Рішення № 89800107, 11.06.2020, Луганський окружний адміністративний суд

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

11 червня 2020 рокуСєвєродонецькСправа № 360/590/20

Луганський окружний адміністративний суд

у складі головуючого судді Шембелян В.С.

за участю секретаря судового засідання Полякової В.К.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом адвоката Гребенара Олексія Володимировича в інтересах ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Луганській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору – Головне управління ДПС у Луганській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

07 лютого 2020 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов адвоката Гребенара Олексія Володимировича в інтересах ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Луганській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору – Головне управління ДПС у Луганській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Луганській області № 44284-13 від 28.07.2017 в повному обсязі.

В обгрунтування позовних вимог зазначено, що 28.07.2017 відповідачем було складене податкове повідомлення-рішення № 44284-13, яке 08.08.2017 позивач отримав у поштовому відділенні м. Сєвєродонецька. Віповідно до зазначеного податкового повідомлення-рішення позивач був другим власником автомобіля і відповідно до пп.54.3.3 п.54.3 ст.54, пп.267.6.2 п.267.6 ст. 267 Податкового кодексу України в 2017 році має сплатити транспортний податок з фізичних осіб у сумі 25 000,00 грн за 2015 рік.

Позивач не погоджується з зазначеним повідомленням-рішенням, вважає його незаконним і таким, що підлягає скасуванню з таких підстав.

В порушення п. 267.6.2. ст.267 ПКУ, п. 1 розділу III. Порядку надіслання (вручення) контролюючим органом податкових повідомлень-рішень платникам податків податкове повідомлення-рішення від 28.07.2017 № 44284-13 направлено позивачу з порушенням законодавчо встановлених строків. Крім того, в порушення вишезазначених норм законодавства, в повідомленні-рішенні вказана податкова адреса: АДРЕСА_1 . Луганськ, 91000, Ушакова, 1А, що не відповідає дійсності, адже адреса реєстрації позивача - АДРЕСА_2 Луганськ, вул. Луначарського АДРЕСА_3 , а податкове повідомлення-рішення взагалі направлено на третю адресу: АДРЕСА_4 , буд11 АДРЕСА_5 .

Також, до податкового повідомлення-рішення не додано розрахунку податкового зобов`язання, що передбачений законодавством, а також повідомлення-рішення містить помилки у реквізитах по його сплаті.

Крім того, транспортний податок згідно з ПК України є місцевим податком. Встановлення місцевих податків виключно відповідними рішеннями місцевих рад закріплено п. 24 ч. 1 ст. 26 Закону “Про місцеве самоврядування в Україні” та ст. 143 Конституції України.

Відповідно до пп. 12.3.4 п.12.3 ст. 12 Податкового кодексу України рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлених місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим. Отже, 2015 - це плановий період, а 2016 рік - вже бюджетний період.

Виходячи з наведених вище норм, позивач вважає, що нові податки практично не можуть бути визнані обов`язковими до сплати принаймні в 2015 році, адже місцеві ради не приймали і не могли прийняти і офіційно оприлюднити до 15 липня 2014 року рішення про встановлення таких податків і зборів. Оплата транспортного податку здійснюється за місцем реєстрації транспортного засобу. Ставки податку повинні бути встановлені рішенням Луганської міської ради. На сесії Луганської міської ради рішення щодо прийняття ставки не оприлюднено (встановлене пп. 12.3.4 п.12.3 ст. 12 Податкового кодексу України).

Зважаючи на наведене, застосування Головним управлінням ДФС у Луганській області положень статті 267 ПК України з метою оподаткування транспортним податком не може мати місце у 2015 році, оскільки це суперечить принципу стабільності визначеному в ст. 4 Податкового кодексу України.

Ухвалою суду від 12.02.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін (а.с.16-17).

Ухвалою суду від 10.03.2020 за клопотанням представника позивача вирішено перейти до розгляду справи за правилами загального позовного провадження (а.с.38-39).

Ухвалою суду від 30.03.2020 відкладено підготовче засідання (а.с. 57).

Ухвалою суду від 09.04.2020 продовжено строк підготовчого провадження (а.с.66).

Ухвалою суду від 07.05.2020 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 11.06.2020 (а.с. 77).

05.03.2020 за вх. № 8782/2020 через відділ діловодства та обліку звернення громадян (канцелярію) суду від Головного управління ДФС у Луганській області надійшов відзив на позов (а.с.24-27), в якому зазначено, що об`єктом оподаткування в 2015 році були легкові автомобілі, які використовувалися до 5 років і мають об`єм циліндрів двигуна понад 3000 куб. см. Позивачу на праві власності у 2015 року належав легковий автомобіль марки MERSEDES-BENZ GL 63 AMG 2013 року випуску, об`єм циліндрів двигуна 5461 куб.см., адреса реєстрації об`єкта оподаткування: АДРЕСА_3 . Отже, на думу контролюючого органу, відповідно до положень ст. 267 Податкового кодексу України, вказаний автомобіль позивача був об`єктом оподаткування в 2015 році.

30.03.2020 за вх.№ 12554/2020 від третьої особи – Головного управління ДПС у Луганській області надійшли письмові пояснення (а.с.51), в яких зазначено, що після чергового оновлення інформації в підсистемі ІТС «Податковий блок» 06.07.2017 надійшли відомості про платника транспортного податку громадянина ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за адресою: АДРЕСА_6 , адреса реєстрації об`єкта оподаткування за даними ГСЦ МВС: м.Луганськ, вул.Луначарського, буд АДРЕСА_3 (дата набуття права власності 16.05.2014), номерний знак транспортного засобу НОМЕР_2 , VIN НОМЕР_3 НОМЕР_4 , марка MERCEDES-BENZ GL 63 AMG 2013 року випуску, об`єм циліндрів двигуна 5461 куб.см. Крім цього, у відомостях був зазначений тип реєстраційної дії 1(40) - реалізація, дата здійснення реєстраційної дії - 22.01.2016.

Казначейський рахунок № НОМЕР_5 з транспортного податку з фізичних осіб м.Луганськ був відкритий Головним управлінням ДКСУ у Луганській області 26.01.2015, закритий 10.09.2018, у зв`язку із запровадженням централізованої моделі виконання доходної частини державного та місцевих бюджетів в Державній казначейській службі України.

Вказав, що враховуючи те, що адреса реєстрації об`єкта оподаткування, MERCEDES-BENZ GL 63 AMG 2013 року випуску, об`єм циліндрів двигуна 5461 куб.см., за даними ГСЦ МВС: м.Луганськ, вул.Луначарського, буд.95 кв.30, тому, відповідно до пп.267.7.1 п.267.7 ст.267 ПКУ, у податковому повідомленні рішенні від 28.07.2017 року №44284-13 були зазначені саме реквізити бюджетного рахунку № НОМЕР_5 .

Суд розглядає справу в порядку загального позовного провадження з повідомленням сторін в письмовому провадженні відповідно до вимог частини дев`ятої статті 205 КАС України.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-76 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України), суд встановив такі обставини справи.

Позивач – фізична особа ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 ), у період з травня 2014 року по січень 2016 року був власником легкового автомобілю MERCEDES-BENZ GL 63 AMG 2013 року випуску, об`єм циліндрів двигуна 5461 куб.см, номерний знак транспортного засобу НОМЕР_2 .

29.01.2015 Рішенням Сєвєродонецької міської ради № 4288 введено в дію з 01 січня 2015 року на території Сєвєродонецької міської ради транспортний податок (а.с. 29-31).

28.07.2017 відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення № 44284-13, яким позивачу визначено за платежем “транспортний податок з фізичних осіб” суму податкового зобов`язання в розмірі 25000,00 грн (а.с.7).

В повідомленні-рішенні від 28.07.2017 №44284-13 вказана податкова адреса АДРЕСА_1 . Луганськ, 91000, Ушакова, 1А.

Також у податковому повідомленні-рішенні від 28.07.2017 № 44284-13 зазначено: сума нарахованого зобов`язання підлягає сплаті протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення, відповідно до підпункту 267.8.1 пункту 267.8 статті 267 Податкового кодексу України на бюджетний рахунок одержувача № НОМЕР_5 (а.с.7).

31.07.2017 відповідачем направлено поштовою кореспонденцією на адресу: АДРЕСА_7 оскаржуване податкове повідомлення-рішення та 07.08.2017 вказане рішення позивачем отримано (а.с.32).

28.09.2017 позивач в повному обсязі сплатив податкове зобов`язання з транспортного податку, що підтверджується інформацією, зазначеною у квитанції від 28.09.2017 № 3 (а.с. 11).

Листом на № 2710/9/12-32-33-01-14 від 29.11.2019 Головне управління Державної казначейської служби України у Луганській області повідомило Головне управління ДПС у Луганській області, що казначейський рахунок № НОМЕР_5 з транспортного податку з фізичних осіб м.Луганськ був відкритий Головним управлінням ДКСУ у Луганській області 26.01.2015 року, закритий 10.09.2018 року у зв`язку із запровадженням централізованої моделі виконання доходної частини державного та місцевих бюджетів в Державній казначейській службі України (а.с.53).

Листом на № 17 від 24.04.2020 Управління Державної казначейської служби України у м.Луганську Луганської області повідомило, що у зв`язку з внесенням змін до наказу Міністерства Фінансів України від 14.01.2011 № 11 «Про бюджетну класифікацію» наказом Міністерства Фінансів України від 31.12.2014 № 1290 «Про затвердження Змін до бюджетної класифікації» Казначейством 26.01.2015 було відкрито рахунок НОМЕР_5 для обліку надходжень транспортного податку з фізичних осіб за кодом надходжень 1801100 (дата закриття рахунку 11.09.2018; станом на 28.07.2017, 28.09.2017 рахунок було заблоковано) (а.с.75).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам у даній справі, суд керується такими вимогами чинного законодавства.

01 січня 2015 року набрав чинності Закон України №71-VIII від 28 грудня 2014 року “Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи”, яким шляхом викладення в новій редакції статті 267 ПК України було введено новий податок - транспортний податок.

Відповідно до підпункту 267.1.1 пункту 267.1 статті 267 ПК України (в редакції, чинній на момент прийняття спірного рішення) платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті є об`єктами оподаткування.

Приписи підпункту 267.2.1 пункту 267.1 статті 267 ПК України визначають, що об`єктом оподаткування є легкові автомобілі, які використовувалися до 5 років і мають об`єм циліндрів двигуна понад 3000 куб. см.

Тобто, із набранням чинності вказаними положеннями ПК України з 01 січня 2015 року власники транспортних засобів, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 ПК України є об`єктами оподаткування, стали платниками транспортного податку.

Так, відповідно до пункту 8.1 статті 8 ПК України в Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори.

У статті 10 ПК України, якою встановлено перелік місцевих податків, транспортний податок прямо не вказаний. Натомість є податок на майно (підпункт 10.1.1), який складається із 3 (трьох) різних податків, кожен із різними елементами податку, як їх визначено пунктом 7.1 статті 7 ПК України.

Згідно зі статтею 265 ПК України (у редакції Закону України №71-VIII від 28 грудня 2014 року, що діє з 01 січня 2015 року) податок на майно складається з: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку; плати за землю.

Отже, транспортний податок згідно з ПК України є місцевим податком.

Особливість місцевих податків полягає в тому, що вони за законом не можуть бути встановлені безпосередньо рішенням Верховної Ради України.

Верховна Рада України встановлює тільки перелік дозволених до впровадження місцевими радами місцевих податків і дозволених граничних параметрів таких податків, а власне встановлення місцевих податків, із дотриманням встановлених Верховною Радою критеріїв, - є компетенцією відповідних місцевих рад.

Так, відповідно до підпункту 8.3 статті 8 ПК України до місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних і міських рад у межах їх повноважень, і є обов`язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.

Згідно з пунктом 4.4 статті 4 ПК України установлення і скасування податків та зборів, а також пільг їх платникам здійснюються відповідно до цього Кодексу Верховною Радою України, а також Верховною Радою Автономної Республіки Крим, сільськими, селищними, міськими радами у межах їх повноважень, визначених Конституцією України та законами України.

Тобто безпосереднє встановлення місцевих податків, у тому числі і транспортного податку, віднесено ПК України до компетенції відповідних сільських, селищних, міських рад у межах їх повноважень.

Встановлення місцевих податків виключно відповідними рішеннями місцевих рад закріплено також пунктом 24 частини 1 статті 26 Закону “Про місцеве самоврядування в Україні” та статті 143 Конституції України.

Відповідно до пункту 10.3 статті 10 ПК України місцеві ради в межах повноважень, визначених цим Кодексом, вирішують питання відповідно до вимог цього Кодексу щодо встановлення податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) та встановлення збору за місця для паркування транспортних засобів, туристичного збору.

Згідно з пунктом 12.3 статті 12 ПК України сільські, селищні, міські ради в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів.

При цьому, офіційно оприлюднене рішення про встановлення місцевих податків та зборів є нормативно-правовим актом з питань оподаткування місцевими податками та зборами, яке набирає чинності з урахуванням строків, передбачених підпунктом 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 цього Кодексу (пункт 12.5 статті 12 ПК України).

Відповідно до підпункту 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 ПК України рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Статтею 3 Бюджетного кодексу України встановлено, що бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему України, становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року.

Отже, якщо рішення місцевої ради про встановлення місцевих податків не буде опубліковано до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому підлягає застосуванню відповідний податок, таке рішення застосовується з початку наступного бюджетного періоду за тим, у якому планувалося запровадити відповідний податок.

Наведений висновок узгоджується також із основними принципами податкового законодавства, проголошеними у статті 4 ПК України, які визначають зміст і спрямованість правового регулювання податкових правовідносин та повинні застосовуватися як на стадії встановлення податків, їх основних елементів, при внесенні змін до окремих елементів податку, так і на стадії застосування норм, якими визначений обов`язок сплати податку.

Серед принципів, наведених у вказаній нормі, є, зокрема, принцип стабільності, який передбачає, що зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року (підпункту 4.1.9 пункту 4.1 статті 4 ПК України).

Фактично цей спеціальний принцип податкового законодавства спрямований на конкретизацію одного з аспектів принципу правової визначеності – вимоги розумної стабільності права, яка зумовлює необхідність незмінності правових приписів протягом певного часу.

Враховуючи ухвалення Закону України №71-VIII “Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи”, яким викладена в новій редакції стаття 267 ПК України та запроваджено транспортний податок в Україні, лише 28 грудня 2014 року, а також відсутність доказів прийняття відповідною місцевою радою за місцем проживання позивача рішення про встановлення транспортного податку до 15 липня 2014 року, суд приходить до висновку, що застосування контролюючим органом положень статті 267 ПК України з метою оподаткування транспортним податком можливо було не раніше наступного бюджетного періоду, який настав за плановим (2015 роком), тобто не раніше 2016 року.

Таке застосування норм податкового законодавства відповідає й положенням статті 58 Конституції України, відповідно до якої закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

У рішенні Конституційного Суду України від 09 лютого 1999 року №1-рп/99 акцентується увага на тому, що вищевказана конституційна норма допускає зворотну дію в часі лише нормативно-правових актів, які стосуються скасування чи пом`якшення відповідальності за правопорушення фізичних осіб.

Наведене є підставою для визнання протиправним та скасування оскарженого повідомлення-рішення та задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч.5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Вказане повністю узгоджується з правовою позицією, викладеною в постановах Верховного Суду від 28.02.2018 року по справі № 825/1474/16 (адміністративне провадження №К/9901/19686/18), а також від 02.04.2019 року у справі № 816/2006/16 (адміністративне провадження №К/9901/39534/18), яка враховується судом при вирішенні даної справи відповідно до ч.5 ст. 242 КАС України.

За таких обставин оскаржене податкове повідомлення-рішеннящодо нарахування транспортного податку за 2015 рік є протиправним та має бути скасоване за рішенням суду.

Отже позовні вимоги є такими, що мають бути задоволені судом в повному обсязі

Відповідно до ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При зверненні до суду з даним позовом позивачем сплачено судовий збір в розмірі 840,80 грн згідно з квитанцією № 30 від 06.02.2020 (а.с. 4).

Оскільки суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача, за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у м. Лисичанську Головного управління ДФС у Луганській області документально підтверджені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 840,80 грн.

Керуючись статтями 2, 8, 9, 19, 20, 32, 77, 132, 139, 205, 241-246, 250, 255, 295, пунктом 15.5 Розділу VII Перехідних положень КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги адвоката Гребенара Олексія Володимировича в інтересах ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Луганській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору – Головне управління ДПС у Луганській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення – рішення Головного управління ДФС у Луганській області від 28.07.2017 № 44284-13 на суму 25 000 грн (двадцять п`ять тисяч грн 00 коп.).

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_8 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Луганській області (код ЄДРПОУ: 39591445, місцезнаходження: 93400, Луганська область, м.Сєвєродонецьк, вул.Енергетиків, 72) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 840,80 грн (вісімсот сорок гривень 80 коп.).

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 12 червня 2020 року.

Суддя В.С. Шембелян