Рішення № 89800326, 12.06.2020, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 червня 2020 р. справа № 400/1413/20 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Марича Є.В., розглянув в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 до відповідача:Військової частини 3039, вул. 1-а Госпітальна, 2,Миколаїв,54039 про:зобов`язання вчинити певні дії,ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі-позивач) звернувся до суду з позовом до Військової частини 3039 (далі-відповідач), в якому просить зобов`язати відповідача виплатити позивачу грошову компенсацію за неотримане речове майно у розмірі 19949,38 грн.; зобов`язати відповідача здійснити нарахування та виплатити позивачу суму середнього заробітку у відповідності до ст. 117 КЗпП України за період з моменту звільнення з військової служби 21.05.2019 р. по день останнього фактичного розрахунку.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що на час звільнення його з військової служби не було виплачено компенсацію вартості недоотриманого речового майна протягом проходження військової служби відповідно до довідки в сумі 19949,38 грн.

Ухвалою від 06.04.2020 р. відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи та запропоновано відповідачу подати відзив на позовну заяву.

Відповідач подав відзив, відповідно до якого позов не визнав, просив в його задоволенні відмовити. В обґрунтування своєї позиції зазначив, що на час звільнення позивача з військової служби та на даний момент у Військовій частині 3039, кошти для виплати компенсації військовослужбовцям за не отримане речове майно відсутні.

Суд розглядає справу в порядку письмового провадження відповідно до ч. 9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України (далі-КАС України).

Інших процесуальних дій у справі судом не вчинялось.

Вирішуючи спір, суд враховує наступне.

Позивач проходив військову службу у військовій частині 3039.

21.05.2019 р. наказом №116 позивача звільнено зі служби та усіх видів забезпечення, однак не виплачено компенсацію за неотримане речове майно за довідкою №1077 від 18.11.2019 р.

Відповідно до ст.9-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що визначаються Міністерством оборони України, а порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п.3 Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України №178 від 16.03.16 грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі: звільнення з військової служби; загибелі (смерті) військовослужбовця.

Таким чином, ст.9-1 Закону та п.3 Порядку чітко передбачено право військовослужбовця на отримання грошової компенсації вартості за неотримане речове майно у разі його звільнення з військової служби.

Вищезазначене узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеної у постанові від 03.10.2018 у справі №803/756/17, відповідно до якої визначено, що у разі звільнення військовослужбовця з військової служби у нього виникає право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно, яке реалізується шляхом подання військовослужбовцем відповідної заяви (рапорту) за місцем військової служби. Застосовування в пункті 3 Порядку №178 словосполучення "у разі звільнення з військової служби", а не, наприклад, "при звільненні з військової служби", дозволяє дійти висновку, що право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно не залежить від факту закінчення проходження військової служби (виключення військовослужбовця зі списків особового складу).

Отже, військовослужбовці після звільнення їх з військової служби зберігають право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно.

Таким чином, вимога щодо зобов`язання відповідача виплатити позивачу грошову компенсацію за неотримане речове майно у розмірі 19949,38 грн підлягає задоволенню.

При цьому, вимога позивача про зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити на його користь грошової компенсації за час затримки розрахунку за невиплачене речове майно, суд зазначає про відсутність підстав для задоволення позовних вимог у цій частині, з огляду на наступне.

Статтею 116 Кодексу законів про працю України (далі-КЗпП України) передбачено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Згідно статті 117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку».

Разом з цим, відповідно статті 9 Закону України «Про соціальний захист і правовий захист віськовослужбовців та членів їх сімей», до складу грошового забезпечення входять посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Отже, виплата компенсації вартості неотриманого речового майна має на меті покриття фактичних (дійсних) витрат, які понесла особа у зв`язку з придбанням предметів, речей для забезпечення потреб, пов`язаних з проходженням служби (виконанням завдань), тобто це не є, а ні грошовим забезпеченням, ані заробітною платою.

За таких обставин, у задоволенні позовних вимог у цій частині слід також відмовити.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Питання про розподіл судових витрат судом не вирішувалось, так як позивач на підставі ст. 5 ч. 1 Закону України "Про судовий збір" звільнений від сплати судового збору, а доказів понесення інших судових витрат сторони суду не подали.

Керуючись ст. 2, 19, 139, 241- 246,262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини 3039 (вул. 1-а Госпітальна, 2, Миколаїв, 54039, ідентифікаційний код 23313925) задовольнити частково.

2. Зобов`язати Військову частину 3039 (вул. 1-а Госпітальна, 2, Миколаїв, 54039, ідентифікаційний код 23313925) виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) грошову компенсацію за неотримане речове майно у розмірі 19949,38 грн. (дев`ятнадцять тисяч дев`ятсот сорок дев`ять гривень тридцять вісім копійок).

3. В решті позовних вимог відмовити.

4. Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Є. В. Марич