Постанова № 8980620, 17.03.2010, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

17 березня 2010 року           14:19           № 2а-235/10/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кишинському М.І. при секретарі судового засідання Попадин О.Б., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомПриватне акціонерне товариство "Страхова група "ТАС"

до Державна податкова інспекція в місті Кіровограді

провизнання нечинними податкових повідомлень-рішень ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Приватне акціонерне товариство «Страхова група «ТАС»(далі ПАТ «СГ «ТАС») з позовом до Державної податкової інспекції у м. Кіровограді про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень від 13.07.2009р. № 0000612200/0, від 02.09.2009р. № 0000612200/1, від 13.1.2009р. № 0000612200/2, від 17.12.2009р. № 0000612200/3.

В судовому засіданні представником позивача було збільшено позовні вимоги, а саме, крім вищезазначених позовних вимог позивач просив визнати нечинними податкові повідомлення-рішення №0000842200/0 від 02.09.2009 р., №0000842200/1 від 22.09.2009 р., №0000842200/2 від 03.12.2009 р., №0000842200/3 від 10.02.2010 р.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач невірно дійшов висновку щодо порушення товариством п.п. 2.1.3 п. 2.1 ст. 2, п.п. 7.2.1, п.п.7.2.3, п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме неправомірно занижено податок на прибуток від страхової діяльності на суму 11051,00 грн. Оскільки операції з перестрахування проводились саме страховиком –Приватним акціонерним товариством «Страхова Група «ТАС»як юридичною особою, перерахування коштів філією, здійснювалось позивачеві згідно його розпоряджень. Зменшення валового доходу Кіровоградською філією у зв'язку з перерахованими страховими платежами головному офісу ПАТ «СГ «ТАС»у перестрахування відповідає чинному законодавству, а висновки відповідача є необґрунтованими.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач оскаржив його в адміністративному порядку.

          За результатами розгляду первинної скарги відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 02.09.2009 року №0000612200/1.           Однак, позивач не погодився із рішенням податкового органу про результати розгляду первинної скарги, та направив повторну скаргу до ДПА у Кіровоградській області.

          Рішенням ДПА у Кіровоградській області № 4317/10/25-037 від 11.11.2009 року про результати розгляду скарги, скаргу директора компанії залишено без задоволення, а рішення ДПІ у м. Кіроворгаді без змін, на підставі чого винесено податкове повідомлення-рішення 13.11.2009 року № 0000612200/2.

Позивач, знову ж таки не погодився із рішенням ДПА у Кіровоградській області про результати розгляду повторної скарги та направив до ДПА України повторну скаргу.

Рішенням ДПА України № 12859/6/25-0115 від 11.12.2009 року повторну скаргу товариства залишено без задоволення, а рішення податкових органів без змін, що стало підставою винесення податкового повідомлення-рішення № 0000612200/3 від 17.12.2009 року.

Відповідач в судове засідання не з’явився, однак подав до суду заперечення на позовну заяву по даній справі, в яких зазначено, що висновки акту перевірки є правомірними, а прийняті податкові повідомлення-рішення такими, що відповідають вимогам чинного податкового законодавства.

Правове позиція податкового органу обґрунтовується наступними доводами.

ДПІ у м. Кіровограді погоджується з філією, що розмір витрат на ведення справи визначається при розрахунку страхового тарифу і є складовою частиною страхового платежу. Однак, необхідно зазначити, що з припиненням договору страхування припиняються цивільно-правові відносини щодо захисту майнових інтересів страхувальника у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством. Таким чином, філія залишає кошти отримані від уже неіснуючих цивільно-правових відносин, щодо захисту майнових інтересів страхувальника у разі настання певних подій, що витікають з розірваного раніше договору страхування.

Таким чином, сума коштів, яка утримується страховиком у разі дострокового припинення договорів страхування підлягає включенню до складу доходу від іншої діяльності, ніж страхова, тому, що такі кошти є компенсацією витрат на ведення справи, та не є страховими платежами, в податковому періоді, на який припадає припинення договору, а на суму повернутих страхових платежів страховиком здійснюється коригування валових внесків відповідно до пункту 5.10 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Враховуючи викладене вище, відповідач просив в задоволені позову відмовити повністю.

Оцінивши за правилами, встановленими ст. 86 КАС України наявні у матеріалах справи докази та пояснення сторін, надані під час розгляду справи, суд вважає, що заявлений адміністративний позов підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" оподатковувані доходи від страхової діяльності (крім страхування життя) страховиків - резидентів оподатковується за ставкою у розмірі 3 відсотки суми валового доходу одержаного від страхової діяльності, та не підлягають оподаткуванню за ставкою, встановленою статтею 10 цього Закону.

Для цілей оподаткування страхової діяльності під оподатковуваним доходом слід розуміти суму страхових платежів, страхових внесків, страхових премій (далі –сума валових внесків), одержаних (нарахованих) страховиками-резидентами протягом звітного періоду за договорами страхування і перестрахування ризиків на території України або за її межами (крім договорів страхування життя), зменшених на суму страхових платежів (страхових внесків, страхових премій), сплачених (нарахованих) страховиком за договором перестрахування з резидентом та сплачених за договорами перестрахування з нерезидентом у тому ж податковому періоді.

Відповідно до пункту 1 «Доходи від діяльності страховика», Форми декларації з податку на доходи (прибуток) страховика, яка затверджена наказом Державної податкової адміністрації України №146 від 31.03.2003 р., (зі змінами та доповненнями, які діяли на час перевірки) оподаткований дохід від страхової діяльності складає суму «валових внесків, одержаних платником або нарахованих на його користь за договорами страхування і перестрахування…»за виключенням суми «валових внесків, сплачених платником за договором перестрахування з нерезидентами».

          З матеріалів справи вбачається, що сума, на яку було зменшено валовий доход Кіровоградської філії АТ «СГ «ТАС», перерахована Головному офісу ПАТ «СГ «ТАС»філією у зв'язку з перестрахуванням страхового ризику.

Оскільки, філія здійснює свою діяльність від імені юридичної особи та в межах повноважень, якими вона наділена головним офісом, вона має право здійснювати перестрахування як структурний підрозділ і у зв'язку з цим має право зменшувати свій валовий доход.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про страхування»перестрахування - це страхування одним страховиком (цедентом, перестрахувальником) на визначених договором умовах ризику виконання частин своїх обов'язків перед страхувальником у іншого страховика (перестраховика), резидента або нерезидента, який має статус страховика або перестраховика.

Згідно зі ст. 2 Закону України «Про страхування»страховиками визнаються фінансові установи, які створені у формі акціонерних, повних, командитних товариств або товариств з додатковою відповідальністю згідно з Законом України «Про господарські товариства»з урахуванням особливостей, передбачених цим Законом, а також одержали у встановленому порядку ліцензію на здійснення страхової діяльності.

Згідно з розділом І Положення про порядок здійснення страхової діяльності відокремленими підрозділами страховиків, затвердженого наказом Комітету у справах нагляду за страховою діяльністю від 12.03.94 №13 та зареєстрованого в юстиції України 17.05.94 №100\309, страховики мають право створювати філії та інші відокремлені підрозділи, що здійснюють свою діяльність тільки на відповідно до чинного законодавства України. При цьому Дирекція страховика –це відокремлений підрозділ страховика, який не є юридичною особою діяльність за видами, на які страховик одержав ліцензії і право на проведення яких було надане філії загальними зборами учасників страховика в повному обсязі або обмеженнями. Страховик несе повну відповідальність за діяльність своїх філій та інших відокремлених підрозділів, організовує контроль за страховими операціями філій та відокремлених підрозділів.

Тобто, згідно чинного законодавства України відокремлені підрозділи Позивача (страховика) не мають статусу юридичної особи, тому вони не підпадають під термін „Страховик" у розумінні чинного законодавства.

Юридичною особою є Приватне акціонерне товариство «Страхова Група «ТАС», яке здійснює господарську (страхову) діяльність як самостійно, так і через свої відокремлені підрозділи, в тому числі через Філію, котра укладає договори від імені ПАТ «Страхова група «ТАС»в особі уповноваженого представника на підставі довіреності юридичної особи.

Відповідно до чинного законодавства України страховик, що має філії та інші відокремлені підрозділи, які не мають статусу юридичної особи, є єдиним власником всього доходу, отриманого відокремленого відокремленими підрозділами. Враховуючи положення статті 95 ЦК України, для провадження страхової діяльності через свої відокремлені підрозділи страховик має право передавати підрозділам майно та кошти. Підрозділи, у визначеному порядку, перераховують частину отриманих від діяльності коштів (страхових премій) до головного офісу юридичної особи.

Позивач протягом періоду, за який проводилась перевірка, як юридична особа - страховик укладав договори перестрахування, за якими було перераховано частину ризиків за договорами страхування, укладеними ПАТ «Страхова Група «ТАС»в особі філії.

Філія Позивача згідно розпоряджень перерахувала на рахунок ПАТ «Страхова Група «ТАС» суми страхових премій, перерахованих ПАТ «Страхова Група «ТАС» перестраховику за договорами страхування, укладеними ПАТ «Страхова Група «ТАС»в особі Філії. Такий порядок перерахування коштів був встановлений в ПАТ «Страхова Група «ТАС»згідно з Порядком функціонування рахунків в системі ПАТ «Страхова Група «ТАС», затвердженим Головою правління ПАТ «Страхова Група «ТАС».

Операції з перестрахування здійснює сам представник - ПАТ «Страхова Група «ТАС», а не його структурні підрозділи. У зв'язку з цим суд вважає, що перестрахування не може бути відокремлене від діяльності щодо страхування, оскільки вони пов'язані між собою об'єктом страхування та виконання частини своїх обов'язків перед страхувальником. Позбавлення філії права врахування в податковому обліку її витрат щодо перестрахування призведе до порушення принципів системи оподаткування.

В податковому обліку Філія як окремий платник податку на прибуток лише після сплати головним офісом згідно з договорами перестрахування частини страхових премій та отримання від головного офісу підтверджуючої інформації про сплату таких коштів, зменшувала свій валовий дохід на суму страхових премій, перерахованих перестраховику за договорами перестрахування. Тобто, зменшення валового доходу Кіровоградської філії відбулось в результаті здійснення головним офісом операцій перестрахування у резидентів та нерезидентів ризиків за договорами страхування, укладеними Кіровоградською філією від імені ПАТ «Страхова Група «ТАС».

В свою чергу позивач (як юридична особа) не зменшував свій валовий дохід від страхової діяльності, оскільки договори страхування були укладені не головним офісом (юридичною особою), а його відокремленим підрозділом. Перестрахування проводив страховик, а не Кіровоградська філія АТ «Страхова Група «ТАС»(підрозділ юридичної особи).

Згідно зі ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»до валових витрат включаються будь-які витрати з страхування, включаючи кредитні та інші комерційні ризики платника податку.

          Окрім того здійснення операції по перестрахуванню в іноземній валюті нерезидентом за нормами банківського законодавства дозволяється лише за банківським рахунком юридичної особи, тому дирекція в будь-якому випадку несе витрати через головний офіс юридичної особи.

Враховуючи, що за обставинами справи спірне перестрахування зроблене щодо страхової діяльності дирекції та за рахунок коштів саме дирекції, суд приходить до висновку про правомірне зменшення Кіровоградською філією валового доходу на спірну суму перестрахування.

Суми часток страхових платежів, які надходили від філії, в податковому обліку головного офісу ПАТ «Страхова група «ТАС»згідно з підпунктом 4.1.6. пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»не відображались. Одночасно Філія, перераховуючи головному офісу ПАТ «Страхова група «ТАС»суми страхових премій, які раніше головним офісом ПАТ «Страхова група «ТАС»були передані у перестрахування, зменшувала свій валовий дохід від страхової діяльності.

В акті перевірки зазначено, що в порушення пп. 7.2.3 п. 7.2. ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»якщо Кіровоградська філія АТ „Страхова Група «ТАС»отримує доходи із джерел, інших ніж ті, що визначені у підпункті 7.2.1 п. 7.2, такі доходи оподатковуються за ставкою 25 % до об'єкта оподаткування.

Статтею 9 Закону України «Про страхування» встановлено, що страховий платіж (страховий внесок, страхова премія) - це плата за страхування, яку страхувальник (клієнт) страхової компанії) зобов'язаний внести страховику (страховій компанії) згідно з договором страхування.

Страховий тариф - ставка страхового внеску з одиниці страхової суп їй за визначений період страхування. Страхові тарифи при добровільній формі страхуванні обчислюються страховиком актуарно (математично) на підставі відповідної статистики настання страхових випадків та має декілька структурних складових при його визначені, у тому числі таку структурну складову, як нормативні витрати на ведення справи. Конкретній розмір страхового тарифу визначається в договорі страхування за згодою сторін.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про страхування»страхові тарифи за договорами страхування іншими, ніж договори страхування життя, повинні міститись у Правилах страхування, які розробляються страховиком для кожного виду страхування окремо і підлягають реєстрації в Уповноваженому органі при видачі ліцензії на право здійснення відповідного виду страхування. Норматив витрат на ведення справ для кожного виду страхування включений в розрахунок страхового тарифу, який передбачає як оцінку ризику страховика так і його компенсаційні витрати, тобто у розрахованому страховому тарифі «норматив витрат на ведення справ»є його структурною складовою, відповідно без виділення цієї структурної складової у нарахованому страховому платежі за конкретним договором страхування.

Статтею 28 Закону України «Про страхування»встановлено, що у разі дострокового припинення дії договору страхування, крім договору страхування життя, за вимогою страхувальника (страховика, обумовлена невиконанням страхувальником умов договору страхування) страховик повертає йому страхові платежі за період, що залишився до закінчення дії договору, з відрахуванням нормативних витрат на ведення справи. Тобто, страховий платіж, який повинен бути повернутий страхувальнику, за умовами договору страхування, зменшується на його складову, тобто нормативні витрати на ведення справи.

Величина отриманого чи нарахованого страхового платежу визначається з урахуванням норм статей 9, 17 та 28 Закону України «Про страхування»згідно з тарифами, при розрахунку яких визначено норматив на ведення справи. При цьому, відповідно до пункту 7.2.3 пункту 7.2. статті 7 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” до категорії валових витрат, пов’язаних з одержанням таких доходів, не включаються витрати, які понесені страховиком під час здійснення операції які були закладені у страховий тариф і суму яких не можна вичленити із звичайної ціни страхового тарифу. Таким чином, всі операції із страхування не підпадають під дію п.5.10 ст. 5 та відповідно п.10.1 ст.10 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємства».

          Це також відповідає пункту 2 «Інші доходи, що мають особливий порядок оподаткування»Форми декларації з податку на доходи (прибуток) страховика, яка затверджено наказом ДПА України від 31.03.2003 № 146 зі змінами і доповненнями (на період перевірки), в якому у код рядків „показники" не включений доход від витрат на ведення справи по іншим видам страхування ніж страхування життя, як такий, що має особливий порядок оподаткування, тобто за ставкою податку 25%.

Витрати Позивача на ведення справ, суми яких визначенні у Акті перевірки № 53/22-0/24716401, відносяться до і є частиною страхового платежу і відповідно є доходом від страхової діяльності.

При цьому припинення дії договору страхування та повернення страхувальнику страхових платежів за період, що залишився до закінчення дії договору, не змінює правової та економічної суті такої частини страхових платежів як відрахування нормативних витрат на ведення справи (з урахуванням їх визначення та отримання страховиком До припинення договору та цільового використання).

Відповідно до 7.2.1 пункту 7.2. статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»при отриманні чи нарахуванні доходу у вигляді страхових платежів, у тому числі їх частину, що відповідає нормативу витрат на ведення справ, визначену при розрахунку страхового тарифу, оподатковується за ставкою 3%.

Проведення додаткового розрахунку податку згідно з актом перевірки за ставкою 25% не відповідає підпункту 7.2.1 пункту 7.2. статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»і в свою чергу призводить до подвійного оподаткування.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В супереч наведеним вимогам відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності прийнятих ним спірних рішень з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин та вимог законодавства. За таких обставин, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторонни, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Враховуючи викладене вище, керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задоволити.

Визнати нечинними податкові повідомлення-рішення від 13.07.2009р. № 0000612200/0, від 02.09.2009р. № 0000612200/1, від 13.1.2009р. № 0000612200/2, від 17.12.2009р. № 0000612200/3 та №0000842200/0 від 02.09.2009 р., №0000842200/1 від 22.09.2009 р., №0000842200/2 від 03.12.2009 р., №0000842200/3 від 10.02.2010 р.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя: Кишинський М.І.

Дата складання та підписання постанови в повному обсязі –19.03.2010р.