Рішення № 89801490, 03.06.2020, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 червня 2020 р. № 520/11278/18

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Бабаєва А.І.

при секретарі судового засідання Муравської І.Ю.,

за участі:

представника позивача Фоменка П.М.,

представника відповідача Красникова В.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління державної податкової служби у Харківській області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

11 грудня 2018 року ОСОБА_1 звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління державної фіскальної служби у Харківській області, в якому просила суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0935207-1303-2020 від 25.07.2018 р., винесене Головним управлінням державної фіскальної служби у Харківській області, яким визначено суму податкового зобов`язання за платежем: податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості, за 2017 рік у розмірі 187030,80 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначило, що податкове повідомленням-рішенням Головного управління ДФС у Харківській області №0935207-1303-2020 від 25.07.2018 року, на думку позивача, є протиправним та підлягає скасуванню.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 21.01.2019 року зупинено провадження по справі №520/11278/18 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління державної фіскальної служби у Харківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення до набрання законної сили рішенням Харківського окружного адміністративного суду по справі №520/11277/18.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 13.02.2020 року поновлено провадження у справі № 520/11278/18 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління державної фіскальної служби у Харківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 26.02.2020 року замінено відповідача Головне управління Державної фіскальної служби у Харківській області по справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління державної фіскальної служби у Харківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення на Головне управління Державної податкової служби у Харківській області (код ЄДРПОУ 43143704, 61057, м. Харків, вул. Пушкінська, 46).

Відповідач, Головне управління Державної податкової служби у Харківській області, надало до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначило, що відповідач у спірних правовідносинах діяв згідно чинного законодавства.

В судове засідання позивач прибув, позовну заяву підтримав та просив її задовольнити.

В судове засідання представник відповідача прибув, проти позову заперечував, просив відмовити в його задоволенні.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що у власності позивача перебувала нежитлова будівля - комплекс будівель та споруд (м`ясопереробний), що розташований за адресою: АДРЕСА_1 Нововодолазький АДРЕСА_2 с АДРЕСА_3 Новоселівка, вул АДРЕСА_4 , б.233. Дата державної реєстрації: 19.10.2013. Дата державної власності припинення: 27.10.2017. Загальна площа об`єкту нежитлової нерухомості: 5195,30 кв.м., а саме передзабійний цех - літ."Б"; цех по виробництву м`ясних виробів - літ."Б-1"; цех но виробництву м`ясних виробів та адміністративна побутова будівля - літ."Б-2"; бойня - літ."б"; компресорна - літ."б-1"; електрощитова - літ."б-2"; пральня - літ."б-3"; надбудова - літ."б-4"; майданчик з навісом - літ."б-5"; холодильник - літ."б-6"; холодильник - літ."б-7"; майданчик із сходами - літ."б-8"; забійний цех - літ,"б-9"; прибудова - літ."б-10"; тамбур - літ."б-11"; ганок - літ."б-12"; ганок - літ."б-13"; прибудова - літ."б-14"; прибудова - літ."б-15"; надбудова - літ."'б-16"; ганок - літ."б-17"; прибудова - літ."б-18"; прибудова - літ."П"; цех - літ."П-1"; прибудова - літ."П-2" ; лабораторія - літ."О"; підвал - літ."М"; підвал - літ."М-1"; підвал - літ."М-7"; майданчик - літ."Ж-1"; паросилова - літ."Ж-2"; прибудова - літ."Ж-3" ; холодильник - літ."Н"; гараж - літ."В"; склад - літ."в-1"; навіс - літ."в-2"; вбиральня - літ."Г"; склад - літ."Д"; прибудова - літ."д"; навіс - літ."д-1"; склад - літ."д-2"; прохідна - літ."д-3"; майстерня - літ."Е"; склад - літ."З"; господарська будівля - літ."Х"; господарська будівля - літ."Р"; навіс - літ."Ф"; відстійник - літ."М-2"; відстійник - літ."М-3"; відстійник - ліг."М-4"; відстійник - літ."М-5"; біовідстійник - літ,"М-6"; водонапірна башта - літ."К"; трансформаторна підстанція - літ.'Т"; компресорна – літ.'Ц"; компресорна - літ."Ц-1"; ворота з хвірткою - літ."N'; огорожа - літ,"№-1"; огорожа - літ."N-2"; ворота - літ."N-3"; огорожа - літ."N-4"; огорожа - літ."N-5"; оглядова яма - літ."Я"; оглядова яма - літ."Я-1".

ГУ ДФС у Харківській області прийнято податкове повідомлення-рішення №0935207-1303-2020 від 25.07.2018 року, яким визначено суму податкового зобов`язання за платежем: податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості, за 2017 рік у розмірі 187030,80 грн.

Позивач, не погоджуючись з податковим повідомленням-рішенням відповідача, звернулась з даним позовом до суду.

Щодо позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0935207-1303-2020 від 25.07.2018 року, винесене Головним управлінням державної фіскальної служби у Харківській області, яким визначено суму податкового зобов`язання за платежем: податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості, за 2017 рік у розмірі 19617 (дев`ятнадцять тисяч шістсот сімнадцять) грн. 60 коп., суд зазначає наступне.

Відповідачем у відзиві на позовну заяву зазначено розрахунок податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2017 рік по податковому повідомленню-рішенню №0935207-1303-2020 від 25.07.2018 pоку, а саме - 5195,3 м.кв *48.00 грн. (1,5% * 3200,00 грн.) = (249374,40 грн./12 місяців) * 9 місяців = 187030,80 грн.

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28 грудня 2014 року № 71- VIII, набрав чинності з 01 січня 2015 року, (далі - Закон №71-VIII) запроваджено місцевий податок, зокрема податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Згідно з підпунктом 266.1.1. пункту 266.1 статті 266 Податкового кодексу України платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Об`єктом оподаткування, згідно з положеннями підпункту 266.2.1. пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України, є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

Пунктом 12.3. статті 12 Податкового кодексу України передбачено, що сільські, селищні, міські ради та ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів.

Так, рішенням ХVІІІ сесії VII скликання Нововодолазької селищної ради «Про встановлення податку на майно на території Нововодолазької селищної ради» № 816 від 25.01.2017 року визначено ставку податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, для об`єктів нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб для інших типів нежитлових будівель у розмірі 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року за 1 кв.м. бази оподаткування.

Відповідно із п.п. 1.4.1. п.1.4 рішення ХVІІІ сесії VII скликання Нововодолазької селищної ради «Про встановлення податку на майно на території Нововодолазької селищної ради» № 816 від 25.01.2017 року: «Встановити ставку податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на території Нововодолазької селищної ради для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб з розрахунку за 1 кв.м. бази оподаткування в розмірі: в) господарські (присадибні) будівлі - допоміжні (нежитлові) приміщення, до яких належать сараї, хліви, літні кухні, майстерні, вбиральні, погреби, навіси, котельні, бойлерні - 0 % від розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року; г) гаражі - гаражі (наземні й підземні) та криті автомобільні стоянки - 1 % від розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року.

Відповідно до п.5 вказане рішення набирає чинності з 01.01.2017 року.

В рішенні Харківського окружного адміністративного суду від 18.11.2019 року по справі №520/11277/18, яке 27.01.2020 року набрало законної сили, суд прийшов до висновку, що рішення XVIII сесії VII скликання Нововодолазької селищної ради “Про встановлення податку на майно на території Нововодолазької селищної ради” № 816 від 25 січня 2017 року прийняте з дотриманням правових актів вищої юридичної сили, не порушує прав ОСОБА_1 , тому позовні вимоги про визнання його протиправним також не підлягають задоволенню.

Крім того, у вказаному рішенні суду встановлено, що рішення XVIII сесії VII скликання Нововодолазької селищної ради від 25.01.2017 № 816 «Про встановлення податку на майно на території Нововодолазької селищної ради» визначалися ставки податку на майно на 2017 рік.

Вищевказане спростовує посилання позивача на те, що при нарахуванні податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки за період з 01 січня по 25 січня до ставок податку повинен був застосований коефіцієнт 0,5 та те, що рішення органу місцевого самоврядування було прийнято із порушенням норм чинного законодавства, не відповідає правовим актам вищої юридичної сили та на підставі нього було незаконно нараховано податок.

Згідно витягу з державного реєстру майнових прав та технічного паспорту до комплексу будівель та споруд (м`ясопереробного), який належав позивачу, зокрема входять: господарська будівля літера «X» площею 13,8 кв.м., господарська будівля літера «Р» площею 47,7 кв.м., майстерня літера «Е» площею 65,00 кв.м., гараж літера «В» площею 196,5 кв.м., майданчик з навісом літера «б-5» площею 100,2 кв.м., навіс - літера «в-2», площею 89,9 кв.м., навіс літера «д-1» площею 8,9 кв.м., навіс літера «Ф» площею 17,8 кв.м.

З огляду на п.п. 1.4.1 п. 1.4 Рішення XVIII сесії VII скликання Нововодолазької селищної ради «Про встановлення податку на майно на території Нововодолазької селищної ради» № 816 від 25.01.2017 року у складі нежитлового нерухомого майна, яке визначено базою оподаткування входять об`єкти загальною площею 343,3 кв.м. (господарська будівля - літера «X», господарська будівля - літера «Р», майстерні літера «Е», майданчик з навісом - літера «б-5», навіс літера «в-2», навіс літера «д-1», навіс літера «Ф»), які підпадають під класифікацію господарських будівель, та ставка податку на які встановлена в розмірі 0% від розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року та гараж літера «В» площею 196,5 кв.м. ставка податку відносно такого типу майна встановлена в розмірі 1 % від розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року.

Таким чином, відповідачем безпідставно було визначено базу оподаткування та нараховано податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, щодо об`єктів загальною площею 343,3 кв.м., на загальну суму - 16473 грн. 60 коп., відносно яких, згідно із рішенням органу місцевого самоврядування встановлено ставку податку у розмірі 0%.

Крім того, відповідачем безпідставно було визначено базу оподаткування та нараховано податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, щодо об`єкту, площею 196,5 кв.м., на суму 9432 грн.00 коп., у той час, коли згідно із рішенням органу місцевого самоврядування, ставка встановлена в розмірі 1% від розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року. При цьому, сума нарахованого податку повинна складати 6288,00 грн.

За таких обставин, податкове повідомлення-рішення № 0935207-1303-2020 від 25.07.2018 року, винесене Головним управлінням державної фіскальної служби у Харківській області, яким визначено суму податкового зобов`язання за платежем: податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості, за 2017 рік у розмірі 19617 (дев`ятнадцять тисяч шістсот сімнадцять) грн. 60 коп. є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0935207-1303-2020 від 25.07.2018 року, винесеного Головним управлінням державної фіскальної служби у Харківській області, яким визначено суму податкового зобов`язання за платежем: податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості, за 2017 рік у розмірі 167413,20 грн., суд зазначає наступне.

Так, позивачем в позовній заяві зазначено, що комплекс будівель та споруд, власником якого вона була до 27.10.2017 року, за вимогами ДК 018-2000 належить до класу (код 1251) «Будівлі промислові» та не є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Верховний Суд у постанові від 17 лютого 2020 року по справі №820/3556/17 вирішив частково відступити від правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 15.05.2018 справа № 806/2676/17, що застосування підпункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України можливе у разі дотримання двох обов`язкових умов, наявність будівель промисловості та їх перебування у власності промислових підприємств та зазначив наступне.

Згідно з підпунктом 266.1.1. пункту 266.1 статті 266 Податкового кодексу України платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Об`єктом оподаткування, згідно з положеннями підпункту 266.2.1. пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України, є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

Положеннями підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України встановлюються податкові пільги із податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Так, підпунктом «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що не є об`єктом оподаткування будівлі промисловості, зокрема виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств.

Відповідно до пункту 30.1 статті 30 Податкового кодексу України податкова пільга - передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов`язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав, визначених пунктом 30.2 цієї статті.

Підставами для надання податкових пільг є особливості, що характеризують певну групу платників податків, вид їх діяльності, об`єкт оподаткування або характер та суспільне значення здійснюваних ними витрат (пункт 30.2 статті 30 Податкового кодексу України).

Підставою для звільнення платника податків від обов`язку щодо нарахування та сплати податків за правилами підпункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України є особливість, що характеризує об`єкт оподаткування.

Застосовуючи об`єктно-функціональний підхід до визначення податкової пільги у підпункті «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України законодавець ключовим критерієм обрав функціональне призначення будівлі, а не належність конкретному суб`єкту-платнику.

Так, обмежувальне тлумачення за рахунок введення додаткової ознаки надання пільги по сплаті податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, - звільнення від оподаткування за критерієм «будівлі промисловості», лише об`єктів нежитлової нерухомості промислових підприємств (юридичних осіб), по суб`єктному складу, не може бути застосовано, оскільки положеннями підпункту 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 Податкового кодексу України визначено, що платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Прислівник «зокрема» вживається для підкреслення, виділення чого-небудь з-поміж однотипного, однак таке вживання не означає присвоєння ознаки окремо виділених видових складових (виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств) загальній (родовій) категорії - будівлі промисловості, оскільки не поглинає чи узагальнює, а виокремлює.

Поряд з цим конструкція згаданих правових норм дозволяє суду застосувати і такий вид тлумачення норм права за обсягом їх правового змісту, як поширювальне тлумачення, в частині об`єкта оподаткування - предмета «будівлі промисловості», оскільки норми не містять вичерпного переліку таких об`єктів та оскільки відсутні положення, які є винятком із загального правила.

При цьому застосовування системного способу тлумачення, який вимагається при застосуванні поширювального тлумачення дозволяє дійти до наступних висновків.

Сама по собі специфіка об`єкта оподаткування - наявність спеціального статусу будівлі, а саме статусу будівлі промисловості не може бути достатньою підставою для звільнення від оподаткування.

Обираючи за вихідне поняття «промисловість», у зв`язку з яким застосовується аналізована податкова пільга, законодавець пов`язує звільнення від сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, не тільки і не стільки із його статусом (придатністю його застосування у виробничому промисловому циклі господарської діяльності без конкретизації видів промислового виробництва та організаційних форм у яких воно здійснюється), а й з використанням будівлі з метою провадження виробничої діяльності, тобто з використанням такої за цільовим призначенням для виготовлення промислової продукції.

З огляду на те, що «будівлі промислові», які є у складі об`єктів нежитлової нерухомості виступають загальним критерієм визначення об`єкта оподаткування (підпункт «ґ» підпункту 14.1.129-1 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України), то встановлення пільги шляхом звільнення від оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, «будівель промисловості», зокрема виробничих корпусів, цехів, складських приміщень промислових підприємств (підпункт «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України) не свідчить про недостатню чіткість податкового законодавства, оскільки увівши певний загальний критерій «будівлі промислові», законодавець визначив спеціальний об`єкт (об`єкти) який звільнено від оподаткування, і зі змісту норми зрозуміло, яких об`єктів стосується така пільга.

При цьому, оскільки саме законодавець приймає рішення про встановлення пільг, то він може в подальшому змінити норму, яка встановлює преференцію, не змінюючи загального критерію, про який йшлося вище.

Отже, підстав для застосування компенсаторних правозастосовних нормативних механізмів - презумпції правомірності рішень платника податку (у даному випадку відповідно підпункт 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 та пункт 56.21 статті 56 Податкового кодексу України) не виникає, оскільки немає колізії нормативно-правового регулювання.

Таке застосування вказаної правової норми відповідає принципам рівності усіх платників перед законом, недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації (підпункт 4.1.2 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України), єдиного підходу до встановлення податків і зборів (підпункт 4.1.11 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України) і нейтральності оподаткування (підпункт 4.1.8 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України).

Наданням пільги щодо сплати податку, звільненням від сплати податків, держава має на меті встановлення певного рівня соціального або економічного захисту відповідної категорії платників податків.

Встановлення законодавцем певних податкових пільг зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, як в даному випадку підпункт «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України, за своєю сутністю спрямоване на збалансування суспільних відносин у сфері справляння податків та мало на меті створити умови для стимулювання та зменшення податкового навантаження на тих платників податків фізичних та юридичних осіб, які є власниками певних об`єктів нерухомості, що використовуються за функціональним призначенням, тобто для промислового виробництва.

Суд вважає, що такий підхід у розумінні норми, про яку йдеться, випливає з того, що функціональне призначення об`єкта, який звільняється від оподаткування, яким є предмет - будівля промисловості (вид нежитлової нерухомості), є фактично визначальною родовою ознакою, оскільки не є об`єктом оподаткування саме будівлі промисловості, тобто будівлі які використовуються для виготовлення промислової продукції будь-якого виду.

Застосування підпункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України можливе у разі якщо власниками об`єктів промисловості є фізичні та інші юридичні особи, в тому числі нерезиденти, та за умови (з врахуванням виду їх діяльності) використання таких об`єктів за функціональним призначенням, тобто для промислового виробництва (виготовлення промислової продукції будь-якого виду).

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 17 лютого 2020 року по справі №820/3556/17.

Згідно з ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так, до суду надано технічний паспорт на виробничий будинок, який розташований за адресою - Харківська область, Нововодолазький район, с. Новоселівка, вул. Воскресінська, б.233, замовником якого є ТОВ «МК Європейський».

Також, позивачем надано до суду Експертний висновок Державного підприємства «Державний науково-дослідний інститут автоматизованих систем в будівництві» виготовлений на замовлення Товариства з обмеженою відповідальністю «МК Європейський», згідно якого для класифікації об`єктів нерухомого майна Товариства з обмеженою відповідальністю «МК Європейський» правомірно використаний чинний державний класифікатор будівель та споруд ДК 018:2000, використана Замовником методика класифікації об`єктів нерухомого майна Товариства з обмеженою відповідальністю «МК Європейський» повністю відповідає чинним нормативним вимогам, віднесення об`єктів нерухомого майна Товариства з обмеженою відповідальні-стю «МК Європейськийг» за класифікаційними ознаками державного класифікатора бу-дівель та споруд ДК 018:2000 відповідно до функціонального призначення об`єктів, ви-- значеного Замовником, виконане вірно, класифікація за державним класифікатором будівель та споруд ДК 018:2000 в Переліку нерухомого майна Товариства з обмеженою відповідальністю «МК Європейсь-кийг», наведеному у додатку 1 до листа від 20.04.2018 р. № 4) відповідає чинним норма-тивним вимогам і може бути використана, не обмежуючись, для цілей, визначених ДК 018:2000.

Крім того, позивачем надано до суду виписку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ТОВ «МК Європейський» (місцезнаходження юридичної особи - Харківська область, Нововодолазький район, с. Новоселівка, вул. Воскресінська, б.233), згідно якої основний вид економічної діяльності є надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна. Згідно вказаної виписки керівником ТОВ «МК Європейський» є ОСОБА_1 .

Згідно виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ТОВ «МК РІАЛ» (місцезнаходження юридичної особи - Харківська область, Нововодолазький район, с. Новоселівка, вул. Воскресінська, б.233), згідно якої основний вид економічної діяльності є виробництво м`яса. Згідно вказаної виписки керівником ТОВ «МК РІАЛ» є ОСОБА_2 .

За таких обствин, вищевказані документи не можуть свідчити про те, що об`єкт нерухомого майна використовувався у 2017 році за функціональним призначенням саме позивачем - фізичною особою ОСОБА_1 .

Враховуючи висновки Верховного Суду у постанові від 17 лютого 2020 року по справі №820/3556/17, судовим розглядом не встановлено того, що комплекс будівель та споруд, власником якого була позивач до 27.10.2017 року не є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0935207-1303-2020 від 25.07.2018 року, винесеного Головним управлінням державної фіскальної служби у Харківській області, яким визначено суму податкового зобов`язання за платежем: податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості, за 2017 рік у розмірі 167413,20 грн.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 243, ст. 246, ст.255, ст. 293, ст. 295, ст. 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, –

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_5 ) до Головного управління державної податкової служби у Харківській області (вул. Пушкінська, 46, м. Харків, 61057) про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення – задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0935207-1303-2020 від 25.07.2018 року, винесене Головним управлінням державної фіскальної служби у Харківській області, яким визначено суму податкового зобов`язання за платежем: податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості, за 2017 рік у розмірі 19617 (дев`ятнадцять тисяч шістсот сімнадцять) грн. 60 коп.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Головного управління Державної податкової служби у Харківській області (код ЄДРПОУ 43143704, 61057, м.Харків, вул. Пушкінська, 46) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п НОМЕР_1 , АДРЕСА_5 ) сплачений судовий збір в сумі 196 (сто дев`яносто шість) грн. 18 коп.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду із врахуванням приписів Закону України № 540-IX від 30 березня 2020 року “Про внесення змін до деяких законодавчих актів, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-2019)”.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Бабаєв А.І.

Повний текст рішення складено 15.06.2020 року.