Рішення № 89801565, 15.06.2020, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

15 червня 2020 р. № 520/5940/2020

Харківський окружний адміністративний суд у складі судді Білової О.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Шевченківського району Харківської міської ради (вул.. Тобольська, буд. 65,м. Харків, 61072, код ЄДРПОУ 03196593) про зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

До Харківського окружного адміністративного суду звернувся позивач, ОСОБА_1 , з адміністративним позовом до Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Шевченківського району Харківської міської ради, в якому просить суд:

- визнати дії Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Шевченківського району Харківської міської ради щодо відмови ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у встановленні статусу інваліда війни та видачі посвідчення інваліда війни неправомірними;

- зобов`язати Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Шевченківського району Харківської міської ради надати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 статус інваліда війни та видати посвідчення інваліда війни.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 18.05.2020 відкрито спрощене позовне провадження у цій справі.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що звертався до відповідача з заявою про встановлення йому статусу інваліда війни та видачі відповідного посвідчення. Позивачу відмовлено у задоволенні його заяви у зв`язку з відсутністю доказів, які б свідчили про залучення його до формувань Цивільної оборони для ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Позивач звертався з запитами до різних державних органів, однак доказів того, що він залучався до формувань Цивільної оборони для ліквідації наслідків не отримав. Позивач вважає вказану відмову у видачі посвідчення інваліда війни незаконною та безпідставною.

Відповідач - Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Шевченківського району Харківської міської ради - направив до суду відзив, в якому проти задоволення позовних вимог заперечував, просив залишити позовну заяву без розгляду, посилаючись на те, що позивач ОСОБА_1 вже звертався до суду з аналогічними позовними вимогами. Рішенням у справі №520/12997/19 у задоволенні позову ОСОБА_1 було відмовлено, рішення набрало законної сили, в апеляційному порядку не оскаржено та не скасовано. В справі, що розглядається, змінився лише номер та дата листа, яким відповідач відмовив позивачу у встановленні статусу особи з інвалідністю внаслідок війни, в той час як підстави позову залишилися незмінними.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 263 КАС України суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо: оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до вимог ст. 229 КАС України.

Суд, дослідивши матеріали справи встановив такі обставини.

ОСОБА_1 є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи та є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1-ої категорії, що підтверджується посвідченням Серії НОМЕР_2 .

Відповідно до довідки до акта огляду МСЕК серії 12 ААА № 969917 позивачу встановлено інвалідність ІІ групи унаслідок захворювання, пов`язаного із роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. Група інвалідності встановлена безстроково.

Позивач звернувся до відповідача із заявою про надання йому статусу статусу особи з інвалідністю внаслідок війни та видачу відповідного посвідчення на підставіЗакону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Листом від 15.11.2019 №Л-1-887/0/309-19.02-39 відповідач відмовив позивачу в наданні статусу особи з інвалідністю внаслідок війни, у зв`язку із відсутністю підтверджуючих документів, що доводять факт участі у роботах по ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи у складі формувань Цивільної оборони.

Позивач, не погодившись з зазначеною відмовою звернувся з адміністративним позовом до суду.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду у справі №520/12997/19 від 15.01.2020 року у задоволенні позову ОСОБА_1 було відмовлено, рішення набрало законної сили, в апеляційному порядку не оскаржено та набрало законної сили.

05.03.2020 року позивач повторно звернувся до Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Шевченківського району Харківської міської ради з приводу отримання статусу особи з інвалідністю внаслідок війни, посилаючись на те, що відповідно до довідки 08/8, яка видана Харківським АТП № 16328, позивач направлявся на роботу водія, приймав участь у перевезенні осіб, яких відряджено для виконання роботи з ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи терміном з 23.07.1986 по 19.08.1986, з 20.03.1987 по 18.04.1987, з 23.07.1987 по 19.08.1987 року в зону ЧАЕС, знаходився в м. Чорнобилі Київської області в зоні відчуження з приводу перевезення відряджених, що приймали участь в ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

Листом від 30.03.2020 року відповідач відмовив позивачу в наданні статусу у зв`язку з відсутністю документів, що доводять факт участі у роботах по ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи у складі формувань Цивільної оборони.

В обґрунтування такої позиції відповідач у вказаному листі послався на те, відповідно до статті 4 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22.10.1993 № 3551-XII ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав. До ветеранів війни належать: учасники бойових дій, особи з інвалідністю внаслідок війни, учасники війни. Згідно пункту 9 статті 7 вказаного Закону до осіб з інвалідністю внаслідок війни належать також особи з інвалідністю з числа осіб, залучених до складу формувань Цивільної оборони, які стали особами з інвалідністю внаслідок захворювань, пов`язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи. Згідно з пунктом 10 цього Положення "Посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни" видається на підставі довідки медико-соціальної експертної комісії про групу та причину інвалідності. Отже, для набуття статусу особи з інвалідністю внаслідок війни, з підстав, встановлених пунктом 9 статті 7 Закону, окрім факту настання в особи інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, Закон містить умову, щоб особа брала участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС саме у складі формувань Цивільної оборони. Це пояснюється тим, що крім формувань Цивільної оборони у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС брали участь інші формування, які створювались в іншому порядку, ніж невоєнізовані формування цивільної оборони, та направлялись у райони виконання робіт згідно з розпорядженнями керівників відповідних органів, відомств, організацій, установ та підприємств. Відповідачем зазначено, що надані позивачем копії документів щодо набуття статусу особи з інвалідністю внаслідок війни підтверджують його статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та настання інвалідності у зв`язку з тим, що він брав участь у таких заходах. Копія довідки 08/8, яка видана Харківським АТП № 16328, не свідчить про участь позивача ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС саме у складі формування Цивільної оборони. Належного документального підтвердження своєї безпосередньої участі у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи саме в складі формувань Цивільної оборони ОСОБА_1 не надано. З огляду на це, відсутні докази, які б свідчили про залучення заявника до формувань Цивільної оборони для ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, отже, відсутні і підстави для набуття статусу особи з інвалідністю внаслідок війни з підстав, встановлених пунктом 9 статті 7 Закону, та видачі посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни.

Надаючи оцінку вказаному рішенню відповідача, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 2 статті 4 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» до ветеранів війни належать: учасники бойових дій, інваліди війни, учасники війни.

Згідно з пунктом 9 частини 2 статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» до інвалідів війни належать інваліди з числа осіб, залучених до складу формувань Цивільної оборони, які стали інвалідами внаслідок захворювань, пов`язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи.

Частиною 1 статті 10 Закону України «Про статус і соціальний захист осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» визначено, що учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов`язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві. Перелік цих пунктів визначається Кабінетом Міністрів України.

Положенням про Цивільну оборону СРСР, затвердженим постановою КПРС і Ради Міністрів СРСР від 18 березня 1976 року № 1111, та Положенням про невоєнізовані формування ЦО СРСР, затвердженим наказом начальника ІДО СРСР від 6 червня 1975 року № 90, було передбачено, що формування Цивільної оборони, в тому числі і невоєнізовані, створювались для виконання заходів по ліквідації аварій, катастроф, стихійних лих, великих пожеж, та їх наслідків, а також при застосуванні засобів масового ураження (у воєнний час), захисту і організації життєзабезпечення населення.

Відповідно до пункту 9 частини другої статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» до інвалідів війни належать також інваліди з числа: осіб, залучених до складу формувань Цивільної оборони, які стали інвалідами внаслідок захворювань, пов`язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи.

Отже, не усі особи, які виконували роботи з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, підпадають під дію наведеної статті.

Статус інвалідів війни розповсюджено на осіб, залучених до складу формувань Цивільної оборони, на підставі Закону України «Про внесення змін до статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Зі змісту цього Закону вбачається, що до категорії осіб, залучених до складу формувань Цивільної оборони, законодавець запропонував відносити вузьку категорію осіб, які з перших днів аварії разом з військовослужбовцями виконували роботи у 30-тикілометровій зоні найвищого радіоактивного забруднення у складі мобільних загонів спецзахисту формувань Цивільної оборони, що знаходилися в структурі Міністерства оборони колишнього Союзу РСР, діяли за його статутом та підпорядковувалися військовому командуванню.

Суд зазначає, що умовами для набуття статусу інваліда війни з підстав, встановлених пунктом 9 частини 2 статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», є: 1) настання інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС; 2) участь особи у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС саме у складі формувань Цивільної оборони.

Судом встановлено факт участі позивача у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також настання інвалідності у зв`язку із захворюванням, пов`язаним з участю у ліквідації цих наслідків.

Ці обставини, свідчать про те, що на позивача як на особу, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, поширюються пільги, гарантії і компенсації, передбачені Законом України «Про статус і соціальний захист осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Водночас для набуття статусу інваліда війни (з підстав, встановлених пунктом 9 частини 2 статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), окрім як факту настання в особи інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (стосовно позивача цей факт встановлено), Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» містить також умову, щоб така особа брала участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС саме у складі формувань Цивільної оборони.

Це пояснюється тим, що крім формувань Цивільної оборони, у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС брали участь інші формування, які створювались в іншому порядку, ніж невоєнізовані формування цивільної оборони та направлялись у райони виконання робіт згідно з розпорядженням керівників відповідних органів, відомств, організацій, установ та підприємств.

Документи, які позивач долучив до своєї заяви, адресованої відповідачу, щодо набуття статусу інваліда війни належним чином підтверджують його статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та настання інвалідності у зв`язку з тим, що він брав участь у таких заходах.

Утім, належного документального підтвердження своєї безпосередньої участі у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи саме в складі формувань Цивільної оборони позивач не надав.

Крім того, Рішенням Харківського окружного адміністративного суду у справі №520/12997/19 від 15.01.2020 року встановлено, що згідно інформаційної довідки Департаменту з питань цивільного захисту та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи від 09.10.2017 позивача повідомлено про те, що у відповідності до вимог чинних на момент аварії на Чорнобильській АЕС нормативно-правових актів Цивільна оборона організовувалась за територіально-виробничим принципом в усіх населених пунктах та на всіх об`єктах народного господарства, а до складу її невоєнізованих формувань зараховувались в обов`язковому порядку громадяни СРСР, в тому числі - чоловіки у віці від 16 до 60 років, за винятком інвалідів та осіб, що мали мобілізаційні приписи та жінки від 16 до 55 років за винятком вагітних жінок та жінок, які мають малолітніх дітей. Тобто, формування Цивільної оборони, в тому числі і невоєнізовані, створювались саме з метою виконання робіт по ліквідації наслідків аварій, катастроф і стихійних лих. Громадяни, які виконували роботи по ліквідації Чорнобильської катастрофи (аварії на Чорнобильській АЕС та її наслідків) залучались до виконання цих робіт саме у складі формувань Цивільної оборони. Документи, які позивач долучив до своєї заяви, адресованої відповідачу, щодо набуття статусу інваліда війни належним чином підтверджують його статус учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС та настання інвалідності у зв`язку з тим, що він брав участь у таких заходах. Утім, належного документального підтвердження своєї безпосередньої участі у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи саме в складі формувань Цивільної оборони позивач не надав. Надані позивачем до суду інформаційні довідки, табель врахування робочого часу, роз`яснення щодо інформаційної довідки не підтверджують факту залучення підприємства до складу формувань Цивільної оборони та безпосередньої участі позивача у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи саме в складі формувань Цивільної оборони.

Відповідно до положень ч. 4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відтак, позивачем ані в рамках справи №520/12997/19, а ні в рамках справи, що розглядається, не подано до суду доказів безпосередньої участі у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи саме в складі формувань Цивільної оборони.

З огляду на наведене, суд зазначає, що за відсутності доказів, які б свідчили про залучення позивача до формувань Цивільної оборони для ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС немає достатніх підстав для набуття позивачем статусу інваліда війни з підстав, встановлених п. 9 ч.2 ст.7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Також позивачем не надано доказів його залучення до складу структурних підрозділів Державного спеціалізованого підприємства «Чорнобильська АЕС», які входили до спеціалізованих невоєнізованих формувань Цивільної оборони, з метою виконання робіт по ліквідації наслідків Чорнобильської аварії.

Верховний Суд у постанові від 7 червня 2018 року у справі № 377/797/17 висловив правову позицію стосовно того, що при вирішенні подібних спорів обставина щодо безпосередньої участі особи у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи саме в складі формувань Цивільної оборони є істотною, позаяк в протилежному випадку статус інваліда війни на підставі пункту 9 частини 2 статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» поширюватиметься на всіх, хто належить до категорії осіб, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС і її наслідків, і відповідно мають статус ліквідатора наслідків аварії на Чорнобильській АЕС згідно пункту 1 частини 1 статті 9 Закону України «Про статус і соціальний захист осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

З огляду на наведене, за відсутності доказів, які б свідчили про залучення позивача до формувань Цивільної оборони для ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, що знаходилися в структурі Міністерства оборони колишнього Союзу РСР, у останнього немає достатніх підстав для набуття статусу інваліда війни з підстав, встановлених пункту 9 частини 2 статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Аналогічний висновок міститься у рішеннях Верховного Суду у постановах від 07.06.2018 у справі №377/797/17, від 21.08.2018 у справі №279/2285/16-а та від 25.09.2018 у справі №806/5085/15, від 18.09.2019 у справі № 674/450/17, від 19.02.2019 № 674/449/17, від 10.10.2019 по справі № 810/4584/18.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог, та, як наслідок, про відмову у задоволенні позову.

Стосовно клопотання відповідача щодо залишення позовної заяви без розгляду з підстав, визначених п. 5 ч. 4 ст. 169 КАС України, суд зазначає, що вказана норма визначає підстави для повернення позовної заяви на стадії вирішення питання про відкриття провадження та не визначає підстав для залишення позовної заяви без розгляду.

Отже подане представником відповідача клопотання є нормативно необґрунтованим.

В той же час, підстави для залишення позовної заяви без розгляду врегульовано приписами ст. 240 КАС України.

Відповідно до положень ч. 1 ст.240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, якщо: 1) позов подано особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності; 2) позовну заяву не підписано або підписано особою, яка не має права підписувати її, або особою, посадове становище якої не вказано; 3) у провадженні цього або іншого суду є справа про спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав; 4) позивач не прибув (повторно не прибув, якщо він не є суб`єктом владних повноважень) у підготовче засідання чи у судове засідання без поважних причин або не повідомив про причини неявки, якщо від нього не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності; 5) надійшла заява позивача про залишення позову без розгляду; 6) особа, яка має адміністративну процесуальну дієздатність і за захистом прав, свобод чи інтересів якої у випадках, встановлених законом, звернувся орган або інша особа, заперечує проти позову і від неї надійшла відповідна заява; 7) провадження в адміністративній справі було відкрито за позовною заявою, яка не відповідає вимогам статей 160, 161, 172 цього Кодексу, і позивач не усунув цих недоліків у строк, встановлений судом; 8) з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу; 9) позивач у визначений судом строк без поважних причин не подав витребувані судом докази, необхідні для вирішення спору; 10) після відкриття провадження судом встановлено, що позивачем подано до цього самого суду інший позов (позови) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з однакових підстав і щодо такого позову (позовів) на час вирішення питання про відкриття провадження у справі, що розглядається, не постановлена ухвала про відкриття або відмову у відкритті провадження у справі, повернення позовної заяви або залишення позову без розгляду.

Дослідивши рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15.01.2020 року по справі № 520/12997/19 по спору між тими самими сторонами, судом встановлено, що предметом оскарження в тій справі була відмова відповідача, оформлена листом від 15.11.2019 року № №Л-1-887/0/309-19.02-39, тобто інше рішення про відмову у встановленні позивачу статусу ветерана війни.

З огляду на зазначене, спори у справі №520/12997/19 та справі, що розглядається судом, виникли в одних і тих же правовідносинах, однак позивачем оскаржується окремі рішення відповідача, оформлені різними листами, наданими у відповідь на окремі звернення позивача в листопаді 2019 року та березні 2020 року відповідно.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду та не вбачає підстав для закриття провадження у справі відповідно до ч. 4 ст. 238 КАС України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 6-10, 13, 14, 77, 139, 205, 238, 240, 242-246, 250, 255, 257-262, 293, 295, суд,-

ВИРІШИВ:

Клопотання Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Шевченківського району Харківської міської ради про залишення позовної заяви без розгляду – залишити без задоволення.

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Шевченківського району Харківської міської ради (вул.. Тобольська, буд. 65,м. Харків, 61072, код ЄДРПОУ 03196593) про зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення виготовлено 15 червня 2020 року.

Суддя Білова О.В.