Рішення № 89819974, 15.06.2020, Немишлянський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Фрунзенський районний суд м. Харкова)

Справа № 645/901/20

Провадження № 2/645/948/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

15 червня 2020 року Фрунзенський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого - судді Алтухової О.Ю.,

секретар судових засідань - Волкова А.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові в порядку спрощеного позовного провадження за правилами заочного розгляду цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕЛЛФІН" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики, -

в с т а н о в и в:

Позивач ТОВ "ВЕЛЛФІН" в особі свого представника - Терно О.В., який діє на підставі довіреності, звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача ОСОБА_1 заборгованості за договором позики у розмірі 143 876,00 грн. та судового збору, у розмірі 2158,14 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ТОВ "ВЕЛЛФІН" є фінансовою установою, що надає фінансові послуги по наданню у позику грошових коштів на умовах строковості, зворотності та платності. 19.07.2017 року між ТОВ "ВЕЛЛФІН" та ОСОБА_1 укладено Договір позики № 227068 в електронній формі (далі - Договір). За умовами п. 1.1. укладеного між сторонами Договору, ТОВ "ВЕЛЛФІН надало ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 4000,00 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а ОСОБА_1 зобов`язалася повернути позику та сплатити проценти за користування позикою. Позивач належним чином виконав умови договору позики, але відповідач отримані грошові кошти в передбачений договором строки не повернув, внаслідок чого утворилась заборгованість в розмірі 143 876,00 грн., яка складається з: 4000,00 грн. заборгованість за основною сумою позики, 67 396,00 грн. заборгованість за відсотками, та 72 480,00 грн. заборгованість за простроченими відсотками.

20 лютого 2020 року ухвалою Фрунзенського районного суду м. Харкова відкрито провадження по справі.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений своєчасно та належним чином. 29.04.2020 року від представника позивача - Коцар О.С., яка діє на підставі довіреності, через канцелярію суду надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача, в якому вона підтримала заявлені позовні вимоги в повному обсязі, просила суд їх задовольнити (Вх.№ЕП-2015).

Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідач у судове засідання повторно не з`явився, про день та час слухання справи був повідомлений своєчасно і належним чином в порядку ст. 128 ЦПК України, направленням судових повісток за місцем реєстрації відповідача, судова повістка на судове засідання, яке призначене на 15 червня 2020 року була особисто отримана відповідачем по справі, про що міститься відповідний запис в зворотному поштовому повідомлені. Окрім того, відповідач особисто отримав копію ухвали про відкриття провадження по справі та копію позовної заяви разом з додатками (а.с.41). Причини неявки відповідач суду не повідомляв, будь-яких заяв та клопотань від відповідача не надходило.

Своєю сталою практикою Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

У зв`язку з тим, що розгляд справи відбувався за відсутності сторін, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Відповідач в установлений ч. 7 ст. 178 ЦПК України строк не подав до суду відзив на позовну заяву, у зв`язку із чим суд вирішує справу за наявними матеріалами, що передбачено ч. 8 ст. 178 ЦПК України.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини.

Враховуючи неявку належним чином повідомленого відповідача в судове засідання, який не повідомив про причини неявки та не подав відзив, відповідно до статті 280 ЦПК України суд, за згодою представника позивача, вважає за можливе проводити заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення.

Суд, дослідивши наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

За правилами ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Судом встановлено, що 19 липня 2017 року між ТОВ "ВЕЛЛФІН" та ОСОБА_1 укладено Договір позики № 227068 в електронній формі.

Згідно з п. 1.1 Договору позикодавець надає позичальникові на умовах, що передбачениі договором, грошові кошти в позику в сумі 4000,00 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути позику та сплатити проценти за користування позикою, визначені договором.

Згідно з п. 1.3. Договору строк позики за цим Договором складає 30 днів, позика має бути повернута згідно графіку розрахунків (додаток до Договору) до 18 серпня 2017 року.

Згідно п.п. 1.5.1 Договору нарахування процентів за користування позикою проводиться у відповідності до наступних умов:

- 1,8 процента від суми позики, але не менше ніж 20 (двадцять гривень 00 копійок) за перший день користування позикою;

- 1,8 процента від суми позики, щоденно, за кожен день користування позикою, починаючи з другого дня в межах строку позики, зазначеного в п.1.3 цього Договору.

У п. 7.2 Договору позики відповідач підтвердив, що він ознайомлений, повністю розуміє, зобов`язується і погоджується неухильно дотримуватись Правил програми лояльності, текст яких розміщено на сайті позикодавця.

Позивач виконав умови договору перерахувавши на картковий рахунок відповідача кошти в сумі 4000,00 грн.

Відповідач прийняті на себе зобов`язання за Договором позики належним чином не виконав.

Доказів неотримання грошових коштів відповідачем суду не надано.

У довідці щодо розрахунку заборгованості за Договором №227068 від 19.07.2017 року, заборгованість позивачем визначена наступним чином: 4000,00 грн. - заборгованість за основною сумою позики, 67 396,00 грн. - заборгованість за відсотками згідно договору та 72 480,00 грн. - заборгованість за простроченими відсотками, окремо визначена загальна кількість днів простроченої позики - 906 днів, деталізованого по періодам розрахунку до суду надано не було.

Відповідно до ст.ст. 526, 615 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватись у встановлений термін, відповідно до вимог закону та умов договору.

Згідно зі ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За нормою ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 ЦК України).

Відповідно до положень ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» ( в редакції, яка була чинною на день виникнення правовідносин) зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Частина 5 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Правила надання грошових коштів у кредит Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЛЛФІН» перебувають в загальному доступі, будучи опублікованими на сайті.

Ці правила є публічною пропозицією (офертою) у розумінні ст. ст. 641,644 ЦК України на укладення договору кредиту та визначають порядок і умови кредитування, права і обов`язки сторін, іншу інформацію, необхідну для укладення договору.

Згідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання не допускається.

Відповідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Порушення відповідачем умов договору є цивільним правопорушенням, оскільки ст. 629 Цивільного кодексу України встановлюється принцип безумовності та обов`язковості виконання договору.

Відповідно ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідач свої зобов`язання за кредитним договором порушив, внаслідок чого виникла заборгованість перед позивачем.

Відповідно Графіку розрахунків до Договору позики № 227068 від 19.07.2017 року сума по договору 4000,00 грн., дата погашення 18 серпня 2017 року, сума до сплати процентів - 2160,00 грн. Разом до сплати - 6160,00 грн.

За змістом статті 526, частини першої статті 530, статті 610 та частини першої статті 612 ЦК України для належного виконання зобов`язання необхідно дотримувати визначені у договорі строки (терміни), зокрема щодо сплати процентів, а прострочення виконання зобов`язання є його порушенням.

Відповідно до частини першої статті 1048 та частини першої статті 1054 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Згідно п.п. 1.5.2 Договору встановлено, що у разі якщо позичальник не повернув суму позики у строк встановлений пунктом 1.3 Договору, нарахування процентів, встановлених пунктом 1.5.1 Договору проводиться за фактичну кількість календарних днів користування позикою та до дня повного погашення заборгованості за позикою, включаючи день погашення. Крім того, додатково до основних процентів, на вимогу Позикодавця, доведену до Позичальника шляхом розміщення відповідного повідомлення у особистому кабінеті, позичальник зобов`язаний сплатити два відсотки від суми позики за кожен день прострочення. При цьому нарахування процентів проводиться в момент внесення Позичальником коштів на погашення позики та належних на дату погашення платежів (а.с. 19).

Тобто, сторонами по справі погоджено в Договорі строк нарахування відсотків та порядку їх сплати у разі якщо позичальник не повернув суму позики у строк встановлений пунктом 1.3 Договору.

Відповідно ч. 2 статті 625 ЦК України кредитний договір може встановлювати проценти за неправомірне користування боржником грошовими коштами як наслідок прострочення боржником виконання грошового зобов`язання, у зв`язку з чим такі проценти можуть бути стягнуті кредитодавцем й після спливу визначеного кредитним договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 статті 1050 ЦК України.

Вказана правова позиція висловлена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.02.2020 року по справі №912/1120/16 та у постанові Верховного Суду від 05.03.2019 року по справі №5017/1987/2012.

Враховуючи викладене, позов ТОВ "ВЕЛЛФІН" про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за Договором №227068 від 19.07.2017 року підлягає задоволенню. З відповідача ОСОБА_1 на користь ТОВ «Веллфін» підлягає стягненню заборгованість у розмірі 143 976,00 грн., яка складається з: 4000,00 грн. - основний борг; 67 396,00 грн.- заборгованість за відсотками, та 72 480,00 грн. - заборгованість за простроченими відсотками.

Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.12, 81, 141, 247, 263-265, 279, 280-283 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕЛЛФІН" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕЛЛФІН" заборгованість за договором позики № 227068 в електронній формі від 19 липня 2017 року в розмірі 143 976 (сто сорок три тисячі дев`ятсот сімдесят шість) грн., 00 коп., яка складається з: 4000,00 грн. - основний борг; 67 396,00 грн.- заборгованість за відсотками, та 72 480,00 грн. - заборгованість за простроченими відсотками.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕЛЛФІН" витрати по сплаті судового збору в сумі 2158 грн. 14 коп.

Відповідачем протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення може бути подана письмова заява про перегляд заочного рішення відповідно до вимог ст.ст. 284-285 ЦПК України.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення може бути оскаржене позивачем в загальному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складення повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

Роз`яснити, що під час дії карантину, встановленого на підставі постанови Кабінету Міністрів України №211 від 11.03.2020 року «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (з відповідними змінами), строки визначені статтями 49, 83, 84, 170, 178, 179, 180, 181, 185, 210, 222, 253, 275, 284, 325, 354, 357, 360, 371, 390, 393, 395, 398, 407, 424 ЦПК України, а також інші процесуальні строки продовжуються на строк дії такого карантину.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Фрунзенський районний суд м. Харкова.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом зазначених строків, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "ВЕЛЛФІН", код ЄДРПОУ 39952398, місцезнаходження: 03061, м. Київ, вул. Героїв Севастополя, буд. 48.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Повне рішення складено 15.06.2020 року.

Суддя -