Ухвала суду № 89802506, 15.06.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

15 червня 2020 року місто Київ №640/12755/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Іщука І.О., ознайомившись із позовною заявою

за позовом доГавришівської сільської ради Вінницького району Вінницької області Кабінету Міністрів Українипровизнання протиправним та скасування розпорядження від 06.05.2020 №512-р,ВСТАНОВИВ:

Гавришівська сільська рада Вінницького району Вінницької області звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Кабінету Міністрів України про визнання протиправним та скасування розпорядження від 06.05.2020 №512-р.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.

Статтею 5 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом:

1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;

2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;

3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій;

4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії;

5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень;

6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частини першої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.

Разом з тим, відповідно до частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно з частиною першою статті 264 Кодексу адміністративного судочинства України правила цієї статті (оскарження нормативно-правових актів органів виконавчої влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування та інших суб`єктів владних повноважень) поширюються на розгляд адміністративних справ щодо: 1) законності (крім конституційності) постанов та розпоряджень Кабінету Міністрів України, постанов Верховної Ради Автономної Республіки Крим; 2) законності та відповідності правовим актам вищої юридичної сили нормативно-правових актів міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування, інших суб`єктів владних повноважень.

З аналізу позовної вбачається, що позивач не погоджується з Розпорядженням Кабінету Міністрів України від від 06.05.2020 №512-р, вважає його незаконними та протиправним, зокрема, щодо включення до складу Вінницької міської об`єднаної територіальної громади.

Як зазначає позивач, оскаржуване Розпорядження прямо суперечить пункту 13 частини першої статті 92 Конституції України, за якою виключно Законами України визначається територіальний устрій України, оскільки фактично до прийняття Закону України про адміністративно-територіальний устрій України Верховна Рада України передала до Кабінету Міністрів України право визначати адміністративно-територіальний устрій України.

Тобто, позивач фактично вважає, що оскаржуване Розпорядження порушує норми Конституції України.

У той же час, вирішуючи питання про відкриття провадження, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів не поширюється на справи, що віднесені до юрисдикції Конституційного Суду України.

Частино першою статті 150 Конституції України передбачено, що до повноважень Конституційного Суду України належить, зокрема, вирішення питань про відповідність Конституції України (конституційність) актів Кабінету Міністрів України.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 7 Закону України «Про Конституційний Суд України» до повноважень Суду належить, зокрема, вирішення питань про відповідність Конституції України (конституційність) актів Кабінету Міністрів України.

У даному випадку, позивач фактично ставить питання щодо невідповідності оскаржуваного акта нормам Конституції України, що не узгоджується з приписами статті 264 Кодексу адміністративного судочинства України та є виключною компетенцією Конституційного Суду України.

Так, згідно зі статтею 55 Закону України "Про Конституційний Суд України" конституційною скаргою є подане до Суду письмове клопотання щодо перевірки на відповідність Конституції України (конституційність) закону України (його окремих положень), що застосований в остаточному судовому рішенні у справі суб?єкта права на конституційну скаргу.

Відповідно до статті 56 Закону України "Про Конституційний Суд України" суб?єктом права на конституційну скаргу є особа, яка вважає, що застосований в остаточному судовому рішенні в її справі закон України (його окремі положення) суперечить Конституції України.

Враховуючи зазначене, позивачу необхідно визначитись із підсудністю вказаного спору та привести свій адміністративний позов у відповідність з нормами Кодексу адміністративного судочинства України.

Крім того, як вбачається з позовної заяви, на підтвердження сплати судового збору позивачем надано квитанцію від 05.06.2020 №0.0.1727403851.1 на суму 2 102, 00 грн.

Разом з тим, суд зазначає, що ставки сплати судового збору встановлено частиною другою статті 4 Закону України "Про судовий збір".

Згідно з підпунктом 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: за подання до адміністративного суду позову немайнового характеру, який подано суб`єктом владних повноважень, юридичною особою або фізичною особою - підприємцем ставка судового збору становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Частиною третьою статті 6 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що у разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Згідно зі статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" установити у 2020 році прожитковий мінімум для працездатних осіб: з 1 січня 2020 року - 2 102, 00 гривні.

Враховуючи, що позивачем заявлено 3 (три) вимоги немайнового характеру, то розмір судового збору, що підлягає сплаті становить 4 204, 00 грн (із урахуванням вимог похідного характеру), однак позивачем відповідно до квитанції від 05.06.2020 №0.0.1727403851.1 сплачено лише 2 102,00 грн.

Таким чином, позивачеві необхідно доплатити суму судового збору в розмірі 2 102, 00 грн та надати суду докази сплати судового збору у повному обсязі, згідно з приписами чинного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Суд також звертає увагу, що приписами Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) від 30.03.2020 №540-ІХ під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), процесуальні строки щодо залишення позовної заяви без руху продовжуються на строк дії такого карантину.

Керуючись, статтями 160-161, 169, 248, 256, 294 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

УХВАЛИВ:

1. Залишити позовну заяву без руху.

2. Встановити позивачу п`ятиденний строк з дня отримання ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви (з урахуванням процесуальних строків, визначених Законом України від 30.03.2020 №540-ІХ).

3. Попередити позивача про наслідки недотримання вимог ухвали про залишення позовної заяви без руху, передбачені пунктом 1 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею, відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України. Ухвала оскарженню не підлягає відповідно до статей 293-294 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Іщук І.О.