Рішення № 89802569, 15.06.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 червня 2020 року м. Київ № 640/23910/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Чудак О.М., за участю секретаря судового засідання Лисун А.А., представника позивача Берещук В.В., у відсутність інших учасників справи, розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: головний державний виконавець Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Єзерська Анастасія Михайлівна , ОСОБА_3 , про визнання протиправними та скасування постанов,

установив:

03.12.2019 ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: головний державний виконавець Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Федоріна (Єзерська) Анастасія Михайлівна ( Єзерська А.М. ), з урахуванням уточнень, про:

- визнання протиправною та скасування постанови головного державного виконавця Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Єзерської А.М. від 12.06.2019, винесеної в рамках виконавчого провадження №46703847 "Про накладення штрафу на ОСОБА_1 у розмірі 34768,35 грн" зі змінами відповідно до постанови "про виправлення помилки у процесуальному документі" від 25.09.2019.

В обґрунтування заявлених вимог представник позивача зазначила про протиправність оскаржуваних постанов, оскільки відповідачем надано неправильне трактування нормі Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 №1404-VIII (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон №1404-VIII), адже відповідальність у формі штрафу за несплату аліментів законодавцем встановлена лише з 28.08.2018, тому накладення на позивача відповідного штрафу з урахуванням періоду до 28.08.2018, суперечить статті 58 Конституції України. Окрім того, заміна стягувача у постанові від 25.09.2019 не може вважатися виправленням помилки.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.02.2020 позивачу поновлено строк звернення до суду, позовну заяву ОСОБА_1 прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_3 , ухвалено здійснювати розгляд в порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, встановлених статтею 287 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України). Відповідно призначено судове засідання та витребувано у Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) належним чином посвідчені копії матеріалів виконавчого провадження №46703847.

Ухвалами суду від 12.02.2020 та 04.03.2020 у відповідача повторно витребувано матеріали виконавчого провадження №46703847.

Окрім того, ухвалою суду, постановленою не виходячи до нарадчої кімнати, в засіданні 04.03.2020 представнику відповідача відмовлено у задоволенні клопотання про застосування заходів процесуального примусу.

Ухвалами суду від 16.03.2020, з урахуванням ухвали суду від 02.04.2020, та від 29.04.2020 визнано обов`язковою явку головного державного виконавця Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Єзерської А.М.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги просила задовольнити в повному обсязі з підстав, викладених в позові.

Представник відповідача й третя особа у справі головний державний виконавець проти задоволення позову заперечувала надавши для огляду в засіданні оригінали матеріалів виконавчого провадження та навівши обґрунтування щодо прийнятих у провадженні рішень.

Представник іншої третьої особи проти задоволення позову також заперечувала.

Отже, заслухавши пояснення учасників справи, оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, суд встановив наступне.

В провадженні Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) перебуває виконавче провадження №46703847 щодо примусового виконання виконавчого листа №361/1054 від 29.01.2015, виданого Броварським міськрайонним судом Київської області.

Згідно з наявним у справі розрахунком заборгованості зі сплати аліментів від 12.06.2019 (а.с. 57, том 2) станом на 01.06.2019 за позивачем рахується заборгованість зі сплати аліментів на утримання дітей ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 частини, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 14.02.2014, у загальній сумі 69556,97 грн.

12.06.2019 головним державним виконавцем Єзерською А.М. у виконавчому провадженні №46703847 винесено постанову про накладення штрафу, якою за невиконання рішення суду щодо сплати аліментів боржником, на користь держави накладено штраф в розмірі 50% суми заборгованості за період з 14.02.2014 по 01.06.2019 в розмірі 34768,35 грн.

25.09.2019 головним державним виконавцем внесено виправлення у постанову від 12.06.2019 шляхом заміни в графі стягнути на користь держави на ОСОБА_3 .

Не погоджуючись з даними рішеннями державного виконавця, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Суд, визначаючись щодо заявлених вимог, виходить з того, що спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Законом №1404-VIII, Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення економічних передумов для посилення захисту права дитини на належну утримання" від 03.07.2018 № 2475-VIII (далі - Закон №2475-VIII).

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною третьою статті 129 Конституції України судові рішення є обов`язковими до виконання на всій території України, а обов`язковість рішень суду визнається однією з основних засад судочинства.

У статті 1 Закону №1404-VІІІ закріплено, що виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частиною першою статті 5 Закону №1404-VІІІ передбачено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Обов`язки і права виконавців, обов`язковість вимог виконавців визначені статтею 18 Закону №1404-VІІІ, зокрема, частиною першою цієї статті передбачено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом. (пункт 1 частини другої статті 18 Закону № 1404-VІІІ)

Вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов`язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом (частина четверта статті 18 Закону №1404-VІІІ).

Згідно з частиною першою статті 71 Закону №1404-VІІІ порядок стягнення аліментів визначається законом.

Виконавець стягує з боржника аліменти у розмірі, визначеному виконавчим документом, але не менше мінімального гарантованого розміру, передбаченого Сімейним кодексом України.

Виконавець зобов`язаний обчислювати розмір заборгованості із сплати аліментів щомісяця.

Частиною чотирнадцятою статті 71, доповненою згідно із Законом №2475-VIII, передбачено, що за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за один рік, виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 20 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів.

За наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за два роки, виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 30 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів.

За наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за три роки, виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 50 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів.

У подальшому постанова про накладення штрафу у розмірі, визначеному абзацом першим цієї частини, виноситься виконавцем у разі збільшення розміру заборгованості боржника на суму, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за один рік.

Суми штрафів, передбачених цією частиною, стягуються з боржника у порядку, передбаченому цим Законом, і перераховуються стягувачу.

Частиною першою статті 58 Конституції України передбачено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Отже, частиною чотирнадцятою статті 71 Закону №1404-VІІІ за правопорушення, яке полягає у несплаті аліментів та є за своєю юридичною природою триваючим, передбачено відповідальність у вигляді штрафу, розмір якого залежить від суми заборгованості та періоду (1 рік, 2 роки чи 3 роки), за який вона виникла.

При цьому, вказану норму законодавцем прийнято 03.07.2018 і вона набула чинності 28.08.2018.

Разом з тим, у рішенні Конституційного Суду України від 09.02.1999 №1-рп/99 зазначено, що дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Також у вказаному рішенні Конституційний Суд України роз`яснив, що положення частини першої статті 58 Конституції України про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів у випадках, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи, стосується фізичних осіб і не поширюється на юридичних осіб. До події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ним чинності. Заборона зворотної дії є однією з важливих складових принципу правової визначеності.

Отже, особа має нести відповідальність за діяння на підставі закону, який був чинним на час його вчинення, крім випадків, коли новий закон пом`якшує або скасовує відповідальність за вчинення такого діяння.

Принцип неприпустимості зворотної дії в часі нормативних актів також знайшов своє закріплення в міжнародно-правових актах, зокрема і в Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини (стаття 7).

Надання зворотної сили законам, які передбачають розширення певних обов`язків, не може підірвати впевненість людей у стабільності свого правового становища. Тобто, закони поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття ними чинності.

Таким чином, у відповідності до зазначеного принципу неприпустимості зворотної дії норми в часі, регламентованого статтею 58 Конституції України, особа може бути притягнута до відповідальності за правопорушення, визначене частиною чотирнадцятою статті 71 Закону №1404-VІІІ, лише в разі його вчинення з 28.08.2018, тобто з дати законодавчого закріпленні такої відповідальності.

Тобто, постановою державного виконавця від 12.06.2019 у виконавчому провадженні №46703847 позивача притягнуто до відповідальності, передбаченої частиною чотирнадцятою статті 71 Закону №1404-VІІІ, за наявність в нього заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за три роки, тобто, зокрема, за період до 28.08.2018, коли законодавцем ще не було введено такий вид відповідальності та не прийнято вказану норму.

При цьому, державним виконавцем при винесенні вказаної постанови було враховано заборгованість позивача зі сплати аліментів за період з 14.02.2014 по 01.06.2019, однак з 14.02.2014 до 28.08.2018 позивач не міг передбачити настання такої відповідальності у зв`язку з несвоєчасністю сплати / несплатою аліментів.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що на позивача протиправно накладено штраф 50% від суми заборгованості зі сплати аліментів сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за три роки, що охоплюють період, коли частина чотирнадцята статті 71 Закону №1404-VІІІ ще не була прийнята.

Враховуючи, що вимога про скасування постанови державного виконавця від 25.09.2019 про виправлення помилки у процесуальному документі є похідною, оскільки вносить зміни до постанови від 12.06.2019, яка визнана судом протиправною, то вона також підлягає скасуванню.

Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки даний позов сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, підлягає задоволенню повністю, а згідно наявної у справі квитанції позивачем за його подання сплачено судовий збір у розмірі 768,40 грн, то вказана сума підлягає поверненню позивачу за рахунок суб`єкта владних повноважень.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 77, 139, 242-246, 255, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: головний державний виконавець Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Єзерська Анастасія Михайлівна , ОСОБА_3 , про визнання протиправною та скасування постанови, - задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Федоріної (Єзерської) Анастасії Михайлівни від 12.06.2019 у виконавчому провадженні №46703847 про накладення штрафу.

Визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Федоріної (Єзерської ) Анастасії Михайлівни від 25.09.2019 у виконавчому провадженні №46703847 про виправлення помилки у процесуальному документі.

Стягнути з Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 768,40 грн (сімсот шістдесят вісім гривень сорок копійок).

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 272 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 287, 293, 296, 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" цього ж Кодексу.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Позивач - ОСОБА_1 (місце проживання фізичної особи: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ).

Відповідач - Дніпровський районний відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (місцезнаходження юридичної особи: вулиця Краківська, будинок 20, місто Київ, 02094, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України: 35011660).

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Головний державний виконавець Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Єзерська Анастасія Михайлівна (місцеперебування особи: АДРЕСА_2 ).

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_3 (місце проживання фізичної особи: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 ).

Повний текст рішення складено й проголошено в судовому засіданні 15.06.2020.

Суддя О.М. Чудак