Рішення № 89800489, 12.06.2020, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/889/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2020 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі судді Бутенко А.В., розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Національної поліції у Київській області (01601, м. Київ, вул. Володимирська, 15), Міністерства внутрішніх справ України в особі Департаменту фінансово-облікової політики Міністерства внутрішніх справ України (01601, м. Київ, вул. Богомольця, 10) про зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Стислий зміст позовних вимог.

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Київській області, Департаменту фінансово-облікової політики Міністерства внутрішніх справ України, за участю 3-ї особи без самостійних вимог на предмет спору Головного управління Національної поліції у Київській області, в якому просить суд:

- Зобов`язати Ліквідаційну комісію Головного Управління МВС України у Київській області, правоприємником якої є Головне Управління Національної поліції у Київській області, виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу у зв`язку встановленням вищої групи інвалідності, яка проводиться з урахуванням раніше виплаченої суми.

- Зобов`язати Департамент фінансової - облікової політики Міністерства Внутрішніх Справ України (МВС України ) виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу у зв`язку встановленням вищої групи інвалідності, яка проводиться з урахуванням раніше виплаченої суми.

Виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

В обґрунтування позову зазначено, що Позивач не погоджується з діями Відповідачів щодо відмови виплатити грошову допомогу у зв`язку із встановленням вищої групи інвалідності, вважає їх протиправними, необгрунтованими та такими, що порушують права позивача на належний рівень життя.

Відзиву на позов від Відповідачів до суду не надходило.

02.03.2020 року, від представника Відповідача 1, надійшов відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування підстав для відмови у задоволенні позову зазначає, що при первинному огляді МСЕК позивачу 16.06.2010 встановлено 3-ю групу інвалідності, захворювання повязане з проходженням служби в ОВС та відповідний ступінь втрати працездатності, а при повторному огляді МСЕК 30.03.2015 встановлено 3-ю групу інвалідності, травма повязана з виконанням службових обовязків, та під час наступного огляду МСЕК 30.05.2017 позивачу установлено 2-гу групу інвалідності, травма повязана з виконанням службових обов`язків та відповідний ступінь працездатності.

Ураховуючи викладене, від дати первинного огляду МСЕК до повторного та наступного огляду пройшло більше 2 років, що всупереч вимогам пункту 4 Порядку унеможливлює прийняття рішення про призначення виплати.

Таким чином, Головне управління Національної поліції у Київській області, вважає вимоги позивача необгрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Заяви, клопотання від сторін.

25.02.2020 та 27.03.2020 року, від 2 Відповідача, Департаменту фінансово-облікової політики Міністерства внутрішніх справ України, надійшов лист, в якому зазначає, що Департамент не є субєктом владних повноважень у розумінні п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України, а за своїм сатусом є лише одним із структурних підрозділів МВС України, а тому не може самостійно брати участь в адміністративних справах в якості окремого відповідача (а.с. 55, 71).

06.04.2020 року, від Позивача надійшла відповідь на відзив (а.с. 75-79).

Інших заяв чи клопотань від сторін, до суду не надходило.

Процесуальні дії вчинені судом.

10.03.2020 року протокольною ухвалою, суд замінив неналежного відповідача 1 - Ліквідаційну комісію ГУ МВС України у Київській області на належного - Головне управління Національної поліції у Київській області, та відповідача 2 - Департамент фінансово-облікової політики Міністерства внутрішніх справ України на МВС України в особі Департаменту фінансово-облікової політики Міністерства внутрішніх справ України.

25.03.2020 року, судом зупинено провадження у справі до 27.05.2020 року, в зв`язку з зопровадженням на території України карантину (коронавірус COVID-19).

27.05.2020 року, ухвалою суду, поновлено провадження у справі.

Інші процесуальні дії судом не вчинялись.

27.05.2019 року, сторони у судове засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Від позивача надійшла заява про розгляд справи за його відсутності в порядку письмового провадження.

Таким чином, згідно з ч. 9 ст. 205 КАС України, розгляд справи проведено в порядку письмового провадження.

Обставини справи.

З 1994 року по 2010 рік працював в органах Міністерства Внутрішніх справ України - патрульній службі МВС України, спеціальне звання - старший прапорщик.

10.06.2014 року Наказом ГУ МВС України в Київській обл. за №451 о/с, нині Головне управління Національної поліції в Київській обл. МВС України, був призначений для проходження служби в органах ГУ МВС України на особливій період терміном на один рік в підрозділ спеціального призначення «Миротворець» МВС України (а.с. 28).

25.11.2014 року Висновком службового розслідування ГУ МВС України у Київській області було встановлено факт отримання тілесних ушкоджень ст. прапорщиком ОСОБА_1 в зоні АТО м. Іловайськ Донецької обл.. при здійсненні службових обов`язків (а.с. 29-32).

09.12.2014 року за №3/265 ГУ МВС України ст. прапорщику ОСОБА_1 була надана довідка про безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпечення її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальній цілісності України, що є підставою для отримання статусу учасника бойових дій (а.с. 33).

30.03.2015 року комісія МСЕК підтвердила ступінь захворювання та втрати працездатності ОСОБА_1 з наданням йому ступінь інвалідності - 3 група, що підтверджується Довідкою від 30.03.2015 року Серія: 10 ААА за №125606 та Довідкою МСЕК від 30.03.2015 року Серія: 10 ААВ № 753791 (а.с. 15-16).

03.06.2015 року гр. ОСОБА_1 отримав Пенсійне Посвідчення від Пенсійного Фонду України Серія: ААИ за № 958896 з вказівкою 3 гр. інвалідності.

Після звільнення в запас, ОСОБА_1 звернувся до Головного Управління Національної поліції в Київській обл., МВС України, та Ліквідаційної комісії Головного Управління МВС України в Київській обл з заявою про виплату одноразової грошової допомоги яка передбачена Законами України.

Після відмови у виплаті одноразової грошової допомоги, ОСОБА_1 звернувся до Малиновського районного суду м. Одеси, з позовом про неправомірне рішення Головного Управління Національної поліції в Київській обл. яке є правонаступником Головного Управління Міністерства Внутрішніх справ України у Київській області, та Ліквідаційної комісії Головного Управління МВС України у Київській області, щодо виплати одноразової грошової допомоги у разі інвалідності або часткової непрацездатності без установлення інвалідності працівникам міліції (поліції).

21.04.2016 року Малиновський районний суд м. Одеси у справі № 521/118/16 дійшов висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 та зобов`язав Міністерство Внутрішніх Справ України призначити та Головне Управління Національної поліції у Київській області виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу в зв`язку з інвалідністю.

09.08.2016 року за № 512/1118/16 Малиновським районним судом м. Одеси був виписаний виконавчий лист про негайне виконання Постанови суду. Виконавчий лист направлений до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Київ, провадження ВП № 51956587.

26.12.2016 року згідно Постанови КМ України від 21 жовтня 2015 року № 850, виплатили гр.. ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу в сумі 170000,00 грн., про що позивач зазначиа у позові.

У 2017 році ОСОБА_1 , після тривалого лікування, яке пов`язане з наслідками проходження служби та захисту цілісності території України в Луганській та Донецькій (АТО) областях переніс операцію. Після чого отримав вищу ступінь інвалідності та втратив працездатність.

30.05.2017 року відповідно до висновку МСЕК, довідка Серія: 12 ААА, за № 305416 ОСОБА_1 було встановлено нову групу інвалідності, а саме 2 (друга ) безтерміново.

14.06.2017 року ОСОБА_1 отримав нове пенсійне посвідчення Серія: ААЇ за № 956175 (а.с. 14).

14.03.18 року Малиновський районний суд м. Одеси. Справа: 521/14241/17, вирішив стягнути з ГУНП України у Київській області Ліквідаційної комісії Головного Управління МВС України у Київській області, на користь ОСОБА_1 недоплачену суму за Постановою Малиновського районного суду м. Одеси Справа №512/1118/16 у розмірі 12000,00 грн.

15.05.2018 року для виконання Рішення Малиновського районного суду м. Одеси був виписаний Виконавчий лист.

10.05.2018 року ОСОБА_1 звернувся з заявою (Рапортом) до ГУ Національної Поліції України у Київській області та до Ліквідаційної комісії Головного Управління МВС України у Київській області про виплату йому грошової допомоги у зв`язку з настанням другої інвалідності яка настала в період з 30.03.2015 року по 30.05.2017, яка пов`язана з захистом цілісності території України АТО з урахуванням лікування, проведення операції та реабілітаційного періоду.

14.06.2018 року ГУ МВС України у Київській області Ліквідаційна комісія Головного Управління МВС України в Київській обл №29/2035 надали відповідь ОСОБА_1 , в якій відмовили у виплаті грошової допомоги у зв`язку зі зміною інвалідності.

Відмовляючи ГУ МВС України у Київській області Ліквідаційна комісія Головного Управління МВС України у Київській області посилаються на п. 4 Порядку та умов призначення виплати грошової допомоги у разі загибелі (смерті) інвалідності працівника міліції (поліції) затверджених Постановою КМ України від 21 жовтня 2015 року за № 850, а саме зазначено, що від дати первинного огляду МСЕК до повторного та наступного огляду пройшло більше 2 років, це суперечить вимогам пункту 4 Порядку, і унеможливлює прийняття позитивного рішення.

26.02.2019 року, 01.04.2019 року, 08.05.2019 року, 15.07.2019 року, 22.09.2019 року ОСОБА_1 знову звертався до Відповідачів по справі, але відповіді були негативними.

Не погоджуюсь за таких обставин, Позивач звернувся із даним позовом до суду.

Джерела права й акти їх застосування.

Відповідно до ч. 2 статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) установлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Рішенням Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 19 квітня 1993 року у справі “Краска проти Швейцарії” встановлено: “Ефективність справедливого розгляду досягається тоді, коли сторони процесу мають право представити перед судом ті аргументи, які вони вважають важливими для справи. При цьому такі аргументи мають бути “почуті”, тобто ретельно розглянуті судом. Іншими словами, суд має обов`язок провести ретельний розгляд подань, аргументів та доказів, поданих сторонами”.

До набрання чинності Законом України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015, порядок виплати одноразової грошової допомоги було врегульовано нормами ст. 23 Закону України «Про міліцію» від 20.12.1990 та Порядком № 850.

Згідно з п. 5 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Національну поліцію», Закон України «Про міліцію» визнано таким, що втратив чинність.

В той же час, за змістом п. 15 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» вказаного Закону право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом України «Про міліцію», зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України «Про Національну поліцію».

Відповідно до абз. 4 ст. 23 Закону України «Про міліцію» у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов`язків, яке призвело до встановлення йому інвалідності, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності I групи, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності II групи, 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності III групи в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України. Визначення ступеня втрати працездатності працівником міліції у період проходження служби в органах внутрішніх справ у кожному випадку ушкодження здоров`я здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства.

Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції визнається Постановою КМУ “Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції” № 850 від 21.10.2015 року.

Відповідно до п. 1 Порядку, Порядок та умови визначають механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції.

Згідно з п. 2 Порядку, днем виникнення права на отримання грошової допомоги є:

- у разі загибелі (смерті) працівника міліції - дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть;

- у разі встановлення працівнику міліції інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності - дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії.

Відповідно до ч. 2-4 п. 3 Поряду, грошова допомога призначається і виплачується у разі: установлення працівникові міліції інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов`язків, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, у розмірі:

- 250-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності I групи;

- 200-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності II групи;

- 150-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності III групи;

Часткової втрати працездатності працівником міліції без установлення йому інвалідності внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов`язків, залежно від ступеня втрати працездатності, який установлюється медико-соціальними експертними комісіями, - у розмірі, що визначається у відсотках 100-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення ступеня втрати працездатності. При цьому розмір грошової допомоги не повинен бути меншим за 20-кратний прожитковий мінімум, установлений законом для працездатних осіб, та більшим за 100-кратний прожитковий мінімум, установлений законом для працездатних осіб.

Якщо протягом двох років працівникові міліції після первинного встановлення інвалідності із втратою працездатності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії вищу групу чи іншу причину інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає йому право на отримання грошової допомоги в більшому розмірі, виплата проводиться з урахуванням раніше виплаченої суми.

Відповідно до п. 7 Порядку, працівник міліції, якому призначається грошова допомога у разі встановлення інвалідності чи часткової втрати працездатності без установлення інвалідності, подає за місцем служби такі документи:

- заяву (рапорт) про виплату грошової допомоги у зв`язку з установленням інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності за формою згідно з додатком до цих Порядку та умов;

- довідку медико-соціальної експертної комісії про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності (у відсотках).

До заяви додаються копії:

- довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією;

- постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв`язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання;

- акта розслідування нещасного випадку та акта, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва) працівника міліції, зокрема про те, що воно не пов`язане з учиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком учинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп`яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, за формою, що затверджується МВС;

- сторінок паспорта з даними про прізвище, ім`я та по батькові і місце реєстрації;

- документа, що підтверджує реєстрацію у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (сторінки паспорта громадянина України - для особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомила про це відповідному контролюючому органу і має відповідну відмітку у паспорті громадянина України).

Згідно з п. 8 Порядку, Керівник органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, подає МВС в 15-денний строк з дня реєстрації документи, зазначені в пунктах 6 або 7 цих Порядку та умов, висновок щодо виплати грошової допомоги, а також у разі загибелі (смерті) працівника міліції:

- витяг з наказу про виключення загиблого (померлого) працівника міліції із списків особового складу;

- витяг з особової справи про склад сім`ї загиблого (померлого) працівника міліції.

Пунктом 9 Порядку передбачено, що МВС в місячний строк після надходження зазначених у пункті 8 цих Порядку та умов документів приймає рішення про призначення або у випадках, передбачених пунктом 14 цих Порядку та умов, про відмову в призначенні грошової допомоги і надсилає його разом із зазначеними документами керівникові органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, для видання наказу про виплату такої допомоги, або у разі відмови - для письмового повідомлення осіб із зазначенням мотивів відмови.

Висновки суду.

Оцінюючи дії суб`єкта владних повноважень, суд виходить з приписів ч. 2 ст. 2 КАС України та доходить висновку про часткове задоволення позовних вимог, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що 30.03.2015 року комісія МСЕК підтвердила ступінь захворювання та втрати працездатності ОСОБА_1 , з наданням йому інвалідності 3 групи, що підтверджується Довідкою від 30.03.2015 року Серія: 10 ААА за №125606 та Довідкою МСЕК від 30.03.2015 року Серія: 10 ААВ № 753791 (а.с. 15-16).

Суд зазначає, що це перша інвалідність, яку Позивач отримав при захисті цілісності території України.

03.06.2015 року гр. ОСОБА_1 отримав Пенсійне посвідчення від Пенсійного Фонду України Серія: НОМЕР_1 за № НОМЕР_2 з вказівкою виду пенсії - 3 гр. інвалідності.

Також, судом встановлено, 30.05.2017 року відповідно до висновку МСЕК, довідка Серія: 12 ААА, за № 305416 ОСОБА_1 було встановлено нову групу інвалідності, а саме 2 (друга) безтерміново.

14.06.2017 року ОСОБА_1 отримав нове пенсійне посвідчення Серія: ААЇ за № 956175 (а.с. 14).

Тобто, на думку Відповідача, Позивачем від дати первинного огляду МСЕК Позивача до повторного та наступного огляду пройшло більше 2 років, що всупереч вимогам пункту 4 Порядку унеможливлює прийняття рішення про виплату.

Суд не погоджується із зазначеною думкою Відповідача, з огляду на наступне.

За приписами ст. 3 Конституції України передбачено, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю; права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Згідно з вимогами ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Відповідно до ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Із зазначених конституційних норм, зокрема, випливає, що, встановлюючи ті чи інші правила поведінки, держава має в першу чергу дбати про потреби людей, утримуючись за можливості від встановлення таких правил, які негативно сприйматимуться тими чи іншими групами суспільства. Встановлення таких правил може бути виправдане тільки наявністю переважаючих суспільних інтересів, які не можуть бути задоволені в інший спосіб, але і в цьому разі має бути дотриманий принцип пропорційності.

Відповідно до ст. 22 Основного Закону, права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Також, судом встановлено та не заперечується Відповідачем, що Позивач у цей період знаходився на лікуванні та судових спорах з ГУНП у Київській області та Ліквідаційною комісією Головного Управління МВС України у Київській області, що унеможливлювало звернутися до комісії МСЕК про встановлення вищої ступені інвалідності, а не з моменту 2010 року як на це вказує Головне Управління Національної Поліції у Київській області у своєму Відзиві.

Таким чином, Відповідачем здійснено формальний підхід до даної ситуації, що на думку суду, не віповідає Конституції України.

Крім того, відповідно до ст. 6 КАС України, суд може вийти за межі позовних вимог, а тому, для належного захисту прав Позивача, суд вважає зобов`язати Головне управління Національної поліції у Київській області (правоприємника Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Київській області) підготувати та направити до Міністерства внутрішніх справ України висновок щодо призначення грошової допомоги ОСОБА_1 у зв`язку із встановленням вищої групи інвалідності, відповідно до висновку МСЕК від 30.05.2017 року (довідка Серія: 12 ААА, за № 305416), з урахуванням раніше виплаченої суми.

Щодо позовної вимоги до Міністерства внутрішніх справ України в особі Департаменту фінансово-облікової політики Міністерства внутрішніх справ України, то така вимога є передчасною, з огляду на наступне.

Як вбачається із листа-відповіді Департамента фінансово-облікової політики Міністерства внутрішніх справ України від 20.03.2019 року за № 15/2-Г-109 (а.с. 25), Департамент повідомив ОСОБА_1 , про те, що рішення про виплати МВС України приймає на підставі висновку та відповідних документів, які готуються та перевіряються органом, в якому працівник міліції проходив службу.

Суд погоджується із зазначеним, оскільки відповідно до п. 8 Порядку №850, Керівник органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, подає МВС в 15-денний строк з дня реєстрації документи, зазначені в пунктах 6 або 7 цих Порядку та умов, а п. 9 Порядку №850, а МВС України у місячний строк після надходження зазначених у пункті 8 цих Порядку та умов документів приймає рішення про призначення або у випадках, передбачених пунктом 14 цих Порядку та умов, про відмову в призначенні грошової допомоги.

Таким чином, оскільки суд в даному рішенні зобов`язує Головне управління Національної поліції у Київській області (правонаступника Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Київській області) підготувати та направити до Міністерства внутрішніх справ України висновок щодо призначення грошової допомоги ОСОБА_1 , тому позовна вимога до Міністерства внутрішніх справ України в особі Департаменту фінансово-облікової політики Міністерства внутрішніх справ України є передчасною та не належить до задоволення.

Решта доводів та заперечень відповідача у відзиві на позов висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують.

Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі “Серявін та інші проти України” від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Закон України “Про судоустрій і статус суддів” встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Суд враховує положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах “Салов проти України” (№65518/01; пункт 89), “Проніна проти України” (№63566/00; пункт 23) та “Серявін та інші проти України” (№4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії” (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Відповідно до ч. 1 ст. 72 та ч. 1 ст. 73 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Частиною 1 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Приймаючи до уваги викладене, оцінюючи надані докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги частково обґрунтовані, документально підтверджені, відповідають чинному законодавству, отже підлягають частковому задоволенню.

Згідно зі ст. 242 КАС України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Керуючись ст.ст. 6, 72-73, 77, 132, 139, 143, 241-246, 250-251 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Національної поліції у Київській області (01601, м. Київ, вул. Володимирська, 15), Міністерства внутрішніх справ України в особі Департаменту фінансово-облікової політики Міністерства внутрішніх справ України (01601, м. Київ, вул. Богомольця, 10) – задовольнити частково.

Зобов`язати Головне управління Національної поліції у Київській області підготвувати та направити до Міністерства внутрішніх справ України висновок щодо призначення грошової допомоги ОСОБА_1 у зв`язку із встановленням вищої групи інвалідності, відповідно до висновку МСЕК від 30.05. 2017 року (довідка Серія: 12 ААА, за № 305416), з урахуванням раніше виплаченої суми.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги до суду першої інстанції в 30-денний строк з дня складення повного судового рішення.

Суддя Бутенко А.В.

.