Ухвала суду № 89802060, 15.06.2020, Богуславський районний суд Київської області

гСправа № 358/568/20 Провадження № 2/358/409/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 червня 2020 року м. Богуслав

Богуславський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Тітова М.Б.

за участю секретаря судового засідання Зеленько О.Д.,

позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Богуславі, матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Державної Казначейської служби України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: Прокуратура Київської області та Центральне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Київ), про відшкодування заробітку втрачено внаслідок незаконного відсторонення від посади, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з Державного бюджету України шляхом списання з відповідного рахунку Державної казначейської служби України, спеціально визначеного для відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок незаконних дій органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, в рахунок відшкодування втраченого заробітку на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) у сумі 463 144,20 грн. (чотириста шістдесят три тисячі сто сорок чотири гривні 20 копійок).

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що вироком Києво-Святошинського районного суду Київської області від 09.10.2018 року його визнано невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 368 КК України та виправдано на підставі п. 3 ч. 1 ст. 373 КПК України. Ухвалою Київського апеляційного суду від 13.05.2019 року апеляційну скаргу прокурора залишено без задоволення, а вирок Києво-Святошинського районного суду Київської області від 09.10.2018 - без змін. Постановою Верховного суду від 26.02.2020 року касаційну скаргу прокурора залишено без задоволення, вирок Києво-Святошинського районного суду Київської області та ухвалу Київського апеляційного суду від 13.05.2019 року залишено без змін.

Також позивач вказує, що внаслідок проведення незаконного затримання, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування до нього запобіжних заходів, незаконного відсторонення від посади, він був суттєво обмежений у своїх правах і втратив за період часу з 01.07.2011 по 01.02.2017 року заробітну плату. Враховуючи вказані обставини та керуючись ст.ст. 3-13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду»; Положенням про застосування Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду» від 4 березня 1996 року № 6/5/3/41; Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.95 р. N 100; ст.ст. 15, 16, ч. 1,2 ст. 1176 ЦК України, позивач зазначає, що він має право на отримання відшкодування втраченого заробітку за вищевказаний період в розмірі 463 144,20 грн.

Ухвалою судді Богуславського районного суду Київської області від 21.05.2020 відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду в порядку загального позовного провадження в підготовче судове засідання.

В підготовче судове засідання з`явився позивач ОСОБА_1 .

Відповідач та треті особи своїх представників в підготовче судове засідання не направили.

15 червня 2020 року позивач ОСОБА_1 в підготовчому судовому засіданні заявив клопотання про передачу справи №358/568/20 до Києво-Святошинського районного суду Київської області для відповідного розгляду. При цьому зазначив, що із аналізу положень статті 12 Закону України від 01.12.1994 № 266/94-ВР «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» вбачається, що саме суд, який ухвалив виправдувальний вирок, визначає розмір заробітку та інших грошових доходів, які громадянин втратив унаслідок незаконних дій та які підлягають стягненню на його користь, і таке судове рішення може бути оскаржене до суду вищої інстанції відповідно до положень цивільного процесуального законодавства. Також позивач на обгрунтування своєї позиції навів правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, що викладений в постанові від 20 вересня 2018 року у справі №686/23731/15-ц.

Вивчивши матеріали позовної заяви та додані до неї документи, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що вироком Києво-Святошинського районного суду Київської області від 09.10.2018 року ОСОБА_1 визнано невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 368 КК України та виправдано на підставі п. 3 ч. 1 ст. 373 КПК України.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 13.05.2019 року апеляційну скаргу прокурора залишено без задоволення, а вирок Києво-Святошинського районного суду Київської області від 09.10.2018 - без змін.

Постановою Верховного суду від 26.02.2020 року касаційну скаргу прокурора залишено без задоволення, вирок Києво-Святошинського районного суду Київської області та ухвалу Київського апеляційного суду від 13.05.2019 року залишено без змін.

ОСОБА_1 подав до Богуславського районного суду Київської області позов про стягнення заробітку у сумі 463 144,20 грн. втраченого за період часу з 01.07.2011 по 01.02.2017 року внаслідок проведення незаконного затримання, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування до нього запобіжних заходів, незаконного відсторонення від посади.

Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими способами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання (частина перша статті 15 ЦК України).

Положеннями частин першої, другої, сьомої статті 1176 ЦК України передбачено, що шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом. Порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, встановлюється законом.

Таким спеціальним нормативно-правовим актом є Закон України від 01.12.1994 № 266/94-ВР «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду».

Частинами першою та другою статті 12 Закону України від 01.12.1994 року № 266/94-ВР передбачено, що розмір відшкодовуваної шкоди, зазначеної в пунктах 1, 3, 4 статті 3 цього Закону, залежно від того, який орган провадив слідчі (розшукові) дії чи розглядав справу, у місячний термін з дня звернення громадянина визначають відповідні органи, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратура і суд, про що виносять постанову (ухвалу). Якщо кримінальне провадження закрито судом при розгляді кримінальної справи в апеляційному або касаційному порядку, зазначені дії провадить суд, що розглядав справу у першій інстанції.

Згідно п. 1 статті 3 Закону України від 01.12.1994 року № 266/94-ВР передбачено право на відшкодування заробітку та інших грошових доходів, які втрачені внаслідок незаконних дій.

Пунктами 11, 12 Положення про застосування Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду», затвердженого наказом Міністерства юстиції України, Генеральної прокуратури України та Міністерства фінансів України від 04 березня 1996 року № 6/5/3/41, у разі винесення виправдовувального вироку, для визначення розміру шкоди, передбаченої в пунктах 1, 3, 4 статті 3 цього Закону, громадянин протягом шести місяців після направлення йому повідомлення може звернутися до суду, який розглянув справу по першій інстанції.

Таким чином, вирішення вимог про відшкодування майнової та моральної шкоди вирішується судом в однаковому порядку в ухвалі, що приймається згідно із частиною першою статті дванадцятої Закону від 01.12.1994 № 266/94-ВР.

Відповідний висновок викладений Верховним Судом України у постанові від 24.04.2017 у справі №6-2885цс16 та у постанові Верховного Суду від 04.02.2019 у справі № 61-30345св18.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Богуславський районний суд Київської області не є судом, який визначено Законом від 01.12.1994 № 266/94-ВР для вирішення питання відшкодування ОСОБА_1 втраченого заробітку внаслідок проведення незаконного затримання, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування до нього запобіжних заходів, незаконного відсторонення від посади, а тому справу слід передати на розгляд Києво-Святошинському районному суду Київської області.

Згідно пункту першого частини першої статті 31 ЦПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

Відповідно до статті 32 ЦПК України спори між судами про підсудність не допускаються. Справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.

З урахуванням викладеного та керуючись пунктом першим частини першої статті 31, статтею 32 ЦПК України, суд-

У Х В А Л И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Державної Казначейської служби України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: Прокуратура Київської області та Центральне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Київ), про відшкодування заробітку втрачено внаслідок незаконного відсторонення від посади - передати на розгляд за підсудністю до Києво-Святошинського районного суду Київської області.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Богуславський районний суд Київської області протягом 15 днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена в день її проголошення, має право подати апеляційну скаргу протягом 15 днів з дня вручення копії даної ухвали.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Головуючий: суддя М. Б. Тітов