Рішення № 89809866, 09.06.2020, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" червня 2020 р.м. ХарківСправа № 922/1062/20

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Жигалкіна І.П.

при секретарі судового засідання Кісельовій С.М.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "УНІКА", м. Київ до Акціонерного товариства "Страхова компанія "Мега-Гарант", м. Харків про стягнення коштів

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "УНІКА" звернувся до Господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з Акціонерного товариства "Страхова компанія "Мега-Гарант" (надалі - Відповідач) заборгованості у розмірі 19775,19 грн. (де: страхове відшкодування - 19248,32 грн.; інфляційне збільшення - 172,81 грн.; 3% річних - 354,06 грн.), а також суму судового збору за подання позову.

Ухвалою суду від 08 квітня 2020 року позовну заяву Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "УНІКА" до Акціонерного товариства "Страхова компанія "Мега-Гарант" про стягнення коштів було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження по справі. Розгляд справи був вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до частини першої пункту 3 статті 12 ГПК України, спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Для цілей цього Кодексу визначено поняття малозначних справ, а саме - це справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також справи незначної складності, визнані судом малозначними.

Частиною 1 статті 247 ГПК України встановлено, що малозначні справи розглядаються у порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до частини 1 статті 250 ГПК України, питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Відповідно до частини 5 статті 252 ГПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвали суду від 08.04.2020 року, що були направлені на адресу Позивача та Відповідача, отримані ними, що підтверджується відмітками на рекомендованих повідомленнях про вручення поштового відправлення.

Також, ухвалою суду, сторони були повідомлені про можливість надання додаткових письмових доказів, висновків експертів, клопотання, заяви та пояснення до суду у відповідний строк.

Відповідач 22.04.2020 р. через канцелярію суду надав заяву (вх. № 9497), в якій вказує, що він визнає суму страхового відшкодування з урахуванням зносу, інфляційних витрат та 3% річних за мінусом франшизи щодо дорожньо-транспортної пригоди, яка відбулась 21.02.2019 р. за участю автомобіля "ФІАТ", д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 та автомобіля "ВАЗ", д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2 в розмірі 19775,19 грн.

Згідно ст. 248 ГПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до частини 1 статті 252 ГПК України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Згідно частини 2 статті 252 ГПК України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Згідно статті 114 ГПК України, суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, яка ратифікована Україною 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про вчинення усіх необхідних дій для розгляду справи та про достатність у матеріалах справи документальних доказів для вирішення спору по суті.

Перевіривши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, суд встановив наступне.

Між ПрАТ "Страховою компанією "Уніка" та ТОВ "Альянс-Техно-Трейд" було укладено договір добровільного страхування від 05.05.2018 року № 005165/4100/0000001, предметом якого є страхування транспортного засобу "Фіат", державний реєстраційний номер НОМЕР_1 .

21.02.2019 р. в м. Кам`нське відбулась дорожно-транспортна пригода за участю застрахованого автомобіля під керуванням ОСОБА_1 та транспортного засобу "ВАЗ", державний реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_2

Відповідно до постанови Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 29.03.2019 р. № 208/1228/19, вказана дорожно-транспортна пригода відбулась внаслідок порушення ОСОБА_2 правил дорожнього руху України.

За звітом про визначення вартості відновлюваного ремонту № 07/13-678 від 01.03.2019 р., складеного ПП " Данильченко В.В ." вартість відновлюваного ремонту складає 31794,41 грн., а матеріальний збиток з урахуванням зносу становить 21248,32 грн. Згідно рахунку з СТО № 584 від 28.02.2019 р., ТОВ "Сателіт Мотор", вартість ремонту склала 29950,80 грн.

Ч. 2 ст. 1192 Цивільного кодексу України встановлено, що розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілом, визначається згідно реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі. Звіт про оцінку транспортного засобу є лише попереднім оціночним документом, в якому зазначається про можливу, але не кінцеву суму, що витрачена на відновлення транспортного засобу. Реальним підтвердженням виплати суми страхового відшкодування страхувальнику є платіжне доручення.

У відповідності договору страхування (п. 1.2.10, 1.2.11, 6.2.5., 9.1., 9.3., 10.4, 10.14.1.2), ПрАТ "СК "Уніка" на підставі страхового акту здійснило виплату страхового відшкодування в розмірі 28858,82 грн. на рахунок СТО.

Відповідно до п. 3 ст. 20 Закону України "Про страхування", при настанні страхового випадку страховик зобов`язаний здійснити виплату страхового відшкодування, розмір якого визначається умовами договору.

Згідно ст. 9 Закону України "Про страхування", страховою виплатою є грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. При цьому розмір страхової суми та розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування або у випадках, передбачених чинним законодавством. Також визначено, що страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого настав страхувальник. Даною статтею передбачено, що франшиза - це частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.

П. 1.2.2. договору страхування передбачено франшизу в розмірі 0,5% від страхової суми, що дорівнює 1091,98 грн.

Ч. 2 ст. 1166 Цивільного кодексу України передбачено, що шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно ст. 27 Закону України "Про страхування" та ст. 993 Цивільного кодексу України, до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Як зазначено постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10.07.2018 р. у справі № 922/1436/17, Відповідач як страховик відповідальності винної у дорожно-транспортній пригоді особи на підставі спеціальної норми - ст. 29 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" здійснює відшкодування витрат, пов`язаних з відновлювальним ремонтом траснпортного засобу з урахуванням зносу, розрахованорго у порядку, встановлоному законодавством, а різницю між реальними збитками і відновлюваним ремонтом пошкодженого транспортного засобу з урахуванням зносу на підставі ст. 1194 Цивільного кодексу України відшкодовує особа, яка завдала збитків. Враховуючи наведене, у справі, що розглядається, у відповідача у зв`язку з настанням страхового випадку виник обов`язок відшкодувати позивачеві шкоду в межах ліміту його відповідальності за страховим випадком і в межах суми (фактичних затрат), право на вимогу якої перейшло до позивача у зв`язку з виплатою страхового відшкодування, але вихоячи з вартості відновлюваного ремонту застрахованого автомобіля, з урахуванням коефіцієнта зносу деталей та за мінусом франшизи.

Отже, виплативши страхове відшкодування відповідно до умов договору добровільного страхування, Позивач набув право зворотної вимоги до страховика винної особи в сумі виплаченого страхового відшкодування, але у межах фактичних затрат із вирахуванням франшизи.

Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 була застрахована в АТ "СК "Мега-Гарант" за полісом АМ/4920932 (страхова суам по майну 100000,00 грн., франшиза 2000,00 грн.), згідно довідки УПП та Централізованої бази МТСБУ.

Відповідно до ст. 5 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу. Ст. 9.1. визначено, що страхова сума - це грошова суам, в межах якої страховик зобов`язний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування. Згідно ст. 9.2., розмір страхової суми за шкоду, заподіяну майну потерпілих становить 100000,00 грн. на одного потерпілого. Ст. 12.1. визначено, що страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту. За ст. 22, при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності відшкодовує оцінену шкоду, яка була заподіяна в результаті ДТП майну третьої особи.

Відповідно до ст. 36.2. Закону, страховик протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у ст. 35 Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніше як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний у разі визнання ним вимог заявника обгрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його.

З відповідною заявою Позивач звернувся до Відповідача (вих. № 2436 від 22.04.2019 р.), яку отримано ним 02.05.2019 р., але до теперішнього часу не відшкодовано шкоди.

Ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов"язання, на вимогу кредитора зобов"язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних з простроченої суми, якщо законом не встановлений інший розмір відсотків (58,39 грн.).

Дослідивши матеріали справи, повністю, всесторонньо, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, оцінивши надані докази та надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, керуючись принципом Верховенства права суд вирішив, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

На підставі ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків виникають з договорів та інші правочинів. Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать ст. 174 Господарського кодексу України.

Статтями 626, 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладені договору, в виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту. Загальні положення про договір визначені статям 626-637 ЦК України, а порядок укладення, зміна і розірвання договору статями 638-647, 649, 651-654 ЦК України. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є обов`язковим для виконання сторонами. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтями 509, 510 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Приписами статей 526-527 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту. Стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до статті 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Згідно із статтею 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною першою статті 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Зокрема, статями 525 - 526 ЦК України передбачається, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб`єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. ст. 73, 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Отже, підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з ч.1 ст. 130 ГПК України, у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Приймаючи до уваги, що судом задоволено позов у повному обсязі за результатами підготовчого засідання у зв`язку визнання позову відповідачем, враховуючи правила розподілу судових витрат, визначених ст. 130 ГПК України та частиною 3 статті 7 ЗУ «Про судовий збір», суд дійшов висновку про те, що 50 відсотків судового збору, сплаченого при подані позову підлягають поверненню позивачу із державного бюджету, а інші 50 відсотків суми судового збору, яка була сплачена при подані позову необхідно покласти на відповідача.

Згідно платіжних доручень № 000715 від 08 листопада 2019 року та № 001001 від 27 лютого 2020 року, оригінали яких знаходяться у матеріалах справи, позивачем було сплачено судовий збір при подані позовної заяви у розмірі 2102,00 грн., а 50 відсотків від вказаної суми становить 1051,00 грн.

На підставі викладеного та керуючись статтями 4, 20, 73, 74, 86, 129, 130, 185, 191, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Акціонерного товариства "Страхова компанія "Мега-Гарант" (61057, м. Харків, вул. Донця-Захаржевського, 6/8, код 30035289) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхової компанії "УНІКА" (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 70-А, Код 20033533) 19248,32 грн. страхового відшкодування; 172,81 грн. інфляційне збільшення; 354,06 грн. - 3% річних, а також суму судового збору у розмірі 1051,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Управлінню державної казначейської служби України у Шевченківському районі м. Харкова повернути Приватному акціонерному товариству "Страхова компанія "УНІКА" (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 70-А, Код 20033533) з Державного бюджету 1051,00 грн. судового збору, сплаченого останнім до господарського суду Харківської області згідно платіжного доручення № 000715 від 08.11.2019 р., відповідно до ч. 1 ст. 130 Господарського процесуального кодексу України та ч. 3 ст. 7 Закону України "Про судовий збір", оригінал якого залишається в матеріалах справи.

Повне рішення складено "12" червня 2020 р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду через господарський суд Харківської області з урахуванням п.п. 17.5 п.17 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.

Учасники справи можуть одержати інформацію по справі зі сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою http://court.gov.ua/.

Суддя І.П. Жигалкін