Рішення № 89801714, 11.06.2020, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2020 р.м. ХерсонСправа № 540/822/20

Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Варняка С.О.,

при секретарі: Нікітенко А.В.,

за участю:

представника позивача - Корнелюка В.В.,

представника відповідача - Димченко О.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ВАСКО-ІМПОРТ" до Чорноморської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення № UA 508000/2020/000045/2 від 17.03.2020 р. про коригування митної вартості товарів та картки відмови № UA 508110/2020/00016 від 17.03.2020 р.,

встановив:

Звернувшись до суду позивач зазначає, що у березні 2020 року відповідно до умов Контракту та на підставі супроводжувальних документів позивач отримав від фірми "OZER TICARET INSAAT MALZ. VE GIDA MAD. SAN. LTD" товари - будівельні матеріали, відповідно до Інвойсу EFI2020000000007 від 06.03.2020 року загальною вартістю 57346,47 USD.

З метою декларування вказаного товару позивачем 17.03.2020 року було подано митну декларацію № UA508110/2020/001429, в якій позивач самостійно визначив митну вартість товару в сумі 1525728,98 грн. (графа 12 ВМД) та на підтвердження вартості товару позивачем надано Чорноморській митниці Державної митної служби України повний перелік документів, передбачений ст. 53 МК України.

Проте, 17.03.2020 року відповідачем прийнято рішення № UA508000/2020/000045/2, яким скориговано митну вартість товару на рівні 1,8800 USD за кг/нетто, на загальну суму 91142,40 USD та 17.03.2020 року оформлено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA508110/2020/00016, з якими позивач не погоджується, оскільки вважає, що вказані рішення прийняті з порушенням вимог ст. 53-55 МК України, та спростовуються наданими позивачем документами, необхідними для документального підтвердження митної вартості товару, зазначеної у Контракті на поставку товару.

Позивач не погоджується з скоригованою відповідачем митною вартістю товарів, оскільки, застосувавши другорядний метод та в якості джерела інформації щодо митної вартості аналогічного товару, відповідачем застосовано інформацію про товар, марка якого відмінні від імпортованого позивачем товару, а договірні умови поставки та вартості товару між третіми особами відмінні від встановленої Контрактом вартості.

Позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати прийняте Чорноморською митницею Державної митної служби України рішення про коригування митної вартості товарів № UА508000/2020/000045/2 від 17.03.2020 року;

- визнати протиправною та скасувати картку відмови Чорноморської митниці Державної митної служби України в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА508110/2020/00016 від 17.03.2020 року.

Ухвалою суду від 01.04.2020 року позовну заяву було залишено без руху та встановлено строк для усунення її недоліків.

Позивач вимоги суду виконав, недоліки позову усунув.

Ухвалою суду від 13.04.2020 року відкрито спрощене провадження в адміністративній справі та призначено судове засідання на 29.04.2020 року.

Ухвалою суду від 29.04.2020 року відкладено розгляд справи на 11.06.2020 року.

06.05.2020 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач позовні вимоги не визнає, вважає їх необґрунтованими. Зазначає, що подані декларантом документи для підтвердження заявленої митної вартості містять розбіжності. У поданому до митного оформлення рахунку-фактурі 06.03.2020 року ЕFI2020000000007 відсутнє посилання на контракт, на підставі якого він виданий. В декларації, на підставі якої видано оскаржувану картку відмови та рішення про коригування зазначено іншу назву та характеристику товару, ніж та, яка зазначена в інвойсі. До митного оформлення для підтвердження митної вартості не подано жодного платіжного документу, який би підтверджував факт оплати за товар. З копії рахунку-фактури від 06.03.2020 року № EFI2020000000007 вбачається, що поставка товару відбувається після попередньої оплати до моменту відправлення.

Митну вартість товару скориговано та визначено за другорядним методом, відповідно до статті 59 Митного кодексу України на підставі інформації, наявної у митного органу та відповідно прийнято рішення про коригування митної вартості № UА508000/2020/000045/2 від 17.03.2020 року та картку відмови № UА508110/2020/00016 від 17.03.2020 року.

13.05.2020 року до суду надійшла відповідь на відзив. Позивач зазначає, що в повідомленні декларанту від 17.03.2020 року митниця не вказує на те, що має сумніви щодо характеристик товару, відсутність у контракті посилання на інвойс, або що пункт 5.1 Контракту протирічить положенням ООН.

У судовому засіданні представник позивача наполягав на позовних вимогах, просив суд задовольнити позов.

Представник відповідача у судовому засіданні по суті позову заперечувала, просила у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши сторони та дослідивши докази у справі, суд встановив такі обставини.

07 листопада 2019 року між ТОВ "ВАСКО-ІМПОРТ" та фірмою "OZER TICARET INSAAT MALZ. VE GIDA MAD. SAN. LTD" укладено Контракт № 07/11/19 року на поставку продукції.

Відповідно до п.1.1. Контракту Продавець зобов`язується постачати будівельні матеріали та сировину, в подальшому товари, в асортименті.

Відповідно до п. 1.4. Контракту кількість, асортимент, ціна Товару та фрахт до порту вивантаження погоджується в специфікаціях на кожну поставку.

Пунктом 3.1. Контракту передбачено, що поставка товару здійснюється морським транспортом на умовах CFR Херсон (Україна) "Інкотермс" в редакції 2010 року.

У березні 2020 року відповідно до умов Контракту та на підставі супроводжувальних документів позивач отримав від фірми "OZER TICARET INSAAT MALZ. VE GIDA MAD. SAN. LTD" товари - будівельні матеріали, відповідно до Інвойсу EFI2020000000007 від 06.03.2020 року загальною вартістю 57346,47 USD.

17.03.2020 року декларантом ТОВ "ВАСКО-ІМПОРТ" до Чорноморської митниці Держмитслужби подано митну декларацію типу ІМ 40 UА № 508110/2020/001429 для здійснення митного оформлення, в тому числі товару № 1 "нетканий матеріал без покриття зі скловолокна в рулонах".

Для митного оформлення товару позивачем було подано наступні документи:

- пакувальний лист б/н від 06.03.2020;

- рахунок-фактуру від 06.03.2020, ЕFI2020000000007;

- коносамент, 2 від 07.03.2020;

- вантажна відомість б/н від 07.03.2020;

- сертифікат про походження товару від 06.03.2020, D0074213;

- документ що підтверджує вартість страхування 07/015 від 06.03.2020;

- зовнішньоекономічний договір № 07/11/19 від 07.11.19;

- доповнення до контракту № 4 від 27.02.2020;

- договір про надання послуг митного брокера від 13.07.2012;

- заява декларанта від 07.02.2020;

- заява про результати контролю від 16.03.2020;

- інформація про склад від 06.01.2020;

- декларація країни відправлення 20330100ЕХ047248 від 06.03.2020.

17.03.2020 року у митній декларації № UА508110/2020/001429 позивач самостійно визначив митну вартість товару за ціною контракту, яка склала 1525728,98 грн.

17.03.2020 року позивач отримав від відповідача повідомлення про необхідність надати додаткові документи, з метою підтвердження заявленої митної вартості товару.

На виконання повідомлення від 17.03.2020 року позивачем було надано три копії інвойсів від 06.03.2020 року та повідомлено про неможливість подання інших документів у зв`язку з їх відсутністю.

17.03.2020 року відповідачем прийнято рішення № UА508000/2020/000045/2, яким скориговано митну вартість товару на рівні 1,8800 USD за кг/нетто, на загальну суму 91142,40 та 17.03.2020 року оформлено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА508110/2020/00016.

Вирішуючи спір, суд застосовує такі норми права.

Приписами ст.49 МК України визначено, що митна вартість товарів - це вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Положеннями ч. 4 та 5 ст.58 МК України встановлено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. При цьому ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

За приписами ч. 1 та 2 ст. 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи (ч. 3 ст. 53 МК України).

Частиною 5 ст. 54 Митного кодексу України передбачено право митного органу з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, а у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Відповідачем згідно ч. 5 ст. 54 МК України витребувані митна декларація країни експорту, документи, що містять відомості про вартість страхування, документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. Також було повідомлено, що відповідно до п. 6 ст. 53 МКУ декларант за власним бажанням може подати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічна позиція неодноразово викладалась Верховним Судом у постановах, зокрема, від 10.12.2019р. у справі №820/2003/17, від 13.09.2019р. у справі №815/6780/15, від 06.09.2019р. у справі №803/1212/14, від 16.05.2019р. у справі № 825/1604/16 та ін.

Судом встановлено, що підставами для витребування відповідачем додаткових документів слугували сумніви щодо заявленої позивачем митної вартості товару.

При цьому судом встановлено, що позивачем надано необхідні документи для визначення митної вартості імпортованого товару, які містять складові вартості товару, що піддаються обчисленню, підтверджують ціну товару, та не містять неточностей чи розбіжностей.

Натомість, відповідач не підтвердив належними доказами та аргументованими доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари. Сумніви митного органу у достовірності відомостей про митну вартість товарів, які виникли у зв`язку з тим, що надані документи, на думку контролюючого органу не підтверджували вартості, так як не містили всіх відомостей щодо складових вартості імпортованого товару, суд вважає необґрунтованими з огляду на наступне.

Партія товару, яку було поставлено на виконання умов контракту № 07/11/19 від 07.11.2019 р. та за митним оформленням (випуском) якої звернувся позивач поставлялися за базисом поставки CFR Херсон (вартість і фрахт) "Інкотермс 2010".

Відповідно до змісту "Інкотермс 2010" Правил ІСС для використання торгівельних термінів в національній та міжнародній торгівлі, CFR (cost and Freight) - "Вартість і фрахт" означає, що продавець поставляє товар на борт судна або надає поставлений таким чином товар. При цьому продавець зобов`язаний укласти договір та оплатити всі витрати та фрахт, необхідні для доставки товару до вказаного порту призначення.

Враховуючи вказані положення, у розумінні "Інкотермс 2010" термін "Фрахт" включає в себе всі витрати, які необхідні для доставки товару до порту призначення, в тому числі витрати по навантаженню товару на борт судна та будь-які збори в зв`язку з вивантаженням товару у порту призначення, які за умовами договору покладаються на продавця.

Враховуючи вказані обставини для цілей визначення митної вартості товару, поставленого відповідно до умов контракту № 07/11/19 від 07.11.2019 р. не потребують додаткового підтвердження витрат на транспортування вантажу (фрахт), які зазначені в рахунку-фактурі та специфікації до контракту. Також не потребують підтвердження та коригування складових митної вартості товару на підставі таких документів як: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаного із договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту) оскільки за змістом оскаржуваного рішення убачається, що вказані документи необхідно надати у разі, якщо відповідні платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом). Однак за змістом контракту № 07/11/19 від 07.11.2019р. не убачається жодних умов щодо здійснення платежів третім особам на користь продавця, отже відповідна вимога митного органу є безпідставною та необґрунтованою.

Окремо суд зауважує, що митний орган має право витребовувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, натомість відповідачем жодним чином не обґрунтована наявність сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, як і не обґрунтовано яким саме чином вище перелічені документи впливають на митну вартість товару, з огляду на те, що умовами Контракту не передбачені витрати, на підтвердження яких відповідач витребовує докази.

Суд відмічає, що відповідно до положень ст. 53 Митного кодексу України, декларант на вимогу митниці надає всі наявні у нього документи.

У постанові від 24.01.2019р. у справі № 820/636/17 Верховний Суд вказав на те, що митний орган зобов`язаний довести обґрунтованість сумніву у достовірності наданої інформації, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Стосовно не надання декларантом висновків про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини, суд зазначає, що митним органом жодним чином не обґрунтована необхідність вказаних документів.

Суд зазначає, що з аналізу положень частини першої статті 3, частини першої статті 12 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", частини першої статті 189, частини другої статті 190 Господарського кодексу України випливає, що висновок експерта по своїй суті є лише результатом практичної діяльності фахівця - оцінювача щодо визначення вартості об`єкта оцінювання, в зв`язку з чим він не може містити інформацію про ціноутворення, адже вказані дії знаходяться поза межами професійної діяльності фахівця оцінювача та здійснюються кожним суб`єктом господарювання на власний розсуд.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постанові від 16.05.2019р. у справі №825/1604/16.

Також безпідставними є посилання митного органу на неможливість визначення митної вартості товару, поставленого відповідно до умов контракту від 07.11.2019 р. № 07/11/19 у зв`язку із не наданням позивачем прейскурантів (прас-листів) виробника товару з огляду на те, що прейскурант (прайс-лист) - це довідник цін (тарифів) на товари та/або види послуг, який адресований невизначеному колу покупців. Положеннями пункту 4 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України закріплено таку загальну засаду цивільного законодавства, як свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом та з якої випливає свобода способів ініціювання підприємницьких цивільних правовідносин, у тому числі свобода форми прайс-листа. Отже, з огляду на засаду свободи підприємницької діяльності наявність чи відсутність прайс-листа, не може свідчити про заниження позивачем митної вартості товарів.

Щодо зауважень митниці з приводу не надання декларантом жодного платіжного документу, який би підтверджував факт оплати за товар, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 53 Митного кодексу України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару. З наведеної норми слідує, що банківські платіжні документи подаються до митного оформлення лише у випадку сплати вартості за поставлений товару.

У свою чергу зі змісту контракту від 07.11.2019р. № 07/11/19 убачається, що розрахунок за даним договором проводиться Покупцем доларами США протягом 180 днів з моменту вивантаження товару в порту призначення (п.5.1 Контракту).

На момент митного оформлення товару встановлений Контрактом строк у 180 днів не сплив.

З наявного у матеріалах справи копії рахунку-фактури №EF12020000000007 від 06.03.2020 року вбачається, що попередня оплата за товари згідно даного рахунку-фактури не передбачена, а тому посилання митного органу на те, що позивачем не було надано до митного оформлення рахунку для здійснення попередньої оплати, що не дає змоги підтвердити митну вартість товару, є необґрунтованими.

Доводи ж митного органу про те, що в інвойсі зазначено, що поставка товару відбувається після попередньої оплати (до моменту відправлення), спростовуються наявними у матеріалах справи доказами, зокрема, рахунком-фактурою № EF12020000000007 від 06.03.2020 року. Також суд зауважує, що рішення митного органу не містить жодного номеру та дати інвойсу, на який посилається.

Окремо суд звертає увагу на те, що митний орган, витребовуючи у декларанта додаткові документи на підтвердження митної вартості товару, не вказав які конкретно документи необхідно надати, а обмежився переліченням усіх документів, визначених у ст.53 МК України.

Щодо посилань на факт спрацювання автоматизованої система з оцінки ризиків із формою контролю стосовно перевірки правильності визначення митної вартості задекларованих товарів, суд враховує наступне.

Використання автоматизованої системи аналізу та управління ризиками з метою виявлення порушень законодавства України з питань державної митної справи передбачено, зокрема, Главою 52 Митного кодексу України та Порядком здійснення аналізу та оцінки ризиків, розроблення і реалізації заходів з управління ризиками для визначення форм та обсягів митного контролю, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 31.07.2015р. №684, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 21.08.2015р. за №1021/27466.

Погоджуючись із позицією митниці, що наявність у такій автоматизованій системі інформації про іншу, ніж визначена декларантом, митну вартість товару, є підставою для сумніву у правильності заявленої митної вартості, суд між тим вважає, що формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару порівняно з митною вартістю іншого аналогічного товару, не може розцінюватись як заниження позивачем митної вартості, не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.

Крім того, рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися виключно на інформації ЄАІС ДФС України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб`єктами господарських відносин при здійсненні ними зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено. Також слід врахувати, що в ЄАІС ДФС України відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень з питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв`язку з чим така інформаційна база не містить всіх об`єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню.

Згідно зі ст. 54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. Відповідно до частини 3 цієї ж статті за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Згідно із ч. 1 ст. 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених ч.6 ст. 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Згідно із п. 2 ч. 6 ст. 54 Митного кодексу України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, зокрема у разі неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч.ч. 2-4 ст.53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Стаття 57 Митного кодексу України передбачає, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України, здійснюється шляхом застосування таких методів: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Якщо основний метод не може бути використаний, застосовується послідовно кожний із перелічених у частині першій цієї статті методів. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

Як встановлено судом, за результатами проведеної перевірки, митну вартість товарів скориговано та визначено за резервним методом відповідно до ст.64 Митного кодексу України на підставі інформації, наявної у митного органу. Попередні методи не застосовувалися з наступних причин: основний метод (вартість операції) - неподання усіх необхідних документів, які підтверджують митну вартість товару, невідповідність ціни угоди інформації, що наявна у митного органу. Другорядні: за ціною договору щодо ідентичних товарів - відсутність інформації за ціною угоди щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів - відсутність інформації за ціною угоди щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості - відсутність інформації щодо числового значення витрат для цілей вирахування вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість) - відсутність інформації щодо складових для обчислення вартості товарів.

Відповідно до ч. 2 ст.55 МК України прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, крім іншого, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Згідно п. 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України № 598 від 24.05.2012 р., посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

За результатами проведеної консультації, митну вартість товарів скориговано та визначено за резервним методом відповідно до статті 64 Митного кодексу України, на підставі інформації, наявної у митного органу.

У графі 33 оскаржуваного рішення не містить інформації - який саме товар було використано в якості джерела інформації, які числові значення митної вартості таких товарів, відсутні обґрунтування числового значення митної вартості товарів, відсутнє її коригування, не зазначені факти, які вплинули або повинні були вплинути на таке коригування, щодо обсягів, умови поставки, фактурної вартості, країни походження, методи визначення митної вартості тощо.

Однак, відповідачем не виконані вимоги ст.64 Митного кодексу України, відповідно до якої митна вартість товарів коригується та визначається за резервним методом за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів.

Ціна договору за якою коригувалась митна вартість товару, стосувався не подібного (аналогічного) товару.

Так, позивачем у митній декларації МД-2 від 17.03.2020 року № UA508110/2020/001429 декларувався товар - нетканий матеріал без покриття із скловолокна (скловата)...... Використовується для теплоізоляції будівель. Не сполучений з іншими матеріалами.

Відповідачем у якості джерела інформації стосовно коригування митної вартості товарів було обрано митну декларацію від 25.02.2020 року № UA100680/2020/200417, в якій зазначений інший товар - скловата зміцнена фольгою з однієї сторони:...Призначена для теплоізоляції, звукоізоляції, акустичного проектування, в цілях протипожежної безпеки. Використовується в будівництві та системах вентиляції.

Як встановлено судом ці товари різняться між собою: товар задекларований позивачем "не сполучений з іншими матеріалами", а товар який використовував відповідач це "скловата зміцнена фольгою з однієї сторони", тобто для його виготовлення був застосований ще один матеріал - фольга, що впливає на вартість товару в цілому, в сторону збільшення. Крім того, товар який використав відповідач, має ширший спектр застосування, тобто, крім будівництва він може бути застосований в системах вентиляції, звукоізоляції, акустичного проектування, в цілях протипожежної безпеки.

Статтею 72 КАС України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно ч.1, 2 ст.73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 2 ст.74 КАС України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст.75 КАС України).

Частиною 1 статті 76 КАС України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до ч.1, 2, 3, 5 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача. Докази суду надають учасники справи. Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

За приписами ч.ч.1, 3 ст.79 КАС України учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Відповідач повинен подати суду докази разом із поданням відзиву.

Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк. Учасник справи також повинен надати докази, які підтверджують, що він здійснив усі залежні від нього дії, спрямовані на отримання відповідного доказу (ч.4 ст.79 КАС України).

Згідно ч.8 ст.79 КАС України докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Частиною 1 статі 94 КАС України визначено, що письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

З аналізу даних правових норм слідує, що у справах щодо оскарження рішень суб`єкта владних повноважень обов`язок доказування правомірності свого рішення покладається на суб`єкта владних повноважень, який повинен надати до суду у строк, встановлений судом або законом належні, допустимі, достовірні та достатні докази правомірності свого рішення. У разі неможливості надання таких доказів у строк, встановлений законом або судом, суб`єкт владних повноважень повинен письмово повідомити про це суд із зазначенням причин неможливості подання доказів у вказаний строк та надати докази вчинення ним дій, направлених на їх отримання. Якщо суб`єкт владних повноважень не надасть докази, які витребувані судом, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

При цьому доказами є дані, на підставі яких суд встановлює наявність обставин, що обґрунтовують заперечення відповідача - суб`єкта владних повноважень, які встановлюються, серед іншого, письмовими доказами - документом, який містить дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Таким чином, в розумінні вищевказаних норм, належними доказами наявності підстав для коригування митної вартості товарів № 1 є МД, на які посилається у оскаржуваному рішенні відповідач, та за даними яких позивачу скориговано митну вартість товарів за другорядним методом.

Відповідачем не підтверджено письмовими доказами правомірність визначення митної вартості товарів № 1 за другорядним методом.

Суд зазначає, що наявність у митного органу інформації про те, що митна вартість раніше імпортованих товарів, випущених у вільний обіг не відповідає вартості заявленій позивачем, не може утворити підстав для відмови у визнанні заявленої митної вартості за основним методом, оскільки митні органи при здійсненні митного контролю, у тому числі й з питань контролю правильності визначення митної вартості, мають діяти у спосіб, визначений МК України, а відомості, які містяться в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками, мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті органом доходів і зборів відповідних рішень.

Наявність в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками інформації про те, що митна вартість раніше імпортованих товарів, випущених у вільний обіг, є іншою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення органом доходів і зборів контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за іншим методом, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо). Автоматизована система аналізу та управління ризиками не може містити усієї інформації, що стосується суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар.

Отже, позивачем для оформлення товару за основним методом надано всі передбачені законодавством документи для підтвердження ціни товару, що імпортується, а митним органом безпідставно застосовано другорядний метод визначення митної вартості товару .

Таким чином, суд вважає необґрунтованими наведені відповідачем підстави для коригування митної вартості товару.

Отже, суд дійшов до висновку про те, що позивачем подано до митниці повний пакет документів на підтвердження повноти і достовірності заявленої митної вартості товару за основним методом, відповідачем не підтверджено належними доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за цей товар, правильність визначення митної вартості позивачем за основним методом відповідачем не спростована, наявність належних підстав для коригування митної вартості відповідачем не доведена.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин (ч. 2 ст. 77 КАС України).

Позивач належними доказами підтвердив правомірність своїх вимог, натомість відповідач не надав доказів того, що документи, подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів в недостовірності наданої інформації про митну вартість товару.

За таких обставин, суд дійшов висновку про протиправність рішення про коригування митної вартості товарів від 17.03.2020 року № UA508000/2020/000045/2 та картки відмови від 17.03.2020 року № UA508110/2020/00016.

Частиною 1 статті 139 КАС України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Звертаючись до суду з даним позовом, ТОВ "Васко-Імпорт" сплачено судовий збір у сумі 9411,91 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями № 223 від 25.03.2020 року на суму 4204,00 грн. та № 243 від 06.04.2020 року на суму 5207,91 грн.

Таким чином, судовий збір у сумі 9411,91 грн. підлягає відшкодуванню позивачу шляхом стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 9, 90, 139, 242 - 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Чорноморської митниці Держмитслужби (код ЄДРПОУ 43335608, вул. Гоголя, 13, м. Херсон, 73000) про коригування митної вартості товарів № UА508000/2020/000045/2 від 17.03.2020 року.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови Чорноморської митниці Держмитслужби (код ЄДРПОУ 43335608, вул. Гоголя, 13, м. Херсон, 73000) в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА508110/2020/00016 від 17.03.2020 року.

Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ВАСКО-ІМПОРТ" (код ЄДРПОУ 3815142, провул. Портовий, буд. 1, м. Херсон, 73000) з Чорноморської митниці Держмитслужби (код ЄДРПОУ 43335608, вул. Гоголя, 13, м. Херсон, 73000) за рахунок її бюджетних асигнувань судовий збір у сумі 9411 (дев`ять тисяч чотириста одинадцять) грн. 91 коп.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.

Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 47, 79, 80, 114, 122, 162, 163, 164, 165, 169, 177, 193, 261, 295, 304, 309, 329, 338, 342, 363 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки, продовжуються на строк дії такого карантину.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 15 червня 2020 р.

Суддя С.О. Варняк

кат. 108020200