Рішення № 89809681, 12.06.2020, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.06.2020 Справа № 917/581/20

Господарський суд Полтавської області у складі судді Тимощенко О.М., при секретарі судового засідання Отюговій О.І., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу №917/581/20

за позовною заявою Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" вул. Грушевського 1Д, м. Київ, 01001

до відповідача ОСОБА_1 АДРЕСА_1

про стягнення 14 331,31 грн. заборгованості

ВСТАНОВИВ:

09.04.2020 року до Господарського суду Полтавської області надійшла позовна заява Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" до відповідача ОСОБА_1 про стягнення 14 331,31 грн. заборгованості.

Ухвалою від 14.04.2020 року суд звернувся до Управління реєстрації, зняття з реєстрації місця проживання фізичних осіб виконавчого комітету Полтавської міської ради з запитом щодо доступу до персональних даних фізичної особи ОСОБА_1 та зобов`язав Управління реєстрації, зняття з реєстрації місця проживання фізичних осіб виконавчого комітету Полтавської міської ради надати інформацію про зареєстроване місце проживання (перебування) фізичної особи ОСОБА_1 .

22.04.2020 року від Управління реєстрації, зняття з реєстрації місця проживання фізичних осіб виконавчого комітету Полтавської міської ради надійшла відповідь, згідно якої вбачається, що зареєстроване місце проживання (перебування) фізичної особи ОСОБА_1 є: АДРЕСА_1 , тобто ідентичне вказаній позивачем адресі у позовній заяві.

Ухвалою суду від 22.04.2020 року відкрито провадження у даній справі, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання). Встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов з урахуванням вимог ст. 165 ГПК України протягом 15 днів з дня отримання ухвали; після отримання від позивача відповіді на відзив подати до суду заперечення в строк 5 днів з дня отримання такої відповіді від позивача з урахуванням вимог ст.167,184 ГПК України. Встановлено позивачу строк для подання відповіді на відзив з урахуванням вимог ст. 166 ГПК України 5 днів з моменту отримання від відповідача відзиву на позов. Попереджено відповідача, що у разі ненадання відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч.9 ст.165 ГПК України).

Сторони належним чином та завчасно повідомлялися про відкриття провадження уданій справі за місцем їх реєстрації та про покладені на них обов`язки, про що свідчать матеріали справи (поштові повідомлення про вручення ухвали суду учасникам справи в матеріалах справи).

Крім того, ухвала суду у даній справі була своєчасно розміщена судом в Єдиному державному реєстрі судових рішень.

12.05.2020 року від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечує факт укладення кредитного договору, оскільки відповідач звернувся до позивача за отриманням послуг по відкриттю та веденню банківського рахунку з можливістю внесення на рахунок власних коштів та їх подальшого використання. Заява б/н від 30.04.2013 року не містить інформації про те, що це є укладенням кредитного договору, оскільки в заяві не зазначений розмір узгодженого ліміту, ні згода на встановлення ліміту, ні розмір наданого кредиту, розмір процентів за користування кредитом. Позивачем не надано суду доказів отримання кредиту встановлення кредитного ліміту, його зміни під час дії договору. Позивач не надав належних і допустимих доказів, які б підтверджували, що саме надані «Умови та правила надання банківських послуг» відповідач розумів, як Клієнт Банку та був ознайомлений з ними і погодився з ними, підписуючи заяву про приєднання ідо Умов ї тарифів банку, а також не надав доказів того, що вказані документи на момент відкриття поточного рахунку взагалі містили істотні умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.

Також відповідач вважає, що наявні підстави для застосування загального і спеціального строку позовної давності до основної вимоги та вимоги про стягнення штрафних санкцій, що є підставою для відмови в задоволенні позову.

05.06.2020 року від позивача до суду надійшла відповідь на відзив.

Скориставшись своїм правом, передбаченим статтею 166 Господарського процесуального кодексу України позивачем подано відповідь на відзив, де останній стверджує, що відповідач до певного часу належним чином виконував свої зобов`язання за кредитом, що свідчить про те, що йому відомі умови кредитування, а також зазначає, що Умовами строк позовної давності за кредитним договором був збільшений до 5 років, а тому позивач звернувся до суду в межах строку позовної давності. Не погоджуючись з викладеним у відзиві, стверджує, що при підписанні Заяви сторонами були досягнути усі істотні умови поговору при укладенні Кредитного договору, оскільки Умови та правила є - публічною офертою, що містить істотні умови і правила надання послуг банком, до якої приєднується Клієнт, підписуючи Заяву. Відповідно до виписки по рахунку вбачається використання Відповідачем кредитного рахунку та чітко прослідковується, що відповідачу було встановлено кредитний ліміт (на підтвердження встановлення кредитного ліміту Банком надано довідку про розміри встановленого кредитного ліміту за підписом головного бухгалтера), а також підтверджено отримання коштів, здійснення розрахунків, погашення заборгованості. Тому посилання Відповідача про те, що він не був ознайомлений з умовами кредитування вважає таким, що не заслуговують на увагу.

Судом досліджено надані сторонами докази.

У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення (ч. 4 ст. 240 ГПК України).

Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 240 ГПК України).

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив наступне.

30.04.2013 року Фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 було підписано заяву про відкриття поточного рахунку (далі - заява, арк. с. 12). Згідно заяви відповідач приєднався до "Умов та правил надання банківських послуг (далі-умови), тарифів банку, що розміщені в мережі Інтернет на сайті http://privatbank.ua, які разом із заявою складають договір банківського обслуговування б/н від 30.04.2013 р. (далі -Договір).

Як зазначає позивач, відповідно до договору відповідачу було встановлено кредитний ліміт на поточний рахунок № НОМЕР_1 в електронному вигляді через встановлені засоби електронного зв`язку банку і клієнта, що визначено та врегульовано "Умовами та правилами надання банківських послуг".

24.03.2017 року відповідачем була припинена господарська діяльність, про що був внесений відповідний запис до Єдиною державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Згідно з частиною восьмою статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» передбачено, що фізична особа-підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою.

Відповідно до вимог статей 51, 52, 598-609 ЦК України, статей 202-208 ГК України, частини восьмої статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» однією із особливостей підстав припинення зобов`язань для фізичної особи-підприємця є те, що у випадку припинення суб`єкта підприємницької діяльності - фізичної особи (із внесенням до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань запису про державну реєстрацію такого припинення) її зобов`язання (господарські зобов`язання) за укладеними договорами не припиняються, а продовжують існувати, оскільки вона як фізична особа не перестає існувати та відповідає за своїми зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном.

Наведена правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі № 910/8729/18.

Отже позивач, звертаючись до господарського суду, обґрунтовано визначив належність спору до господарської юрисдикції відповідно до суб`єктного складу та змісту правовідносин сторін, як таких, що виникли з господарського договору, зобов`язання за яким у відповідача із втратою його статусу як ФОП не припинилися.

До позовної заяви позивач надав Витяг з Умов та правил надання банківських послуг.

Відповідно до п. 3.18.1.16 умов - при укладенні договорів і угод, чи вчиненні інших дій, що свідчать про приєднання клієнта до "Умов і правил надання банківських послуг", банк і клієнт допускають використання підписів клієнта у вигляді електронно-цифрового підпису та/або підтвердження через пароль, спрямований банком через верифікований номер телефону, який належить уповноваженій особі клієнта з правом "першого" підпису. Підписання договорів і угод таким чином прирівнюється до укладання договорів та угод у письмовій формі.

Відповідно до п. 3.18.1.1. Умов кредитний ліміт на поточний рахунок надається на поповнення оборотних коштів та здійснення поточних платежів Клієнта, в межах кредитного ліміту. Про розмір ліміту Банк повідомляє Клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв`язку Банка та Клієнта.

Згідно з п. 3.181.3 Умов кредит надається в обмін на зобов`язання Клієнта щодо його повернення, сплаті процентів та винагороди.

Відповідно до 3.18.1.8. Умов проведення платежів Клієнта у порядку обслуговування кредитного ліміту, проводиться Банком протягом одного року з моменту підписання угоди про приєднання Клієнта до "Умов і правил надання банківських послуг" (або у формі "Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки" або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк / інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовій або електронній інформацією, або в будь-якій іншій формі - "Угода").

Пунктом 3.18.1.6. Умов визначено, що ліміт може бути змінений Банком в односторонньому порядку, передбаченому Умовами і правилами надання банківських послуг; у разі зниження надходжень грошових коштів на поточний рахунок або настання інших факторів, передбачених внутрішніми нормативними документами Банку. Підписавши Угоду, Клієнт висловлює свою згоду на те, що зміна Ліміту проводиться Банком в односторонньому порядку шляхом повідомлення Клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв`язку Банку і Клієнта (системи клієнт-банк, Інтернет клієнт банк, sms - повідомлення або інших).

Відповідно до розділу Умов 3.18.4, яким затверджений порядок розрахунків, за користування кредитом в період з дати виникнення дебетового сальдо на поточному рахунку Клієнта при закритті банківського дня Клієнт виплачує проценти, виходячи з процентної ставки, розмір якої залежить від строку користування кредитом (диференційована процентна ставка).

За період користування кредитом з моменту виникнення дебетового сальдо до дати обнуління дебетового сальдо в одну з дат з наступного 20-го до 25-го числа місяця, розрахунок відсотків здійснюється за процентною ставкою у розмірі 0% річних від суми залишку непогашеної заборгованості (п. 1.18.4.1.1. Умов).

При необнуленні дебетового сальдо в одну з дат періоду в якому дебетове сальдо підлягало обнулінню, протягом 90 днів з останньої дати періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнулінню, клієнт сплачує банку відсотки за користування кредитом у розмірі 24% річних від суми залишку непогашеної заборгованості (п. 3.18.4.1.2. Умов).

У разі непогашення кредиту впродовж 90 днів з дати закінчення періоду, в який дебетове сальдо підлягало обнулінню, починаючи з 91-го дня після дати закінчення періоду, в який дебетове сальдо підлягало обнулінню, кредит вважається простроченим, а грошові зобов`язання клієнта з погашення заборгованості вважаються порушеними. При порушенні клієнтом будь-якого з грошових зобов`язань клієнт сплачує банку відсотки за користування кредитом у розмірі 48% річних від суми залишку непогашеної заборгованості (п. 3.18.4.1.3. Умов).

Під "непогашенням кредиту" мається на увазі не виникнення на поточному рахунку нульового дебетового сальдо при закритті банківського дня (п. 3.18.4.1.4 Умов).

Відповідно до п. 3.18.2.3.4. Умов - Банк має право при порушенні Клієнтом будь-якого із зобов`язань, передбаченого "Умовами, змінити умови кредитування - вимагати від Клієнта дострокового повернення кредиту, сплати відсотків за його користування, виконання інших зобов`язань за кредитом в повному обсязі.

Розрахунок відсотків за користування кредитом проводиться щодня, починаючи з моменту утворення на поточному рахунку дебетового сальдо при закритті банківського дня, за кількість днів користування кредитними коштами, виходячи з 360 днів у році. Розрахунок відсотків проводиться до повного погашення заборгованості за кредитом, на суму задишку заборгованості за кредитом. День повернення кредиту в часовий інтервал нарахування відсотків не включається. Нарахування відсотків здійснюється в дату сплати.

Пунктом 3.18.4.4.Умов визначено розмір винагороди за використання ліміту, яку позичальник сплачує Банку 1-го числа кожного місяця.

При несплаті винагороди, відсотків у відповідні їм дати сплати, вони вважаються простроченими.

Відповідно до п. 3.18.2.3.4. Умов Банк має право при порушенні Клієнтом будь-якого із зобов`язань, передбаченого Умовами, змінити умови кредитування - вимагати від Клієнта дострокового повернення кредиту, сплати відсотків за його користування, виконання інших зобов`язань за кредитом в повному обсязі.

Відповідно 3.18.5.1. Умов при порушенні Клієнтом будь-якого із зобов`язань по сплаті відсотків за користування кредитом, передбачених п.п. 3.18.2.2.2, 3.18.4.1, 3.18.4.2, 3.18.4.3, термінів повернення кредиту, передбачених п.п. 3.18.1.8, 3.18.2.2.3, 3.18.2.3.4, винагороди, передбаченого п.п. 3.18.2.2., 3.18.4.4, 3.18.4.5, 3.18.4.6 Клієнт виплачує Банку за кожний випадок порушення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період, за який сплачується пеня, (у % річних) від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу. А в разі реалізації Банком права на встановлення іншого строку повернення кредиту, Клієнт сплачує Банку пеню у розмірі, зазначеному у п. 3.18.4.1.3. від суми заборгованості за кожен день прострочення. Сплата пені здійснюється у гривні.

Відповідно до 3.18.5.4. Умов - нарахування неустойки за кожний випадок порушення зобов`язань, передбаченої п. 3.18.5.1., 3.18.5.2., 3.18.5.3, здійснюється протягом 3-х років з дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконано Клієнтом.

Позивач зазначає, що відповідно до довідки від 24.03.2020 р. про розмір встановленого кредитного ліміту, відповідачу станом на 30.04.2013р. встановлено кредитний ліміт у розмірі 6000,00 грн., станом на 08.10.2013 р. встановлено кредитний ліміт у розмірі 8000,00 грн., станом на 01.03.2014р. встановлено кредитний ліміт у розмірі 8000,00 грн., станом на 02.03.2014 р. встановлено кредитний ліміт у розмірі 7991,49 грн. (арк. с. 23).

На підтвердження факту надання відповідачу коштів в межах визначеного кредитного ліміту Банк подав до суду банківські виписки (арк. с. 23,26-45).

Однак, згідно з розрахунком заборгованості, свої зобов`язання по договору відповідач належним чином не виконував, внаслідок чого заборгованість за кредитним договором станом на 11.03.2020 року становить: 14 331,31 грн. (1692,63 грн. заборгованість за кредитом; 5108,58 грн. заборгованість по процентам за користування кредитом; 1245,17 грн. заборгованість по комісії за користування кредитом; 6284,93 грн. пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором).

Посилаючись на те, що відповідач у повному обсязі не повернув кредитні кошти позивач просить стягнути з відповідача заборгованість в сумі 14 331,31 грн. (1692,63 грн. заборгованість за кредитом; 5108,58 грн. заборгованість по процентам за користування кредитом; 1245,17 грн. заборгованість по комісії за користування кредитом; 6284,93 грн. пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором).

При прийнятті рішення суд керувався наступним.

Між сторонами у справі виникли цивільно-правові відносини на підставі укладеного договору в силу статті 11 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Далі, згідно з частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Оскільки у випадку, що розглядається судом, умови договору приєднання розробляються банком, такі повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома. Саме тому банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші.

За змістом статті 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Таким чином, в разі укладення договору кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

У заяві позичальника від 30.04.2013 року процентна ставка не зазначена.

Крім того, у цій заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру; відсутні також умови погодження збільшення строку позовної давності по зобов`язаннях за договором.

Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просить у тому числі, крім тіла кредиту, стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість за відсотками на поточну і прострочену заборгованість за користування кредитними коштами, заборгованість по комісії за користування кредитом, а також пеню.

Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 30.04.2013 року, посилався на Умови та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, які є невід`ємною частиною Договору. До того ж стверджує, що такі Умови та правила, як і Тарифи банку, є загальнодоступною інформацією, яка розміщена на сайті банку.

Витягом з Умов та правил надання банківських послуг, що долучені позивачем на підтвердження позовних вимог, визначено, в тому числі: процентна ставка, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, та її розміри і порядок нарахування, а також містяться додаткові положення, в яких, зокрема, визначено термін дії договору (з моменту подачі клієнтом до банку заяви на приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг до повного виконання зобов`язань сторонами), позовну давність щодо вимог банку - 5 років, та інші умови.

Однак, матеріали справи не містять підтверджень, що Витяг саме з цих Умов розумів відповідач та ознайомилася і погодилася з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами, щодо сплати комісії за користування кредитом та сплати неустойки (пені, штрафів), саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.

Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.

Судом взято до уваги висновки великої Палати Верховного Суду, зроблені у постанові від 03.07.2019 у справі №342/180/17, тому дійшов висновку, що до вказаних правовідносин неможливо застосувати і правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин (30.04.2013 року) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (квітень 2020 року), тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, комісії за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, погодження збільшення строку позовної давності, наданий банком Витяг з Умов не може розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачкою кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджує вказаних обставин.

Крім того, у наведеній вище постанові Велика Палата Верховного Суду вказує, що обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Надані позивачем Правила надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останньою і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зауважив, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який, між іншим, вимагає, щоб при остаточному вирішенні справи судами їх рішення не викликали сумнівів (рішення від 28 жовтня 1999 року у справі «Брумареску проти Румунії», заява № 28342/95, § 61,). Якщо конфліктна практика розвивається в межах одного з найвищих судових органів країни, цей суд сам стає джерелом правової невизначеності, тим самим підриває принцип правової визначеності та послаблює довіру громадськості до судової системи (рішення від 29 листопада 2016 року у справі «Парафія греко-католицької церкви в м. Люпені та інші проти Румунії», заява № 76943/11, § 123).

ЄСПЛ неодноразово зазначав, що формулювання законів не завжди чіткі. Тому їх тлумачення та застосування залежить від практики. І роль розгляду справ у судах полягає саме у тому, щоб позбутися таких інтерпретаційних сумнівів з урахуванням змін у повсякденній практиці (рішення від 11 листопада 1996 року у справі «Кантоні проти Франції», заява № 17862/91, § 31-32; від 11 квітня 2013 року у справі «Вєренцов проти України», заява № 20372/11, § 65). Судові рішення повинні бути розумно передбачуваними (рішення від 22 листопада 1995 року у справі «S. W. проти Сполученого Королівства», заява № 20166/92, § 36).

З огляду на те, що принцип верховенства права передбачає наявність правової визначеності, Велика Палата Верховного Суду у справі №342/180/17 зазначила про відступ від висновку Верховного Суду України щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладений у раніше прийнятій постанові від 24 вересня 2014 року (провадження № 6-144цс14).

Витяг з Умов та правил надання банківських послуг, які містяться в матеріалах даної справи не визнаються відповідачкою та не містять її підпису, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 30.04.2013 року шляхом підписання заяви-анкети. Отже, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, комісії за користування кредитними коштами а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань.

За таких обставин, в задоволенні позовних вимог про стягнення 5108,58 грн. боргу за процентами за користування кредитом, 6284,93 грн. пені за несвоєчасне виконання зобов`язань за договором, 1245,17 грн. боргу по комісії за користування кредитом належить відмовити.

Щодо основного боргу в сумі 1692,63 грн. суд зазначає наступне.

Позивач стверджує про наявність у відповідача заборгованості по основному зобов`язанню на суму 1692,63 грн. факт надання ним кредиту підтверджується довідкою від 24.03.2010 про розмір встановленого кредитного ліміту та випискою з відкритого відповідачу рахунку.

Довідку про встановлення кредитного ліміту суд розцінює як недостатній та неналежний доказ, оскільки підтверджує лише можливим максимально допустимий розмір кредиту, що може надати позивач відповідачу, а не підтверджує сам факт перерахування коштів.

Поряд з цим, з поданих виписок судом встановлено, що відповідач дійсно отримав 1692,63 грн. кредитних коштів і не надав доказів їх повернення.

Відповідач у відзиві на позовну заяву просить суд застосувати позовну давність до позовних вимог вважаючи, що позивач звернувшись до суду з даним позовом, пропустив установлений законом строк позовної давності, оскільки перебіг строку позовної давності слід рахувати з дати спливу строку кредитного договору та/або кінцевої дати виконання зобов`язань (з моменту коли особа дізналася або повинну була дізнатися про це порушення).

Відповідач вказує на те, що позивач в своєму позові зазначає, що відповідно до п. 3.18.1.8. діючих «Умов і правил надання банківських послуг», проведення платежів Клієнта у порядку обслуговування кредитного ліміту, проводиться Барком протягом одного року з моменту підписання угоди про приєднання Клієнта до «Умов і правил надання банківських послуг».

Якщо такі умови діяли і станом на 30.04.2013 року, то кредитний ліміт про який йдеться мова за ймовірності його надання Банком, повинен був Закінчитися обслуговуватися Позивачем - 30.04.2014 року, а отже саме з цієї дати починається початок перебігу строку позовної давності відповідно до ст. 261 ЦК України, протягом якого позивач повинен, був звернутися з позовом до суду, а саме - до 30.04.2017 року.

Також відповідач вказує на те, що стаття 266 ЦК України передбачає, що зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна даність спливла і до додаткової вимоги (стягнення, неустойки, штрафу, пені, накладення стягнення на заставлене майно тощо). За таких обставин включення для обрахування штрафу прострочених платежів, які мали місце поза межами позовної давності до основної вимоги, не ґрунтується на вимогах закону.

Суд не вбачає підстав для застосування позовної давності з огляду на наступне.

Відповідно до частини першої статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.(ч.2 ст.530 ЦК України).

За приписами статті 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутись до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно з частиною 4 статті 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Сплив позовної давності про застосування якої заявлено стороною у спорі є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).

Як вже зазначено, у підписаній відповідачем 30.04.2013 року заяві про відкриття поточного рахунку та про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг відсутні умови щодо строку повернення отриманих коштів.

В матеріалах справи відсутні докази звернення ПАТ КБ "Приватбанк" з вимогою до відповідача повернути у визначений строк кредитні кошти, що є підставою вважати, що строк виконання грошового зобов`язання за договором не настав.

Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, та вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.

Згідно із ч.2-3 ст.13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч.1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Отже, з аналізу наведених норм права та поданих доказів, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога в частині стягнення з відповідача 1692,63 грн. заборгованості за кредитом є правомірною та підлягає задоволенню судом.

Судові витрати на підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 129, 232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН: НОМЕР_2 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд.1-Д ідентифікаційний код 14360570) 1692,63 грн. заборгованості за кредитом та 248,26 грн. витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. В іншій частині позову відмовити в задоволенні позовних вимог.

Повне рішення складено 12.06.2020 року

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається в порядку ст. ст. 256-257 ГПК України.

Суддя О.М.Тимощенко