Рішення № 89799636, 12.06.2020, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 червня 2020 р. Справа№200/3013/20-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Голуб В.А., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження матеріали адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до Покровського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Покровського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії.

Позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що він перебуває на обліку у Покровському об`єднаному управлінні Пенсійного фонду України Донецької області як отримувач пенсії за віком. У вересні 2019 року позивач звернувся до відповідача з метою отримання копій матеріалів своєї пенсійної справи, зокрема протокол про призначення пенсії та протоколи про перерахунок його пенсії. Відповідачем було надіслано на адресу ОСОБА_1 витребувані ним документи та, крім іншого, відповідач надіслав позивачеві копії довідок про заробітну плату, які були взяті останнім до уваги при призначенні позивачеві пенсії. Позивач зазначає, що після ознайомлення з зазначеними вище документами йому стало відомо про той факт, що при розрахунку його пенсії відповідачем була врахована його заробітна плата (дохід) за період з 01.02.1992 року до 31.12.2006 року, при цьому згідно протоколу про призначення пенсії йому було розраховано загального стажу 28 років 2 місяці 8 днів, з яких роботи за Списком № 1 – 14 років 2 місяці 2 дні, і при цьому це склало 470 місяців. Позивач звертає увагу суду на той факт, що відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд до 1 липня 2000 року, а цей період, на думку позивача, наступний: з 01.02.1992 року до 31.01.1997 року та з 01.07.2000 року до 31.12.2006 року. Крім цього позивач звертає увагу суду на те, що у розрахунку його стажу не вірно зазначено період роботи позивача на ВП «Шахта «Стаханова», що не відповідає дійсності. Також позивач не погоджується з твердженням відповідача про те, що його трудова книжка не містить даних про звільнення позивача з ГУВМ Моськвиконкому, у якому останній працював з 23.01.1978 року на протязі 1 року 7 місяців 6 днів, у зв`язку із чим зазначений період роботи позивача взагалі не був зарахований до його загального стажу. 04.11.2019 року відповідач надіслав на адресу позивача лист, в якому вказав, що задля зарахування періоду роботи позивача з 23.01.1978 року необхідно надати уточнюючу довідку.

Також позивач зазначає, що після отримання ним від відповідача 14.11.2019 року копій довідок про заробітну плату, які були надані ним відповідачеві під час звернення за призначенням останнім пенсії, він звернувся до Покровського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області з проханням повідомити його про застосований спосіб оптимізації при обчисленні розміру його пенсії та який саме коефіцієнт був застосований при її розрахунку. Отримавши відповідь відповідача позивач звернувся до ТОВ «Аудіт «Професійне судження» щодо правильності нарахування йому пенсії та після отримання відповіді дізнався, що його пенсія при призначенні розрахована Покровським об`єднаним управлінням Пенсійного фонду України Донецької області невірно.

04.02.2020 року позивач звернувся до відповідача із заявою про перерахунок його пенсії, в якій просив виключити з підрахунку його заробітної плати період його роботи з 1992 року по 2000 року та з 2006 року по 2008 року, що передбачена Додатком 3 до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, на що отримав 20.02.2020 року лист Покровського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 07.02.2020 року № 2970/02/25, в якому відповідачем з посиланням на п. 1.1 Розділу І Порядку № 22-1 було повідомлено про те, що для перерахунку пенсії, позивачеві необхідно звернутися до Управління з паспортом, оригіналом та копією трудової книжки, та надати заяву встановленого зразка (Додаток 1 до Порядку).

Позивач вказує, що його звернення до пенсійного органу відбулось шляхом подання заяви встановленої форми, яка передбачена Додатком 3 до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, відповідно до п. 4.1 Порядку № 22-1. Натомість відповідач, в порушення вимог зазначеного Порядку № 22-1, в журналі реєстрації рішень органу, що призначає пенсію, його заяву не зареєстрував, та не прийняв відповідне рішення щодо перерахунку пенсії.

Тому позивач вважає, що така бездіяльність відповідача є протиправно, у зв`язку із чим просить суд:

визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не реєстрації його заяви про перерахунок пенсії від 04.02.2020 року в журналі реєстрації рішень органу, що призначає пенсію та неприйняття відповідного рішення;

визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не зарахування до стажу періоду його роботи з 23.01.1978 року по 29.08.1979 року в ГУВМ Моськвиконкому, з дня звернення за призначенням пенсії, тобто з 05.02.2008 року по час подання даного адміністративного позову до суду;

зобов`язати відповідача відповідно до п. 4.1 «Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» зареєструвати його заяву про перерахунок пенсії від 04.02.2020 року в журналі реєстрації рішень органу, що призначає пенсію та відповідно до п. 4.3 «Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» прийняти рішення щодо перерахунку пенсії з виключенням з підрахунку заробітної плати періоду з 1992 року по 2000 року та з 2006 року по 2008 року;

зобов`язати відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії із зарахуванням до стажу періоду роботи з 23.01.1978 року по 29.08.1979 року в ГУВМ Моськвиконкому, з дня звернення за призначенням пенсії, тобто з 05.02.2008 року до теперішнього часу з нарахуванням компенсації втрати частини доходів;

зобов`язати відповідача подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

У поданому до суду відзиві на адміністративний позов відповідач заперечив проти задоволення позовних вимог у повному обсязі, зазначивши, що 05.02.2020 року управлінням за допомогою засобів поштового зв`язку була отримана заява позивача про перерахунок його пенсії. Посилаючись на положення п. 1.5 Розділу І Порядку № 22-1, відповідач вважає, що для перерахунку пенсії ОСОБА_1 повинен особисто або через свого представника звернутися до Покровського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області.

Щодо не зарахування до стажу періоду роботи позивача з 23.01.1978 року по 29.08.1979 року в ГУВМ Моськвиконкому відповідач зазначає, що зарахувати зазначений період не видається за можливе, оскільки запис в трудовій книжці ОСОБА_1 під номером № 7 не містить даних про звільнення останнього. Зазначений період підлягає додатковій перевірці.

Відповідач вказує, що оскільки випадків порушення встановлених строків виплати пенсії позивачу, у тому числі з вини управління не було, тому відсутні підстави проведення нарахування компенсації втрати частини доходів.

З приводу зобов`язання подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення відповідач зазначає, що це зокрема право суду а не обов`язок, крім того не виконання судового рішення тягне за собою відповідальність передбачену діючим законодавством України.

Донецький окружний адміністративний суд ухвалою від 07.04.2020 року відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

За приписами частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Враховуючи відсутність клопотань сторін щодо розгляду справи у судовому засіданні, справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення сторін.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України та зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджено копією паспорта серії НОМЕР_1 (а.с. 6-8).

Сторонами не заперечується, що позивач перебуває на обліку у Покровському об`єднаному управлінні Пенсійного фонду України Донецької області як отримувач пенсії за віком з 05.02.2008 року. Позивач має статус пенсіонера, що підтверджується пенсійним посвідченням серії НОМЕР_2 від 23.04.2008 року (а.с. 9).

Як встановлено судом на підставі матеріалів справи позивач у вересні 2019 року отримавши від Покровського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області копії своєї пенсійної справи (а.с. 16-22 та додатково надіслані копії довідок про заробітну плату (а.с. 26-30), які були взяті відповідачем до уваги при призначенні йому пенсії, звернувся до відповідача з вимогою про повідомлення його яким саме способом була застосована оптимізація його заробітної плати при обчисленні розміру його пенсії та який саме було застосовано коефіцієнт при призначенні йому пенсії та при подальших її перерахунках (а.с. 15).

На вказане звернення позивач отримав від відповідача відповідь, у якій останній повідомив ОСОБА_1 про те, що його пенсію обчислено із заробітної плати з 01.02.1992 року по 28.02.1998 року згідно довідки про заробітну плату та з 01.07.2000 року по 31.12.2006 року за даними персоніфікованого обліку. Середньомісячний заробіток склав 2 687, 50 грн., при індивідуальному коефіцієнті заробітної плати 2, 07368. Показник середнього заробітку по народному господарству застосовано за 2007 рік – 1 197, 91 грн. З 05.02.2008 року розмір пенсії склав – 1 328, 93грн. Також одночасно позивача було повідомлено про не зарахування до його стажу періоду його роботи з 23.01.1978 року в ГУМВ Моськвиконкому з підстав необхідності підтвердження зазначеного періоду уточнюючою довідкою, оскільки запис не містить дані про звільнення (а.с. 27-зв.бік. а.с. 27).

Відповіді аналогічного змісту були надіслані відповідачем на звернення позивача 12.12.2019 року за вих. № 30824/02/25 та від 22.01.2020 року за вих. № 1708/02/25 (а.с. 32, 36).

Згідно із представленими позивачем конвертом та заявою про призначення/перерахунок пенсії, 04.02.2020 року позивач звернувся до Покровського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області із заявою про перерахунок його пенсії, за формою, передбаченою Додатком 3 до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, до якої додав: трудову книжку, довідку про заробітну плату, документи про стаж (а.с. 45-49,101-102).

Згідно із листом Покровського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 07.02.2020 року № 2970/02/25, наданим у порядку Закону України “Про звернення громадян”, направленим на адресу позивача, в ньому, з посиланням на п. 1.1 Розділу І Порядку № 22-1, було повідомлено про те, що для перерахунку пенсії позивачеві необхідно звернутися до Управління з паспортом, оригіналом та копією трудової книжки, та надати заяву встановленого зразка (Додаток 1 до Порядку). Також повідомлено, що позивач має можливість зареєструватися на веб-порталі електронних послуг ПФУ та записатися на прийом до спеціаліста на визначений час, або скористатися сервісом веб-порталу призначення пенсії “в один дотик” (а.с. 50, 104).

Проаналізувавши встановлені обставини справи та норми законодавства України, яке регулює спірні правовідносини, суд вважає позовну заяву такою, що підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Частиною 2 статті 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг визначає Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-IV (далі – Закон № 1058-IV).

Статтею 44 Закону № 1058-IV встановлено порядок звернення за призначенням (перерахунком) пенсії, відповідно до якого заява про призначення (перерахунок) пенсії або про її відстрочення та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Стосовно доводу відповідача щодо необхідності особистого звернення позивача до відповідача з питання проведення перерахунку пенсії, суд зазначає наступне.

Матеріали справи свідчать про той факт, що позивач звернувся до відповідача із заявою від 04.02.2020 року про перерахунок пенсії, яка, відповідно до рекомендованого повідомлення направлена засобами поштового зв`язку 04.02.2020 року.

Разом з тим, заяву позивача розглянуто відповідачем та надано відповідь в порядку Закону України "Про звернення громадян", що суперечить Закону № 1058-ІV та Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії від 25.11.2005 року № 22-1 (далі – Порядок № 22-1). Рішення про перерахунок пенсії позивачу або про відмову у проведенні такого перерахунку пенсії відповідачем не приймалося.

Суд зазначає, що доводи відповідача, викладені у листі про необхідність подачі заяви про перерахунок виплати пенсії особисто, є необґрунтованими, оскільки Порядком № 22-1 передбачено можливість подачі такої заяви як особисто пенсіонером, так і його уповноваженим представником, при цьому, відсутні вказівки на те, що останній повинен звертатися до органу ПФУ особисто та позбавлений можливості надіслати заяву та належні документи поштою.

Натомість, відповідно до п. 1.7 р.1 Порядку № 22-1 днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви. Якщо заява пересилається поштою (крім випадків призначення (поновлення) пенсій), днем звернення за пенсією вважається дата, що зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку, що позивач, звертаючись до відповідача із заявою про проведення перерахунку пенсії, не порушував порядок звернення до відповідача із відповідною заявою. Проте відповідач, вважаючи, що позивачем порушено порядок звернення до пенсійного органу за перерахунком пенсії та розглядаючи заяву позивача в порядку Закону України «Про звернення громадян» діяв безпідставно, з порушенням вимог чинного законодавства.

Частиною 5 статті 45 Закону № 1058-IV визначено, що документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.

Відповідно до частини 1 статті 44 Закону № 1058-IV заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійною фонду або до уповноваженою ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Частиною 4 статті 45 Закону № 1058-IV встановлено, що перерахунок призначеної пенсії, крім випадків, передбачених частиною першою статті 35, частиною другою статті 38, частиною третьою статті 42 частиною п`ятою статті 48 цього Закону, провадиться в такі строки: у разі виникнення права на підвищення пенсії - з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа; у разі настання обставин, які тягнуть за собою зменшення пенсії, - з першого числа місяця, в якому настали ці обставини, якщо вони мапи місце до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо вони мали місце після 15 числа.

Частина 5 статті 45 Закону № 1058-IV передбачає, що документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійною фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.

Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку), поновлення пенсій визначений Порядком № 22-1.

Відповідно до пункту 4.1 Порядку № 22-1 орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою (додаток 3). Заяви осіб про призначення, перерахунок, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший реєструються в журналі реєстрації рішень органу, що призначає пенсію. Особі або посадовій особі органом, що призначає пенсію, видається розписка із зазначенням дати прийняття заяви, а також переліку одержаних і відсутніх документів, які необхідно подати у тримісячний строк з дня прийняття заяви. Копія розписки зберігається в пенсійній справі.

Пунктом 4.3 Порядку № 22-1 визначено, що не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.

Таким чином, аналізуючи вищенаведені норми чинного законодавства, які регулюють пенсійні правовідносини, суд дійшов висновку, що передбачено два альтернативні варіанти рішень, які можуть бути прийняті органами Пенсійного фонду за результатами розгляду заяви про призначення (переведення, перерахунку) пенсії: про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії. Тобто, у разі звернення особи до пенсійного органу із заявою про призначення (перерахунок, переведення) пенсії, останній зобов`язаний розглянути подану заяву та прийняти відповідне рішення.

Суд зазначає, що позивач звернувся до відповідача із заявою від 04.02.2020 року про проведення перерахунку пенсії, проте, останній надав тільки відповідь інформаційного характеру на звернення позивача в порядку Закону України «Про звернення громадян». Тобто, відповідачем не було прийнято жодного рішення щодо перерахунку або відмови у перерахунку пенсії позивачу, в отже, відповідач діяв не в межах своїх повноважень та діючого законодавства України.

Стосовно позиції відповідача щодо форми заяви, з якою звернувся позивач до управління.

В обґрунтування свого відзиву відповідач вказав, що позивач звернувся із заявою про перерахунок пенсії невстановленого зразка. Відповідач вказує, що така заява має бути встановленого зразка (Додаток 3) відповідно до Порядку № 22-1.

Матеріали справи свідчать про те, що 04.02.2020 року позивач звернувся із заявою до відповідача про перерахунок пенсії встановленого зразку, а саме відповідно додатку 3, до якої додав трудову книжку, довідку про заробітну плату, документи про стаж.

Відповідно до п. 4.1 Порядку № 22-1 орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою (додаток 3).

Заяви осіб про призначення, перерахунок, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший реєструються в журналі реєстрації рішень органу, що призначає пенсію.

Відповідно до п.п. 4.3, 4.7 Порядку № 22-1 не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України. Орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє адміністрації підприємства, установи, організації або особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження.

Відтак, 04.02.2020 року позивачем була подана заява встановленої форми, про що свідчать наявні матеріали справи.

Однак, листом від 07.02.2020 року за вих. № 2970/02/25 відповідач надав відповідь позивачу інформаційного характеру в порядку Закону України «Про звернення громадян».

Таким чином, відповідачем порушено норму пунктів 4.1 та 4.3 Порядку № 22-1, оскільки заява позивача про перерахунок пенсії від 04.02.2020 року не реєстрована в журналі реєстрації рішень органу, що призначає пенсію та не приймалось відповідачем відповідне рішення.

Суд зазначає, що наведені вище обставини свідчать про недбале ставлення пенсійного органу до вирішення такого важливого питання як пенсійне забезпечення особи, яке гарантується статтею 46 Конституції України і визначено законодавцем як джерело існування громадянина держави.

Статтею 58 Закону № 1058-IV визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати. Тобто, Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення (перерахунку) пенсії, до компетенції якого і входить розгляд документів, в тому числі і нових.

Щодо визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо не зарахування до стажу періоду роботи ОСОБА_1 з 23.01.1978 року по 29.08.1979 року в ГУВМ Моськвиконкому з дня звернення за призначенням пенсії, тобто з 05.02.2008 року, суд зазначає наступне.

Як вбачається зі змісту ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII та ч. 1 ст. 48 Кодексу Законів про працю України основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року № 637 (далі - Порядок № 637) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Відповідно до п. 2.2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників від 29 липня 1993 року № 58 до трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім`я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв`язку з цим винагороди.

Пунктом 2.4 Інструкції визначено, що усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

Суд зазначає, що відповідачем неправомірно не зараховано період роботи позивача з 23.01.1978 року по 29.08.1979 року в ГУВМ Моськвиконкому з підстав відсутності даних про звільнення, оскільки зазначений період підтверджується записом в його трудовій книжці та містить твердження про звільнення з посиланням на наказ від 29.08.1979 року № 352 (№ 7).

Також суд зауважує, що пунктом 4.7 Порядку надання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій № 22-1 від 25.11.2005 року передбачено, що право особи на одержання пенсії встановлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

Відповідно до п. 1.7 Порядку № 22-1, у разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі (за висновком органу Пенсійного фонду) необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис. Якщо вони будуть подані не пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність подання додаткових документів, то днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття заяви про призначення пенсії або дата, зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви.

Крім цього, згідно з ч. 3 ст. 44 № 1058-IV органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Суд зазначає, що матеріали справи не містять доказів звернення відповідача до ГУВМ Моськвиконкому, на якому працював позивач, з метою отримання додаткових документів, або підтверджень тих чи інших обставин на підставі чого суд доходить висновку про протиправне не зарахування відповідачем до стажу позивача періоду його роботи з 23.01.1978 року по 29.08.1979 року в ГУВМ Моськвиконкому.

Завданням адміністративного судочинства є перевірка правомірності дій суб`єкта владних повноважень, відповідності його рішень критеріям, які пред`являються до рішень суб`єктів владних повноважень та закріплені в частині другій статті 2 КАС України.

Відповідно до положень частини 2 статті КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Отже, у разі помилкового обрання позивачем неналежного способу захисту порушеного права чи неналежного формулювання позовних вимог, адміністративні суди мають право на підставі частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України вийти за межі позовних вимог та застосувати той спосіб захисту порушеного права позивача, який відповідає фактичним обставинам справи і відновлює порушене право особи.

Враховуючи викладене, з метою захисту прав та інтересів позивача суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та оскільки за поданою позивачем заявою від 04.02.2020 року про перерахунок пенсії відповідач відповідного рішення по суті не приймав, уповноважений орган не перевіряв дотримання інших умов для перерахунку пенсії, зокрема, не з`ясовував та не вирішував питання щодо наявності у позивача підстав для такого перерахунку, суд дійшов висновку про необхідність покласти на відповідача обов`язок повторно розглянути заяву позивача про перерахунок пенсії відповідно до Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” з урахуванням висновків суду.

Відповідно до вимог пункту 4 частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії. Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (ч. 2 ст. 5 КАС України).

Відповідно до п. 10 ч. 2 ст. 245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною Законом № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року, передбачено, що кожен, чиї права і свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

У юриспруденції дискреційні повноваження визначаються як право голови держави, уряду, інших посадовців в органах державної влади у разі ухвалення рішення з питання, віднесеного до їх компетенції, діяти за певних умов на власний розсуд у рамках закону. А в Рекомендаціях Комітету Міністрів Ради Європи вказано, що адміністративний орган може здійснювати "дискреційні повноваження", користуючись певною свободою розсуду у разі ухвалення будь-якого рішення. Такий орган в силу (за) наявності у нього дискреційних повноважень може вибирати з декількох варіантів припустимих рішень той, який він вважає найбільш відповідним у даному випадку. За цього надано рекомендацію судам не втручатися у дискреційні повноваження державних органів.

Дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб`єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають у застосуванні суб`єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень. У більш звуженому розумінні дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчиняти конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними). Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду України від 21 травня 2013 року № 21-87а13.

Як вже зазначалось судом вище статтею 58 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІV визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати. Тобто, Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії.

Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим ч. 3 ст. 2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Виходячи зі змісту положень КАС України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.

Враховуючи викладене, суд наголошує, що не може підміняти собою пенсійний орган, уповноважений на виконання функцій з розрахунку та призначення пенсій громадянам, та на власний розсуд розраховувати пільговий чи страховий стаж особи.

З огляду на встановлені у справі обставини та наведені норми чинного законодавства, якими регулюються спірні відносини, з урахуванням дискреційних повноважень пенсійного органу на прийняття рішення щодо пеперахунку пенсії, суд доходить висновку, що позовні вимоги в частині зобов`язання відповідача прийняти рішення щодо перерахунку пенсії позивача з виключенням з підрахунку заробітної плати періоду з 1992 року по 2000 року та з 2006 року по 2008 року та зобов`язання відповідача зарахувати до стажу період роботи з 23.01.1978 року по 29.08.1979 року в ГУВМ Моськвиконкомі судом не можуть бути задоволені, оскільки суд не може підміняти пенсійний орган, уповноважений на виконання функцій з розрахунку та призначення пенсій громадянам, та на власний розсуд розраховувати пільговий чи страховий стаж особи, та задоволення зазначених вимог свідчитиме про втручання до дискреційних повноважень пенсійного органу, що є неприпустимим.

Що стосується вимоги позивача про зобов`язання відповідача здійснити нарахування компенсації втрати частини доходів, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 2 Закону № 2050-III компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, зокрема, пенсії.

Сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться) (стаття 3 Закону № 2050-III).

Виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць (стаття 4 Закону № 2050-III).

Основною умовою для виплати громадянину передбаченої статтею 46 Закону № 1058-IV, статтею 2 Закону № 2050-ІІІ компенсації є порушення органом Пенсійного фонду встановлених строків виплати нарахованої пенсії. При цьому, компенсація за порушення строків виплати доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.

З урахуванням вищенаведеного, суд дійшов до висновку про передчасність вимоги позивача про стягнення з відповідача компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, оскільки відповідно до ст.4 Закону № 2050-III виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць, а тому вирішення спору, який ще відсутній, тобто на майбутнє, суперечить засадам адміністративного судочинства та його принципам.

Таку правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 18 вересня 2018 року у справі № 522/535/17, адміністративне провадження № К/9901/964/18, К/9901/969/18 (реєстраційний номер рішення в ЄДРСР 76547257).

З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Щодо вимоги позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду по даній справі суд зазначає, що в силу положень ч.1 ст. 382 КАС України, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. Отже, у викладеній нормі йдеться про право, а не обов`язок суду щодо встановлення судового контролю за виконанням рішення. Водночас з цим, позивачем не наведено, і матеріли справи також не містять обставин, які б свідчили про те, що відповідач буде ухилятись від виконання судового рішення.

Таким чином, у даному випадку суд не знаходить підстав для застосування приписів ст. 382 КАС України щодо встановлення судового контролю шляхом зобов`язання відповідача подати звіт про виконання рішення суду, а тому у цій частині вимог належить відмовити.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Згідно наявних матеріалів справи вбачається, що позивачем при зверненні до адміністративного суду було сплачено судовий збір у розмірі 840,80 грн. згідно квитанції від 11.03.2020 року (а.с.74).

Відповідно до положень ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

За таких обставин, судовий збір у розмірі 630, 60 грн підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача ОСОБА_1 .

Керуючись ст.ст. 2-15, 19-20, 42-48, 72-77, 90, 118, 139, 159-165, 199, 244-247, 257-263, 295, 297 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_3 ; зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) до Покровського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (код ЄДРПОУ: 42169323, місцезнаходження: 85323, Донецька область, м. Мирноград, вул. Центральна, буд. 13) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Покровського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо не реєстрації заяви ОСОБА_1 про перерахунок пенсії від 04.02.2020 року та щодо неприйняття відповідного рішення в результаті розгляду цієї заяви.

Визнати протиправною бездіяльність Покровського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо не зарахування до стажу ОСОБА_1 періоду його роботи з 23.01.1978 року по 29.08.1979 року в ГУВМ Моськвиконкому, при призначенні пенсії, а саме з 05.02.2008 року.

Зобов`язати Покровське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області зареєструвати заяву ОСОБА_1 від 04.02.2020 року про перерахунок пенсії та прийняти обґрунтоване рішення відповідно до Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” від 9 липня 2003 року № 1058-IV з урахуванням висновків суду.

В іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Покровського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області судовий збір у розмірі 630, 60 грн (шістсот тридцять гривень шістдесят копійок).

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Роз`яснити сторонам, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 47, 79, 80, 114, 122, 162, 163, 164, 165, 169, 177, 193, 261, 295, 304, 309, 329, 338, 342, 363 КАС України, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до адміністративного суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви, пред`явлення зустрічного позову, розгляду адміністративної справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину.

Суддя В.А. Голуб