_3 , після чого, взявши із собою заздалегідь підготовлений муляж вибухового пристрою, останній, автомобілем таксі направився до місця вчинення злочину. Так, після закінчення поїздки, ОСОБА_1 вийшов із автомобіля таксі, після чого, пішки направився на середину мосту «Метро» на смугу руху в напрямку з Правого на Лівий берег м. Києва.

Реалізуючи свій злочинний умисел, усвідомлюючи суспільну небезпеку своїх намірів і дій, при цьому, достовірно знаючи, що поширена ним інформація про підготовку вибуху є неправдивою, розуміючи, що таке повідомлення зумовить обстановку страху у населення, зупинившись на мосту, ОСОБА_1 поставив заздалегідь підготовлений муляж вибухового пристрою на землю, дістав кабель та взяв до рук пульт, після чого, о 13 годині 41 хвилина, зі свого мобільного телефону, в якому знаходилась сім-карта оператора мобільного зв`язку «лайфселл» НОМЕР_1 , здійснив дзвінок на спецлінію «102» та в ході розмови з оператором лінії «102» , достовірно знаючи, що поширена ним інформація є неправдивою, повідомив про підготовку вибуху мосту «Метро». З метою недопущення можливого заподіяння шкоди здоров`ю людей, працівниками поліції було обмежено рух авто-, мото- транспорту та поїздів Київського метрополітену з обох боків мосту «Метро».

Вказаними злочинними діями ОСОБА_1 було спричинено тяжкі наслідки, які виразились у погрозі вчинення вибуху, з метою порушення громадської безпеки, залякування населення, було спричинено матеріальних збитків, які виразились у тривалому порушенні нормальної роботи громадського транспорту, паралізувало нормальну життєдіяльність ряду районів міста Києва та породило чутки і паніку серед населення.

01 червня 2020 року, о 15 годині 35 хвилин, ОСОБА_1 у ході проведення активної фази спеціальної поліцейської операції був затриманий працівниками «УКОРД».

01 червня 2020 року ОСОБА_1 затримано в порядку ст. 208 КПК України.

02 червня 2020 року ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 259 КК України.

Наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_1 інкримінованого йому правопорушенні повністю підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами.

Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою до застосування відносно ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ним злочину, що відноситься до категорії тяжких злочинів, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до восьми років, а також наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.

Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_1 покладених на нього процесуальних обов`язків, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України, а також запобігання спробам переховуватись від органів досудового розслідування та суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженні іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення. Ризиком того, що ОСОБА_1 , може переховуватись від органів досудового розслідування та суду є те, що він, усвідомлюючи міру покарання за вчинене ним кримінальне правопорушення, може навмисно переховуватись від органу досудового розслідування та суду з метою уникнення відповідальності. Ризиком того, що ОСОБА_1 може вчинити нове правопорушення є те, що за словами свідка ОСОБА_2 (співмешканки ОСОБА_1 ) підозрюваний ОСОБА_1 останнім часом почав вести асоціальний спосіб життя, ні з ким не спілкувався, почав виявляти суїцидальні нахили, бажання помсти. Крім того, підозрюваний ОСОБА_1 може іншим чином перешкоджати повному, всебічному та неупередженому проведенню досудового розслідування.

Також, необхідно врахувати обставини, передбачені ст. 178 КК України, вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним тяжкого злочину, покарання за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 259 КК України, відсутність постійного місця роботи, майновий стан, репутацію, вік та стан здоров`я. Під час проведення досудового розслідування, не отримано даних про те, що підозрюваний ОСОБА_1 , за станом здоров`я не може утримуватись в умовах державної установи «Київський слідчий ізолятор».

Згідно з положенням ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканність можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. У кожному випадку, як підкреслює Європейський суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.

Вищевикладене свідчить про неможливість запобігання наявним ризикам, які передбачені п.п. 1, 2, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, забезпечення належного виконання підозрюваним процесуальних обов`язків та його належну поведінку, шляхом застосування більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою.

Крім того, згідно з ч. 2 ст. 183 КПК України, до підозрюваного ОСОБА_1 можливо застосувати міру запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки останній підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за яке законом передбачено покарання у виді позбавлення до восьми років.

У судовому засіданні прокурор підтримав клопотання та просив застосувати до підозрюваного ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, оскільки підозра є обґрунтованою та підтверджується зібраними на даний час доказами. Крім того, існують ризики, передбачені ст. 177 КПК України, а саме те, що підозрюваний ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі до 8 років, а тому, усвідомлюючи міру покарання, яка йому загрожує, може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, з метою уникнення кримінальної відповідальності. Зокрема, підозрюваний ОСОБА_1 може впливати на свідків. Крім того, просив врахувати особу підозрюваного, а саме його соціальне становище, останній офіційно ніде не працює, а тому, вважає, що менш суворий запобіжний захід не зможе запобігти вищевказаним ризикам. Зокрема, оскільки злочин вчинено із застосуванням насильства, просив не визначати розмір застави.

Захисник Бурлаченко Н.М. у судовому засіданні заперечила проти застосування до підозрюваного ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки прокурор посилається на ризики, передбачені ст. 177 КПК України, однак, вони ніяким чином не доведені. Також, не доведені обставини з приводу того, що інший, більш м`який запобіжний захід не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку її підзахисного. Зокрема, при застосуванні запобіжного заходу, крім ризиків, враховуються, також, вік, стан здоров`я, соціальні зв`язки підозрюваного і повідомлення про підозру у вчиненні інших кримінальних правопорушень. Щодо соціальних зв`язків підозрюваного ОСОБА_1 , то останній перебуває у цивільному шлюбі, має хороші стосунки із сусідами. Крім того, останнім часом, у її підзахисного високий психоемоційний стан і перебування в умовах Державної установи «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України, може погіршити його стан здоров`я, а тому, просила відмовити у задоволенні клопотання.

Підозрюваний ОСОБА_1 підтримав думку свого захисника та пояснив, що у клопотанні зазначено, що він здався працівникам поліції не сам і його затримали, однак, він сам повідомив працівникам поліції, що у нього муляж, а у пакеті - земля і сам декілька разів натискав на кнопку. Він почав відкручувати пристрій і тільки просунув руку, як на нього почали нацьковувати собак, але він нікуди не тікав, тому, прохав звільнити його з-під варти, або направити на лікування.

Дослідивши матеріали клопотання, заслухавши думку прокурора, захисника та підозрюваного, слідчий суддя вважає, що клопотання є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню з наступних підстав.

Стаття 192 КПК України передбачає право слідчого за погодженням з прокурором звернутися із клопотанням про застосування запобіжного заходу до особи, яку затримано без ухвали про дозвіл на затримання за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування.

Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Згідно зі ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам:1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

У частині 2 статті 177 КПК України визначено, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до вимог статті 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; 12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв`язку з його доступом до зброї.

За правилами ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 176 цього Кодексу.

Статтею 184 КПК України визначено, що клопотання слідчого, прокурора про застосування запобіжного заходу подається до місцевого загального суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування, а в кримінальних провадженнях щодо злочинів, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду, - до Вищого антикорупційного суду, і повинно містити: 1) короткий виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, в якому підозрюється або обвинувачується особа;2) правову кваліфікацію кримінального правопорушення із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність; 3) виклад обставин, що дають підстави підозрювати, обвинувачувати особу у вчиненні кримінального правопорушення, і посилання на матеріали, що підтверджують ці обставини; 4) посилання на один або кілька ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу; 5) виклад обставин, на підставі яких слідчий, прокурор дійшов висновку про наявність одного або кількох ризиків, зазначених у його клопотанні, і посилання на матеріали, що підтверджують ці обставини; 6) обґрунтування неможливості запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні, шляхом застосування більш м`яких запобіжних заходів; 7) обґрунтування необхідності покладення на підозрюваного, обвинуваченого конкретних обов`язків, передбачених частиною п`ятою статті 194 цього Кодексу.

Копія клопотання та матеріалів, якими обґрунтовується необхідність застосування запобіжного заходу, надається підозрюваному, обвинуваченому не пізніше ніж за три години до початку розгляду клопотання. До клопотання додаються: 1) копії матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання; 2) перелік свідків, яких слідчий, прокурор вважає за необхідне допитати під час судового розгляду щодо запобіжного заходу; 3) підтвердження того, що підозрюваному, обвинуваченому надані копії клопотання та матеріалів, якими обґрунтовується необхідність застосування запобіжного заходу. Застосування запобіжного заходу до кожної особи потребує внесення окремого клопотання.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Суду як джерело права.

Частиною 5 статті 9 КПК України визначено, що кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Згідно з ч. 5 ст. 193 КПК України, будь-які твердження чи заяви підозрюваного, обвинуваченого, зроблені під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу, не можуть бути використані на доведення його винуватості у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується, або у будь-якому іншому правопорушенні.

Відповідно до ст. 198 КПК України, висловлені в ухвалі слідчого судді, суду за результатами розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу висновки щодо будь-яких обставин, які стосуються суті підозри, обвинувачення, не мають преюдиціального значення для суду під час судового розгляду або для слідчого чи прокурора під час цього або іншого кримінального проваджень.

Судом було встановлено, що 01.06.2020 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020100040003616 були внесені відомості про скоєння злочину, передбаченого ч. 2 ст. 259 КК України.

Клопотання слідчого, погоджене із прокурором Київської місцевої прокуратури №4 Миколаєнком А.О., оформлене відповідно до вимог ст. 184 Кримінального процесуального кодексу України. До матеріалів клопотання додані копії документів, якими слідчий обґрунтовує доводи клопотання, Витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального провадження та долучено розписку підозрюваного та захисника щодо завчасного вручення їм копії клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а також копій матеріалів, якими обґрунтовується необхідність застосування запобіжного заходу. Таким чином, слідчим виконані вимоги ч. 3 ст. 184 КПК України.

Відповідно до протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 01.06.2020 року, ОСОБА_1 був затриманий 01.06.2020 року о 15 годині 35 хвилин, відповідно до ст. 208 КПК України без ухвали слідчого судді. Тому, саме вказаний час (15 година 35 хвилин 01.06.2020 року) є моментом затримання ОСОБА_1 у розумінні вимог ст.209 КПК України.

02.06.2020 року ОСОБА_1 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 259 КК України.

У судовому засіданні, на думку слідчого судді, встановлена наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 259 КК України, наявними у справі допустимими доказами, а саме: витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань у кримінальному провадженні №12020100040003616 від 01.06.2020 року; протоколом затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, від 01.06.2020 року; протоколом допиту підозрюваного від 01.06.2020 року; повідомленням про підозру від 02.06.2020 року; протоколом перегляду цифрового відеозапису від 02.06.2020 року; протоколом прослуховування аудіозапису від 02.06.2020 року; протоколом огляду місця події від 01.06.2020 року; протоколами допиту свідків від 01.06.2020 року; актами перевірки об`єкта на наявність вибухових матеріалів від 01.06.2020 року.

Крім того, у судовому засіданні стороною захисту відповідно до положень ч. 5 ст. 132 КПК України, не було надано суду належних і допустимих доказів, які свідчили б про необґрунтованість пред`явленої підозри.

При цьому, слідчий суддя враховує, що поняття «обґрунтована підозра» не визначене в національному законодавстві, однак, відповідно до вимог ч.5 ст.9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Так, відповідно до позиції Європейського суду з прав людини, відображеній у пункті 175 рішення від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», «термін «обґрунтована підозра» означає те, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п.32), те, що вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об`єднаного Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року).

При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, відповідно до ст. 178 КПК України, слідчий суддя, на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів, оцінює в сукупності всі обставини, у тому числі вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним ОСОБА_1 кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує йому у разі визнання винуватим, вік та стан здоров`я підозрюваного, міцність його соціальних зв`язків, репутацію підозрюваного, майновий стан, ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема, ризик летальності, що його створює підозрюваний.

Так, ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення з погрозами вчинення вибуху, з метою порушення громадської безпеки, залякування населення, внаслідок чого, у місті Києві тривалий час було порушено нормальну роботу громадського транспорту, паралізовано нормальну життєдіяльність ряду районів столиці та породило паніку серед населення.

Слідчий суддя, також враховує, що злочин, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_1 , відповідно до ст. 12 КК України, відноситься до категорії тяжких злочинів, за який законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від чотирьох до восьми років, підозрюваний раніше не притягувався до кримінальної відповідальності, офіційно не працевлаштований.

Вказані вище обставини, а також підвищена суспільна небезпека злочину, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_1 , на думку слідчого судді, дає підстави для висновку, що існують з боку підозрюваного ризики, передбачені ст. 177 КПК України, а саме, можливість переховування від органів досудового розслідування та суду, вчинення іншого кримінального правопорушення.

Таким чином, враховуючи обставини, перераховані у ст.178 КПК України, а також доведеність прокурором під час судового розгляду клопотання, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, передбачених ч.1 ст.176 КПК України, не може запобігти доведеним під час розгляду клопотання ризикам, тому клопотання слідчого про застосування до ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою необхідно задовольнити та застосувати до останнього запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

При цьому, наявність характеризуючих даних про особу підозрюваного, на які посилається сторона захисту, на думку слідчого судді, не виключають наявність зазначених вище ризиків, а також ризику продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема, ризику летальності, що його створює підозрюваний для себе особисто та суспільства в цілому.

Крім того, неможливість перебування особи під вартою внаслідок стану здоров`я встановлюється у визначеному законом порядку. Будь-які докази, які б свідчили про те, що ОСОБА_1 страждає на хвороби, які унеможливлюють перебування його під вартою, слідчому судді не надані.

При вирішенні даного питання судом також враховано положення ст.5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

У кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.

Крім того, слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, оцінювати докази з точки зору їх достатності та допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення. Слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів повинен визначити лише, чи є причетність особи до вчинення кримінального правопорушення вірогідною та достатньою для застосування щодо особи обмежувальних заходів.

Також ЄСПЛ неодноразово у своїх рішеннях підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням конкретних обставин. Тримання особи під вартою може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на існування презумпції невинуватості переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв`язки з суспільством.

Аналогічне відображення принципів вирішення питання застосування щодо особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою міститься і в положеннях ст.ст.177, 178, 183 КПК України.

Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

В ухвалі слідчого судді, суду зазначаються, які обов`язки з передбачених статтею 194 цього Кодексу будуть покладені на підозрюваного, обвинуваченого у разі внесення застави, наслідки їх невиконання, обґрунтовується обраний розмір застави, а також можливість її застосування, якщо таке рішення прийнято у кримінальному провадженні, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Згідно з ч. 4 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні: 1) щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування; 2) щодо злочину, який спричинив загибель людини; 3) щодо особи, стосовно якої у цьому провадженні вже обирався запобіжний захід у вигляді застави, проте був порушений нею.

У частині 5 ст. 182 КПК України визначено, що розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, визначається у межах від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.

Аналізуючи вимоги чинного кримінального процесуального законодавства, що регулює застосування інституту застави, зокрема, виключно, повноваження суду у вирішенні цього питання при застосуванні даного запобіжного заходу як альтернативи триманню під вартою, обставини кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_1 , його підвищену суспільну небезпеку, майновий та сімейний стан підозрюваного, інші дані про його особу, як того вимагають вимоги ч. 4 ст.182 КПК України, та наявні ризики, передбачені ст. 177 КПК України, слідчий суддя приходить до висновку про можливість визначити підозрюваному ОСОБА_1 заставу, однак в розмірі, який перевищує вісімдесят і становить сто п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб з покладенням у разі внесення застави обов`язків, передбачених ст.194 КПК України, а саме: прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора або суду, залежно від стадії кримінального провадження; не відлучатися з місця проживання без дозволу слідчого, прокурора або суду, залежно від стадії кримінального провадження; повідомляти слідчого, прокурора або суд, залежно від стадії кримінального провадження про зміну свого місця проживання та місця роботи; докласти зусиль до пошуку роботи; здати за наявності на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт для виїзду за кордон; носити електронний засіб контролю.

Саме такий розмір застави та зазначені вище обов`язки у разі її внесення, на думку слідчого судді, не є непомірним з урахуванням всіх обставин справи, захищеного законного інтересу, тяжкості злочину, що інкримінується підозрюваному, і забезпечить стимулюючий ефект цього запобіжного заходу, належну процесуальну поведінку підозрюваного та належний контроль з боку можливих заставодавців під умовою звернення внесених коштів у дохід держави в разі невиконання підозрюваним обов`язків (вказаний висновок відповідає правовій позиції Європейського суду з прав людини, викладеному у рішенні по справі «Мангурас проти Іспанії» від 08.01.2009).

Керуючись ст. ст. 3, 176-178, 180, 182-183, 184, 194, 196-197, 309, 372, ч. 2 ст. 376 КПК України, слідчий суддя, -

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання старшої слідчої СВ Дніпровського УП ГУ НП у м. Києві Нежур М.А. про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_1 - задовольнити.

Застосувати до ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою у Державній установі «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України, строком на 60 днів, з моменту його фактичного затримання, тобто до 29 липня 2020 року включно.

Визначити ОСОБА_1 заставу в розмірі 150 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що відповідно становить 315 300 грн., яка може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок Дніпровського районного суду м. Києва (Отримувач: ТУДСАУ в місті Києві, ЄДРПОУ: 26268059, МФО: 820172, Банк: Державна казначейська служба України м. Київ, р/р № НОМЕР_2 ), у разі внесення якої він підлягає звільненню з-під варти.

На підставі ч. 5 ст. 194 КПК України, покласти на підозрюваного, у разі внесення застави, наступні обов`язки: не відлучатись за межі м. Києва без дозволу слідчого, прокурора або суду, залежно від стадії кримінального провадження; повідомляти слідчого, прокурора, суд, залежно від стадії кримінального провадження, про зміну свого місця проживання.

Визначити 2-місячний термін дії обов`язків, покладених судом, у разі внесення застави, з дня внесення застави.

Роз`яснити підозрюваному, що у разі порушення ним обов`язків, покладених на нього в цій ухвалі, застава звертається у дохід держави.

Будь-які твердження чи заяви підозрюваного, зроблені під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу, не можуть бути використані на доведення його винуватості у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, або у будь-якому іншому правопорушенні.

Ухвала слідчого судді щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя: