Рішення № 89814931, 15.06.2020, Снігурівський районний суд Миколаївської області

Справа № 485/2071/19

Провадження № 2/485/161/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 червня 2020 року м.Снігурівка

Снігурівський районний суд Миколаївської області в складі:

головуючого судді Квєтка І.А.,

секретар судового засідання Семенака А.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Снігурівка в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Дочірнього підприємства "Південне" (далі ДП "Південне") до ОСОБА_1 про визнання недійсним пункту договору оренди землі,

встановив:

У грудні 2019 року ДП "Південне" звернулося до суду з вказаним позовом.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 17 травня 2004 року між ДП "Південне" та ОСОБА_1 було укладено договір оренди № 91 земельної ділянки площею 7,02 га розташованої в с.Киселівка Снігурівського району Миколаївської області, строком дії на 5 років. В подальшому 28 лютого 2008 року між сторонами було укладено додаткову угоду № 172 до договору оренди № 91 від 17 травня 2004 року, якою у договір оренди землі було внесено зміни та змінено строк дії оренди з 5 на 15 років. Крім того, 26 жовтня 2015 року між ними було укладено додаткову угоду до договору оренди землі, якою змінено строк дії договору до 2027 року.

При цьому, пунктом 39 вище вказаного договору визначено, що розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку допускається. Умовами розірвання договору в односторонньому порядку є письмове попередження іншої сторони за 30 днів до моменту розірвання договору.

Однак, позивач вважає що зміст пункту 39 договору не відповідає Закону України "Про оренду землі" щодо заборони розірвання договору в односторонньому порядку та не передбачає правових наслідків, що зумовлює недійсність цього пункту.

Посилаючись на викладене, просить визнати недійсним пункт 39 договору оренди від 17 травня 2004 року за № 91, украдений між ДП "Південне" та ОСОБА_1 та стягнути з відповідачки понесені судові витрати.

В судове засідання сторони не з`явилися, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином та своєчасно.

Представник позивача Третьяк Г.О. подала суду заяву, в якій просила справу слухати у її відсутність.

Представник відповідача ОСОБА_3 також надала суду заяву, згідно якої просила справу розглядати у відсутність відповідача та її представника, позовні вимоги не визнала за їх безпідставності.

Суд вважає можливим проводити розгляд справи за відсутності сторін, на підставі наявних у справі доказів.

У відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України розгляд справи здійснено без фіксування судового процесу.

Дослідивши докази по справі, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що 17 травня 2004 року між ДП "Південне" (орендарем) та ОСОБА_1 (орендодавцем) було укладено договір оренди № 91 земельної ділянки площею 7,02 га, розташованої в межах с.Киселівка Снігурівського району Миколаївської області, строком на 5 років, який 01 липня 2005 року зареєстровано у Снігурівському секторі реєстрації, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис за № 040502300398 (а.с.13-16). На підставі акту приймання-передачі від 17 травня 2004 року позивач прийняв в оренду земельну ділянку загальною площею 7,02 га (а.с.17).

Відповідно до додаткової угоди № 172 від 28 лютого 2008 року до договору оренди № 91 від 17 травня 2004 року, укладеної між сторонами, у вище зазначений договір оренди землі було внесено зміни та змінено строк дії оренди з 5 на 15 років. Вказана угода 22 грудня 2010 року була зареєстрована у Снігурівському районному відділі Миколаївської регіональної філії центру АЗК, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис за № 041047300087 (а.с.18-19).

Також, 26 жовтня 2015 року між ДП "Південне" та ОСОБА_1 було укладено додаткову угоду до договору оренди землі, якою змінено строк дії оренди до 2027 року (а.с.20).

Пунктом 39 договору оренди землі передбачено, що розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку допускається.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно із частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

За змістом статті 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст.13Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно частин третьої та четвертої статті 31 Закону України "Про оренду землі" на вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до частин першої, другої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу.

За приписами частини 3 ст.215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Стаття 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Встановлено, що пунктом 39 укладеного договору оренди землі сторони визначили можливість розірвання даного договору в односторонньому порядку.

При цьому, сторонами у справі при укладенні спірного договору було досягнуто згоди з усіх істотних умов договору, договір підписаний обома сторонами, зареєстрований у встановленому порядку, сторонами протягом тривалого часу виконувалися його умови, позивач продовжує користуватися земельною ділянкою на підставі договору.

Посилання позивача про нікчемність вказаного положення договору про одностороннє розірвання, як таке, що не спрямоване на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, не знайшли свого підтвердження належними доказами.

За таких обставин відсутні підстави для визнання недійсним пункту 39 у договорі оренди, укладеним між ДП "Південне" та ОСОБА_1 , а відтак і для задоволення позову.

Судові витрати необхідно залишити за позивачем без відшкодування.

Керуючись ст. ст. 4, 13, 81, 141, 263-265, 268 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов Дочірнього підприємства "Південне" до ОСОБА_1 про визнання недійсним пункту договору оренди землі - залишити без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду або через Снігурівський районний суд, який обчислюється з дня складення повного судового рішення, з урахуванням пункту 3 розділу ХІІ "Прикінцеві положення" ЦПК України.

Суддя

Дата складення повного судового рішення - 15.06.2019 року.