Рішення № 89800166, 15.06.2020, Луганський окружний адміністративний суд

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

15 червня 2020 рокуСєвєродонецькСправа № 360/1873/20

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Басова Н.М., розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області про визнання протиправним та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) до Управління Пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області (далі - відповідач), в якому позивач просив суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення управління Пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області від 12 липня 2018 року № 1617 та від 07 серпня 2019 року № 121130000988 "Про відмову в призначенні пенсії згідно ст.26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування";

- зобов`язати Управління Пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком з дня звернення з заявою до управління Пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області, а саме з липня 2018 року (а.с.1-3).

В обґрунтування позовних вимог зазначив наступне.

У липні 2018 року позивач вперше звернувся до управління Пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області із письмовою заявою за призначенням пенсії за віком відповідно до ст.26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», оскільки на час звернення до відповідача має страховий (трудовий) стаж - більше 30 років. На підтвердження страхового стажу позивач надав відповідачу пакет документів. Рішенням управління Пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської обл. від 12.07.2018р. № 1617, відмовлено в призначенні пенсії за віком згідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» за відсутністю необхідного трудового стажу. Також у вищевказаному рішенні не зазначений повний пакет документів, який був наданий позивачем для розгляду заяви про призначення пенсії за віком.

У серпні 2019 року позивач повторно звернувся до відповідача із письмовою заявою за призначенням пенсії за віком, відповідно до ст.26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з оновленим пакетом документів - архівною довідкою «Министерства обороны Российськой Федерации» від 28.09.2018 № 18/2/9159. 07.08.2019 отримав рішення управління Пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської обл. від 07.08.2019 № 121130000988, яким знову було відмовлено в призначенні пенсії за віком згідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» за відсутністю необхідного трудового стажу. Зокрема у вказаному рішенні зазначено, що страховий стаж роботи позивача, який підтверджено записами наявними в трудовій книжці і даними, які містять індивідуальні відомості про застраховану особу складає 23 роки 11 місяців 22 дні, зарахувати період роботи з 08.09.1986 по 04.10.1993 по дублікату трудової книжки без довідок про стаж не має підстав.

Не погоджуючись з вищевказаними рішеннями управління Пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області 30.01.2020 позивач письмо звернувся до відповідача щодо роз`яснення, за яких підстав, не зараховано трудовий стаж за період роботи з 08.09.1986 по 04.10.1993 та повторно доклавши документи, які відповідач не бере до уваги. Наприкінці лютого 2020 року позивачем була отримана відповідь управління Пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської обл. від 13.02.2020 № 11/К-7, якою позивачу було пояснено, що згідно рішення управління Пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської обл. від 07.08.2019 № 121130000988 було відмовлено в призначенні пенсії, у зв`язку з неможливістю (відсутністю правових підстав) зарахувати до страхового стажу періоду роботи з 08.09.1986 по 04.10.1993 за даними дублікату трудової книжки без підтвердження записів відповідними довідками про стаж.

Позивач вважає рішення управління Пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області від 12.07.2018 № 1617 та від 07.08.2019 № 121130000988 незаконними, необґрунтованими, такими, що порушують конституційні права, оскільки спірний період роботи з 08.09.1986 по 04.10.1993 підтверджується відповідними записами №1 від 08.09.1986 та №2 від 04.10.1993 в дублікаті трудової книжки серії НОМЕР_1 від 04.10.1993, що засвідчено підписом уповноваженої особи та містить відповідну печатку.

На підставі викладеного, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав та просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач позовні вимоги не визнав, до канцелярії суду надав відзив від 03.06.2020 №3173/07-33, в якому заперечував щодо вказаного позову (а.с.81-82). В обґрунтування відзиву зазначив, що при зверненні позивача із заявою про призначення пенсії від 10.07.2018, його страховий стаж складав 20 років, 03 місяці, 16 днів. При цьому не був врахований період проходження військової служби з 07.05.1984 по 12.06.1986 через відсутність підтверджуючих довідок, відповідно до заяви позивача. Рішенням Відповідача від 12.07.2018 № 1617 було відмовлено в призначенні пенсії за віком позивачеві. Вказане рішення Позивач отримав особисто 20.07.2018. Весь пакет документів, наданих позивачем зазначений у Заяві, від якої він отримав розписку- повідомлення. Вдруге позивач звернувся до відповідача 06.08.2019 з особистою заявою про призначення пенсії за віком. Рішенням Управління від 07.08.2019 № 121130000988 йому було відмовлено в призначенні пенсії за віком у зв`язку з недостачею страхового стажу позивача. Враховуючи надані позивачем довідки, що підтверджують період проходження військової служби, його страховий стаж складає 23 роки 11 місяців 22 дні. Зазначене рішення позивач отримав особисто 20.08.2019. Відповідач також зазначив, що довідка, яка підтверджує стаж роботи особи видана підприємством, яке знаходиться на тимчасово непідконтрольній території, не має може бути врахована для призначення пенсії за віком, відповідно до норми статті 2 Закону України «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях» від 18.01.2018 № 2268-VІІІ встановлюють, що діяльність збройних формувань Російської Федерації та окупаційної адміністрації Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, що суперечить нормам міжнародного права, є незаконною, а будь-який виданий у зв`язку з такою діяльністю акт є недійсним і не створює жодних правових наслідків, крім документів, що підтверджують факт народження або смерті особи на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях. Враховуючи викладене, відповідач просив у задоволенні позовних вимог відмовити.

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 15.05.2020 справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (а.с.35-36).

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 72-77, 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд дійшов наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, паспорт серії НОМЕР_2 , виданий 29.06.1999 Камянобрідським РВ УМВС України в Луганській області, ідентифікаційний код НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання АДРЕСА_1 (а.с.5-6).

Відповідно до інформації, зазначеної у довідці від 26.01.2015 №924006232 позивач є внутрішньо переміщеною особою за фактичним місцем проживання АДРЕСА_2 (а.с.59).

10.07.2018 позивач звернувся до відповідача з заявою, в якій просив призначити пенсію за віком та надав пакет документів (а.с.88).

Рішенням Управління Пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області від 12.07.2018 №1617 відмовлено ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком згідно ст.26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», оскільки на дату звернення страховий стаж роботи, який підтверджено записами наявними в трудовій книжці і даними, які містять індивідуальні відомості про застраховану особу 20 років 03 місяці 16 днів (а.с.18).

06.08.2019 позивач звернувся до відповідача з заявою, в якій просив призначити пенсію за віком та надав пакет документів (а.с.84).

Рішенням Управління Пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області від 07.08.2019 №121130000988 відмовлено ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком згідно ст.26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», оскільки на дату звернення відсутній страховий стаж (а.с.19).

30.01.2020 позивач звернувся до відповідача із зверненням, в якому просив надати роз`яснення щодо не зарахування стажу за період роботи з 08.09.1986 по 04.10.1993 (а.с.21).

На вищевказане звернення відповідачем надано відповідь від 13.02.2020 №11/К-7, в якій останній зазначив, що згідно рішення Управління Пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області від 07.08.2019 №121130000988 відмовлено ОСОБА_1 в призначенні пенсії, у зв`язку з неможливістю (відсутності правових підстав) зарахувати до страхового стажу період ро боти з 08.09.1986 по 04.10.1993 за даними дублікату трудової книжки без підтвердження записів відповідними довідками про стаж (а.с.22).

З наданого відповідачем витягу підсистеми призначення та виплати пенсії вбачається, що страховий стаж позивача складає 23 роки 11 місяців 22 дні (а.с.43).

Позивач не погодився з рішеннями Управління Пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області від 12 липня 2018 року № 1617 та від 07 серпня 2019 року № 121130000988, а тому за захистом своїх прав звернувся до Луганського окружного адміністративного суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області про визнання протиправним та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії.

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги, відзив та пояснення учасників справи, суд виходить з такого.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх в разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Стаття 4 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 за № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV), визначає складові законодавства про пенсійне забезпечення в Україні, яке базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, цього Закону, Закону про недержавне пенсійне забезпечення, законів, якими встановлюються умови пенсійного забезпечення, відміни від загальнообов`язкового державного пенсійного страхування та недержавного пенсійного забезпечення, міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення в Україні.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону України «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні» від 16.12.1993 за № 3721-XII, право на пенсію за віком має кожний громадянин похилого віку, який досяг пенсійного віку і має необхідний страховий стаж. Це право обумовлено трудовим внеском і не обмежується будь якими обставинами, включаючи наявність інших доходів. Порядок і умови пенсійного забезпечення громадян похилого віку встановлюється Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Згідно з абзацом 4 частини третьої статті 4 Закону № 1058-IV, виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються, серед іншого: пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат.

Відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком (пункт 1 частина перша статті 9 Закону № 1058-IV).

Законом, який відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій є Закон України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 за № 1788-XII (далі - Закону № 1788-XII).

Статтею 62 Закону № 1788-XII передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Зазначена правова норма кореспондується з пунктом 1.1. Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, яка затверджена наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення від за № 58 від 29.07.1993 (далі - Інструкція № 58).

Так, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації усіх форм власності або у фізичної особи понад п`ять днів.

Крім того, зазначеним правовим нормам відповідає пункт 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок № 637).

За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи (п.3 Порядку).

Пунктом 20 Порядку № 637 визначено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток №5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. Додатково в довідці наводяться такі відомості: стосовно жінок, які працюють доярками (операторами машинного доїння), свинарками-операторами на підприємствах сільського господарства (в тому числі в колгоспах) - про виконання встановлених норм обслуговування.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що положення Порядку № 637 щодо підтвердження стажу роботи, який є спеціальнім по відношенню до Закону № 1058-IV, мають бути застосовані лише у чітко визначених та вичерпних випадках, а саме за відсутності трудової книжки, відповідних записів у ній або у трудовій книжці містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи.

Таким чином, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, яку позивач надав відповідачу, а уточнюючі довідки підприємств необхідні в разі відсутності відповідних відомостей у трудовій книжці.

Статтею 44 Закону № 1058-IV визначено порядок звернення за призначенням (перерахунком) пенсії.

Так, відповідно до частини першої статті 44 Закону № 1058-IV, заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії (частина п`ята статті 45 Закону № 1058-IV).

Разом з тим, питання щодо подання та оформлення документів для призначення пенсій урегульовано положеннями Порядку надання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2015 № 22-1 (далі - Порядок № 22-1), в редакції, чинний на час виникнення спірних правовідносин.

Заява про призначення пенсії непрацюючим особам, а також членам сім`ї у зв`язку з втратою годувальника подається заявником особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально, безпосередньо до управління Пенсійного фонду України у районі, місті, районі у місті, об`єднаного управління (далі - орган, що призначає пенсію) за місцем проживання (реєстрації) (пункт 1.1 розділу 1 «Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії» Порядку № 22-1).

Підпунктом 2 пункту 2.1 розділу II "Документи, необхідні для призначення, перерахунку пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший" Порядку № 22-1 встановлено, що до заяви про призначення пенсії за віком додаються документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок підтвердження наявного трудового стажу). За період роботи, починаючи з 01 січня 2004 року, структурний підрозділ, відповідальний за ведення персоніфікованого обліку (далі - відділ персоніфікованого обліку), надає структурному підрозділу, відповідальному за призначення пенсії, довідку з бази даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - реєстр застрахованих осіб) за формою згідно з додатком 1 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року № 10-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 08 липня 2014 року за № 785/25562 (далі - Положення), а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення.

Згідно з абзацами першим, третім пункту 4.1 розділу ІV "Приймання, оформлення і розгляд документів" Порядку № 22-1 орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою (додаток 2). Заяви осіб про призначення, перерахунок, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший реєструються в журналі реєстрації рішень органу, що призначає пенсію. Особі або посадовій особі органом, що призначає пенсію, видається розписка із зазначенням дати прийняття заяви, а також переліку одержаних і відсутніх документів, які необхідно подати у тримісячний строк з дня прийняття заяви. Копія розписки зберігається в пенсійній справі.

Пунктом 4.2 розділу ІV "Приймання, оформлення і розгляд документів" Порядку № 22-1 встановлено, що при прийманні документів орган, що призначає пенсію:

1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж;

2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів;

3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності). Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі;

4) видає пам`ятку пенсіонеру (додаток 3), копія якої зберігається у пенсійній справі.

Не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України (абзац перший пункту 4.3 розділу ІV "Приймання, оформлення і розгляд документів" Порядку № 22-1).

Згідно з абзацом першим пункту 4.7 розділу ІV "Приймання, оформлення і розгляд документів" Порядку № 22-1 право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

Аналізуючи положення норм чинного законодавства, яке регулює порядок призначення пенсії в системі загальнообов`язкового державного страхування, суд приходить до висновку, що відмовляючи особі в призначенні пенсії, територіальний орган Пенсійного фонду України, що призначає пенсію, має зазначити причини такої відмови, у тому числі обґрунтувати мотиви не зарахування до пільгового стажу окремих періодів роботи та/або навчання.

При цьому, завданням адміністративного судочинства є перевірка правомірності дій суб`єкта владних повноважень, відповідності його рішень критеріям правомірності, які пред`являються до рішень суб`єктів владних повноважень та закріплені в частині другій статті 2 КАС України.

В рішенні від 12.07.2018 №1617 зазначено, що позивач має страховий стаж 20 років 3 місяці 16 днів та в рішенні від 07.08.2019 №121130000988 вказано, що позивач має страховий стаж 23 роки 11 місяців 22 дні.

Підставою відмови в призначенні пенсії позивачу стало відсутність необхідного страхового стажу.

Однак, згідно трудової книжки позивача страховий стаж складає понад 30 років.

При цьому жодного обґрунтування, які саме періоди не зараховані до страхового стажу позивача та підстави їх не зарахування з нормативно-правовим обґрунтуванням, оскаржувані рішення відповідача не містять.

Зазначення у рішеннях лише про наявність періоду страхового стажу, який не може бути зарахований, не є належним обґрунтуванням підстав не зарахування такого стажу.

Вказане свідчить про недотримання відповідачем принципам обґрунтованості та добросовісності рішення суб`єкта владних повноважень, дотримання яких перевіряється адміністративним судом відповідно до вимог пунктів 3, 5 частини другої статті 2 КАС України, і недотримання яких є підставою для скасування такого рішення.

Зазначення таких підстав у відзиві на позовну заяву не може досліджуватись судом, оскільки суд оцінує на відповідність статті 2 КАС України саме рішення суб`єкта владних повноважень

Оскільки рішення суду не може ґрунтуватись на припущеннях і домислах, відсутність у рішеннях від 12.07.2018 №1617 та від 07.08.2019 №121130000988 правового обґрунтування не зарахування до страхового стажу окремих періодів, не дозволяє суду перевірити, які саме періоди роботи та з яких підстав не зараховані до страхового стажу відповідачем.

З огляду на наведене позовні вимоги про визнати протиправним та скасування рішень управління Пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області від 12 липня 2018 року № 1617 121130000988 "Про відмову в призначенні пенсії згідно ст.26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та від 07 серпня 2019 року № 121130000988 "Про відмову в призначенні пенсії згідно ст.26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Враховуючи те, що суд позбавлений можливості на даний час встановити, які саме періоди роботи позивача та з яких підстав не були зараховані відповідачем до страхового стажу, у зв`язку з цим позовні вимоги про зобов`язання Управління Пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком з дня звернення з заявою до управління Пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області, а саме з липня 2018 року, є передчасними та задоволенню не підлягають.

При цьому, з метою ефективного захисту прав позивача, про захист яких він просить, суд на підставі частини другої статті 9 КАС України вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог, самостійно обравши спосіб захисту, який відповідає об`єкту порушеного права та у спірних правовідносинах є достатнім і необхідним (ефективним), а саме зобов`язати управління Пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області повторно розглянути заяви ОСОБА_1 від 10.07.2018 та від 06.08.2019 про призначення пенсії за віком згідно ст.26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

При зверненні до суду із позовом позивачем сплачено судовий збір у розмірі 840,80 (а.с.4).

Згідно з частиною третьою статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених вимог.

Зважаючи на те, що суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, відповідно до приписів частини третьої статті 133 КАС України судовий збір у розмірі 420,40 грн підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 9, 77, 90, 139, 241-246, 255, 262, 263, 295, п.15.5 Розділу VІІ Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області про визнання протиправним та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Управління Пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області від 12.07.2018 №1617 про відмову в призначенні пенсії за віком згідно ст.26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» ОСОБА_1 ".

Визнати протиправним та скасувати рішення Управління Пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області від 07.08.2019 №121130000988 про відмову в призначенні пенсії за віком згідно ст.26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» ОСОБА_1 ".

Зобов`язати Управління Пенсійного фонду України в м.Лисичанську Луганської області (93113, Луганська область, м.Лисичанськ, вул. Ім.В.Сосюри, буд.347, код ЄДРПОУ 21792407) повторно розглянути заяви ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання АДРЕСА_1 ) від 10.07.2018 та від 06.08.2019 про призначення пенсії за віком згідно ст.26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління Пенсійного фонду України в м.Лисичанську Луганської області (93113, Луганська область, м.Лисичанськ, вул. Ім.В.Сосюри, буд.347, код ЄДРПОУ 21792407) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання АДРЕСА_1 ) витрати зі сплати судового збору у розмірі 420 (чотириста двадцять) гривень 40 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до пункту 3 розділу VI «Прикінцеві положення» Кодексу адміністративного судочинства України строк оскарження судового рішення продовжується на строк дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).

Суддя Н.М. Басова