Рішення № 89799388, 15.06.2020, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 червня 2020 року Справа № 160/2890/20 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сидоренка Д.В., розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

Обставини справи: до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій позивач просить:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427) щодо незарахування ОСОБА_1 (паспорт серії НОМЕР_1 , виданий Бабушкінським РВ ДМУ УМВС України в Дніпропетровській області 19 грудня 1996 року, РНОКПП НОМЕР_2 ) до загального трудового (страхового) стажу період з 10 квітня 1990 року по 01 вересня 1990 року та з 01 вересня 1990 року по 15 листопада 1991 року;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427) здійснити зарахування ОСОБА_1 (паспорт серії НОМЕР_1 , виданий Бабушкінським РВ ДМУ УМВС України в Дніпропетровській області 19 грудня 1996 року, РНОКПП НОМЕР_2 ) до загального трудового (страхового) стажу періоди з 10 квітня 1990 року по 01 вересня 1990 року та з 01 вересня 1990 року по 15 листопада 1991 року;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427) перерахувати та виплатити пенсію ОСОБА_1 (паспорт серії НОМЕР_1 , виданий Бабушкінським РВ ДМУ УМВС України в Дніпропетровській області 19 грудня 1996 року, РНОКПП НОМЕР_2 ) з 31 травня 2015 року з врахуванням до страхового стажу ОСОБА_1 періоди його роботи з 10 квітня 1990 року по 01 вересня 1990 року та з 01 вересня 1990 року по 15 листопада 1991 року, з урахуванням виплачених сум.

В обґрунтування позову зазначено, що відповідачем у січні 2020 року було надано відповідь, якою ОСОБА_1 відмовлено в зарахуванні до загального трудового (страхового) стажу періоди роботи з 10.04.1990 року по 01.09.1990 року та з 01.09.1990 року по 15.11.1991 року, враховуючи, що у трудовій книжці відсутній номер розпорядження на прийом та відсутній номер трудового договору на прийом та на звільнення. Позивач вважає таку бездіяльність Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області протиправною, відповідь необґрунтованою та такою, що порушує його права та інтереси, тому звернувся до суду щодо зобов`язання відповідача зарахувати зазначений страховий стаж, та здійснити перерахування та виплату пенсії.

Ухвалою суду від 18.03.2020 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

13.04.2020 року Головне управління ПФУ в Дніпропетровській області подало до суду матеріали пенсійної справи позивача, витребувані ухвалою суду від 18.03.2020 року.

14.04.2020 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що ОСОБА_1 звернувся із заявою про перерахунок та виплату пенсії із врахуванням періодів роботи до страхового стажу. Листом від 02.01.2020 №9487/4-09 було відмовлено в зарахуванні до загального трудового (страхового) стажу періоди роботи з 10.04.1990 по 01.09.1990 та з 01.09.1990 по 15.11.1991, враховуючи, що запис у трудовій книжці з 10.04.1990 року по 01.09.1990 року для перерахунку пенсії зарахувати немає можливості, оскільки відсутній номер розпорядження на прийом, та запис з 01.09.1990 по 15.11.1991 також не має можливості зарахувати в зв`язку з тим, що відсутній номер трудового договору на прийом та на звільнення. Підтверджуючих довідок надано не було, тому ОСОБА_2 було відмовлено у зарахуванні стажу, у зв`язку з порушенням оформлення Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників. Головне управління ПФУ в Дніпропетровській області наголошує, що діє в межах повноважень, згідно діючого законодавства, тому просить суд у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити у повному обсязі.

Станом на 15.06.2020 року до суду не надходили інші письмові заяви по суті справи від сторін.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Згідно трудової книжки ОСОБА_1 , позивач працював у Виробничому кооперативі «Паритет» монтажником 5 розряду в СМНУ-7 ділянки №8 з 10.04.1990 року по 01.09.1990 року (запис №15, №16) та у Виробничому кооперативі «Моноліт» монтажником 6 розряду з 02.09.1990 року по 15.11.1991 року (запис №17, №18), що підтверджується відомостями з трудової книжки серії НОМЕР_3 (а.с.13-15).

19.12.2019 року ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою щодо перерахунку пенсії.

Листом від 02.01.2020 вих.№9487/4-09 «Про розгляд звернення», наданого Центральним відділом обслуговування громадян (сервісний центр) Управління обслуговування громадян ГУ ПФУ в Дніпропетровській області повідомлено позивача про те, що до загального трудового стажу не зараховано періоди роботи: з 10.04.1990 по 01.09.1990 (запис 15-16) у зв`язку з тим, що у трудовій книжці відсутній номер розпорядження на прийом; з 02.09.1990 по 15.11.1991 (запис 17-18) у зв`язку з тим, що у трудовій книжці відсутній номер трудового договору на прийом та на звільнення. Враховуючи зазначене, врахувати стаж згідно записам трудової книжки (з 10.04.1990 по 15.11.1991) не має законних підстав, оскільки трудова книжка оформлена з порушенням Інструкції про порядок введення трудових книжок працівників (а.с.10).

Не погоджуючись із протиправною бездіяльністю відповідача щодо незарахування до загального трудового (страхового) стажу вищевказаних періодів роботи, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд зазначає наступне.

Згідно із ч.1 ст.46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Закріплюючи на конституційному рівні право на соціальний захист кожного громадянина, без будь-яких винятків, держава реалізує положення ст.24 Конституції України, відповідно до якої громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Підпунктами 4, 23 ч.1 Європейської соціальної хартії від 03 травня 1996 року, ратифікованою Законом України «Про ратифікацію Європейської соціальної хартії (переглянутої) №137-V 14 вересня 2006 року визначено, що всі працівники мають право на справедливу винагороду, яка забезпечить достатній життєвий рівень для них самих та їхніх сімей та кожна особа похилого віку має право на соціальний захист.

Закон України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV) розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Частиною 4 ст.24 Закону №1058-ІV визначено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

На підставі ч.1 ст.44 Закону №1058-ІV, заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Закон України “Про пенсійне забезпечення” №1788-XII від 05.11.1991 року (далі - Закон №1788-XII) відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій.

Закон спрямований на те, щоб повніше враховувалася суспільно корисна праця як джерело зростання добробуту народу і кожної людини, встановлює єдність умов і норм пенсійного забезпечення робітників, членів колгоспів та інших категорій трудящих.

Закон гарантує соціальну захищеність пенсіонерів шляхом встановлення пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум, а також регулярного перегляду їх розмірів у зв`язку із збільшенням розміру мінімального споживчого бюджету і підвищенням ефективності економіки республіки.

Згідно із ч.1 ст.26 Закону №1058-ІV, особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) отримує пенсію за віком, що підтверджується матеріалами пенсійної справи.

Частиною 1 ст.24 Закону №1058-ІV визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Відповідно до ст.48 Кодексу законів про працю України, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Згідно зі ст.62 Закону №1788-XII, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній” (далі - Порядок №637).

Пунктом 1 Порядку №637 визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

У відповідності до п.3 Порядку №637, за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Пунктом 2.2. до Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах та організаціях, що затверджена постановою Держкомпраці СРСР №162 від 20.06.1974 (далі - Інструкція №162), заповнення трудової книжки вперше провадиться адміністрацією підприємства у присутності працівника не пізніше тижневого строку з дня прийняття на роботу.

Пунктом 2.3.Інструкції №162 визначено, що всі записи в трудовій книжці про прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагородження та заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого терміну, а при звільненні - в день звільнення мають точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Згідно з п.2.5. Інструкції №162, у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення на іншу постійну роботу, про нагородження та заохочення та ін. Виправлення виробляється адміністрацією того підприємства, де було зроблено відповідний запис. Адміністрація за новим місцем роботи зобов`язана надати працівникові в цьому необхідну допомогу.

При звільненні робітника або службовця всі записи про роботу, нагородження та заохочення, внесені в трудову книжку за час роботи на даному підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженої ним особи і печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів (п.4.1. Інструкції №162).

Адміністрація зобов`язана видати працівнику його трудову книжку в день звільнення з внесеним до неї записом про звільнення (п.4.1. Інструкції №162).

У відповідності з п.2.2. Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 р. №58 (далі - Інструкція №58), заповнення трудової книжки вперше проводиться власником або уповноваженим ним органом не пізніше тижневого строку з дня прийняття працівника на роботу або прийняття студента вищого, учня професійно-технічного навчального закладу, що здобули професію (кваліфікацію) за освітньо-кваліфікаційним рівнем "кваліфікований робітник", "молодший спеціаліст", "бакалавр", "спеціаліст" та продовжують навчатися на наступному освітньо-кваліфікаційному рівні, на стажування.

До трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім`я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв`язку з цим винагороди. Стягнення до трудової книжки не заносяться.

Пунктом 2.3 Інструкції №58 передбачено, що записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону.

Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення (п. 2.4 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників).

Згідно з п.4.1. Інструкції №58, у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.

Під час розгляду справи, судом встановлено, що відповідач не зарахував ОСОБА_1 до загального трудового (страхового) стажу період роботи з 10.04.1990 року по 01.09.1990 року у зв`язку з тим, що у трудовій книжці відсутній номер розпорядження на прийом та з 02.09.1990 року по 15.11.1991 року у зв`язку з тим, що у трудовій книжці відсутній номер трудового договору на прийом та на звільнення. Відмову обґрунтував тим, що врахувати стаж згідно записам трудової книжки (з 10.04.1990 по 15.11.1991) не має законних підстав, оскільки трудова книжка оформлена з порушенням Інструкції про порядок введення трудових книжок працівників.

Суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 року №301 “Про трудові книжки працівників” , відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи-працівника, а отже, й не може впливати на її особисті права та інтереси. З огляду на вищевикладене позивач не несе відповідальність за порушення вимоги ведення трудових книжок третіми особами.

Вищевказана позиція узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 06.02.2018 року у справі №677/277/17 (http://reestr.court.gov.ua/Review/72028704) та від 13 червня 2018 року у справі №813/782/17 (http://reestr.court.gov.ua/Review/74671222), які в силу до ч. 5 ст.242 КАС України, повинні враховуватися судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Також, на думку суду, ті обставини, що у трудовій книжці відсутній номер розпорядження на прийом та відсутній номер трудового договору на прийом та на звільнення (записи 15-18), не робить зазначені записи неправдивими. Позивач має відповідні записи у трудовій книжці щодо спірних періодів роботи, та ці записи є належними та допустимими доказами для підтвердження його трудового стажу.

У зв`язку з викладеним, суд зазначає, що сумніви відповідача не можуть спростовувати відомості, наявні у трудовій книжці та позбавляти особу права на належне пенсійне забезпечення, з урахуванням набутого ним трудового (страхового) стажу.

Згідно із ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Приймаючи до уваги наведене в сукупності та враховуючи встановлені обставини, суд дійшов висновку, що належними та допустимими доказами підтверджено періоди роботи позивача саме з 10.04.1990 року по 01.09.1990 року та з 02.09.1990 року по 15.11.1991 року.

Відповідно до ч.2 ст.9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

За приписами ч.1 ст.5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому КАС України, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Згідно позовних вимог позивача, він просить суд визнати протиправною бездіяльність Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області щодо незарахування ОСОБА_1 до загального трудового (страхового) стажу період з 10.04.1990 року по 01.09.1990 року та з 01.09.1990 року по 15.11.1991 року.

За загальним правилом бездіяльність суб`єкта владних повноважень - це завжди пасивна поведінка суб`єкта владних повноважень, яка може мати вплив на реалізацію прав, свобод, інтересів фізичної чи юридичної особи.

В даному випадку права позивача порушені не бездіяльністю відповідача, а виражені у протиправній відмові, викладеній у листі від 02.01.2020 року №9487/4-09 щодо не зарахування періодів роботи ОСОБА_1 до загального трудового (страхового) стажу, а саме: період з 10.04.1990 року по 01.09.1990 року та з 02.09.1990 року по 15.11.1991 року.

З огляду на зазначене, позовна вимога про визнання протиправною бездіяльність Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області щодо незарахування ОСОБА_1 до загального трудового (страхового) стажу період з 10.04.1990 року по 01.09.1990 року та з 01.09.1990 року по 15.11.1991 року, задоволенню не підлягає.

Враховуючи викладене, а також належність способу захисту порушеного права і необхідність його повного захисту, суд вважає за необхідне визнати протиправною відмову Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області, викладену у листі від 02.01.2020 року №9487/4-09 щодо не зарахування періодів роботи ОСОБА_1 до загального трудового (страхового) стажу, а також зобов`язати відповідача зарахувати позивачу стаж періодів роботи у ВК «Паритет» з 10.04.1990 року по 01.09.1990 року та у ВК «Моноліт» з 02.09.1990 року по 15.11.1991 року.

Разом з тим, враховуючи встановлені обставини протиправності не зарахування періодів роботи ОСОБА_1 до загального трудового (страхового) стажу, а саме: період з 10.04.1990 року по 01.09.1990 року та з 02.09.1990 року по 15.11.1991 року, задоволенню підлягають також позовні вимоги про зобов`язання відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії позивачу з 31.05.2015 року, з урахуванням до страхового стажу періодів роботи у Виробничому кооперативі «Паритет» з 10.04.1990 року по 01.09.1990 року та у Виробничому кооперативі «Моноліт» з 02.09.1990 року по 15.11.1991 року, з урахуванням виплачених сум.

З огляду на викладене, позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат між сторонами, суд виходить з наступного.

Згідно із частиною 1 статті 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частиною 3 ст.139 КАС України передбачено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позову до суду у розмірі 840,80 грн., що документально підтверджується оригіналом квитанції №0.0.1647134184.1 від 13.03.2020 року, яка наявна в матеріалах справи.

Приймаючи до уваги часткове задоволення позову, характер спірних правовідносин та обставини, встановлені під час судового розгляду справи, суд приходить до висновку про наявність підстав для присудження здійснених позивачем судових витрат пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у розмірі 560,53 грн., за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі - Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області.

Відповідно до ч.5 ст.250 КАС України, датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 9, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області викладену у листі від 02.01.2020 року №9487/4-09 щодо не зарахування періодів роботи ОСОБА_1 до загального трудового (страхового) стажу, а саме: період з 10.04.1990 року по 01.09.1990 року та з 02.09.1990 року по 15.11.1991 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул.Набережна Перемоги, буд.26, м.Дніпро, 49094; код ЄДРПОУ 21910427) зарахувати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) до загального трудового (страхового) стажу періоди роботи у Виробничому кооперативі «Паритет» з 10.04.1990 року по 01.09.1990 року та у Виробничому кооперативі «Моноліт» з 02.09.1990 року по 15.11.1991 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул.Набережна Перемоги, буд.26, м.Дніпро, 49094; код ЄДРПОУ 21910427) здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) з 31.05.2015 року, з урахуванням до страхового стажу періодів роботи у Виробничому кооперативі «Паритет» з 10.04.1990 року по 01.09.1990 року та у Виробничому кооперативі «Моноліт» з 02.09.1990 року по 15.11.1991 року, з урахуванням виплачених сум.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 560,53 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул.Набережна Перемоги, буд.26, м.Дніпро, 49094; код ЄДРПОУ 21910427).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Д.В. Сидоренко