Рішення № 89817373, 28.05.2020, Херсонський міський суд Херсонської області

Справа № 766/5264/16-ц

н/п 2/766/3098/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 травня 2020 року Херсонський міський суд Херсонської області у складі:

головуючого судді Майдан С.І.,

за участю секретаря Романенко І.О.,

представника позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача ОСОБА_2 ,

представника третьої особи Скиба О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Херсоні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , третя особа: виконавчий комітет Корабельної районної у м .Херсоні ради про позбавлення батьківських прав,

встановив:

Позивач ОСОБА_3 15.06.2016 року звернулася до суду з вказаним позовом, в якому зазначила, що вона є матір`ю неповнолітньої дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Батьком дитини є відповідач ОСОБА_4 . Шлюб між сторонами не укладався, сторони не проживали однією сім`єю. Малолітній син ОСОБА_4 постійно проживав та проживає разом із матір`ю. До досягнення сином півтора років відповідач інколи відвідував сина та допомагав позивачу у сплаті орендованого житла. З липня 2013 року відповідач взагалі не відвідує сина, не піклується про нього, не приймає участі у його вихованні, не надає матеріальної допомоги на його утримання. У зв`язку з зазначеним позивач звернулася до суду з позовом про стягнення аліментів. Рішенням Комсомольського райсуду м. Херсона від 26.09.2014 року з відповідача стягнуто аліменти у розмірі 1/4 частини з його заробітку( доходу). Виконавчий лист був пред`явлений до примусового виконання, проте відповідач злісно ухиляється від сплати аліментів, внаслідок чого утворилася значна заборгованість по аліментам. У квітні 2015 року позивач, не маючи житла та роботи, разом з сином виїхала до Туреччини для працевлаштування за контрактом. У листопаді 2015 року позивач з сином повернулася до Херсона, повідомила відповідача, що має намір укласти шлюб з громадянином Туреччини, з яким у сина склалися добрі стосунки та який приймає участь в утриманні сина, піклується про нього та оплачує його навчання. На прохання позивача надати дозвіл на виїзд дитини за кордон, відповідач погодився на це лише за умови, що вона відкликає виконавчий лист про стягнення з нього аліментів. Керуючись виключно в інтересах дитини, позивач ОСОБА_3 вимушена була подати до ВДВС нотаріально засвідчену заяву про повернення виконавчого листа. Після цього відповідач оформив згоду на виїзд дитини. В даний час ОСОБА_3 разом зі своєю дитиною ОСОБА_8 перебувають в Туреччині. ОСОБА_4 ухиляється від виконання батьківських обов`язків щодо своєї дитини, ухиляється від сплати аліментів, не спілкується з ним, не приймає участі у його вихованні. В місці перебування позивача для дитини забезпечуються всі належні умови для її фізичного та духовного розвитку, матеріального забезпечення. У зв`язку з зазначеним, позивач звернулась до суду з даним позовом та просить позбавити відповідача батьківських прав щодо його неповнолітньої дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвалою судді Херсонського міського суду Херсонської області Рядчої Т . І. від 16.06.2016 року відкрито провадження у справі.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу від 09.02.2017 року справу передано у провадження судді Ігнатенко О.Й.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу справи від 30.05.2017 року справу передано у провадження судді Дорошинської В.Е .

Ухвалою апеляційного суду Херсонської області від 05.09.2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 на ухвалу суду про відкриття провадження повернуто через не усунення недоліків за апеляційною скаргою.

Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 15.11.2018 року задоволено заяву про відвід судді Дорошинській В. Е .

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу справи 16.11.2018 року справа передана у провадження судді Хайдаровой І.О.

Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 16.11.2018 року розгляд справи призначено за правилами загального позовного провадження до підготовчого засідання.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.02.2019 року зазначена цивільна справа передана до провадження судді Херсонського міського суду Херсонської області Майдан С.І.

Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 19.06.2019 року закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Відповідач надав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що у задоволенні позову має бути відмовлено через його безпідставність, необґрунтованість. Доводи позивача про те, що відповідач ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків щодо своєї дитини, з сином не спілкується, матеріальної допомоги не надає спростовуються тим, що відповідач надав письмовий дозвіл на тимчасовий виїзд сина, тим самим забезпечуючи йому всі належні умови для фізичного та духовного розвитку. Сама позивач вказує, що вона зареєструвала шлюб з громадянином Туреччини, який має постійне місце проживання та роботи, отримує стабільний дохід та приймає участь в утриманні та вихованні дитини. Але позивач звернулася до суду з вимогою надати їй дозвіл на тимчасовий виїзд малолітньої дитини за межі України до Турецької Республіки, і з 2017 року позивач укриває від відповідача дитину. Рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 24.01.2017 року задоволено позов ОСОБА_3 та надано дозвіл в її супроводі на тимчасовий виїзд малолітньої дитини ОСОБА_8 за межі України, а саме до Туреччини, терміном на два роки. Станом на 22.03.2019 року ОСОБА_8 перебуває за межами України, позивач перешкоджає у спілкуванні з дитиною та не бажає повертати дитину на Україну, тому відповідач більше 2-х років позбавлений об`єктивної можливості спілкування з дитиною, приймати участь у її вихованні, піклуватися про фізичний та моральний розвиток сина. Просить в задоволенні позову позивача відмовити.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити. Зазначив, що відповідач не має поважних причин для невиконання батьківських обов`язків, він свідомо нехтує своїми батьківськими обов`язками по відношенню до сина. З 2014 року (часу винесення судового рішення про стягнення аліментів) по 2020 рік відповідач ані копійки не сплатив в погашення заборгованості по аліментам, хоча перешкод для цього не має. Позивач в Україні відкрила розрахунковий рахунок для зарахування аліментів на утримання сина, реквізити цього рахунку має відділ ВДВС та він повідомлявся відповідачу, у тому числі, особисто представником позивача. Наміру платити аліменти на утримання сина відповідач не має. Заборгованість відповідача по аліментам становить більше 50000 грн. Без житла та роботи в України у квітні 2015 року позивач з сином виїхала на роботу до Туреччини, у листопаді 2015 року повернулася ( на період з квітня по листопад 2015 року відповідач надав дозвіл на виїзд дитини) . У листопаді 2015 року вона зустрілася з ОСОБА_4 , повідомила, що має намір укласти шлюб у Туреччині, просила надати дозвіл на виїзд дитини. Відповідач надав такий дозвіл, а потім не попередивши про це скасував його, тому позивача разом з дитиною в Харківському аеропорту 19.11.2015 року не випустили з країни, дитина отримала стрес, що свідчить про те, що відповідач не керується інтересами дитини, її емоційним здоров`ям, а використовує свої батьківські права для впливу на позивача. Умовою надання дозволу ОСОБА_4 зазначив забрати виконавчий лист з ВДВС про стягнення аліментів. Тільки після відкликання виконавчого листа з ВДВС позивач отримала дозвіл відповідача на виїзд дитини. Поданий у листопаді 2015 року відповідачем позов про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною був залишений ним без розгляду після відкликання виконавчого листа. Позивач перебуває у шлюбі з громадянином Туреччини, проживає разом з дитиною у його помешканні, її чоловік піклується про дитину, матеріально її забезпечує. З огляду на зазначене проживання дитини у Туреччині разом з матір`ю відповідає інтересам дитини, так як таким чином створені умови для належного фізичного та духовного розвитку дитини. Відповідачу відомо місце проживання позивача та сина у Туреччині, жодного разу він не привітав його зі святами, не надіслав подарунку, не поцікавився його життям та здоров`ям, не використовує засоби зв`язку для спілкування із сином. Позивач не перешкоджає йому в цьому, сам відповідач кілька разів телефонував позивачу, з`ясовуючи стосунки, сином не цікавився. У листопаді 2016 року вона з сином повернулася до України у зв`язку з закінченням терміну на виїзд дитини. Відповідач безпідставно відмовив їй в наданні виїзду дитини за кордон. Позивач отримала дублікат виконавчого листа та знову пред`явила виконавчий лист про стягнення аліментів до примусового виконання, проте відповідач злісно ухиляється від сплати аліментів. Тільки за рішенням суду від 24.01.2017 року позивач отримала згоду на виїзд дитини за кордон без згоди батька терміном на 2 роки. Під час розгляду справи щодо надання дозволу на виїзд дитини позивач приходила до суду разом з сином, жодного разу відповідач до сина не підійшов, не поспілкувався з ним, не проявив до нього будь-якої уваги. У 2016-2017 році позивач з сином була присутня в Україні протягом шести місяців, відповідач бачив дитину, проте не виявив бажання підійти, поспілкуватися з нею. Усі надані відповідачем фото (зображення з дитиною) з врахуванням віку дитини на фото, свідчать про його зустрічі з сином до липня 2013 року. Зареєстроване місце проживання дитини в Туреччині відповідачу достеменно відомо, відомості ці також наявні у матеріалах справи про позбавлення батьківських прав, в матеріалах справи про надання дозволу на виїзд за кордон дитини, що розглянута ще в січні 2017 року, з якими відповідач неодноразово знайомився та безпосередньо приймав участь при розгляді справи. І тільки після звернення з позовом про позбавлення батьківських прав щодо нього подав позов про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною.

Позивач ОСОБА_3 в судове засідання не з`явилася, надала до суду заяву про розгляд справи у її відсутність, позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити. Надала письмові пояснення, в яких зазначила обставини, аналогічні викладеним представником позивача у судовому засіданні.

Відповідач ОСОБА_4 у судовому засіданні позов не визнав, просив відмовити у задоволенні позову з підстав, зазначених у відзиві. В останнє судове засідання не з`явився, повідомлений про розгляд справи. Про причини неявки суд не повідомив.

Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнав, просив відмовити у його задоволенні за необґрунтованістю, не заперечував проти розгляду справи у відсутність відповідача. Зазначив, що до вивезення дитини за кордон у 2017 році відповідач спілкувався з дитиною, приймав участь у вихованні сина, добровільно надавав матеріальну допомогу на його утримання, проте доказів на підтвердження обставин щодо матеріального забезпечення сина не має, а доказом спілкування з сином є надані відповідачем фотознімки. Про усунення перешкод у спілкуванні дитини він звернувся у липні 2017 року. Сплачувати аліменти на користь сина не міг, оскільки позивач була відсутня в Україні, про розрахунковий рахунок для сплати аліментів йому відомо не було. Після виїзду за кордон сина відповідач спочатку спілкувався з сином через мережу Інтернет, а потім спілкування було припинено, як він вважає, за ініціативою позивача. Відповідачу не відомо місце проживання сина, тому він позбавлений можливості його відвідати та спілкуватися з ним безпосередньо.

Представник третьої особи в судовому засіданні вважав позов таким, що підлягає задоволенню. Вважав є доцільним позбавлення батьківських прав відповідача відносно його сина ОСОБА_4 , з тих підстав, що відповідач ОСОБА_4 свідомо нехтує своїми батьківськими обов`язками, в утриманні та вихованні сина участі не приймає, життям його не цікавиться, не виявляє інтересу до його внутрішнього світу, маніпулює своїми батьківськими правами. Служба у справах дітей для надання висновку неодноразово спілкувалася з позивачем, дитиною, відповідачем. Про місце проживання матері та дитини відповідач обізнаний, ця адреса є в матеріалах справи, в матеріалах, доданих до висновку щодо доцільності позбавлення батьківських прав, позивач зазначає її в своїх заявах, зверненнях при розгляді інших справ. Відповідач ОСОБА_4 неодноразово відвідував службу у справах дітей, просив переглянути висновок щодо доцільності батьківських прав. Знав про наявність у нього заборгованості по аліментам, особисто представник третьої особи показувала відповідачу довідку про заборгованість по аліментам. Відповідач є приватним підприємцем, має можливість, але категорично відмовлявся платити аліменти на утримання сина на користь позивача. Вважає ці кошти він сплачує матері дитини, а не дитині. Зі своєї сторони він не витратив кошти особисто на дитину. В подальшому, відповідач у службі пояснював, що він відкрив рахунок на ім`я дитини, надав витяг з рахунку, але виявилося, що рахунок він відкрив на іншого сина. Спілкування відповідача з матір`ю дитини з метою з`ясування відносин, не свідчить про турботу за сина. В новій родині позивача панують добрі відносини, чоловік позивачки з прихильністю ставиться до дитини, приймає участь у його утриманні, оплачує навчання в учбовому закладі, виявляє цікавість до дитини як до особистості. Дитина знає про свого батька ОСОБА_4 , але ініціативи спілкуватися з ним не виявляє, оскільки ОСОБА_4 відсутній в його житті як батько.

Заслухавши осіб, що приймали участь у справі, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що згідно актового запису про народження №611, зробленого 25.10.2011 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Комсомольського районного управління юстиції у місті Херсоні, батьками ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , записані ОСОБА_4 та ОСОБА_3 .

Відповідно до рішення Комсомольського районного суду м. Херсона від 26.09.2014 року вбачається, що з відповідача на користь позивача стягнуто аліменти у розмірі ј частини його заробітку (доходу). Рішення набрало законної сили 07.10.2014 року.

Згідно довідки-розрахунку №15 від 12.11.2015 року, виданої державним виконавцем Комсомольського районного ВДВС Галімон О.В., заборгованість по аліментам з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 на утримання дитини у розмірі ј частини усіх видів заробітку відповідача, станом на 01.11.2015 року за період з серпня 2014 року по жовтень 2015 року становить 4570,20 грн., жодних виплат на утримання дитини відповідачем за вказаний період здійснено не було.

18.11.2015 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_3 , третя особа - Виконавчий комітет Комсомольської районної у м. Херсоні ради - орган опіки та піклування про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та її вихованні, визначення способу участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею.

19.11.2015 року ОСОБА_3 звернулася до ВДВС Комсомольського РУЮ м.Херсон із заявою про повернення без виконання виконавчого листа про стягнення аліментів з ОСОБА_4 , обґрунтовуючи її тим, що боржник допомоги на утримання не надає, за усною домовленістю з ним він надає право виїзду дитині за кордон.

Згідно заяви від 26.11.2015 року, посвідченої приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Францішко Г.В., ОСОБА_4 не заперечував проти тимчасових поїздок за кордон до Туреччини та до будь-якої країни Шенгенської угоди, в будь-який час, в період з 26.11.2015 року по 26.11.2016 року, його малолітнього сина - ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у супроводі матері ОСОБА_3 .

Ухвалою Комсомольського районного суду м. Херсона від 29.01.2016 року позовну заяву ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та її вихованні, визначення способу участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею залишено без розгляду за заявою позивача.

Згідно свідоцтва про одруження від 30.12.2015 року громадянка України ОСОБА_3 зареєструвала шлюб з громадянином Туреччини ОСОБА_20 .

Відповідно довідки про місце проживання від 08.03.2016 року, виданої районним управлінням реєстрації населення адміністрації губернатора Анталья Турецької Республіки, вбачається, що позивач має зареєстроване місце проживання за кордоном: АДРЕСА_1 .

Відповідно довідки про місце проживання від 08.03.2016 року, виданої районним управлінням реєстрації населення адміністрації губернатора Анталья Турецької Республіки, вбачається, що ОСОБА_4 має зареєстроване місце проживання за кордоном: АДРЕСА_1 .

Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 07.07.2016 року видано ОСОБА_3 дублікат виконавчого листа №667/6838/14-ц, виданого Комсомольським районним судом м. Херсона про стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 аліментів на утримання сина ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі ј частини від усіх видів заробітку, але не менше 30% від прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з 14.08.2014 року до повноліття дитини.

Згідно витягу з кримінального провадження №12016230020004181 від 16.11.2016 року зареєстрована заява ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_3 щодо вжиття заходів до ОСОБА_4 , який згідно рішення Комсомольського районного суду м.Херсона від 26.09.2014 року не виплачує аліменти на утримання їх малолітнього сина ОСОБА_8 .

З рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 24.01.2017 року за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про надання дозволу на виїзд за кордон неповнолітньої дитини без згоди батька вбачається, що позов задоволено, надано дозвіл позивачу в її супроводі на тимчасовий виїзд за кордон малолітньої дитини ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 за межі України, а саме до Туреччини за місцем їх реєстрації терміном на два роки з дня набрання рішенням законної сили без дозволу та супроводу батька ОСОБА_4 . З мотивувальної частини рішення вбачається, що судом встановлено, що відповідно до офіційного перекладу відомостей про місце проживання ОСОБА_3 та її син ОСОБА_4 мешкають та зареєстровані: АДРЕСА_1 . Відповідно до листа обласної державної адміністрації Анталії Управління початкової школи від 14.11.2016 року ОСОБА_4 зарахований до школи та відвідує дошкільний заклад Турецької Республіки Зазначеним рішенням суду встановлено, що відповідач ОСОБА_4 не бере участі у вихованні дитини, не спілкується з сином, матеріально не підтримує, тим самим не піклується про фізичний та духовний розвиток дитини. З врахуванням інтересів дитини, його потреби в материнській любові і турботі, знаходження дитини на утриманні матері, суд дійшов висновку про задоволення позову.

З копії протоколу допиту позивача ОСОБА_3 від 20.06.2017 року за місцем проживання у Республіці Туреччина за дорученням прокурора Комсомольського району м. Херсона за кримінальним провадженням № 12016230020004181 щодо ухилення від сплати аліментів ОСОБА_4 ОСОБА_3 надала наступні пояснення. За рішенням суду з ОСОБА_4 з 14.08.2014 року стягнуто аліменти на утримання сина ОСОБА_4 . Після винесення рішення суду відповідач обіцяв платити їх добровільно, оскільки він вказує нульовий дохід на своєму приватному підприємстві. Проте добровільно аліменти не платив, через що позивач пред`явила виконавчий лист до примусового виконання. Проте відповідач без поважної причини аліменти не сплачує тривалий час.

Розрахунок заборгованості зі сплати аліментів за період з 01.03.2018 року по 01.07.2019 року від 17.07.2019 року, виданий державним виконавцем Корабельного районного ВДВС м. Херсона, свідчить, що заборгованість по аліментам відповідача станом на 01.03.2018 року складає - 35384,9 грн., станом на червень 2019 року становить 45988, 80 грн. на утримання ОСОБА_4 , згідно виконавчого листа №667/6838/14-ц, виданого Херсонським міським судом Херсонської області на користь ОСОБА_3 , жодної виплати аліментів за зазначений період відповідач не здійснив.

З постанови від 28.11.2018 року, винесеної головним державним виконавцем Корабельного районного ВДВС Беспаловим О.С. за виконавчим провадженням №51687770, за невиконання рішення суду про стягнення аліментів, що призвело до наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за 3 роки, на боржника ОСОБА_4 накладено штраф на користь стягувача ОСОБА_3 у розмірі 17692,14 грн.

Відповідно до висновку Виконавчого комітету Корабельної районної у м. Херсоні ради від 08.02.2018 року №02-14-23-25, орган опіки та піклування дійшов висновку щодо доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_4 відносно малолітнього сина ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з тих підстав, що ОСОБА_4 свідомо нехтує своїми батьківськими обов`язками, в утриманні та вихованні сина участі не приймає, життям, успіхами дитини не цікавиться, не проявляє інтересу до внутрішнього світу свого сина, чинить перешкоди йому для перебування у Туреччині, маніпулює своїми батьківськими обов`язками (для надання свого дозволу на виїзд дитини за кордон ставить перед ОСОБА_3 умови про відмову від стягнення аліментів на утримання сина).

Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Частинами першою, другою статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція), передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

У статті 9 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року передбачено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

Європейський суд з прав людини зауважує, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зав`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, (MAMCHUR v. UKRAINE, № 10383/09, § 100, ЄСПЛ, 16 липня 2015 року).

Європейський суд з прав людини наголошує на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (CASE OF HUNT v. UKRAINE, № 31111/04, § 57, 58, ЄСПЛ, 07 грудня 2006 року).

Відповідно до статті 18 Конвенції батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що права батьків щодо дитини є похідними від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й, у першу чергу, повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а тільки потім права батьків.

У справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року Європейським судом з прав людини наголошено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (пункт 54). Вирішення питання позбавлення батьківських прав має ґрунтуватися на оцінці особистості відповідача, його поведінки; факт заперечення відповідача проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (пункт 58).

Статтею 7 СК України визначено необхідність забезпечення дитині можливості здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України; регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Відповідно до статті 150 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Батьки зобов`язані поважати дитину.

Згідно частини1 статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» встановлено, що вихованням в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я , фізичний та духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Згідно Декларації ООН прав дитини (1959 року), визначено, що дитина для повного та гармонійного розвитку її особи потребує любові та розумінні. Вона, якщо це можливо, повинна зростати під опікою і відповідальністю своїх батьків.

Згідно частин другої та четвертої статті 155 СК України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до частини першої статті 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; хронічно зловживають алкоголем або наркотиками; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками і, в усякому разі, в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості.

На підставі аналізу принципів закріплених в Декларації ООН прав дитини суд приходить до висновку, про те, що з боку батьків повинен проявлятися спільний інтерес до дитини, її розвитку та при цьому, останні несуть повну, рівну відповідальність, як моральну так і матеріальну, участь у вихованні дитини кожного з батьків повинна бути активною та дієвою, як наслідок формування у свідомості дитини поняття, що в неї є батько та мати, а не пасивною в формі позиції: «в мене є дитина, і я її батько чи мати».

Таким чином, враховуючи встановлені обставини, суд дійшов висновку, що відповідач у порушення вимог ст. 150 СК України, належним чином не виконує покладені на нього обов`язки щодо утримання, виховання та розвитку малолітньої дитини - ОСОБА_8 , саме ухоляється від сплати аліментів на утримання сина, не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкується з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надає дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяє засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляє інтересу до її внутрішнього світу; не створює умов для отримання нею освіти.

Поважних причин для невиконання батьківських обов`язків стороною відповідача не доведено, що свідчить про свідоме нехтування ними своїми обов`язками.

Відповідно до п.15 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Європейський суд з прав людини у рішенні у справі «Савіни проти України» від 18 грудня 2008 р. звернув увагу на те, що при позбавленні батьківських прав треба підходити виважено і в найкращих інтересах дитини. Статтею 8 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право на повагу до приватного і сімейного життя. Неврахування положень цієї норми міжнародного права при розгляді справ про позбавлення батьківських прав призводить до того, що в окремих випадках діти невиправдано стають соціальними сиротами. Завдання держави - захистити і підтримати сім`ю, а не позбавляти дитину права на виховання у родинному середовищі, навіть за складних життєвих обставин. Європейський суд з прав людини у рішенні у справі «Савіни проти України» від 18 грудня 2008 року наголошує, що право батьків і дітей бути поряд один з одним становить основоположну складову сімейного життя і що заходи національних органів, спрямовані перешкодити цьому, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 вказаної Конвенції. Хоча національним органам надається певна свобода розсуду у вирішенні питань щодо встановлення державної опіки над дитиною, вони повинні враховувати, що розірвання сімейних зв`язків означає позбавлення дитини її коріння, а це можна виправдати лише за виняткових обставин. Сам той факт, що дитина може бути поміщена в середовище, більш сприятливе для її виховання, не виправдовує примусового відібрання її від батьків. У будь-якому разі передання дитини під державну опіку слід зазвичай розглядати як тимчасовий захід, здійснення якого має одразу припинятися, коли це дозволяють обставини. Отже, такий захід не може бути санкціонований без попереднього розгляду можливих альтернативних заходів і має оцінюватися в контексті позитивного обов`язку держави вживати виважених і послідовних заходів зі сприяння возз`єднанню дітей зі своїми біологічними батьками, дбаючи при досягненні цієї мети про надання їм можливості підтримувати регулярні контакти між собою та, якщо це можливо, не допускаючи розлучення братів і сестер.

З огляду на встановлені обставини справи щодо поведінки батька, а саме те, що він без поважних причин самоусунувся від виконання своїх батьківських обов`язків, це є порушенням прав дитини на нормальний духовний розвиток та розвиток особистості.

Нехтування обов`язками з боку батька принижує гідність дитини, а наявність людини, яка юридично має права батька, але фактично залишається для неї чужою людиною, може в подальшому призвести до негативних наслідків у житті дитини, як з моральної, так і з правової точки зору.

Накладення на відповідача штрафу за невиплату аліментів, внесення відомостей до ЄРДР щодо його злісного ухилення від сплати аліментів свідчить, що вказані заходи впливу на його поведінку є недієвими, а тому позбавлення батьківських прав батька відносно малолітньої дитини - хоча і є крайнім заходом впливу на батька, однак в обставинах, що склалися, є недоцільним застосування альтернативних заходів, а тому відповідача необхідно позбавити батьківських прав.

Суд вважає, що таке втручання держави в особисте життя відповідача відповідає вимогам закону і має законну мету - захист інтересів дитини, її емоційного здоров`я та моралі, тобто відповідає цілям, зазначеним у пункті 2 статті 8 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Демократичне суспільство характеризується плюралізмом, терпимістю, широтою поглядів. Таким чином, держави мають позитивне зобов`язання із забезпечення процедурних гарантій від свавілля як умову обґрунтованості втручання в права, що захищаються статтею 8 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Щоб втручання було визнано «необхідним у демократичному суспільстві», воно повинно бути обґрунтовано «гострою соціальною необхідністю». Причини, що наводяться внутрішніми судами для обґрунтування оскаржених заходів, повинні бути достатніми і стосуватися справи.

Позбавлення відповідача батьківський прав є виправданим і пропорційним, оскільки цього потребують інтереси дитини, поведінка батька щодо якої свідчить про ризик неналежного її виховання та виконання батьківських обов`язків, тому таке втручання є необхідним.

У частині першої статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Стороною відповідача не надано доказів на підтвердження того, що відповідач як батько дитини турбується про нього, цікавиться де дитина навчається, яку має успішність, які має здібності, який має стан здоров`я, приймає участь саме у вихованні дитини, утримує її, виконує обов`язки з матеріального забезпечення, утримання та виховання дитини. Також стороною відповідача не надано доказів, що відповідач має реальні перешкоди у спілкуванні з сином як на момент звернення до суду з позовом, так і на час розгляду справи у суду.

Встановлені судом обставини не були спростовані в установленому законом порядку належними та допустимими доказами, а тому твердження відповідача про наявність перешкод у виконанні батьківських обов`язків суд сприймає критично.

Надані відповідачем фотознімки, з врахуванням віку дитини, свідчать про спілкування з дитиною до 2-х річного віку, тобто до 2013 року включно, що не заперечується стороною позивача.

Таким чином, наведені вище обставини та факти вкотре свідчать про те, що відповідач як батько дитини, відсутній в його житті та розвитку, оскільки з боку останнього відсутнє бажання спілкуватися та нести моральну та матеріальну відповідальність покладену на батьків, котре б виражалося в конкретних та реальних діях, вчинках та подіях.

Керуючись ст.ст.12,13,76,81, 89, 259, 263-265, 355 ЦПК України, ст.ст. 141, 150, 155, 164, 180, 181 СК України, ст.12 Закону України «Про охорону дитинства», суд

вирішив:

Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , третя особа: виконавчий комітет Корабельної районної у м.Херсоні ради про позбавлення батьківських прав задовольнити.

Позбавити ОСОБА_4 батьківських прав відносно його неповнолітньої дитини ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів безпосередньо до апеляційного суду Херсонської області з дня проголошення рішення або з дня складання повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

У відповідності до п.п.15.5 ч.1 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через Херсонський міський суд Херсонської області.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо даної справи за веб-адресою Херсонського міського суду Херсонської області: https://court.gov.ua/sud2125/.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або про прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: С.І.Майдан

Повний текст рішення суду виготовлений 09.06.2020 року.

Суддя: С.І.Майдан