Рішення № 89799593, 15.06.2020, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 червня 2020 р. Справа№200/4064/20-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Кочанова П.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Покровського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання протиправним та скасування рішення, та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

Позивачка, ОСОБА_1 звернулась до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Покровського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Покровського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 17.03.2020 року № 1948 про відмову в призначенні пенсії,

- зобов`язати Покровське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області повторно розглянути заяву від 11.03.2020 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах та прийняти рішення про призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

В обґрунтування позовних вимог, позивачка зазначає, що вона 11.03.2020 року звернулась до Покровського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області з заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Рішенням управління від 17.03.2020 року №1948 їй було відмовлено в призначенні пенсії. В рішенні відповідач зазначив, що її страховий стаж складає 25 років 02 місяці 22 дні, пільговий стаж за списком №2 складає 11 років 09 місяців 11 днів, але вона не набула віку 54 роки. Позивачка вважає вказану відмову необґрунтованою та такою, що не відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки рішенням Конституційного суду України від 23 січня 2020 року №1-р/2020 у справі №1-5/2018(746/15) стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б»-«г» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року № 1788-ХІІ зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року № 213-VIII, визнані неконституційними, та втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення. У зв`язку з чим просить суд позовні вимоги задовольнити.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 21 квітня 2020 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 200/4064/20-а в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.

Сторони про відкриття провадження у справі були повідомлені судом належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

У строк, встановлений судом, через відділ документообігу та архівної роботи суду від відповідача надійшов відзив на адміністративний позов ОСОБА_1 , в якому відповідач заперечив проти задоволення позовних вимог. В обґрунтування заперечень зазначив, що відповідно до п.2 ч.2 ст.114 ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» право на пенсію за віком на пільгових умовах мають працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах зі шкідливими і важкими умовами праці, - за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, після досягнення 55 років і за наявності страхового стражу не менше 24 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах. До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1970 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 54 роки з 01.10.1968 року по 31.03.1969 року. Право на пенсію за віком на пільгових умовах за списком №2 ОСОБА_1 набуде в 54 роки, у зв`язку з чим заявниці відмовлено в призначенні пенсії за віком згідно п.2 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

На підставі зазначеного, просив суд відмовити позивачці у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

04 червня 2020 року через відділ документообігу та архівної роботи суду, позивачкою надані письмові пояснення, в яких остання не погоджується з доводами, викладеними у відзиві з огляду на те, що з 01.10.2017 правила призначення пенсій за Списком № 2 почали регламентуватись одночасно двома законами, а саме: п.«б» ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" у редакції Закону України від 02.03.2015р. №213-VIII та п.1 ч.2 ст.114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" у редакції Закону України від 03.10.2017р. №2148-VIII. Правила зазначених законів були ідентичними. З 23.01.2020 року, після прийняття Конституційним Судом України рішення від 23 січня 2020 року №1-р/2020 "У справі за конституційним поданням 49 народних депутатів України шодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень розділу І, пункту 2 розділу III "Прикінцеві положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року № 213-VIII", в Україні існують два закони, котрі одночасно регламентують правила призначення пенсій за списком №2, а саме: п.«б» ст..13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» у редакції до Закону України від 02.03.2015 року №213- VIII та п.2 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у редакції Закону України від 03.10.2017 року №2148- VIII. Позивачка вважає, що у межах спірних правовідносин слід віддати перевагу у правозастосуванні найбільш сприятливого для заявника закону.

Згідно з нормами статті 258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) є громадянкою України (паспорт серії НОМЕР_2 виданий 22 вересня 2001 року Красноарміським МВ УМВС України в Донецькій області), та зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , відповідно до статті 43 Кодексу адміністративного судочинства України здатна здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов`язки.

Покровське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області (ЄДРПОУ 42169323) орган виконавчої влади, який в даних правовідносинах здійснює повноваження, покладені Положенням про Пенсійний фонд України, затвердженим Указом Президента України від 06 квітня 2011 року №384/2011 (далі за текстом - Положення №384/2011).

Положенням про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об`єднані управління, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 22 грудня 2014 року № 28-2 на управління покладені повноваження, зокрема, щодо призначення (здійснення перерахунку) і виплати пенсії, щомісячного довічного грошове утримання суддям у відставці, допомоги на поховання та інших виплат відповідно до законодавства; забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, щомісячного довічного утримання суддям у відставці, допомоги на поховання та інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Фонду та інших джерел, визначених законодавством (підпункти 7,8 пункту 4 Положення).

11 березня 2020 року, ОСОБА_1 звернулась до Покровського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області з заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Відповідними записами у трудовій книжці НОМЕР_3 від 6.07.1989 року підтверджено роботу ОСОБА_1 зі шкідливими та важкими умовами праці за Списком № 2.

Рішенням Покровського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 17 березня 2020 року №1948, заявниці відмовлено в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за списком №2, так як ОСОБА_1 не досягла необхідного пенсійного віку відповідно до п.2 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Право на пенсію за віком на пільгових умовах за списком №2, ОСОБА_1 набуде в 54 роки. Також, у спірному рішенні зазначено, що страховий стаж заявниці складає 25 років 02 місяці 22 дні, пільговий стаж за списком №2 складає 11 років 09 місяців 11 днів.

Не зарахування відповідачем періоду з 06.07.1989 року по 07.09.1989 року на Красноармійській фабриці індпошиву та ремонту одягу, позивачкою не оскаржується.

Як вбачається з розрахунку стажу позивачки, до пільгового стажу за списком №2 зарахований період роботи з 12.10.2005 року по 21.07.2017 року на ДП «Вугільна компанія «Краснолиманська».

Не погоджуючись з рішенням відповідача в частині відмови в призначенні пенсії, у зв`язку з відсутністю необхідного пенсійного віку, позивачка звернулась до суду за захистом своїх прав.

Ураховуючи викладене, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам регулюються Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", Закон № 1058-IV).

Згідно ст. 8 Закону № 1058-IV громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж мають право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи.

Як вбачається зі ст. 5 Закону № 1058-IV саме цей Закон регулює відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються, зокрема, умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат, порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням.

Відповідно до п.2 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», на пільгових умовах пенсія за віком призначається: 2) працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1970 року народження і старші після досягнення ними такого віку:

50 років - по 31 березня 1965 року включно;

50 років 6 місяців - з 1 квітня 1965 року по 30 вересня 1965 року;

51 рік - з 1 жовтня 1965 року по 31 березня 1966 року;

51 рік 6 місяців - з 1 квітня 1966 року по 30 вересня 1966 року;

52 роки - з 1 жовтня 1966 року по 31 березня 1967 року;

52 роки 6 місяців - з 1 квітня 1967 року по 30 вересня 1967 року;

53 роки - з 1 жовтня 1967 року по 31 березня 1968 року;

53 роки 6 місяців - з 1 квітня 1968 року по 30 вересня 1968 року;

54 роки - з 1 жовтня 1968 року по 31 березня 1969 року;

54 роки 6 місяців - з 1 квітня 1969 року по 30 вересня 1969 року;

55 років - з 1 жовтня 1969 року по 31 грудня 1970 року.

Таким чином, позивачка має передбачений нормами п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону № 1058-IV страховий стаж (як загальний так і пільговий - за списком № 2) - 25 років 02 місяці 22 дні страхового стажу та 11 років 09 місяців 11 днів пільгового стажу за списком №2.

При цьому, необхідного для призначення пільгової пенсії віку позивачка станом на час звернення до відповідача із заявою про призначення пільгової пенсії, передбаченого ч. 2 ст. 114 Закону № 1058-IV (54 роки) не досягла.

Щодо посилання позивачки на рішення Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020, суд зазначає наступне.

Так, рішенням Конституційного Суду України від 23.01.2020 №1-р/2020 у справі №1-5/2018(746/15) за конституційним поданням 49 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень розділу I, пункту 2 розділу III «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року №213-VIII: визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), статтю 13, частину другу статті 14, пункти «б»-«г» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року № 213-VIII.

Зазначеним рішенням Конституційного Суду України встановлено, що стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б»-«г» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року № 213-VIII, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б»-«г» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме:

«На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи:

б) працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:

чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах;

жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах».

У своєму позові позивачка зазначає про можливість застосування до неї приписів ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з урахуванням абсолютної ідентичності цієї норми приписам ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Однак, суд критично ставиться до таких тверджень позивачки, оскільки норми ч.2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» неконституційними не визнавались, а отже, ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» є чинною.

До того ж, у рішенні Конституційного Суду України № 1-р/2020 від 23.01.2020 розглядалося питання щодо законності підвищення пенсійного віку для категорій працівників, що визначені у ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», натомість питання, які розглядаються у цій справі, стосуються віку, необхідного для отримання пенсійного забезпечення на пільгових умовах за віком за приписами ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Суд зазначає, що станом на 1 квітня 2015 року у позивачки був відсутній стаж роботи із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, який дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах згідно пункту "б" частини першої статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Суд зауважує, що матеріалами справи не доведено наявність у позивачки права на призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення».

За таких обставин, рішення Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року №1-р/2020 на спірні правовідносини не впливає, оскільки приписи Закону України «Про пенсійне забезпечення» не поширюються на позивачку.

Суд зазначає, що норма п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на час розгляд заяви позивачки є чинною (не визнана неконституційною та не скасована).

Оскільки позивачка не досягла пенсійного віку (54 роки), передбаченого ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», суд приходить до висновку, що відповідач правомірно відмовив позивачці у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а викладені в позовній заяві вимоги позивача є необґрунтованими, недоведеними та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України судовий збір не підлягає відшкодуванню, оскільки в задоволенні позову було відмовлено.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 9, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 , адреса мешкання: АДРЕСА_2 ) до Покровського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (85323, Донецька область, м.Мирноград, вул.Центральна,13 ЄДРПОУ 42169323) про визнання протиправним та скасування рішення, та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

Рішення прийнято в нарадчій кімнаті в порядку письмового провадження 15 червня 2020 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Апеляційна скарга згідно положень статті 297 КАС України подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Донецький окружний адміністративний суд.

Суддя П.В. Кочанова