
ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
11 червня 2020 року м. Київ № 640/9046/19
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Кузьменко А.І., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатигаз"
до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Карпатигаз" (далі - позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (далі - відповідач), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 18 лютого 2019 року №133221208.
Позивач вважає оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 18 лютого 2019 року №133221208 протиправним з огляду на відсутність у Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатигаз" обов`язку подання звіту про суми податкових пільг. Позивач також зазначає, що не користувався податковими пільгами у перевіряємому періоді, оскільки у податковій декларації з податку на прибуток за три квартали 2018 року об`єкт оподаткування мав від`ємне значення, отже об`єкт оподаткування звітного періоду також має від`ємне значення, у зв`язку з чим сума пільги позивачем не визначається.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 червня 2019 року відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Відповідач у відзиві на позов заперечував проти задоволення позовних вимог з огляду на те, що позивачем не подано звіт про суми податкових пільг за звітний період - три квартали 2018 року, в той час коли норми Податкового кодексу України передбачають подання відомостей про суми коштів, не сплачених до бюджету у зв`язку отриманням податкових пільг (суми отриманих пільг), у вигляді звіту про суми податкових пільг. За неподання або за несвоєчасне подання звіту про суми податкових пільг застосовуються штрафні санкції, передбачені пунктом 120.1 статті 120 Податкового кодексу України.
У відповіді на відзив представник позивача наголошує, що звіт про податкові пільги вважати податковою декларацією у розумінні Податкового кодексу України не можна, подання звіту та строки на таке подання Податковим кодексом України не визначено, отже відсутні підстави для застосування штрафу.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.
Головним управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві на підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 75.1.1 пункту 75.1 статті 75, пункту 76.1 статті 76 Податкового кодексу України проведено камеральну перевірку з питань своєчасності подання (неподання) Звіту про суми податкових пільг Товариством з обмеженою відповідальністю "Карпатигаз", за результатом якої складений акт від 24 січня 2019 року №65/26-15-12-08-20/30162340 (далі - акт перевірки).
Так, перевіркою встановлено, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Карпатигаз" порушено підпункт 49.18.2 пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України, а саме порушено граничні терміни подання Звіту про суми податкових пільг за три квартали 2018 року, відповідальність за що передбачена пунктом 120.1 статті 120 Податкового кодексу України.
На підставі акту перевірки Головним управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві прийнято податкове повідомлення-рішення від 18 лютого 2019 року №133221208, яким до позивача застосовано штрафні санкції в сумі 1020,00 грн.
Рішенням Державної фіскальної служби України від 26 квітня 2019 року №19996/6/99-99-11-06-01-25 скаргу позивача залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення від 18 лютого 2019 року №133221208 без змін.
Незгода позивача із вказаним податковим повідомленням-рішенням зумовила його звернення до суду з даним позовом, при вирішенні якого суд виходить з наступного.
Підпунктом 16.1.6 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України встановлено, що платник податків зобов`язаний подавати контролюючим органам інформацію, відомості про суми коштів, не сплачених до бюджету в зв`язку з отриманням податкових пільг (суми отриманих пільг) та напрями їх використання (щодо умовних податкових пільг - пільг, що надаються за умови використання коштів, вивільнених у суб`єкта господарювання внаслідок надання пільги, у визначеному державою порядку).
Відповідно до підпункту 17.1.4 пункту 17.1 статті 17 Податкового кодексу України платник податків має право, зокрема, користуватися податковими пільгами за наявності підстав у порядку, встановленому цим Кодексом.
За визначенням, наведеним у пункті 30.1 статті 30 Податкового кодексу України, податковою пільгою є передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов`язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав, визначених пунктом 30.2 цієї статті.
Разом з цим, підставами для надання податкових пільг є особливості, що характеризують певну групу платників податків, вид їх діяльності, об`єкт оподаткування або характер та суспільне значення здійснюваних ними витрат. Податкові пільги, порядок та підстави їх надання встановлюються з урахуванням вимог законодавства України про захист економічної конкуренції виключно цим Кодексом, рішеннями Верховної Ради Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування, прийнятими відповідно до цього Кодексу. Податкова пільга надається шляхом: а) податкового вирахування (знижки), що зменшує базу оподаткування до нарахування податку та збору; б) зменшення податкового зобов`язання після нарахування податку та збору; в) встановлення зниженої ставки податку та збору; г) звільнення від сплати податку та збору (пункти 30.2, 30.5, 30.9 статті 30 Податкового кодексу України).
Відповідно до положень пункту 30.6 статті 30 30 Податкового кодексу України суми податку та збору, не сплачені суб`єктом господарювання до бюджету у зв`язку з отриманням податкових пільг, обліковуються таким суб`єктом - платником податків. Облік зазначених коштів ведеться в порядку , визначеному Кабінетом Міністрів України.
Облік податкових пільг ведеться згідно з «Постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2010 року №1233 «Про порядок обліку сум податків та зборів, не сплачених суб`єктом господарювання до бюджету у зв`язку з отриманням податкових пільг» (далі - Порядок №1233).
Згідно пункту 2 Порядку №1233 суб`єкт господарювання, що не сплачує податки та збори у зв`язку з отриманням податкових пільг, веде облік сум таких пільг та складає звіт про суми податкових пільг за формою згідно з додатком.
Пунктом 3 Порядку № 1233 передбачено, що звіт подається суб`єктом господарювання за три, шість, дев`ять і дванадцять календарних місяців за місцем його реєстрації протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового періоду. У разі коли суб`єкт господарювання пільгами не користується, звіт не подається.
Відповідно до пункту 8 Порядку №1233 податкові пільги визначаються за операціями з постачання товарів та/або послуг, що є об`єктами обкладення податком на додану вартість і відповідно до Податкового кодексу України та міжнародних договорів України, ратифікованих Верховною Радою України, звільнені від оподаткування або оподатковуються за нульовою ставкою, а також тих, до яких застосовані спеціальні режими оподаткування в галузі сільського господарства.
Державна фіскальна служба України кожного кварталу затверджує довідники пільг. Так, у Довіднику №89/2 інших податкових пільг станом на 04 липня 2018 року у розділі «Інші пільги з податку на прибуток» передбачена пільга з кодом 11020301, зміст якої полягає у тому, що «Фінансовий результат до оподаткування зменшується: на суму від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років. Положення зазначеного пункту застосовуються з урахуванням пункту 3 підрозділу 4 розділі XX Перехідні положення цього Кодексу».
Судом встановлено, що у зазначеному довіднику під кодом 11020301 розміщено таку пільгу як «фінансовий результат до оподаткування зменшується на суму від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років».
З огляду на викладене, відповідач вважає, що від`ємне значення податку на прибуток, задеклароване позивачем за півріччя 2018 року є податковою пільгою, користування якою передбачає подачу окремого звіту.
Проте, згідно із підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.
Фінансовий результат до оподаткування зменшується на суму від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років. Положення даного пункту застосовуються з урахуванням пункту 3 підрозділу 4 розділу ХХ «Перехідні положення» Кодексу (підпункт 140.4.2 пункту 140.4 статті 140 Податкового кодексу України).
Зазначену різницю суб`єкти підприємницької діяльності відображають у рядку 3.2.4 додатка РІ «Різниці» до податкової декларації з податку на прибуток підприємства, форма якої затверджена наказом Міністерства фінансів України від 20 жовтня 2015 року №879.
Так, відповідно до матеріалів справи у податковій декларації з податку на прибуток за три квартали 2018 року позивачем зазначено таке: об`єкт оподаткування має від`ємне значення -5 311 519 грн (код рядка 04), при цьому значення об`єкта оподаткування попереднього звітного періоду (рядок 3.2.4 додаток РІ) становить -4266597 грн, отже об`єкт оподаткування звітного періоду без врахування від`ємного значення об`єкта оподаткування попереднього звітного року складає -5 311 519 (р.3) - (-4 266 597 грн) (р. 3.2.4 РІ) = (-1 044 922 грн, тобто теж має від`ємне значення. Таким чином, від`ємне значення об`єкта оподаткування податком на прибуток не підлягає обкладенню цим податком.
Суд наголошує, що це є загальним правилом, а не спеціальною нормою, якими є положення про податкові пільги. Отже, оскільки жодного нарахування податку не відбувається, відсутні підстави для висновку про існування спеціального правила, яке звільняє від сплати податку.
Згідно із підпунктом 14.1.265 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України штрафна санкція (фінансова санкція, штраф) - плата у вигляді фіксованої суми та/або відсотків, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи, а також штрафні санкції за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
У разі неподання (крім випадків, якщо податкова декларація не подається відповідно до пункту 49.2 статті 49 цього Кодексу) або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов`язаними нараховувати і сплачувати податки та збори, податкових декларацій (розрахунків), а також іншої звітності, обов`язок подання якої до контролюючих органів передбачено цим Кодексом, то відповідно до пункту 120.1 статті 120 Податкового кодексу України, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 170 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.
Ті самі дії, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке порушення, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 1020 гривень за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.
Підсумовуючи викладене, суд зазначає таке: з огляду на те, що внаслідок декларування позивачем фінансового результату до оподаткування, який зменшується на суму від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років ,нарахування податку не здійснювалося, отже у позивача відсутній обов`язок, передбачений підпунктом 49.18.2 пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України, а відтак оскаржуване рішення є протиправним.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною 2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Вимогами статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не доведено правомірність та обґрунтованість прийнятого податкового повідомлення-рішення від 04 березня 2019 року №0188671206 з урахуванням вимог частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог та системного аналізу положень законодавства України, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.
Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 139, 143, 241-246, 255, 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В И Р І Ш И В:
1.Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатигаз" задовольнити.
2.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 18 лютого 2019 року №133221208.
3.Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Карпатигаз» (04053, місто Київ, вулиця Кудрявська, будинок 13-19, код ЄДРПОУ 30162340) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (04655, місто Київ, вулиця Шолуденка, будинок 33/19, код ЄДРПОУ 39439980) судовий збір в сумі 1921 (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна) грн 00 коп.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297, пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя А.І. Кузьменко
Судове рішення № 89802428, Окружний адміністративний суд міста Києва було прийнято 11.06.2020. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти важливі відомості про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити важливі відомості.
Це рішення відноситься до справи № 640/9046/19. Організації, які зазначені в тексті цього судового документа: