Ухвала суду № 89799469, 12.06.2020, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

У Х В А Л А

про закриття провадження у справі

12 червня 2020 р. Справа №200/3695/20-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Стойка В.В. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративний позов ОСОБА_1 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання дій та бездіяльності протиправними, стягнення кошів, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 , звернулася до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, в про визнання дій та бездіяльності протиправними, стягнення кошів.

Ухвалою суду від 13.04.2020 року прийнято до розгляду позовну заяву ОСОБА_1 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання дій та бездіяльності протиправними, стягнення кошів і відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження суддею одноособово, в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Призначено засідання по справі.

У відзиві на позовну заяву відповідач вказав на її безпідставність та зазначив, що не виплачуючи гарантовану суму відшкодування за договором банківського вкладу, Фонд діяв в межах повноважень та у спосіб, визначений чинним законодавством.

Враховуючи наведене, просить в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, про дату та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав заяву про розгляд справи без його участі.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, про дату та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав відзив та заяву про розгляд без його участі.

Відповідно до ч. 9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Згідно ч. 4 ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Відповідно ч. 5 ст. 250 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що датою ухвалення судового рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Враховуючи наведене, суд розглядає позовну заяву в порядку письмового провадження на підставі наявних у ній доказів.

Дослідивши матеріали справи, доводи позовної заяви, відзиву, суд з`ясував наступні обставини справи.

08 липня 2014 року між ОСОБА_1 , як Вкладником, та Публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «Український фінансовий світ» (далі - ПАТ «КБ «УФС») був укладений письмовий Договорів банківського вкладу (депозиту) «ПЛАНЕР» за №45068, за умовами якого ПАТ «КБ «УФС» прийняв від мене на вкладний (депозитний) рахунок грошові кошти в сумі 16 000 доларів США у тимчасове строкове користування на строк до 09 серпня 2014 року (дата повернення вкладу) та зобов`язався сплачувати проценти за його користування у розмірі 8.00 процентів річних.

Постановою Правління Національного банку України від 10 листопада 2014 року № 717 прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «КБ «УФС».

Внаслідок вчинення певних дій з метою повернення коштів, Уповноважена особа Фонду повідомила ОСОБА_1 , що правочини, в тому числі договір банківського вкладу від 08 липня 2014 року № 45068 та операції з внесення та перерахування грошових коштів по рахунку, відкритому на виконання вказаного договору, є нікчемними. Вказана позиція слугувала підставою для звернення позивача за захистом своїх прав.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києві від 14 вересня 2017 року у справі № 826/25533/15. яка набрала законної сили 26 грудня 2017 року, позов ОСОБА_1 , задоволено частково. А саме: визнано протиправними дії уповноваженої особи Фонду на ліквідацію ПАТ «КБ «УФС» щодо визнання нікчемним договору банківського вкладу (депозиту) «Планер» №45068 від 08 липня 2014 року; визнано протиправним рішення уповноваженої особи Фонду щодо визнання договору №45068 від 08 липня 2014 року нікчемним; визнано протиправною бездіяльність уповноваженої особи Фонду на ліквідацію ПАТ «КБ «УФС» щодо не включення ОСОБА_1 до переліку вкладників, які мають права на відшкодування коштів за вкладом у ПАТ «КБ «УФС» за рахунок Фонду; зобов`язано уповноважену особи Фонду на ліквідацію ПАТ «КБ «УФС» подати до Фонду додаткову інформацію стосовно ОСОБА_1 як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладами у ПАТ «КБ «УФС» за рахунок Фонду.

Проте, незважаючи на рішення суду, Листом від 06 березня 2020 року за; № 02-036-3565/20 Фонд повідомив ОСОБА_1 що 05 червня 2019 року уповноважена особа Фонду на ліквідацію ПАТ «КБ «УФС» подала документи державному реєстратору юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань для державної реєстрації припинення ПАТ «КБ «УФС» як юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, в зв`язку із чим строк виплати грошових коштів відшкодування вкладникам ПАТ «КБ «УФС» закінчився та правові підстави для виплати гарантованої суми відшкодування за вкладом відсутні, а також про те, що 14 серпня 20,19 року внесений запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадський формувань про державну реєстрацію припинення ПАТ «КБ УФС» як юридичної особи, а отже повноваження Фонду як ліквідатора припинені.

На підставі вказаних обставин позивач, з урахуванням змінених позовних вимог просив:

визнати протиправними дії Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо невиплати ОСОБА_1 гарантованої суми відшкодування коштів за вкладом у Публічному акціонерному товаристві «Комерційний банк «Український фінансовий світ» за Договором банківського вкладу «ПЛАНЕР» № 45068 від 08.07.2014 року за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб;

стягнути з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на користь ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 200 000 як гарантовану суму відшкодування коштів за вкладом у Публічному акціонерному товаристві «Комерційний банк «Український фінансовий світ» за Договором банківського вкладу (депозиту) «ПЛАНЕР» № 45068 від 08.07.2014 року.

Проаналізувавши встановлені обставини справи та норми законодавства України, яке регулює спірні правовідносини, суд вважає позовну заяву такою, що не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, з наступних підстав.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.

Відповідно до п.2 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства публічно-правовий спір - спір, у якому:

- хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій;

- хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг;

- хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний суд - суд, до компетенції якого цим Кодексом віднесено розгляд і вирішення адміністративних справ.

Частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Пунктом 5 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що адміністративне судочинство - діяльність адміністративних судів щодо розгляду і вирішення адміністративних справ у порядку, встановленому цим Кодексом.

Відповідно до п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 12.10.1978 року у справі "Zand v. Austria" зазначив, що словосполучення "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність.

Поняття "суд, встановлений законом" у частині першій статті 6 Конвенції передбачає "всю організаційну структуру судів, включно з <…> питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів <…>".

З огляду на це, не вважається "судом, встановленим законом" орган, який, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом:

1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;

2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;

3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій;

4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії;

5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень;

6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Згідно ст. 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема:

- спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження;

- спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби;

- спорах між суб`єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень;

- спорах, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів;

- за зверненням суб`єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб`єкту законом;

- спорах щодо правовідносин, пов`язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму;

- спорах фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації;

- спорах щодо вилучення або примусового відчуження майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності;

- спорах щодо оскарження рішень атестаційних, конкурсних, медико-соціальних експертних комісій та інших подібних органів, рішення яких є обов`язковими для органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших осіб;

- спорах щодо формування складу державних органів, органів місцевого самоврядування, обрання, призначення, звільнення їх посадових осіб;

- спорах фізичних чи юридичних осіб щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності замовника у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони", за винятком спорів, пов`язаних із укладенням договору з переможцем переговорної процедури закупівлі, а також зміною, розірванням і виконанням договорів про закупівлю;

- спорах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів охорони державного кордону у справах про правопорушення, передбачені Законом України "Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень".

Юрисдикція адміністративних судів не поширюється на справи:

1) що віднесені до юрисдикції Конституційного Суду України;

2) що мають вирішуватися в порядку кримінального судочинства;

3) про накладення адміністративних стягнень, крім випадків, визначених цим Кодексом;

4) щодо відносин, які відповідно до закону, статуту (положення) громадського об`єднання, саморегулівної організації віднесені до його (її) внутрішньої діяльності або виключної компетенції, крім справ у спорах, визначених пунктами 9, 10 частини першої цієї статті.

Адміністративні суди не розглядають позовні вимоги, які є похідними від вимог у приватно - правовому спорі і заявлені разом з ними, якщо цей спір підлягає розгляду в порядку іншого, ніж адміністративне, судочинства і знаходиться на розгляді відповідного суду.

Таким чином, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

Особливістю цих відносин є те, що вони пов`язані із реалізацією прав, свобод та інтересів суб`єктів у сфері публічно - правових відносин і спрямовані на захист від порушень з боку публічної влади при здійсненні нею владних управлінських функцій.

Тобто, специфіку публічно - правового спору визначають: суб`єктивний склад, підстави виникнення цього спору і тісне пов`язане з цим питання визначення меж повноважень адміністративного суду.

Що стосується кола суб`єктів публічно - правового спору, то обов`язковим його учасником є суб`єкт публічного управління, який є виразником державних і суспільних інтересів, носієм публічної влади, має особливий правовий статус, тому що наділений владними управлінськими функціями щодо об`єктів управління.

Специфіка публічно - правового спору обумовлена, також, його підставою: він виникає у випадку порушення суб`єктом публічного управління суб`єктивних публічних прав та інтересів громадянина або організації.

Особливістю правовідносин, що розглядаються адміністративними судами, є їх публічно - правовий характер, пов`язаний із сферою реалізації публічної влади.

Тобто, суттєвою ознакою публічно - правового спору є участь у справі суб`єкту владних повноважень, який виконує владні управлінські функції відносно інших суб`єктів і його рішення є обов`язковими для виконання.

Як вбачається з позовної заяви, вона містить вимогу про стягнення коштів за вкладом, які були внесені за договором банківського вкладу.

Таким чином, предметом позову у справі є майнова вимога позивача щодо виплати гарантованої суми відшкодування за договором банківського вкладу.

Статтею 19 Цивільного процесуального кодексу України визначені справи, що відносяться до юрисдикції загальних судів, частиною 1 якої встановлено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Оскільки предметом вказаного позову є майнова вимога позивача щодо виплати гарантованої суми відшкодування за договором банківського вкладу, суд приходить до висновку, що вказана справа не повинна розглядатись за правилами адміністративного судочинства.

Крім того, суд враховує, що, хоча стороною у справі є фактично суб`єкт владних повноважень, вищевказаний спір не є публічно-правовим, оскільки виникає із цивільно-правових відносин та між сторонами відсутня така ознака публічно-правового спору, як підпорядкованість одного учасника відносин іншому.

Тобто, між сторонами існує спір про отримання грошових коштів, який має приватноправовий характер, що в свою чергу виключає розгляд цієї справи в порядку адміністративного судочинства.

Крім того, суд зазначає, що визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі й обов`язок суб`єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін.

Таким чином, суд, який розглянув справу, що не належить до його юрисдикції, не може вважатися "судом, встановленим законом" у розумінні ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Відповідно до ч. 2 ст. 183 Кодексу адміністративного судочинства України, за результатами підготовчого засідання суд постановляє, зокрема ухвалу про закриття провадження у справі.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 238 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Оскільки дана справа не підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства, суд дійшов висновку про закриття провадження у справі.

Згідно ч. 1 ст. 239 Кодексу адміністративного судочинства України якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 238 цього Кодексу, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ.

Суд вважає за необхідне роз`яснити позивачу, що він не позбавлений права звернутись до місцевого загального суду в порядку цивільного судочинства.

На підставі викладеного, керуючись Цивільним процесуальним кодексом України, Кодексом адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В :

Провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (м. Київ, в. Січових Стрільців, 17, ЄДРПОУ 21708016) про визнання дій та бездіяльності протиправними, стягнення кошів, - закрити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Роз`яснити сторонам, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 47, 79, 80, 114, 122, 162, 163, 164, 165, 169, 177, 193, 261, 295, 304, 309, 329, 338, 342, 363 КАС України, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до адміністративного суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви, пред`явлення зустрічного позову, розгляду адміністративної справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину.

Суддя В.В. Стойка