Рішення № 89799910, 10.06.2020, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" червня 2020 р. справа № 809/2166/15

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

судді Главача І.А.,

за участю секретаря судового засідання - Станішевської В.Р.,

позивача - ОСОБА_1 ,

представника позивача - Мізика С.І.,

відповідача - не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Львівського державного університету внутрішніх справ про оскарження бездіяльності суб`єкта владних повноважень, стягнення невиплачених коштів грошового забезпечення і відшкодування моральної шкоди в розмірі 15000,00 грн., -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (надалі також - позивач) звернувся в суд з позовом до Львівського державного університету внутрішніх справ (надалі також - відповідач), в якому просив скасувати наказ Львівського державного університету внутрішніх справ № 370 о/с від 18 червня 2014 року, як такий, що суперечить чинному законодавству; визнати протиправною бездіяльність посадових осіб Львівського державного університету внутрішніх справ щодо невиплати та позбавлення премії за серпень 2014 року і зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити таку премію враховуючи те, що її розмір у відсотках повинен становити не менше від розміру премії, яка була виплачена за липень цього ж року, тобто 92,45%, у грошовому виразі - 3000,14 грн., а відповідно за 18 робочих днів -1800,08 грн.; зобов`язати відповідача провести перерахунок одноразової вихідної допомоги з урахуванням премії за останній місяць служби перед звільненням та основних видів грошового забезпечення і виходячи з цього, виплатити залишкову частину такої допомоги у розмірі 36176,88 грн.; визнати протиправними та скасувати рішення посадових осіб Львівського державного університету внутрішніх справ щодо безпідставного стягнення виплачених мені премій за червень та липень 2014 року і зобов`язати відповідача повернути їх позивачу, виплативши за червень 2014 року премію в розмірі - 1800,08 грн. та липень – 3000,14 грн.; зобов`язати уповноважених осіб відповідача провести перерахунок премій за окремі місяці 2012-2013 рр. і виплатити наступні суми цих виплат: у 2012 році за такі місяці: вересень – 251,39 грн., жовтень – 251,36 грн., листопад – 251,36 грн., грудень – 168,35 грн.; у 2013 році за такі місяці: січень – 161,95 грн., лютий – 264,41 грн., березень – 161,95 грн., травень – 729,57 грн., червень – 729,43 грн., липень – 729,43 грн., серпень – 329,61 грн., вересень – 429,20 грн., на суму всього 4458,01 грн.; стягнути завдану моральну шкоду у розмірі 15000 грн.; визнати грошовий атестат № 729 та довідку № 729 про щомісячні додаткові види грошового забезпечення, подані для призначення пенсії недійсними і зобов`язати посадових осіб усунути наведені порушення, з урахуванням протиправно зменшених розмірів премій з вересня 2012 року по березень 2013 року та з травня по вересень 2013 року, а також незаконно стягнених премій за червень та липень і безпідставно невиплаченої премії за серпень 2014 року та одноразової допомоги; зобов`язати належно оформлені грошовий атестат і довідку направити до відповідного органу Пенсійного фонду для перерахунку пенсії, попередньо ознайомивши з їх змістом.

11 грудня 2015 року позивач подав заяву про уточнення позовних вимог, в якій крім вимог, зазначених вимог у п.1-7 позовної заяви, просив внести зміни у вимоги п.8 в частині донарахування 1200 грн. виплаченої ОСОБА_1 премії за червень 2014 року та стягнути понесені судові витрати у розмірі 5119 грн. 30 коп.

Позовні вимоги мотивовані тим, що Львівським державним університетом внутрішніх справ ОСОБА_1 протиправно зменшено суму премій за деякі місяці 2012-2013 років та внаслідок прийняття наказу від 18.06.2014 за № 370 о/с, частково не нарахована та невиплачена премія за період з 18.06.2014 по 18.08.2014. Таким чином, позивач просить визнати протиправними такі дії відповідача, виплатити вищевказані премії та одноразову грошову допомогу з їх урахуванням, видати грошовий атестат та стягнути моральну шкоду за такі дії Львівського державного університету внутрішніх справ.

У результаті розгляду даної справи, Івано-Франківським окружним адміністративним судом 23.12.2015 прийнято постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково: визнано протиправними дії Львівського державного університету внутрішніх справ щодо не нарахування ОСОБА_1 премії за серпень 2014 року та відрахування премії за червень, липень 2014 року; зобов`язано Львівський державний університет внутрішніх справ нарахувати і виплатити ОСОБА_1 премії за червень 2014 року в розмірі 1800 грн., за липень 2014 року в розмірі 3000 грн., за серпень 2014 року в розмірі 1800 грн.; зобов`язано Львівський державний університет внутрішніх справ перерахувати ОСОБА_1 одноразову вихідну допомогу, з урахуванням премії за останній місяць служби перед звільненням, основних видів грошового забезпечення, та виплатити її суму з врахуванням суми яка вже виплачена та обов`язкових відрахувань до бюджету; зобов`язано Львівський державний університет внутрішніх справ видати ОСОБА_1 новий грошовий атестат із врахуванням нарахованих і виплачених сум грошового забезпечення; стягнуто з Державного бюджету України в користь ОСОБА_1 1856 (одна тисяча вісімсот п`ятдесят шість) грн. здійснених ним судових витрат; в задоволенні решти позову відмовлено.

Не погодившись із зазначеною постановою, її оскаржив Львівський державний університет внутрішніх справ, подавши апеляційну скаргу, за наслідками розгляду якої Львівським апеляційним адміністративним судом 01.06.2016 прийнято постанову, якою апеляційну скаргу Львівського державного університету внутрішніх справ залишено без задоволення, а постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2015 року у справі № 809/2166/15 – без змін.

Надалі Верховним Судом, за результатами розгляду касаційної скарги Львівського державного університету внутрішніх справ, прийнято постанову від 13 грудня 2019 року, якою постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2015 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 01 червня 2016 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до Івано-Франківського окружного адміністративного суду.

До Івано-Франківського окружного адміністративного суду справа №809/2166/15 надійшла 30.12.2019.

30.12.2019 за наслідками повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Івано-Франківського окружного адміністративного суду адміністративну справу №809/2166/15 визначено головуючому судді Главачу І.А.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 03.01.2020 дану справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

30.01.2020 позивачем подано до суду заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду.

08.04.2020 позивачем подано до суду заяву про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійно-правничу допомогу.

10.06.2020 судом постановлено ухвалу, якою поновлено ОСОБА_1 строк звернення до адміністративного суду з позовом до Львівського державного університету внутрішніх справ про оскарження бездіяльності суб`єкта владних повноважень, стягнення невиплачених коштів грошового забезпечення і відшкодування моральної шкоди в розмірі 15000,00 грн.

Позивач та його представник у судовому засіданні позов підтримали, просили його задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, подавши клопотання про розгляд справи без участі відповідача.

Вислухавши пояснення позивача та його представника, дослідивши в сукупності письмові докази, якими обґрунтовуються позовні вимоги та заперечення на позов, судом встановлено такі обставини.

ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ з березня 1995 року, з вересня 2011 року по 2014 рік - у Львівському державному університеті внутрішніх справ на посаді старшого викладача кафедри адміністративного, цивільного права та процесу факультету громадської безпеки та соціальної безпеки.

Наказом МВС України № 535 від 02 червня 2014 року “Про організаційно-штатні зміни у вищих навчальних закладах МВС” Прикарпатський факультет Львівського державного університету внутрішніх справ (Прикарпатський факультет) ліквідовано, всі посади скорочено.

18 червня 2014 року позивача попереджено про те, що працівники, посади яких підлягають скороченню та відмовилися від запропонованих посад, підлягають звільненню.

Наказом виконуючого обов`язки ректора Львівського державного університету внутрішніх справ від 18 червня 2014 року за № 370 о/с “Про заходи щодо введення у дію змін до штату ЛьвДУВС” вирішено, що осіб рядового та начальницького складу Прикарпатського факультету Львівського державного університету внутрішніх справ, посади яких скорочено, вважати такими, що знаходяться у розпорядженні ректора вищевказаного закладу.

На підставі рапорту від 11 серпня 2014 року та подання т.в.о. начальника Прикарпатського факультету Львівського державного університету внутрішніх справ, відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України, підполковника міліції ОСОБА_1 - доцента кафедри адміністративних та цивільно-правових дисциплін Прикарпатського факультету, звільнено з органів внутрішніх справ та з займаної посади у запас за статтею 64 п. "г " (через скорочення штатів) з 18 серпня 2014 року, виплативши компенсацію за невикористану чергову відпустку за 2014 рік з розрахунку 45 діб за вислугою років за період проходження служби з 01 січня 2014 року по 18 серпня 2014 року.

Не погодившись із нарахованими при його звільненні розмірами премій, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Як уже зазначалось вище судом, Верховний Суд, за результатами розгляду касаційної скарги Львівського державного університету внутрішніх справ на рішення судів першої та апеляційної інстанцій, прийняті у даній адміністративній справі, вирішив постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2015 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 01 червня 2016 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до Івано-Франківського окружного адміністративного суду.

Так, у вищезазначеній постанові Верховний Суд вказав, що суди попередніх інстанцій, вирішивши, що позивач фактично не перебував у розпорядженні, водночас, дійшли висновку, що відповідачем не дотримано процедури перебування у розпорядженні позивача в частині строковості, а саме – перебування позивача у розпорядженні понад 15 днів без наявності дозволу чи наказу Міністра внутрішніх справ, а також неповноважності ректора Університету щодо можливості зарахувати у своє розпорядження позивач, в той час, як приписами пп. 3.4.1. Інструкції передбачено зарахування у розпорядження виключно органу внутрішніх справ, що свідчить про протирічність висновків судів попередніх інстанцій щодо перебування чи неперебування позивача у розпорядженні.

Крім того, Верховний Суд зауважив, що дійшовши вищевказаних висновків, судами попередніх інстанцій, водночас не визнано протиправним, не скасовано та не надано правової оцінки загалом та в частині своєчасного звернення до суду із даною вимогою, наказу виконуючого обов`язки ректора Львівського державного університету внутрішніх справ від 18 червня 2014 року за № 370 о/с «Про заходи щодо введення у дію змін до штату ЛьвДУВС», яким позивача, як такого, що відноситься до осіб начальницького складу та посаду якого скорочено, вирішено вважати таким, що знаходиться у розпорядженні ректора.

Звернув увагу на те, що вимога про визнання протиправним та скасування наказу виконуючого обов`язки ректора Львівського державного університету внутрішніх справ від 18 червня 2014 року за № 370 о/с «Про заходи щодо введення у дію змін до штату ЛьвДУВС» значилася в переліку вимог, з якими позивач звертався до суду у даній позовній заяві, однак як судом першої, так і судом апеляційної інстанції, не вирішено питання щодо задоволення чи відмови у задоволенні даної вимоги.

Крім того, Верховний Суд зазначив, що приписами пп.3.4.4. Інструкції передбачена можливість встановлення премій особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ при здійсненні організаційно-штатних заходів на строк до двох місяців, але за мотивованими рапортами начальників структурних підрозділів, наявність чи відсутність яких не досліджувалася судами попередніх інстанцій.

У відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 КАС України, визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин суд зазначає, що при вирішенні даної справи керується нормами Законів та підзаконних нормативно-правових актів в тій редакції, яка чинна на момент виникнення чи дії конкретної події, обставини і врегулювання відповідних відносин.

Ч.2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.1 ст. 19 Закону України “Про міліцію” форми і розміри грошового забезпечення працівників міліції встановлюються Кабінетом Міністрів України і повинні забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування якісного особового складу міліції, диференційовано враховувати характер і умови роботи, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності і компенсувати їх фізичні та інтелектуальні затрати.

Відповідно до п.1 Постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 №1294 „Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (надалі - Постанова) грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Порядок та умови виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ визначені Інструкцією про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України від 31.12.2007 р. №499 (надалі - Інструкція).

Згідно з п.п.1.3, 1.4 цієї Інструкції грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ визначається залежно від посади, спеціального звання, наукового ступеня і вченого звання, тривалості та умов служби. Грошове забезпечення виплачується особам рядового, молодшого, середнього, старшого та вищого начальницького складу, які призначені на штатні посади в апараті Міністерства внутрішніх справ України, головних управліннях, управліннях МВС в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, на залізницях, їм підпорядкованих органах, вищих навчальних закладах, науково-дослідних установах, Державній службі охорони при МВС, на підприємствах, в установах, організаціях і підрозділах системи МВС та які навчаються в навчальних закладах системи МВС або зараховані в розпорядження відповідного органу внутрішніх справ.

Відповідно до пп. 3.4.1 – 3.4.6 Інструкції при здійсненні організаційно-штатних заходів особи начальницького складу зараховуються в розпорядження органу внутрішніх справ на строк не більше 15 діб.

У виняткових випадках, пов`язаних з особливими обставинами, перебування в розпорядженні органу внутрішніх справ понад 15 діб, але не більше двох місяців, допускається з дозволу Міністра внутрішніх справ України. Підставою для продовження строку перебування особи в розпорядженні понад 15 діб, але не більше двох місяців, є наказ або письмовий дозвіл Міністра на клопотанні начальника органу про продовження строку перебування в розпорядженні особи начальницького складу, де зазначається конкретна дата, але не більше двох місяців. До цього строку не зараховується період перебування у відпустках та на лікуванні (обстеженні) у лікувальних закладах.

Керівниками підрозділів здійснюється облік робочого часу осіб, які перебувають у розпорядженні за відповідними посадами.

Виплата грошового забезпечення вказаним особам проводиться з розрахунку посадового окладу за останньою основною штатною посадою окладу за спеціальним званням, надбавки за вислугу років та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення постійного характеру, крім премії та одноразових додаткових видів грошового забезпечення, протягом строку, установленого Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ.

Особам, які перебувають у розпорядженні і не виходять на службу без поважних причин або стосовно яких до фінансових підрозділів не надано відомості про облік їх робочого часу, грошове забезпечення не виплачується.

При здійсненні організаційно-штатних заходів, які тягнуть за собою зарахування осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ у розпорядження відповідного органу на строк до двох місяців, таким особам встановлюється премія за мотивованими рапортами начальників структурних підрозділів.

Підставою для виплати премії цим особам є наказ керівника органу про покладання на особу тимчасового виконання обов`язків на термін скасування старого та набрання чинності нового штатного розпису.

Днем зарахування в розпорядження вважається день підписання наказу про зарахування в розпорядження або день, зазначений у наказі.

При виплаті грошового забезпечення в період перебування в розпорядженні не зараховується:

час перебування в черговій відпустці;

час перебування на стаціонарному лікуванні;

час тимчасового виконання обов`язків за вакантною посадою;

час перебування в дорозі від місця попередньої служби до відповідного органу внутрішніх справ;

час перебування на навчально-екзаменаційних сесіях заочних, вечірніх відділень вищих навчальних закладів МВС;

час перебування під арештом у зв`язку з притягненням до кримінальної відповідальності в разі закриття кримінальної справи або винесення виправдувального вироку - з дня арешту до дня звільнення включно.

Із аналізу зазначених положень вбачається, що зарахування працівників в розпорядження органу внутрішніх справ можливе лише у виняткових випадках, пов`язаних з особливими обставинами та за загальним правилом допускається не більше 15 діб, а за наявності дозволу Міністра внутрішніх справ – не більше двох місяців.

Так, матеріалами справи підтверджено, що наказом виконуючого обов`язки ректора Львівського державного університету внутрішніх справ від 18 червня 2014 року за № 370 о/с “Про заходи щодо введення у дію змін до штату ЛьвДУВС” вирішено, що осіб рядового та начальницького складу Прикарпатського факультету Львівського державного університету внутрішніх справ, посади яких скорочено, вважати такими, що знаходяться у розпорядженні ректора вищевказаного закладу.

Разом з тим, суд звертає увагу, що даним наказом від 18 червня 2014 року за № 370 о/с “Про заходи щодо введення у дію змін до штату ЛьвДУВС” не зазначено термін перебування осіб рядового та начальницького складу у розпорядженні ректора Львівського державного університету внутрішніх справ.

Також в матеріалах справи відсутні докази наявності спеціального дозволу Міністра внутрішніх справ для продовження строку перебування таких осіб в розпорядженні до двох місяців.

Таким чином, суд приходить до висновку, що визначені в пункті 3 наказу від 18 червня 2014 року за № 370 о/с “Про заходи щодо введення у дію змін до штату ЛьвДУВС” особи перебували у розпорядженні ректора Львівського державного університету внутрішніх справ лише 15 діб, починаючи з 18.06.2014.

Що стосується повноважності ректора Львівського державного університету внутрішніх справ щодо можливості зарахувати у своє розпорядження працівників, то суд звертає увагу, що даний наказ від 18 червня 2014 року за № 370 о/с “Про заходи щодо введення у дію змін до штату ЛьвДУВС” виданий на виконання наказу Міністерства внутрішніх справ від 02.06.2014 №535 «Про організаційно штатні зміни у вищих навчальних закладах МВС», тому у спірних правовідносинах у ректора були наявні повноваження для його прийняття, в тому числі і в частинні зарахування осіб рядового та начальницького складу Львівського державного університету внутрішніх справ, посади яких скорочено, у своє розпорядження.

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, що даний наказ від 18 червня 2014 року за № 370 о/с “Про заходи щодо введення у дію змін до штату ЛьвДУВС” є правомірним, тому відсутні підстави для його скасування.

Таким чином, позовна вимога щодо скасування даного наказу є безпідставною та не підлягає задоволенню.

Що стосується вимог позивача щодо невиплати та позбавлення його премій, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 2.15.1 вказаної вище Інструкції преміювання осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ здійснюється відповідно до їх особистого вкладу в загальний результат служби у межах фонду преміювання, утвореного в розмірі не менш як 10 відсотків посадових окладів, та економії фонду грошового забезпечення.

Преміювання осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ здійснюється відповідно до положення про преміювання, розробленого з метою визначення порядку матеріального заохочення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, з урахуванням специфіки та особливостей виконання покладених на них службових обов`язків, своєчасності і точності виконання рішень державних органів та розпоряджень і вказівок керівників підрозділів. Зменшення розміру премії, позбавлення її проводяться відповідно до положення про преміювання.

Виплата премії за минулий місяць проводиться в поточному місяці разом з виплатою грошового забезпечення (пункти 2.15.2 - 2.15.4 Інструкції)

У відповідності до пункту 2.15.5 Інструкції виплата премій особам рядового і начальницького складу, зменшення її розміру або позбавлення в повному розмірі здійснюються за наказами керівників органів і підрозділів, закладів та установ Міністерства внутрішніх справ України. Накази про преміювання осіб рядового і начальницького складу видаються до 10-го числа кожного місяця на підставі мотивованих рапортів начальників структурних підрозділів, погоджених з фінансовим підрозділом у частині розміру фонду преміювання. У рапортах з клопотанням про позбавлення премії чи зменшення її розмірів зазначаються конкретні причини, які стали підставою для цього.

Згідно пункту 2.15.6 Інструкції премія не виплачується особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ: які звільняються зі служби за порушення дисципліни, за дискредитацію звання особи начальницького складу, через службову невідповідність або у зв`язку з обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили в місяці звільнення; направленим за кордон для виконання обов`язків у складі миротворчих контингентів і миротворчого персоналу - за весь період перебування за кордоном, якщо інший порядок виплати не передбачений законодавством України.

Наказом відповідача від 13.02.2012 за № 56 затверджено Положення про преміювання осіб рядового і начальницького складу Львівського державного університету внутрішніх справ.

Відповідно до пунктів 2.1-3.2 вищевказаного Положення керівники структурних підрозділів Львівського державного університету внутрішніх справ здійснюють преміювання осіб рядового і начальницького складу у межах фонду преміювання, утвореного в розмірі не менше як 10 відсотків посадових окладів та економії фонду грошового забезпечення. Видатки на преміювання передбачаються кошторисом доходів та видатків загального та спеціального фонду на грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу Львівського державного університету внутрішніх справ. За результатами роботи за місяць розмір премії визначається за такими показниками: виконання заходів, передбачених планами роботи УМВС України та відповідного структурного підрозділу; своєчасність та якість підготовки довідкових, аналітичних та інших матеріалів, що стосуються діяльності Львівського державного університету внутрішніх справ; виконавська дисципліна; службова дисципліна. Розмір премії визначається за показниками, зазначеними у підпункті 3.1 та залежно від особистого вкладу осіб рядового та начальницького складу Львівського державного університету внутрішніх справ у загальні результати роботи.

З аналізу наведених нормативно-правових вбачається, що чинне законодавство не визначає чіткого розміру премії особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ.

Умови та характер преміювання свідчать про те, що премія не має постійного характеру, її розмір визначається в залежності від особистого вкладу працівника в загальний результат служби та в межах визначеного фонду преміювання.

Таким чином, діючим законодавством, яке регламентує порядок проходження служби в органах внутрішніх справ, чітко не визначено поняття “особистого вкладу в загальний результат служби”, в залежність від якого ставиться преміювання працівника. Крім того, суд зазначає, що чинне законодавство не містить порядку розрахунку розміру премії (залежно від посади, вислуги років, спеціального звання, тощо), оскільки виплачується за рішенням керівника щодо кожного окремого співробітника ОВС та виключно в межах фонду преміювання.

Також відповідно до пункту 5 Постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 №1294 „Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" надано право керівникам державних органів у межах асигнувань, що виділяються на їх утримання, серед іншого, здійснювати преміювання військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби), осіб рядового і начальницького складу відповідно до їх особистого вкладу в загальний результат служби у межах фонду преміювання, утвореного в розмірі не менш як 10 відсотків посадових окладів та економії фонду грошового забезпечення.

Таким чином, чинними на момент існування спірних правовідносин положеннями передбачена можливість керівників преміювати військовослужбовців відповідно до їх особистого внеску в загальні результати роботи, однак не передбачено в обов`язковому порядку преміювати військовослужбовців.

При цьому, суд звертає увагу, що преміюванння здійснюється в межах у межах фонду преміювання та економії фонду грошового забезпечення.

Із урахуванням викладеного, суд вважає позовні вимоги, які стосуються зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу премії за відповідні періоди безпідставними та необгрунтованими.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання відповідача провести перерахунок одноразової вихідної допомоги, з урахуванням премії за останній місяць служби перед звільненням та основних видів грошового забезпечення, суд зазначає наступне.

Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» визначено умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом.

Згідно ст. 9 даного Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом та звільняються зі служби за станом здоров`я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення зі служби за віком, у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв`язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, а також у зв`язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 16 років одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.

Пунктом 3 наказу МВС України «Про впорядкування структури та умов грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ» від 31.12.2007 № 499 встановлено, що грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Відтак, одноразова грошова допомога залежить від місячного грошового забезпечення, яке включає в себе премії.

Оскільки суд не знайшов підстав для зобов`язання відповідача нарахувати і виплатити ОСОБА_1 премії, тому й позовна вимога щодо зобов`язання перерахувати позивачу одноразову вихідну допомогу, з урахуванням премії за останній місяць служби перед звільненням, основних видів грошового забезпечення, є безпідставною та задоволенню не підлягає.

Також з цих же підстав, не підлягають задоволенню позовні вимоги в частині визнання недійсними грошового атестату № 729 та довідки № 729 про щомісячні додаткові види грошового забезпечення.

Оскільки суд, за результатами розгляду даної справи не знайшов підстав для визнання прав позивача порушеними, тому й відсутні підстави для стягнення з відповідача моральної шкоди.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Коснтитуцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На думку суду, відповідачем доведено правомірність своєї поведінки з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, позов ОСОБА_1 до Львівського державного університету внутрішніх справ про оскарження бездіяльності суб`єкта владних повноважень, стягнення невиплачених коштів грошового забезпечення і відшкодування моральної шкоди в розмірі 15000,00 грн. задоволенню не підлягає.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Львівського державного університету внутрішніх справ про оскарження бездіяльності суб`єкта владних повноважень, стягнення невиплачених коштів грошового забезпечення і відшкодування моральної шкоди в розмірі 15000,00 грн. - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статтей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції або через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Згідно із пунктом 3 розділу IV "Прикінцеві положення" КАС України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строк апеляційного оскарження рішення суду продовжується на строк дії такого карантину.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Позивач - ОСОБА_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер – НОМЕР_1 .

Відповідач - Львівський державний університет внутрішніх справ, адреса: вул. Городоцька, 26, м. Львів, 79007, код ЄДРПОУ – 08571995.

Суддя Главач І.А.

Рішення складене в повному обсязі 15 травня 2020 р.