Рішення № 89799864, 11.06.2020, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

11 червня 2020 рокум. Ужгород №807/994/16 провадження №: Н/260/4/20

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді - Ващиліна Р.О., суддів – Дору Ю.Ю., Іванчулинець Д.В.,

при секретарі судового засідання Неміш Т.В.

за участю:

сторони в судове засідання не з`явилися,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1 про перегляд за виключними обставинами рішення Закарпатського окружного адміністративного суду у адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Державної судової адміністрації України та Господарського суду Закарпатської області про визнання протиправними дій щодо відмови у нарахуванні та виплаті вихідної допомоги судді у зв`язку з відставкою та зобов`язання нарахувати та виплатити вихідну допомогу судді у зв`язку з відставкою, -

В С Т А Н О В И В:

12 травня 2020 року ОСОБА_1 звернулася до Закарпатського окружного адміністративного суду із заявою про перегляд судового рішення в адміністративній справі №807/994/16 за виключними обставинами. Подану заяву аргументує тим, що 15 квітня 2020 року рішенням Конституційного Суду України №2-р(ІІ)/2020 визнано таким, що не відповідає Конституції України положення пп. 1 п. 28 розділу ІІ Закону України "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні" від 27.03.2014 р. №1166-VII, застосованого судом при прийнятті рішення від 21.12.2017 р. у адміністративній справі №807/994/16. Вважає, що викладені обставини є виключними, мають істотне значення для перегляду рішення суду та задоволення позову в повному обсязі.

19 травня 2020 року ОСОБА_1 подала до Закарпатського окружного адміністративного суду клопотання про розгляд справи без її участі. Заявлені позовні вимоги підтримала в повному обсязі.

11 червня 2020 року відповідач 2 надіслав на електронну адресу суду пояснення по суті заяви про перегляд судового рішення за виключними обставинами №01-0725/20 від 09.06.2020, в яких проти задоволення такої заперечив. Зокрема, вважає, що рішення Конституційного Суду України №2-р(ІІ)/2020 від 15 квітня 2020 року набирає законної сили з моменту оприлюднення, а тому не може вплинути на спірні правовідносини.

Відповідач 1 своїм право на подання пояснень не скористався.

Відповідачі в судове засідання 11 червня 2020 року явку своїх уповноважених представників не забезпечили, про причини неявки суд не повідомили, хоча були належним чином проінформовані про дату, час та місце судового розгляду.

Ч. 2 ст. 368 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) передбачає, що неявка заявника або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду.

У разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється (ч. 4 ст. 229 КАС України).

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Колегією суддів встановлено, що з 04 серпня 2016 року ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 ) звернулася до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державної судової адміністрації України (далі – ДСА України) та господарського суду Закарпатської області, якою просила: 1) визнати протиправними дії господарського суду Закарпатської області щодо відмови судді у відставці ОСОБА_1 в нарахуванні та виплаті вихідної допомоги судді у зв`язку з відставкою; 2) зобов`язати ДСА України та господарський суд Закарпатської області нарахувати та виплатити судді у відставці ОСОБА_1 вихідну допомогу судді у зв`язку з відставкою у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою.

Заявлені позовні вимоги обґрунтовувала тим, що постановою Верховної Ради України №788-VIII від 12 листопада 2015 року її звільнено з посади судді господарського суду Закарпатської області у відставку у зв`язку з чим наказом голови господарського суду Закарпатської області від 17 листопада 2015 №02.6-07/71-к відраховано зі штату суду днем 17 листопада 2015 року. Однак при відрахуванні зі штату суду вихідну допомогу при виході у відставку, передбачену нормами ст. 136 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», їй виплачено не було. Тому ОСОБА_1 звернулася з письмовою заявою до голови господарського суду Закарпатської області, в якій просила нарахувати та виплатити їй вихідну допомогу у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою. Проте у задоволенні такої їй було відмовлено з мотивів не передбачення виплати такої нормами зазначеного законодавчого акту в редакції, чинній на час звільнення з посади. Вказані дії відповідача вважає протиправними та такими, що порушують гарантії забезпечення незалежності суддів, закріплені в Конституції України. Зауважує, що право на відставку було набуто нею ще 26 квітня 2009 року, а тому будь-які зміни, внесені до законодавчих актів пізніше, не можуть скасовувати або змінювати таке право, оскільки це прямо суперечить Конституції України в частині недопущення звуження змісту та обсягу існуючих прав та свобод.

Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2017 року, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 22.03.2018 р. та постановою Верховного Суду від 21.06.2018 р., у задоволенні позову відмовлено.

Вказане рішення Закарпатського окружного адміністративного суду набрало законної сили 22 березня 2018 року.

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позову суд виходив з того, що ч. 1 ст. 136 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 р. № 2453-VI (в редакції, що діяла до 01 квітня 2014 року) дійсно було передбачено право судді, який вийшов у відставку, на отримання вихідної допомоги у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою. Однак в подальшому пп. 1 п. 28 розділу ІІ Закону України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання України» №1166-VII від 27.03.2014 (який набрав чинності з 01 квітня 2014 року) було внесено зміну до зазначеного законодавчого акту та виключено ст. 136 такого. З огляду на зазначені законодавчі зміни суд дійшов висновку про відсутність в позивача станом на день звернення до Вищої ради юстиції (17 березня 2015 року) із заявою про звільнення з посади судді у зв`язку з відставкою права на отримання вихідної допомоги, передбаченої нормами ст. 136 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у редакції, що діяла до 01 квітня 2014 року.

Рішенням Конституційного Суду України від 15.04.2020 року №2-р(ІІ)/2020 у справі №3-311/2018(4182/18, 4632/19, 5755/19) визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення підпункту 1 пункту 28 розділу ІІ Закону України "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні" від 27 березня 2014 року №1166-VII.

Вважаючи, що визнання неконституційними положень Закону України "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні" від 27 березня 2014 року №1166-VII, якими керувався суд при прийнятті рішення у справі №807/994/16, є належною підставою для перегляду такого рішення за виключними обставинами та ухвалення нового про задоволення позову, ОСОБА_1 звернулася з даною заявою до суду.

Вирішуючи питання про наявність підстав для перегляду рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2017 року №807/994/16 у зв`язку з виключними обставинами, колегія суддів враховує наступні положення процесуального законодавства.

Підстави перегляду судових рішень за виключними обставинами встановлені нормами ст. 361 КАС України. Так, ч. 1 зазначеної статті передбачено, що судове рішення, яким закінчено розгляд справи і яке набрало законної сили, може бути переглянуто за нововиявленими або виключними обставинами.

Підставами для перегляду судових рішень у зв`язку з виключними обставинами є, серед іншого, також встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане (п. 1 ч. 5 ст. 361 КАС України).

Отже, колегія суддів вважає, що прийняття Конституційним Судом України рішенням від 15.04.2020 року №2-р(ІІ)/2020 є належною в розумінні норм ст. 361 КАС України підставою для перегляду рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2017 року №807/994/16 за виключними обставинами.

Приймаючи рішення по суті заявлених позовних вимог, колегія суддів враховує положення ч. 6 ст. 361 КАС України, відповідно до яких при перегляді судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд не може виходити за межі тих вимог, які були предметом розгляду при ухваленні судового рішення, яке переглядається, розглядати інші вимоги або інші підстави позову.

Матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_1 з 26 квітня 1999 року працювала на посаді судді господарського суду Закарпатської області (арк. спр. 11, т. 1).

П. 4 постанови Верховної Ради України від 12 листопада 2015 №788-VIII «Про звільнення суддів» ОСОБА_1 звільнено з посади судді господарського суду Закарпатської області у зв`язку з поданням заяви про відставку (арк. спр. 12 – 18, т. 1).

Наказом голови господарського суду Закарпатської області №02.6-07/71-к від 17 листопада 2015 року відповідно до постанови Верховної Ради України від 12 листопада 2015 №788-VIII на підставі поданої ОСОБА_1 від 17 листопада 2015 року заяви позивача відраховано зі штату з посади судді господарського суду Закарпатської області днем 17 листопада 2015 року (арк. спр. 19, т. 1).

Одночасно з відрахуванням ОСОБА_1 зі штату вихідну допомогу у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою нараховано та виплачено не було.

22 липня 2016 року ОСОБА_1 звернулася до голови господарського суду Закарпатської області із заявою, в якій просила нарахувати та виплатити їй вихідну допомогу в розмірі 10 місячних заробітних плат, передбачену ст. 136 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" № 2453 від 07 липня 2010 року (арк. спр. 21, т. 1).

Листом господарського суду Закарпатської області №01-26/4562/16 від 01.08.2016 р. заявника було повідомлено про відсутність підстав для задоволення поданої заяви у зв`язку з тим, що виплата такої вихідної допомоги як на момент звільнення ОСОБА_1 з посади, так і на час розгляду поданого клопотання не була передбачена (арк. спр. 22, т. 1).

Не погоджуючись з вказаною відмовою ОСОБА_1 оскаржила таку до суду, однак у задоволенні позову було відмовлено.

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд виходив з наступного правового обґрунтування.

Відповідно до п. 9 ч. 5 ст. 126 Конституції України, в редакції, що була чинна на момент виникнення спірних правовідносин, суддя звільняється з посади органом, що його обрав або призначив, у разі подання суддею заяви про відставку або про звільнення з посади за власним бажанням.

Згідно ч. 1 ст. 136 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 р. № 2453-VI (далі – Закон), в редакції, що діяла до прийняття Закону України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання України» (який набрав чинності з 01 квітня 2014 року), було передбачено, що судді, який вийшов у відставку, виплачується вихідна допомога у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою.

Однак, у подальшому пп. 1 п. 28 розділу ІІ Законом України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання України», який набрав чинності 01 квітня 2014 року, було внесено зміни до Закону, в тому числі, виключено статтю 136.

Таким чином станом на 17 березня 2015 року – дата звернення позивачем до Вищої ради юстиції заяви про звільнення з посади судді у зв`язку з відставкою та станом на 12 листопада 2015 року (звільнення ОСОБА_1 з посади судді) законодавчо не було передбачено, що судді, який вийшов у відставку, виплачується вихідна допомога у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою.

15 квітня 2020 року Конституційним Судом України прийнято рішення №2-р(ІІ)/2020 у справі №3-311/2018(4182/18, 4632/19, 5755/19), яким визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення підпункту 1 пункту 28 розділу ІІ Закону України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» від 27 березня 2014 року №1166-VII.

В своєму рішенні Конституційний Суд України дійшов висновку, що вказана правова норма суперечить ч. 1 ст. 8 Конституції України з огляду на її невідповідність принципові верховенства права у частині, що стосується легітимних очікувань особи.

Відповідно до п. 2 рішення Конституційного Суду України від 15.04.2020 року №2-р(ІІ)/2020, підпункту 1 пункту 28 розділу ІІ Закону України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Вказане узгоджується з положеннями ст. 73 Закону України «Про Конституційний Суд України» та ст. 152 Конституції України.

Отже, з 15 квітня 2020 року Конституційним Судом України відновлено дію ст. 136 Закону, що передбачала право судді при виході у відставку на отримання вихідної допомоги у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою.

Разом з тим, оцінюючи обґрунтованість заявленої позовної вимоги в частині визнання протиправними дій господарського суду Закарпатської області щодо відмови ОСОБА_1 в нарахуванні та виплаті вихідної допомоги судді у зв`язку з відставкою, колегія суддів враховує положення ст. 73 Закону України «Про Конституційний Суд України», ст. 152 Конституції України та обов`язок суб`єкта владних повноважень діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, зокрема, колегія суддів вважає, що як на момент виникнення спірних правовідносин, так і на момент прийняття рішення Закарпатським окружним адміністративним судом у справі №807/994/16, підпункт 1 пункту 28 розділу ІІ Закону України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» неконституційним визнаний не був, а тому господарський суд Закарпатської області при прийнятті відповідних рішень повинен був керувався вказаною законодавчою нормою.

З огляду на що колегія судді вважає, що позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Разом з тим, приймаючи рішення стосовно заявленої позовної вимоги в частині зобов`язання ДСА України та господарський суд Закарпатської області нарахувати та виплатити судді у відставці ОСОБА_1 вихідну допомогу судді у зв`язку з відставкою у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою, колегія судді виходить з наступного.

Так, зокрема, як норми ст. 152 Конституції України, так і положення Закону України «Про Конституційний Суд України» декларують перспективний характер рішень Конституційного Суду України, правовим наслідком чого за загальним правилом є те, що неконституційність певної норми може застосовуються лише до правовідносин, що виникли або продовжують існувати після оголошення рішення Конституційного Суду України.

Однак негативні наслідки порушення Конституції України не будуть адекватно усунені тільки констатацією невідповідності положень нормативного акта Конституції і не можуть бути виправлені в інший спосіб, окрім як за допомогою повторного судового провадження.

З огляду на що положення КАС України передбачають можливість перегляду рішень за виключними обставинами, в тому числі, у зв`язку з неконституційністю закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане. Існування вказаного порядку перегляду рішень суду жодним чином не суперечить зазначеним вище положенням про пряму дію рішення Конституційного Суду України.

Колегія суддів вважає, що інститут перегляду рішень за виключними обставинами покликаний захистити та ефективно відновити порушені права осіб від наслідків застосованого до них законодавчого акта, визнаного в подальшому неконституційним.

Зазначений порядок відповідає основним завданням адміністративного судочинства – забезпечення ефективного захисту прав, свобод та інтересів осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень

Такий підхід повністю узгоджується також з принципом належного урядування, який неодноразово розглядався Європейським судом прав людини в контексті відповідальності держави за дотримання внутрішніх процедур та правил. Так, зокрема, у справі «Лелас проти Хорватії» (заява № 55555/08) Європейський суд з прав людини зазначив, що держава, чиї органи влади не дотримувалися своїх власних внутрішніх правил та процедур, не повинна отримувати вигоду від своїх правопорушень та уникати виконання своїх обов`язків; ризик будь-якої помилки, зробленої органами державної влади, повинна нести держава, а помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавленої особи, особливо якщо при цьому немає жодного іншого приватного інтересу. (рішення у справі «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки», «Ґаші проти Хорватії», «Трґо проти Хорватії»).

Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці також неодноразово звертав увагу на те, що вказаний принцип не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість. Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам (рішення у справі «Москаль проти Польщі», «Рисовський проти України»).

Перегляд судових рішень, які ухвалені на підставі положень закону, визнаних неконституційними (конституційними), є одним із проявів «відповідальності» держави та відповідального публічного урядування. У такий спосіб держава виконує свій обов`язок поновити права, які вона сама й порушила, ухваливши акт, що став об`єктом судового конституційного контролю і визнаний неконституційним.

Тому гарантуючи особі право на перегляд рішення за виключними обставинам у зв`язку з визнанням неконституційними норм, що були покладені в основу рішення суду, законодавець мав на меті забезпечити поновлення порушеного права особи внаслідок застосування у її справі положень закону, які не відповідали Конституції України.

Неможливість застосування рішення Конституційного Суду України в ретроспективі в контексті спірних правовідносин, враховуючи те, що положення ст. 136 Закону можуть бути застосовані тільки до суддів, які вийшли у відставку до 30 вересня 2016 року, нівелює інститут перегляду справи за виключних обставин в аспекті можливості поновлення прав осіб та такий втрачає своє практичне значення.

У зв`язку з вищенаведеним, враховуючи встановлену Конституційним Судом України неконституційній положень Закону України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні», якими скасовано ст. 136 Закону, та те, що ОСОБА_1 відноситься до кола осіб, що мали право на отримання передбаченої такою нормою вихідної допомоги судді у зв`язку з відставкою (в редакції, чинній до 01 квітня 2014 року), колегія суддів вважає, що заявлені до господарського суду Закарпатської області позовні вимоги в частині зобов`язання нарахувати та виплатити таку підлягають задоволенню, а рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 21.12.2017 р. №807/994/16 в цій частині – скасуванню.

Що стосується заявлених до ДСА України позовних вимог про зобов`язання нарахувати та виплатити ОСОБА_1 вихідну допомогу судді у відставці, колегія суддів не вбачає підстав для їх задоволення з огляду на наступне.

Підставою для віднесення ДСА України до складу відповідачів в даній адміністративній справі позивач зазначає виключно те, що така виконує функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності судів. Будь-якого правового обґрунтування заявлених до відповідача 1 позовних вимог позовна заява від 04 серпня 2016 року не містить.

Одним із основних засад адміністративного судочинства є принцип змагальності сторін. Цей принцип полягає у тому, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Більше того, процесуальні норми встановлюють обов`язкові вимоги до позовної заяви, серед яких, виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.

Колегія суддів також враховує, положення ч. 6 ст. 361 КАС України, які передбачають, що при перегляді рішення суду за виключними обставинами суд не може виходити за межі тих вимог, які були предметом розгляду при ухваленні судового рішення, яке переглядається, розглядати інші вимоги або інші підстави позову.

Колегія суддів зауважує, що заявлена до ДСА України позовна вимога стосується питання нарахування та виплати ОСОБА_1 вихідної допомоги суддів у відставці.

Нормами ч. 1 ст. 148 Закону передбачено, що фінансування всіх судів в Україні здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Згідно ст. 149 Закону суди фінансуються згідно з кошторисами і щомісячними розписами видатків, затвердженими відповідно до вимог цього Закону, у межах річної суми видатків, визначених Державним бюджетом України на поточний фінансовий рік, у порядку, встановленому Бюджетним кодексом України.

ДСА України, в свою чергу, є державним органом у системі правосуддя, який здійснює організаційне та фінансове забезпечення діяльності органів судової влади у межах повноважень, установлених законом, та виконує функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності всіх інших судів, окрім Верховного Суду та вищого спеціалізованого суду (ч. 3 ст. 148, ч. 1 ст. 151 Закону).

Статус головного розпорядника коштів, в розумінні Бюджетного кодексу України, передбачає, в першу чергу, участь такого у розробленні проекту кошторису у межах коштів, необхідних для виконання покладених на нього функцій, та отриманні бюджетних призначень з метою подальшого розподілу бюджетних асигнувань розпорядникам бюджетних коштів нижчого рівня.

Вказане кореспондується з повноваженнями ДСА України у сфері бюджетних правовідносин, визначеними Законом, до яких віднесено підготовка бюджетних запитів та пропозицій до проекту Державного бюджету України щодо фінансування судової влади.

Разом з тим, право на отримання бюджетних асигнувань, наданих відповідно до бюджетного призначення, що передбачає можливість взяття бюджетного зобов`язання та здійснення платежів на виконання своїх функцій, віднесено до повноважень розпорядника бюджетних коштів нижчого рівня.

Отже, статус головного розпорядника бюджетних коштів не передбачає наявність повноважень чи обов`язків на здійснення будь-яких нарахувань та виплат працівникам розпорядника бюджетних коштів нижчого рівня в межах наявних бюджетних призначень.

Таким чином, колегія суддів вважає, що нарахування та виплата коштів, обов`язковість яких встановлена законодавством, в тому числі, суддям здійснюється саме судом, у штаті якого він перебував. Вказане підтверджується також тим, що саме до голови господарського суду Закарпатської області звернулася ОСОБА_1 із відповідною заявою.

З огляду на зазначене колегія суддів вважає, що позовні вимоги, заявлені до ДСА України, задоволенню не підлягають, а рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 21.12.2017 р. №807/994/16 в цій частині слід залишити без змін.

Отже, провівши правовий аналіз обставин, викладених у заяві про перегляд рішення за виключними обставинами, крізь призму законодавчих норм, що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів дійшла висновку, що рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2017 року в адміністративній справі №807/994/16 слід скасувати в частині зобов`язання господарський суд Закарпатської області нарахувати та виплатити судді у відставці ОСОБА_1 вихідну допомогу судді у зв`язку з відставкою у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою, в решті – залишити без змін.

Керуючись ст. 241, 243, 255, 295, 368, 369 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

В И Р І Ш И В:

1. Заяву ОСОБА_1 про перегляд за виключними обставинами рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2017 року в адміністративній справі №807/994/16 задовольнити частково.

2. Рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2017 року в адміністративній справі №807/994/16 скасувати та прийняти нове, яким позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код – НОМЕР_1 ) до Державної судової адміністрації України (місцезнаходження: 01601, м. Київ, вул. Липська, 18/5, код ЄДРПОУ – 26255795) та Господарського суду Закарпатської області (місцезнаходження: 88000, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Коцюбинського, 2а, код ЄДРПОУ – 03499922) про визнання протиправними дій щодо відмови у нарахуванні та виплаті вихідної допомоги судді у зв`язку з відставкою та зобов`язання нарахувати та виплатити вихідну допомогу судді у зв`язку з відставкою задовольнити частково.

3. Зобов`язати господарський суд Закарпатської області нарахувати та виплатити судді у відставці ОСОБА_1 вихідну допомогу судді у зв`язку з відставкою у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою.

4. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (з урахуванням особливостей, що встановлені Розділом VII КАС України).

Повний текст рішення виготовлено 15 червня 2020 року.

Головуючи суддя Р.О. Ващилін

Судді Д.В. Іванчулинець

Ю.Ю. Дору