Рішення № 89800128, 15.06.2020, Луганський окружний адміністративний суд

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

15 червня 2020 рокуСєвєродонецькСправа № 360/585/20

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Петросян К.Є., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Станично - Луганському районі Луганської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

06 лютого 2020 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Станично - Луганському районі Луганської області, відповідно до якого позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення управління Пенсійного Фонду України в Станично-Луганському районі Луганської області від 11.01.2020 про відмову у призначені пенсії за віком, відповідно до ч.1 ст.26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" ОСОБА_1 ;

- зобов`язати управління Пенсійного Фонду України в Станично-Луганському районі Луганської області повторно розглянути заяву та призначити пенсію ОСОБА_1 з 27.11.2019.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що з 27.11.2019 у позивача настало право на призначення пенсії за віком. 14.12. 2019 позивач звернувся до відповідача через портал ПФУ з заявою про призначення пенсії за віком.

21.01.2020 було отримано рішення б/н від 11.01.2020, згідно якого позивачу відмовлено у призначені пенсії за віком через те, що на титульній сторінці трудової книжки дата народження написана ніби то іншим почерком та іншою ручкою. На думку позивача, такі дії відповідача є протиправними, оскільки формальні неточності у документах не можуть бути підставою для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист (ВС/КАС № 638/18467/15-а від 30.09.2019). Також, на думку позивача, відповідачем не здійснено жодних дій, спрямованих на отримання відомостей, додаткових документів, на підставі яких можна було б підтвердити стаж позивача.

Ухвалою суду від 10.02.2020 позовну заяву ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Станично - Луганському районі Луганської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, - залишено без руху.

Ухвалою суду від 24 лютого 2019 року справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

13.03.2020 та 16.03.2020 від представника відповідача через канцелярію суду надійшов відзив на позовну заяву (а.с.22-24,49,50), відповідно до якого відповідач не визнає позовних вимог та просить відмовити у їх задоволенні з огляду на наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернувся через ВЕБ-портал електронних послуг Пенсійного фонду України за призначенням пенсії за віком за нормами частини 1 статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Для призначення пенсії були надані скановані копії документів: заяви від 14.12.2019; паспорта НОМЕР_1 від 15.07.1998; довідки про присвоєння ідентифікаційного номера від 30.01.1998; довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи №905-5000242783 від 09.12.2019; трудової книжки б/н від 06.10.1976; військового квитка НОМЕР_2 від 23.06.1976; диплому НОМЕР_3 від 25.05.1982; диплому НОМЕР_4 від 01.06.1988; заяви про спосіб виплати пенсії (через банк) від 09.12.2019.

Відповідно до частини 1 ст.26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон) з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року право на призначення пенсії за віком мають чоловіки після досягнення ними 60 років та наявності страхового стажу не менше 26 років. Згідно наданих документів ОСОБА_1 має загальний стаж роботи 7 років 2 місяці 17 днів, що недостатньо для призначення пенсії згідно ч.1 ст.26 Закону.

До загального стажу не можуть бути зараховані жодні дані про періоди роботи, відображені в трудовій книжці, по причині написання ручкою іншого кольору та іншим почерком на її титульній сторінці дати народження, що порушує вимоги пп. 2.11 - 2.13 п.2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України №58 від 29.07.1993.

За можливості взяти до уваги дані трудової книжки до загального стажу неможливо було б зарахувати період роботи з 11.10.1984 по 02.01.1995, у зв`язку з тим, що у графі 4 запису про звільнення відсутні дані щодо підстави звільнення - номер та дата наказу, що є порушенням пп.2.27 п.2 Інструкції.

До загального стажу також неможливо було б зарахувати період роботи 03.10.2000 по 31.08.2001, у зв`язку з відсутністю в запису про звільнення підпису керівника підприємства або спеціально уповноваженої ним особи, що порушує пп. 4.1 п.4 Інструкції.

Враховуючи вищевикладене, у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу, в призначенні пенсії ОСОБА_1 було відмовлено.

Ухвалою від 18.03.2020 суд перейшов із розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомлення (викликом) сторін. Призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 13 квітня 2020 року.

Ухвалою суду від 13.04.2020 зупинено провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Станично - Луганському районі Луганської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, надавши сторонам час для можливого примирення до 15 червня 2020 року.

Ухвалою суду від 15.06.2020 поновлено провадження у справі.

Сторони, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи не прибули у судове засідання.

24.04.2020 на адресу суду повернувся конверт з позначкою "інші причини, що не дали змоги виконати обов`язки щодо пересилання поштового відправлення", в якому позивачу було надіслано повістку про виклик до суду на 15.06.2020.

Згідно з ч.11 ст.126 КАС України розписку про одержання повістки (повістку у разі неможливості вручити її адресату чи відмови адресата її одержати) належить негайно повернути до адміністративного суду. У разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

Таким чином, позивач належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, не прибув у судове засідання, причини неявки суду не повідомив.

Відповідно до частини дев`ятої статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи положення статті 205 КАС України, суд вважає за можливе розглянути дану справу в порядку письмового провадження за наявними матеріалами у справі.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 72-77, 90 КАС України, суд дійшов наступного.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , і.н. НОМЕР_5 , місце проживання: АДРЕСА_1 , є внутрішньо - переміщеною особою, фактичне місце проживання/перебування: АДРЕСА_2 (а.с.2,3).

14.12.2019 позивач звернувся з заявою про призначення пенсії за віком через ВЕБ-портал електронних послуг Пенсійного фонду України, надавши скановані копії документів: паспорта НОМЕР_6 від 15.07.1998; довідки про присвоєння ідентифікаційного номера від 30.01.1998; довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи №905-5000242783 від 09.12.2019; трудової книжки б/н від 06.10.1976; військового квитка НОМЕР_2 від 23.06.1976; диплому НОМЕР_3 від 25.05.1982; диплому НОМЕР_4 від 01.06.1988; заяви про спосіб виплати пенсії (через банк) від 09.12.2019 (а.с.55,56,61-75).

Рішенням відповідача про відмову в призначенні пенсії згідно з п.1 ст.26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 11.01.2020 (вих№378/03-23), позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком (а.с.6).

Оскаржуване рішення відповідач обгрунтовує тим, що до загального стажу не можуть бути зараховані жодні періоди роботи позивача, відображені в його трудовій книжці, по причині написання ручкою іншого кольору та іншим почерком на її титульній сторінці дати народження, що порушує вимоги пп. 2.11 - 2.13 п.2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України №58 від 29.07.1993. Також згідно оскаржуваного рішення відповідачем зазначено, що за можливості взяти до уваги дані трудової книжки до загального стажу неможливо було б зарахувати період роботи з 11.10.1984 по 02.01.1995, у зв`язку з тим, що у графі 4 запису про звільнення відсутні дані щодо підстави звільнення - номер та дата наказу, що є порушенням пп.2.27 п.2 Інструкції; а також до загального стажу неможливо було б зарахувати період роботи 03.10.2000 по 31.08.2001, у зв`язку з відсутністю в запису про звільнення підпису керівника підприємства або спеціально уповноваженої ним особи, що, на думку відповідача, порушує пп. 4.1 п.4 Інструкції.

Отже, позивачу відмовлено в призначенні пенсії внаслідок відсутності необхідного страхового стажу.

При цьому, відповідачем не заперечується наявність у позивача стажу 7 років 2 місяці 17 днів (а.с.98).

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з такого.

Відповідно до частини другої статті 19 Основного Закону України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із статтею 46 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх в разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Відповідно до частини першої, другої статті 5 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі Закон № 1058-IV) цей Закон регулює відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Виключно цим Законом визначаються: принципи та структура системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування; коло осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню; види пенсійних виплат; умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат; пенсійний вік чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на призначення пенсії за віком; мінімальний розмір пенсії за віком; порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування; організація та порядок здійснення управління в системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування.

Відповідно до частини 1 статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року право на призначення пенсії за віком мають чоловіки після досягнення ними 60 років та наявності страхового стажу не менше 26 років.

Згідно з частиною першою статті 24 Закону №1058- IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Відповідно до частини першої статті 44 Закону України №1058-IV заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Постановою Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846, затверджений Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Згідно з абзацом першим пункту 1.1 розділу I "Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії" Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07 липня 2014 року № 13-1) та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846 (далі - Порядок № 22-1), заява про призначення пенсії непрацюючим особам, а також членам сім`ї у зв`язку з втратою годувальника подається заявником особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально, безпосередньо до управління Пенсійного фонду України у районі, місті, районі у місті, об`єднаного управління (далі - орган, що призначає пенсію) за місцем проживання (реєстрації).

Підпунктом 2 пункту 2.1 розділу II "Документи, необхідні для призначення, перерахунку пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший" Порядку № 22-1 встановлено, що до заяви про призначення пенсії за віком додаються документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 (далі - Порядок підтвердження наявного трудового стажу). За період роботи, починаючи з 01 січня 2004 року, структурний підрозділ, відповідальний за ведення персоніфікованого обліку (далі - відділ персоніфікованого обліку), надає структурному підрозділу, відповідальному за призначення пенсії, довідку з бази даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - реєстр застрахованих осіб) за формою згідно з додатком 1 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року № 10-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 08 липня 2014 року за № 785/25562 (далі - Положення), а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення.

Згідно з абзацами першим, третім пункту 4.1 розділу ІV "Приймання, оформлення і розгляд документів" Порядку № 22-1 орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою (додаток 2). Заяви осіб про призначення, перерахунок, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший реєструються в журналі реєстрації рішень органу, що призначає пенсію. Особі або посадовій особі органом, що призначає пенсію, видається розписка із зазначенням дати прийняття заяви, а також переліку одержаних і відсутніх документів, які необхідно подати у тримісячний строк з дня прийняття заяви. Копія розписки зберігається в пенсійній справі.

Пунктом 4.2 розділу ІV "Приймання, оформлення і розгляд документів" Порядку №22-1 встановлено, що при прийманні документів орган, що призначає пенсію:

1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж;

2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів;

3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності). Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі;

4) видає пам`ятку пенсіонеру (додаток 3), копія якої зберігається у пенсійній справі.

Не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України (абзац перший пункту 4.3 розділу ІV "Приймання, оформлення і розгляд документів" Порядку № 22-1).

Згідно з абзацом першим пункту 4.7 розділу ІV "Приймання, оформлення і розгляд документів" Порядку № 22-1 право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

Частиною другою статті 82 Закону України від 05 листопада 1991 року № 1788-XII "Про пенсійне забезпечення" передбачено, що повідомлення про відмову в призначенні пенсії із зазначенням причин відмови та порядку оскарження орган, що призначає пенсії, видає або надсилає підприємству, організації або заявникові не пізніше 5 днів після винесення відповідного рішення.

Тобто, відмовляючи особі в призначенні пенсії, орган, що призначає пенсію, має зазначити причини такої відмови, у тому числі обґрунтувати мотиви не зарахування до пільгового стажу окремих періодів роботи та/або навчання.

Як на підставу для відмови у призначенні пенсії позивачу відповідач посилається на неможливість зарахування до загального стажу жодних періодів роботи позивача, відображених в трудовій унижці, по причині написання ручкою іншого кольору та іншим почерком на її титульній сторінці дати народження, що порушує вимоги пп. 2.11 - 2.13 п.2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України №58 від 29.07.1993.

В періоді, в якому позивачу оформлялася трудова книжка діяв Порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях визначався Інструкцією, затвердженою постановою Державного Комітету СРСР з праці та соціальних питань від 20 червня 1974 року №162 (надалі Інструкція №162).

Підпунктом 2.2. пункту 2 Інструкції №162 передбачалося, що заповнення трудової книжки вперше проводиться адміністрацією підприємства в присутності працівника не пізніше тижневого строку з дня прийому на роботу.

Згідно підпунктів 2.10 та 2.11. пункту 2 Інструкції №162 відомості про працівника записуються на першій сторінці титульному аркуші) трудової книжки. Прізвище, ім`я та по батькові (повністю, без скорочення або заміни імені та по батькові ініціалами) і дата народження вказуються на підставі паспорта або свідоцтва про народження. Освіта - середня, середня спеціальна і вища - вказується тільки на підставі документів (атестата, посвідчення, диплома). Запис про незакінчену середню або незакінчену вищу освіті також може бути проведена лише на підставі відповідних документів (студентського квитка, залікової книжки, довідки навчального закладу і т. п.). Професія або спеціальність записується у трудовій книжці на підстав документа про освіту або іншого належним чином оформленого документа. Після зазначення дати заповнення трудової книжки працівник своїм підписом завіряє правильність внесених відомостей. Першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після того ставиться печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалася трудова книжка.

З копії трудової книжки позивача вбачається, що датою заповнення трудової книжки є 06.12.1976, при цьому відповідач посилається на Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України №58 від 29.07.1993, тобто на Інструкцію, якої на момент заповнення трудової книжки не існувало. Отже, в оскаржуваному рішенні взагалі не міститься посилань щодо того, які вимоги чинного, на той час, законодавства не дотримано при заповненні трудової книжки позивача.

Окрім того, відповідачем взагалі не надано оцінки тому, що трудова книжка позивача не містить підпису позивача, яким позивач власно завіряє правильність внесених відомостей, а перша сторінка (титульний аркуш) трудової книжки не підписана особою, відповідальною за видачу трудових книжок, а також відсутня печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалася трудова книжка.

Відповідачем не заперечується наявність у позивача стажу 7 років 2 місяці 17 днів, при цьому в оскаржуваному рішенні не зазначено які саме періоди зараховуються відповідачем.

Серед іншого, відповідачем зазначено, що за можливості взяти до уваги дані трудової книжки до загального стажу неможливо було б зарахувати період роботи з 11.10.1984 по 02.01.1995, у зв`язку з тим, що у графі 4 запису про звільнення відсутні дані щодо підстави звільнення - номер та дата наказу, що є порушенням пп.2.27 п.2 Інструкції, а також до загального стажу неможливо було б зарахувати період роботи 03.10.2000 по 31.08.2001, у зв`язку з відсутністю в запису про звільнення підпису керівника підприємства або спеціально уповноваженої ним особи, що порушує пп. 4.1 п.4 Інструкції.

Пунктами 2.27, 4.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженого спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України та Міністерства соціального захисту населення № 58 від 29 липня 1993 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України № 17 серпня 1993 року за № 110, передбачено, що запис про звільнення у трудовій книжці працівника провадиться з додержанням таких правил: у графі 1 ставиться порядковий номер запису; у графі 2 - дата звільнення; у графі 3 - причина звільнення; у графі 4 зазначається на підставі чого внесено запис, наказ (розпорядження), його дата і номер. У разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 року №301 "Про трудові книжки працівників" відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, а тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на її особисті права.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 06 лютого 2018 року по справі № 677/277/17 провадження № К/9901/1298/17.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі по тексту - Порядок № 637).

Згідно з п.1 Порядку № 637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Відповідно до п. 3 Порядку № 637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, а неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки чи іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком, на загальних підставах.

Наведене в повній мірі узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеній у постанові №687/975/17 від 21.02.2018.

Суд зауважує, що трудовим законодавством України не передбачено обов`язку працівника здійснювати контроль за веденням обліку та заповнення роботодавцем, іншими органами трудової книжки, а тому працівник не може нести і негативних наслідків порушення порядку заповнення його трудової книжки.

Суд звертає увагу, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.

За загальним правилом, формальні неточності у документах не можуть бути підставою для обмеження особи у реалізації її права на соціальний захист шляхом призначення пенсії.

Аналогічні висновки містяться у постанові Верховного Суду від 30 вересня 2019 року у справі №638/18467/15-а.

Проте, відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність ведення трудової книжки. При цьому, позивачем, окрім трудової книжки не надано жодного доказу на підтвердження спірних періодів роботи, наприклад довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Завданням адміністративного судочинства є перевірка правомірності дій суб`єкта владних повноважень, відповідності його рішень критеріям правомірності, які пред`являються до рішень суб`єктів владних повноважень та закріплені в частині другій статті 2 КАС України.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

В оскаржуваному рішенні відповідачем взагалі не надано оцінки періодам роботи позивача, які враховано до стажу 07 років 2 місяці 17 днів, а які не враховано із викладенням підстав. Також, оскаржуване рішення не містить посилань щодо того, які вимоги чинного, на час виникнення спірних правовідносин законодавства не дотримано при заповненні трудової книжки позивача, тобто законодавчо визначені підстави, з яких позивачу відмовлено у призначенні пенсії. Також відповідачем не надано оцінки відсутності в трудовій книжці позивача підпису ОСОБА_1 , яким позивач власно завіряє правильність внесених відомостей, а перша сторінка (титульний аркуш) трудової книжки не підписана особою, відповідальною за видачу трудових книжок, а також відсутня печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалася трудова книжка.

Таким чином, вищенаведене свідчить про недотримання відповідачем принципів обґрунтованості та добросовісності рішення суб`єкта владних повноважень, дотримання яких перевіряється адміністративним судом відповідно до вимог пунктів 3, 5 частини другої статті 2 КАС України, і недотримання яких є підставою для скасування такого рішення, оскільки неможливо з тексту такого рішення визначити, які саме періоди роботи зараховані відповідачем, а які відповідач не зараховує до стажу позивача та з яких підстав.

Суд вважає, що за відсутності належної мотивації, рішення суб`єкта владних повноважень не може бути визнане правомірним.

Оскільки рішення суду не може ґрунтуватись на припущеннях і домислах, відсутність в оскаржуваному рішенні мотивів не зарахування до стажу позивача окремих періодів, не дозволяє суду перевірити, чи правомірно зазначені періоди роботи не зараховані до страхового стажу, і свідчить про те, що відповідач діяв необґрунтовано.

З огляду на наведене позовна вимога про визнання протиправним та скасування рішення про відмову у призначенні пенсії позивачу є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання відповідача призначити позивачу пенсію, то вона задоволенню не підлягає з огляду на таке.

У спірних правовідносинах належним, достатнім та необхідним (ефективним) способом захисту порушеного права позивача є визнання протиправним та скасування рішення відповідача про відмову у призначенні позивачу пенсії за віком та зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії з урахуванням правових висновків суду.

З метою ефективного захисту прав позивача, про захист яких він просить, суд вважає, що у спірних правовідносинах достатнім і необхідним (ефективним) способом захисту є визнання протиправним та скасування рішення відповідача від 11.01.2020 та зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача від 14.12.2019 про призначення пенсії за віком, а отже позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Також суд зауважує, що обрання такого способу захисту порушеного права позивача узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 06.03.2018 у справі № 754/14898/15-а, від 17.07.2018 у справі № 514/166/16-а, в яких, зокрема, зазначено, що "…повідомляючи позивачу про відмову в призначенні пільгової пенсії, ПФУ діяло необґрунтовано. При цьому, суд не обраховує дійсний загальний та спеціальний стаж позивача, у зв`язку з чим відсутні підстави для зобов`язання ПФУ призначити пенсію позивачу за віком на пільгових умовах".

Що стосується заяви про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення, суд зазначає таке.

Відповідно до частини першої статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Положення статті 382 КАС України не є імперативними, тобто, передбачають право суду діяти на власний розсуд в залежності від обставин справи. Суд вважає, що за своїм змістом такі заходи контролю за виконанням судового рішення є додатковим засобом для спонукання суб`єкта владних повноважень до вчинення дій з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

В матеріалах справи відсутні будь-які докази, що відповідач буде ухилятися від виконання рішення суду у визначений чинним законодавством спосіб.

За таких обставин відсутня необхідність застосування положень статті 382 КАС України.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.

Ухвалою суду від 24.02.2020 відстрочено позивачу сплату судового збору у розмірі 840,80 грн до ухвалення судового рішення в даній справі.

Відповідно до частини другої статті 133 КАС України, якщо у строк, встановлений судом, судові витрати не будуть оплачені, позовна заява залишається без розгляду або витрати розподіляються між сторонами відповідно до судового рішення у справі, якщо сплату судових витрат розстрочено або відстрочено до ухвалення судового рішення у справі.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з частиною третьою статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених вимог.

Оскільки позовні вимоги фактично підлягають задоволенню, лише з коригуванням способу захисту порушеного права позивача, суд вважає за необхідне судовий збір у розмірі 840,80 грн стягнути на користь Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 291 Кодексу адміністративного

судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Станично - Луганському районі Луганської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,- задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення управління Пенсійного фонду України в Станично - Луганському районі Луганської області від 11.01.2020 про відмову в призначенні пенсії згідно з п.1 ст.26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» ОСОБА_1 .

Зобов`язати управління Пенсійного фонду України в Станично - Луганському районі Луганської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 14.12.2019 про призначення пенсії за віком, з урахуванням правових висновків суду.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань управління Пенсійного фонду України в Станично - Луганському районі Луганської області (вул.1 Травня, 20, смт. Станиця - Луганська, Станично - Луганський район, Луганська область, 93600, код ЄДРПОУ 21792637) до Державного бюджету України судовий збір у сумі 840,80 грн (вісімсот сорок гривень 80 коп).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд.

Суддя К.Є. Петросян