Рішення № 89810665, 11.06.2020, Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області

Справа №173/1899/16-ц

Провадження №2/173/6/2020

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2020 р. Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області

В складі: головуючого - судді Петрюк Т.М.

При секретареві - Рудовій Л.В.

За участю: позивача - ОСОБА_1

представника позивача - адвокат Лисак О.О.

представника відповідача - ОСОБА_2

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Верхньодніпровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_6 , треті особи, що не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: державний нотаріус Першої Дніпродзержинської державної нотаріальної контори, т.в.о. завідувача Верхньодніпровської державної нотаріальної контори, відділ у Верхньодніпровському районі Головного управління держгеокадастру у Дніпропетровській області, комунальне підприємство «Верхньодніпровське бюро технічної інвентаризації» орган опіки та піклування в особі виконавчого комітету Мишуринрізької сільської ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області про визнання права власності і визначення додаткового строку для прийняття спадщини,-

ВСТАНОВИВ:

21.10.2016 року року до суду звернулася позивач ОСОБА_1 ,., з позовом про визначення додаткового строку для прийняття спадщини до відповідача ОСОБА_6 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: державний нотаріус Верхньодніпровської державної нотаріальної контори

10.11.2016 року отримана довідка про реєстрацію місця проживання відповідача - фізичної особи.

10.11.2016 року ухвалою Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області відкрите провадження у справі та справу призначено до розгляду в судовому засіданні на 29.11.2016 року.

29.11.2016 року розгляд справи відкладений в зв`язку з неявкою позивача в судове засідання. до 11.01.2017 року

11.01.2017 року в судовому засіданні оголошена перерва для виклику свідків до 08.02.2017 року.

08.02.2017 року в судовому засіданні оголошена перерва до 28.02.2017 року.

28.02.2017 року позивачем подана заява про уточнення позовних вимог. Справа призначена до розгляду на 20.03.2017 року.

20.03.2017 року справа не розглядалась в зв`язку з неявкою учасників розгляду справи. Справа призначена до розгляду на 06.04.20217 року.

06.04.2020 року позивачем подана заява про уточнення позовних вимог. В судовому засіданні оголошена перерва до 26.04.2017 року

26.04.2017 року в судовому засіданні оголошення перерва для виклику свідків до 20.06.2017 року.

20.06.2017 року в судовому засіданні оголошення перерва до 05.07.2017 року

05.07.2017 року в судовому засіданні оголошена перерва до 13.07.2017 року

13.07.2017 року в судовому засіданні оголошена перерва до 25.07.2017 року

25.07.2017 року в судовому засіданні оголошена перерва до 01.08.2017 року

01.08.2017 року в судовому засіданні оголошена перерва до 03.08.2017 року

03.08.2017 року ухвалою Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області зупинене провадження у справі в зв`язку з призначенням судової психіатричної експертизи.

18.01.2018 року справа повернена до Верхньодніпровського районного на подальший розгляд в зв`язку із скасуванням узвали про призначенням судової психіатричної експертизи судом апеляційної інстанції. Справа призначена до розгляду на 19.04.2018 року.

19.04.2018 року розгляд справи відкладений на 13.06.2018 року.

13.06.2018 року ухвалою Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області зупинене провадження у справі до розгляду і вирішення іншої справи

09.01.2019 року ухвалою Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області поновлене провадження у справі. Справа призначена до розгляду на 11.03.2019 року.

11.03.2019 року позивачем позовна уточнена позовна заява. Розгляд справи відкладений на 22.05.2019 року.

22.05.2019 року розгляд справи відкладений на 04.09.2019 року.

04.09.2019 року розгляд справи відкладений на 30.10.2019 року.

30.10.2019 року в судовому засіданні оголошено перерва до 16.12.2019 року.

16.12.2019 року в судовому засіданні оголошено перерва до 12.02.2020 року

12.02.2020 року в судовому засіданні оголошено перерва до 31.03.2020.

31.03.2020 року розгляд справи відкладений до 03.06.2020 року в зв`язку з неявкою учасників розгляду справи.

03.06.2020 року в судовому засіданні оголошено перерва до 11.06.2020 року

Учасникам розгляду справи роз`яснені права та обов`язки у відповідності до ст. 43, 44, 49 ЦПК України.

11.06.2020 року в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Згідно поданої позовної заяви про уточнення позовних вимог від 11.03.2019 року позивач просить визнати за ним право власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , на Ѕ частину житлового будинку садибного типу загальною площею 62.8 кв.м. з господарськими будівлями і спорудами, розташованого на земельній ділянці площею 0.50 га., за адресою: АДРЕСА_1 . на Ѕ частину земельної ділянки (паю) кадастровий номер 1221087000:01:054:0452.

Визначити йому додатковий строк для прийняття спадщини, після смерті ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , терміном на три місяці з часу набрання рішенням законної сили.

В обґрунтування позовних вимог за позовною заявою в останній редакції від 11.03.2019 року, позивач посилається на наступне: ІНФОРМАЦІЯ_3 померла його мати, ОСОБА_5 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його батько, ОСОБА_3 .

На день смерті його батька залишилось спадкове майно яке складається з:

- земельної ділянки (паю) кадастровий номер 1221087000:01:054:0452, площею 11.5500 га,. яка знаходиться на території Мишуринрізької сільської ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області;

- будинку АДРЕСА_1 ;

- земельної ділянки 0.50 га, розташованої за адресою АДРЕСА_1 ;

- грошових внесків.

ІНФОРМАЦІЯ_2 помер його брат ОСОБА_4 .

Останні роки та на час смерті його брат мешкав за адресою: АДРЕСА_1 ;

На день смерті його брата залишилось спадкове майно, яке складається з:

-1/2 частки земельної ділянки (паю) кадастровий номер 1221087000:01:054:0452.

За життя його батько, ОСОБА_6 і його брат, ОСОБА_4 заповітів не складали, у встановлений законом строк він спадок не прийняв, хоч фактично користувався майном, що залишилось після смерті його батьків та брата.

З моменту смерті батьків, брата та по теперішній час він наглядає за майном, що залишилось після смерті його батьків і брата, а саме: наглядає за дворищем та намагається тримати його у належному стані, користується присадибною земельною ділянкою, сплачує за електроенергію, зробив ремонт в будинку, побудував плити в будинку, та кухні, господарські будівлі привів в належний стан. Також він має ощадну книжку, виписану на ім`я батька ОСОБА_3 .

20 травня 2016 року він звернувся до державного нотаріуса Верхньодніпровської державної нотаріальної контори Малашової Г.В,, із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину на майно, що залишилось після смерті брата.

20 травня 2016 року державний нотаріус Верхньодніпровської державної нотаріальної контори Малашова Г.В., винесла постанову про відмову у вчинені нотаріальної дії. Відмовляючи у вчиненні нотаріальної дії нотаріус вказав, що він у встановлений законом шестимісячний строк не звернувся із заявою до державної нотаріальної контори для прийняття спадщини та не мешкав і не був прописаний на момент смерті зі своїм братом. Одночасно йому було запропоновано звернутись до суду для встановлення додаткового строку для прийняття спадщини.

15 квітня 2016 року Верхньодніпровською державною нотаріальною конторою було видане свідоцтво про право на спадщину за законом на зазначене вище майно на ім`я іншого брата померлого ОСОБА_4 , - ОСОБА_3 , який є інвалідом другої групи.

Він пропустив строк на прийняття спадщини тому, що тривалий час працював за кордоном та не мав змоги приїхати додому. Також причиною пропуску строку для прийняття спадщини стала відсутність у нього документів: свідоцтв про смерть батьків та брата, які він отримав повторно лише 08 квітня 2016 року.

Також він звернувся із заявою до державного нотаріуса першої Дніпродзержинської державної нотаріальної контори, т.в.о. завідувача Верхньодніпровської державної нотаріальної контори з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину після смерті батька, на що отримав відмову. Згідно постанови про відмову у вчинені нотаріальної дії від 06.10.2016 року при огляді справи № 605/2010 на майно померлого ОСОБА_3 було виявлено що 08.12.2010 року державним нотаріусом Верхньодніпровської державної нотаріальної контори за реєстровими № 5001 і № 4998 були видані свідоцтва про право на спадщину за законом на земельну ділянку на ім`я синів померлого - ОСОБА_6 і ОСОБА_4 .

Він на день смерті з померлим зареєстрованим не був, заяву про прийняття спадщини не подав, але мав на руках ощадні книжки, виписані на ім`я померлого. Згідно законодавства, що діяло на день смерті батька, вважається фактом прийняття спадщини належність на руках документів, що підтверджують право власності на майно. Тобто він фактично прийняв спадщину.

Відмова у видачі йому свідоцтв про право на спадщину після смерті батька та брата і стало підставою звернення до суду.

В судовому засіданні позивач представник позивача позовні вимоги підтримали в повному обсязі , давши пояснення фактично установлені матеріалами справи .

Представник відповідача, в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував посилаючись на те, що позивач говорить неправду, а заявлені ним вимоги є необґрунтованими. Після смерті батьків позивач відмовився від утримання брата, який є інвалідом другої групи, говорив, що його потрібно здати в будинок інтернат. Грошових коштів на поховання батьків не давав. Проте забрав ощадні книжки, які належали його батькам і на яких були грошові кошти, які зняв та використав для власних потреб, давши лише 200.00 грн. на поховання батька. Від оформлення спадщини, яка залишилась після смерті батьків відмовився, мотивуючи свою відмову тим, що у нього немає грошових коштів та чекав, коли брат оформить спадщину. Після того, як брат оформив спадщину після смерті батька, він почав претендувати на спадщину. Потім помер брат позивача, ОСОБА_4 . Позивач був на похованні, ніякої допомоги не надавав. Проте, все, що було в будинку почав забирати собі. Його брат, відповідач ОСОБА_6 , оформив спадщину у вигляді частини земельної ділянки, що залишилась після смерті брата ОСОБА_4 . А позивач збив замки на будинку, самовільно туди вселився і проживає. Поважних причин пропуску позивачем строку на подання заяви про прийняття спадщини немає. Довідка про роботу за кордоном є фіктивною, оскільки в ній підтасовані факти, щодо перебування позивача за кордоном. Так як вказані дати , що позивач виїхав за кордон всього лише через декілька днів після смерті батька та брата. Крім того допитаний свідок говорив, що вони працювали вахтовим методом, і позивач через три місяці приїздив додому та мав можливість оформити спадщину. Крім того, позивач звернувся з даним позовом до суду після спливу строку позовної давності. Тому в задоволенні позовних вимог просить відмовити.

Представники третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: Першої Дніпродзержинської державної нотаріальної контори, т.в.о. завідувача Верхньодніпровської районної державної нотаріальної контори, відділу у Верхньодніпровському районі Головного управління держгеокадастру в Дніпропетровській області, органу опіки і піклування в особі виконавчого комітету Мишуринрізької сільської ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області в судове засідання не з`явилися, подавши заяву про розгляд справи у їх відсутність.

Відповідно до п. 1 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ратифікованої Україною, Законом України № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року, яка відповідно до ст.9 Конституції України є частиною національного законодавства України, кожна людина при визначенні її громадянських прав та обов`язків має право на справедливий розгляд справи незалежним та безстороннім судом.

Відповідно до вимог ст. 55 Конституції України кожному гарантується судовий захист його прав і свобод.

Згідно ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку , встановленому цим кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів

Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст. 2 Закону України Про судоустрій і статус суддів є забезпечити кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною радою України.

За змістом положень вказаних норм, розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, держави та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором

При цьому, предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.

Отже, виходячи із наведеного, на момент звернення із тим чи іншим позовом, права та інтереси, на захист яких поданий позов вже мають бути порушені, невизнані або оспорювані особою, до якої пред`явлений позов, тобто, законодавець пов`язує факт звернення до суду із наявністю вже порушених прав та інтересів позивача. Метою ж позову є розгляд спору і захист вже порушених, невизнаних або оспорюваних суб`єктивних прав або законних інтересів позивача.

Суд, з`ясувавши зміст позовних вимог, заслухавши пояснення учасників розгляду справи, вивчивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, приходить до таких висновків.

Судом встановлено такі факти та відповідні їм правовідносини.

Між сторонами виникли виник спір із спадкових правовідносин . Способом захисту порушених цивільних прав позивачем визначено визнання права власності на спадкове майно, що залишилось після смерті батька, та визначення додаткового строку для прийняття спадщини, що залишилась після смерті брата . Дані способи захисту порушених прав передбачені ст. 16 ЦК України.

Судом встановлено,що ІНФОРМАЦІЯ_3 померла мати позивача , ОСОБА_5 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивача, ОСОБА_3 , що підтверджується копіями свідоцтв про смерть.

На день смерті його батька позивав залишилось спадкове майно яке складається з

- земельної ділянки (паю) кадастровий номер 1221087000:01:054:0452, площею 11.5500 га,. яка знаходиться на території Мишуринрізької сільської ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області;

- будинку АДРЕСА_1 ;

- земельної ділянки 0.50 га, розташованої за адресою АДРЕСА_1 ;

- грошових внесків.

Після смерті батьків позивача залишилось три спадкоємці, діти ОСОБА_5 ,. і ОСОБА_3 : ОСОБА_4 , ОСОБА_1 і ОСОБА_6 .

08 грудня 2010 року Верхньодніпровською державною нотаріальною конторою була заведена спадкова справа після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Із заявою про прийняття спадщини 08.12.2010 року звернувся представник ОСОБА_3 , і ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , який в поданій заяві посилався на те, що після смерті ОСОБА_3 , залишилось спадкове майно, яке складається із земельної ділянки (паю), на яке просив видати свідоцтво про право на спадщину. Також заявник в даній заяві повідомив, що крім спадкоємців ОСОБА_6 , і ОСОБА_4 , інших спадкоємців немає. Таким чином заявником була прихована інформація про те, що є ще третій спадкоємець за законом першої черги, позивач ОСОБА_1

08.12.2010 року на ім`я спадкоємців ОСОБА_6 , і ОСОБА_4 , були видані свідоцтва про право на спадщину, зареєстровані в реєстрі під № 4998 і № 5001. На інше майно свідоцтва про право на спадщину не видавались.

04.08.2016 року із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину після померлого ОСОБА_3 ,. до державного нотаріуса першої Дніпродзержинської державної нотаріальної контори т.в.о. завідувача Верхньодніпровської державної нотаріальної звернувся позивач, на що отримав відмову. Згідно постанови про відмову у вчинені нотаріальної дії від 06.10.2016 року при огляді справи № 605/2010 на майно померлого ОСОБА_3 було виявлено що 08.12.2010 року державним нотаріусом Верхньодніпровської державної нотаріальної контори за реєстровими № 5001 і № 4998 були видані свідоцтва про право на спадщину за законом на земельну ділянку на ім`я синів померлого: ОСОБА_6 і ОСОБА_4 . ОСОБА_1 на день смерті з померлим зареєстрованим не був, заяву про прийняття спадщини не подав, але мав на руках ощадні книжки, виписані на ім`я померлого. Згідно законодавства, що діяло на день смерті батька, вважається фактом прийняття спадщини належність на руках документів, що підтверджують право власності на майно. Тобто ОСОБА_6 , спадщину прийняв, що підтверджується копією постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії та матеріалами спадкової справи № 605/2010.

Враховуючи, що спадкодавець ОСОБА_3 помер в 2003 році, тобто до набрання чинності Цивільним кодексом України 2003 року, який набрав чинності 01.01.2004 року, спадкування після смерті ОСОБА_3 , здійснюється за нормами Цивільного кодексу УРСР, в редакції 1963 року.

Згідно абзаців 2, 3 п. 1 постанови Пленуму Верхнього суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику в справах про спадкування» - Відносини спадкування регулюються правилами ЦК ( 435-15 ), якщо спадщина відкрилася не раніше 1 січня 2004 року.

У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила Цивільного кодексу Української РСР ( 1540-06 ) (далі - ЦК УРСР), у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом. У разі коли спадщина, яка відкрилася до набрання чинності ЦК ( 435-15 ) і строк на її прийняття не закінчився до 1 січня 2004 року, спадкові відносини регулюються цим Кодексом.

Пунктом 5 Прикінцевих і перехідних положень ЦК передбачено, що Правила книги шостої Цивільного кодексу України застосовуються також до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким із спадкоємців до набрання чинності цим Кодексом.

Верховний Суд України в ухвалі від 06.07.2011 року справа № 6-6028св10 зазначив, що за змістом п. 1, 24 постанови Пленуму Верхнього суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику в справах про спадкування», ст. 1272 ЦК України 2003 року частиною 3 якої визначено право спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, на звернувся до суду з позовом про визначення додаткового строку, достатнього для подання заяви про прийняття спадщини застосовуються лише до спадкоємців, в яких право на спадкування виникло з набранням чинності ЦК України 2003 року - 1січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до 01 січня 2004 року застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила ЦК Української РСР 1963 року.

відповідно до ч.1 ст. 549 ЦК Української РСР - Визнається, що спадкоємець прийняв спадщину:

1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном;

2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.

Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Судом встановлено, що позивач після смерті батька ОСОБА_6 , вступив в управління та володіння майном, а саме отримав ощадні книжки матері ОСОБА_5 ,. і батька ОСОБА_3 . Даний факт визнається і відповідачем, оскільки представник відповідача зазначає, що позивач відразу після смерті батька забрав ощадні книжки на його ім`я та ім`я матері, зняв з них грошові кошти та розпорядився ними на власний розсуд. Тобто дана обставина відбулась протягом встановленого шестимісячного строку для прийняття спадщини, відповідно судом встановлений факт, що ОСОБА_1 вступив у володіння та управління майном, що залишилось після смерті батька ОСОБА_3 ,. тому вважаться таким, що прийняв спадщину в розумінні положень 1 ст. 549 ЦК Української РСР.

Посилання позивача і представника позивача, що позивач утримує батьківський будинок в належному стані тому також вступив в управління і даним майном судом не приймаються до уваги, оскільки докази про проживання позивача в батьківському будинку, сплата комунальних платежів, підтверджують таке управління лише з 2015 року. Тобто поза межами шестимісячного строку з моменту відкриття спадщини після смерті ОСОБА_3 .

На час розгляду справи судом встановлено, що спадщина у вигляді житлового садибного будинку АДРЕСА_1 та присадибної земельної ділянки 0.50 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 ніким із спадкоємців не успадкована. Так, згідно довідки Мишуринрізької сільської ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області від 14.04.2016 року встановлено. що дане домоволодіння належало померлому ОСОБА_3 . Відповідно до інформаційної довідки з державного реєстру речових прав на нерухоме майно встановлено, що право власності на зазначене домоволодіння ні за ким не зареєстроване. Відповідно до повідомлення КП «Верхньодніпровське БТІ» від 04.07.2016 року встановлено, що право власності на житловий будинок. розташований за адресою: АДРЕСА_1 зареєстроване за ОСОБА_3 , реєстраційний номер 421 в книзі 4 на підставі свідоцтва про право власності, виданого Мишуринрізькою сільською радою рішення № 14/2 від 22.01.1988 року. Відповідно до свідоцтва про право власності на житловий будинок від 01.12.1988 року,вбачається, що на підставі рішення виконавчим комітету Мишуринрізької сільської ради народних депутатів житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами , розташований за адресою: АДРЕСА_1 дійсно належить голові колгоспного двору ОСОБА_3 .

На час розгляду справи спадкоємців за законом першої черги після смерті ОСОБА_3 ,. залишилось двоє, позивач і відповідач, які прийняли іншу спадщину що залишилась після смерті ОСОБА_3 , тому суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині визнання за позивачем права власності на Ѕ частину даного спадкового майна підлягають задоволенню.

Позовні вимоги в частини визнання за позивачем права власності на Ѕ частину земельної ділянки (паю) кадастровий номер 1221087000:01:054:0452 на думку суду задоволенню не підлягають, оскільки на дану частину спадщини вже видані свідоцтва на ім`я двох інших спадкоємців ОСОБА_6. і ОСОБА_4 .

Відповідно до ч. 1 ст. 562 ЦК УРСР - Поділ спадкового майна провадиться за згодою спадкоємців, що прийняли спадщину. При недосягненні згоди поділ провадиться судовим порядком відповідно до часток належних кожному з спадкоємців за законом або за заповітом.

З цього приводу позовні вимоги позивачем не заявлялись, тому за даною позовною вимогою позивачем обраний неправильний спосіб захисту порушеного права.

Доводи представника відповідача про те, що позивачем пропущений строк позовної давності, не приймаються судом до уваги, оскільки спір виник із спадкових правовідносин. Позивач, як зазначалось вище, протягом встановленого шестимісячного строку вступив у володіння спадковим майном, тобто прийняв частину спадщини, що залишилось після смерті батька. Нормами цивільного Кодексу України прийняття спадщини не обмежуються строком, тому позивач має право в будь який час ставити вимоги про визнання за ним права власності на іншу частину спадкового майна.

Крім того, відповідно до ст. 256 ЦК України Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст. 257 ЦК України - Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч. 3. ст.. 267 ЦК України -Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Представник відповідача лише посилається на пропуск позивачем строк у позовної давності, але заяви про її застосування не подавав. Крім того, як вбачається із матеріалів справи спір між сторонами з приводу садкового майна виник лише в 2016 році.

Інші доводи представника відповідача: що позивач не приймав участі у похованні померлих, відмовився від брата - інваліда, вичікував доки брат-інвалід прийме спадщину до предмету спору ніяким чином не відносяться. Оскільки дані обставини не впливають на реалізацію спадкоємцями належного їм права на спадкування і розцінюються судом як намагання представника відповідача створити у суду негативне враження про позивача. А акт депутата Мишуринрізької сільської ради Жбирь О.М,. від 30.01.2017 року взагалі не може вважатись належним доказом, оскільки в самому акті зазначається, що про обставини. викладені в акті депутатові ОСОБА_8 , стало відомо зі слів іншого депутата Яківця , але підпису депутата ОСОБА_10 ,. на підтвердження даних, викладених вданому акті, немає.

Щодо задоволення позовних вимог в частині визначення позивачеві додаткового строку для прийняття спадщини, після смерті ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , терміном на три місяці з часу набрання рішенням законної сили, суд виходить з наступного

ІНФОРМАЦІЯ_2 помер брат позивача - ОСОБА_4 ., що підтверджується копією свідоцтва про смерть

Останні роки та на час смерті ОСОБА_4 , мешкав за адресою: АДРЕСА_1 ;

На день смерті його ОСОБА_4 , залишилось спадкове майно, яке складається з:

-1/2 частки земельної ділянки (паю) кадастровий номер 1221087000:01:054:0452.

Позивач просить визнати чи йому додатковий строк для прийняв спадщини після смерті брата, виходячи з того, що він пропустив його з поважних причин, а саме, що він не обізнаний з порядком прийняття спадщини, переніс тяжку моральну травму після смерті своїх близьких, у нього були відсутні свідоцтва про смерть батьків та брата, а також, що він працював за кордоном протягом тривалого часу та не мав змоги приїхати додому.

За нормами ст.ст. 1220, 1222, 1270 ЦК України право на спадщину виникає в день відкриття спадщини; спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою; для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ч. 1 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Відповідно до п. 3 ст. 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

За положеннями п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування», вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

При розгляді цих справ слід перевіряти наявність або відсутність спадкової справи стосовно спадкодавця у державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини, наявність у матеріалах справи обґрунтованої постанови про відмову нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії, зокрема відмови у видачі свідоцтва про право на спадщину.

Листом від 16.05.2013 № 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ роз`яснив, що при вирішенні справ про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини слід також враховувати, що додатковий строк визначається у разі, якщо суд визнає причини пропуску строку для прийняття спадщини поважними. У зазначеній категорії справ є обов`язковим обґрунтування в мотивувальній частині судового рішення поважності причин пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини.

Допитані в судовому засідання свідки ОСОБА_11 ,. ОСОБА_12 ,. ОСОБА_13 , і ОСОБА_14 ,, дали наступні пояснення.

Так свідок ОСОБА_11 ,. в судовому засіданні пояснила, що вона знає батьків сторін, які за життя працювали в колгоспі. В них було троє дітей. Спочатку всі діти жили коло батьків. Позивач працював в колгоспі трактористом. Потім після розпаду господарств роботи не стало, тому позивач разом з сім`єю виїхав до міста Дніпродзержинська, де в його дружини була робота. Але часто навідували батьків. був з сім`єю на їх похованні, за життя сім`я позивача допомагали батькам по господарству. Після смерті батьків в будинку залишився проживати ОСОБА_4 , а ОСОБА_6 забрав до себе родич ОСОБА_18 . Після смерті ОСОБА_4 , позивач з родиною повернувся до батьківського будинку та доглядає за ним.

Свідок ОСОБА_17 ,. в судовому засіданні пояснила, що з родиною ОСОБА_3 вони куми, дружать з народження дітей. Між всіма дітьми ОСОБА_5 , та ОСОБА_5 були нормальні відносини, такі ж в відносини були і з їхніми родичами ОСОБА_18 . Вони спілкувались одне з одним. Іщенки обробляли паї , в тому числі і позивача. Позивач з родиною часто приїздив в село та навідував свого брата ОСОБА_6 . Потім в їхні стосунки вмішались чужі люди і між ними виникла сварка. Позивач надавав матеріальну допомогу при похованні батьків і брата. Продав навіть належне йому майно, мотоцикл, та давав кошти на їх поховання. Ще за життя батьків позивача сім`я позивача проживала в с. Мишурин Ріг. Коли мати позивача захворіла, дружина позивача здійснювала за нею догляд, робила масажі. На час смерті батьків позивач жив у місті на квартирі, мав малолітніх дітей, тому не міг забрати до себе брата ОСОБА_6 . Крім того ОСОБА_6 має захворювання і у місті він не зміг би навчатись у школі. Дядько сторін вияв бажання взяти його до себе. Також їй відомо, що позивач досить часто їздив на заробітки до Росії, так як йому потрібно було матеріального забезпечувати сім`ю.

Свідок ОСОБА_13 , в судовому засіданні пояснила, що вона є дружиною позивача. З 1996 року вони проживали разом в с. Мишрин Ріг. Спілкувались з свекрухою і свекром, допомагали їй. Коли померла свекруха, її чоловік тяжко пережив її смерть, але батьком підтримував відносини, менший брат чоловіка, ОСОБА_6 , часто до них приходив. Потім вони виїхали до м. Дніпродзержинська, спочатку жили в її батьків, але там було тісно, так як там ще жив її брат, у них було двоє дітей. Тому вони винаймали квартиру. Коли помер свекор вони поїхали на похорон, допомогли матеріально. Вони пропонували взяти ОСОБА_3 до себе і навіть брали його в місто. Але через наявну психічну хворобу, останній боявся міста та просився додому, навіть влаштував таку істерику, що хоч серед ночі його було везти назад в село. Тому ОСОБА_6 взяв до себе дядько ОСОБА_18 , але вони навідували його. Потім між ними та сім`єю ОСОБА_18 виникли непорозуміння. Коли помер брат чоловіка, документи на будинок були на той час вже в ОСОБА_18, будинок стояв закритий, без догляду. Коли вони повернулись в село, в будинку було все побито, відсутнє світло, розвалені печі і вони все це відновили власними силами та коштами. Чоловік часто їздив на заробітки, так як роботи в селі немає, а їм потрібно матеріально утримувати сім`ю та дітей.

Свідок ОСОБА_14 , в судовому засіданні пояснив, що він знайомий ОСОБА_1 , часто їздив з ним на заробітки до Російської федерації. Працювали в Челябінську, на Далекому Сході, в Курській області. Працювали в основному на будівництві. Потім оплата праці стала гіршою і вони працювали на Кубані , в Кримську до кінця 2014 року. А потім їздили на заробітки до Польщі, Угорщини. Йому відомо, що у позивача померли батьки. На заробітки вони почали їздити з кінця 90-х років. в 2003-2004 році працювали в Челябінську . З травня по грудень 2014 року працювали на Кубані . Працювали вони неофіційно як називалась їхня фірма він не пам`ятає, але якісь договори з ними укладались. Коли вони працювали на Кубані , брат позивача ще був живим. А після смерті брата вони знову працювали за кордоном.

Згідно довідки ТОВ « ГРОТ» від 10.06. 2016 року встановлено, що ОСОБА_1 , працював в ТОВ «ГРОТ» на посаді різноробочого с 10.06.2003 року і по 5.02.2004 року та з 25.05.2014 року і по 20.12.2014 року.

Таким чином факт, що позивач на час закінчення строку для подання заяви після смерті брата працював за кордоном знайшла своє підтвердження.

Доводи представника відповідача, що довідка про роботу позивача за кордоном є фіктивною, ніякими доказами, крім власного переконання представника відповідача, не підтверджена. Крім того факт роботи позивача за кордоном підтверджується показаннями свідка ОСОБА_14 ,, який працював разом з позивачем та підтвердив, що після смерті брата позивача вони працювали за кордоном. Доводи представника відповідача про те, що в довідці зазначеною, що позивач всього через декілька днів після смерті брата вже працював за кордоном узгоджуються із поясненнями самого ж представника відповідача, який зазначав, що позивач був на похованні брата та на обіді, і після цього відразу ж поїхав, забравши речі, які були в будинку.

При цьому навіть, якщо критично оцінювати довідку, видану ТОВ « ГРОТ» від 10.06.2016 року, про роботу позивача за кордоном. Даний факт підтверджується показаннями свідка ОСОБА_14 , який в судовому засіданні пояснив, що в 2014 році він з позивачем були на заробітках на Кубані, Російська Федерація. Позивач їздив на поховання брата, та після його смерті знову приїхав і вони продовжували працювати, а після того працювали в Польщі, Угорщині, що підтверджується і наданими позивачем доказами письмовими доказами (а.с. 150-157 т.2).

Тому суд вважає, що позивач пропустив строк для подання заяви про прийняття спадщини після смерті брата ОСОБА_4 поважними.

В свою чергу відповідно до матеріалів спадкової справи № 170/2016 від 12 квітня 2016 року, відкритою Верхньодніпровською державною нотаріальною конторою після смерті ОСОБА_4 встановлено, що із заявою про прийняття спадщини, що відкрилась після смерті ОСОБА_4 . звернувся представник відповідача ОСОБА_6 , ОСОБА_2 , та просив видати свідоцтво про право на спадщину на Ѕ частину земельної ділянки (паю). Також повідомив, що крім нього інших спадкоємців за законом немає, тобто в даному випадку також, представником відповідача від нотаріуса була прихована інформація про наявність ще одного спадкоємця даної черги. 15.04.2016 року відповідачем було отримано свідоцтва про право на спадщину на Ѕ частину земельної ділянки (паю) кадастровий номер 1221087000:01:054:0452. Тобто, на майно, яке залишилось після смерті ОСОБА_4 , вже оформлена спадщина відповідачем у справі.

Відповідно до ч.1, 2 ст. 1300 ЦК України - За згодою всіх спадкоємців, які прийняли спадщину, нотаріус або в сільських населених пунктах - уповноважена на це посадова особа відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини може внести зміни до свідоцтва про право на спадщину.

На вимогу одного із спадкоємців за рішенням суду можуть бути внесені зміни до свідоцтва про право на спадщину.

Таким чином суд приходить до висновку, що в даному випадку позивачем також обраний невірний спосіб захисту порушеного права. На підставі чого суд приходить до висновку, що в задоволенні позовних вимог в цій частині потрібно відмовити.

Понесені судові витрати по сплаті судового збору в сумі 551.20 грн., суд вважає за можливе покласти на позивача, так як судом хоч і ухвалюється рішення про часткове задоволення позовних вимог, але відповідач є інвалідом ІІ групи і звільняється від сплати судового збору відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір» незалежно від свого процесуального становища.

Керуючись ст. 12, 13, 89, 141, 259, 263, 264, 265, 268, 273 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ

Позовні вимоги за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , треті особи, що не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: державний нотаріус Першої Дніпродзержинської державної нотаріальної контори, т.в.о. завідувача Верхньодніпровської державної нотаріальної контори(юридична адреса: вул.. Дніпроська, 56 м. Верхньодніпровськ Дніпропетровської області, відділ у Верхньодніпровському районі Головного управління держгеокадастру у Дніпропетровській області (юридична адреса вул.. О.Поля, 8 м. Верхньодніпровськ Дніпропетровської області), комунальне підприємство «Верхньодніпровське бюро технічної інвентаризації» ( юридична адреса: вул.. Театральна, 16 м. Верхньодніпровськ Дніпропетровської області), орган опіки та піклування в особі виконавчого комітету Мишуринрізької сільської ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області (юридична адреса: вул.. Юдіна, 12 с. Муширин Ріг Верхньодніпровського району Дніпропетровської області) про визнання права власності і визначення додаткового строку для прийняття спадщини - задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ІПН НОМЕР_1 , зареєстрованим за адресою: АДРЕСА_3 , в порядку спадкування за законом право власності на Ѕ частину житлового будинку садибного типу загальною площею 62.8 кв.м., з господарськими будівлями і спорудами, розташованого на земельній ділянці площею 0.50 га., за адресою АДРЕСА_1 , після смерті батька ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити

Понесені судові витрати по сплаті судового збору в загальній сумі 551 грн., 21коп.., покласти на позивача ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ІПН НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_3

Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з моменту складання повного тексту рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У випадку подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складання має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду

Повний текст рішення складений 15.06.2020 року.

Суддя Петрюк Т.М.

Направлене до ЄРДСР: 15.06.2020 року

Дата набрання законної сили 16.07.2020 року