
КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
12 червня 2020 року м. Кропивницький Справа № 340/1073/20
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Черниш О.А.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , адреса проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 )
відповідач: Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області (25030, м. Кропивницький, вул. Академіка Корольова, 26, код ЄДРПОУ 39767636)
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди, -
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області (надалі - ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди.
Позов ОСОБА_1 мотивовано тим, що у січні 2020 року він звернувся до ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області із заявою про передачу йому у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2 га (частина земельної ділянки за кадастровим номером 3520887600:02:000:7002) та про надання йому дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки на території Федіївської сільської ради Бобринецького району Кіровоградської області. Однак, наказом ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області №11-2178/14-20-СГ від 12.02.2020 року йому відмовлено у наданні такого дозволу. Позивач стверджує, що вказаний наказ відповідача суперечить вимогам частини 7 статті 118 Земельного кодексу України та порушує його право на приватизацію земельної ділянки у власність в межах норм безоплатної приватизації. Позивач також наполягає на тому, що відмовою відповідача у наданні йому дозволу на розроблення проекту землеустрою йому завдано моральну шкоду, тому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області, викладене в наказі №11-2178/14-20-СГ від 12.02.2020 року, яким йому відмовлено у надані дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства площею 2 га, за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності, які перебувають у запасі (земельна ділянка за кадастровим номером 3520887600:02:000:7002) на території Федіївської сільської ради Бобринецького району Кіровоградської області;
- зобов`язати ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області прийняти рішення про надання йому такого дозволу;
- стягнути на його користь моральну шкоду в розмірі 5 000 грн. за рахунок бюджетних асигнувань ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області.
Ухвалою судді від 14.04.2020 року відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву із запереченнями проти позову, мотивованими тим, що наказом ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області №11-2178/14-20-СГ від 12.02.2020 року правомірно відмовлено позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність через те, що згідно з поданими позивачем графічними матеріалами бажане місце розташування земельної ділянки співпадає з місцем розташування земельної ділянки за кадастровим номером 3520887600:02:000:7002 площею 4,8878 га. Відповідно до частини 6 статті 79-1 Земельного кодексу України формування земельних ділянок шляхом поділу та об`єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення, здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок. Тому позивач повинен був звернутися до відповідача з клопотанням про надання згоди на здійснення поділу та об`єднання земельної ділянки кадастровий номер 3520887600:02:000:7002. Доводячи правомірність спірного наказу, заперечуючи заподіяння позивачу моральної шкоди, посилаючись на правові висновки Верховного Суду у справах подібної категорії, представник відповідача просив суд у задоволенні позову відмовити.
Розглянувши справу в порядку спрощеного позовного провадження, дослідивши письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, надані докази, суд установив такі обставини та дійшов до таких висновків.
ОСОБА_1 у січні 2020 року звернувся до ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області із заявою від 17.01.2020 року, у якій на підставі статті 19 Конституції України, статей 116, 118 Земельного кодексу України просив передати йому у власність земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства орієнтовного площею 2 га (частина земельної ділянки з кадастровим номером 3520887600:02:000:7002, що відноситься до категорії земель, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам), та надати йому дозвіл на розробку проекту відведення земельної ділянки на території Федіївської сільської ради Бобринецького району Кіровоградської області. До заяви додав зокрема графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки. (а.с. 13 - 14)
За наслідками розгляду цієї заяви в.о. начальника ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області видав наказ №11-2178/14-20-СГ від 12.02.2020 року "Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою". (а.с. 25)
Не погоджуючись з цим наказом відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Вирішуючи спір, суд виходив з того, що порядок набуття права на землю громадянами та юридичними особами регламентований главою 19 Земельного кодексу України (надалі - ЗК України).
Відповідно до частин 1, 2 статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.
Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Відповідно до пункту "в" частини 3 статті 116 ЗК України безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян проводиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.
Згідно з пунктом "б" частини 1 статті 121 ЗК України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства у розмірі не більше 2,0 га.
Частиною 4 статті 116 ЗК України передбачено, що передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, проводиться один раз по кожному виду використання.
Відповідно до частини 5 статті 116 ЗК України земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.
Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами врегульовано статтею 118 ЗК України.
Відповідно до частини 6 статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Частиною 7 статті 118 ЗК України передбачено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.
У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
Повноваження органів виконавчої влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування передбачені статтею 122 ЗК України.
Згідно з частиною 4 статті 122 ЗК України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.
Постановою Кабінету Міністрів України №15 від 14.01.2015 року затверджено Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру.
Відповідно до цього Положення Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.
Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України №333 від 29.09.2016 року, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 25.10.2016 року за №1391/29521, затверджено Положення про Головне управління Держгеокадастру в області.
Згідно з цим Положенням Головне управління Держгеокадастру в області є територіальним органом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру та їй підпорядковане.
Головне управління відповідно до покладених на нього завдань розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в порядку, визначеному чинним законодавством (пп.13 п.4 Положення).
Відтак, до повноважень відповідача, як територіального органу Держгеокадастру, належить розпорядження землями державної власності сільськогосподарського призначення на території Кіровоградської області, у тому числі передача таких земельних ділянок безоплатно у власність громадянам у порядку, передбаченому статтею 118 ЗК України.
Судом установлено, що позивач звернувся до відповідача за отриманням дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з метою її формування та державної реєстрації в Державному земельному кадастрі, маючи намір у подальшому отримати її у приватну власність для ведення особистого селянського господарства в порядку безоплатної приватизації.
Розглядаючи заяву позивача, відповідач повинен був у місячний строк перевірити її та відповідність місця розташування обраної земельної ділянки на відповідність вимогам статей 116, 118, 121 ЗК України і за наслідками перевірки - дати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність (видати відповідний наказ) або, у разі виявлення обставин, передбачених абз.1 ч.7 ст.118 ЗК України, - надати позивачу мотивовану відмову у наданні дозволу.
Наказом ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області №11-2178/14-20-СГ від 12.02.2020 року позивачу відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність з посиланням на ч.7 ст.118 ЗК України, з тих підстав, що подані графічні матеріали не відповідають вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Верховний Суд у постанові від 24.01.2019 року у справі №806/2978/17 вказав, що відмова у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою має бути пояснена вказівкою на конкретні невідповідності законам або прийнятим відповідно до них нормативно-правовим актам, генеральним планам населених пунктів та іншої містобудівної документації, схемам землеустрою і техніко-економічним обґрунтуванням використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Спірний наказ №11-2178/14-20-СГ від 12.02.2020 року не містить пояснень щодо того, яким конкретно вимогам абз.1 ч.7 ст.118 ЗК України не відповідала подана позивачем заява про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність чи додані до неї графічні матеріали.
У відзиві на позов відповідач стверджував про те, що фактичною підставою для відмови у наданні позивачу дозволу на розроблення проекту землеустрою стала та обставина, що земельна ділянка, яку позивач має намір отримати у власність, входить до складу земельної ділянки площею 4,8878 га, розташованої в адміністративних межах Федіївської сільської ради Бобринецького району Кіровоградської області, яка сформована та має кадастровий номер 3520887600:02:000:7002. Тож формування нової земельної ділянки, яка є частиною раніше сформованої земельної ділянки, відповідно до статті 79-1 ЗК України має здійснюватися за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок, а не за проектом землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
Однак такі мотиви відмови не були наведені у спірному наказі, а в ньому відсутнє посилання на невідповідність поданої заяви чи місця розташування земельної ділянки вимогам статті 79-1 ЗК України. Тож такі доводи відповідача не приймаються судом на підтвердження обставин, якими він обґрунтовує свої заперечення проти позову.
Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Тому суд прийшов до висновку, що спірний наказ не відповідає принципам управлінської діяльності, закріпленим у частині 2 статті 2 КАС України, позаяк винесений відповідачем необґрунтовано, всупереч вимогам абзацу 1 частини 7 статті 118 ЗК України щодо вмотивованості рішення про відмову у наданні дозволу на розроблення землевпорядної документації. Отже, такий наказ як індивідуальний акт суб`єкта владних повноважень є протиправним та підлягає скасуванню, а позов у цій частині вимог слід задовольнити.
Вирішуючи похідні позовні вимогу про зобов`язання відповідача прийняти рішення про надання позивачу дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства та відшкодування йому моральної шкоди суд дійшов до таких висновків.
У наданих у ході судового розгляду письмових поясненнях відповідач повідомив, що позивачу вже надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність обраної ним земельної ділянки. З цих підстав просив закрити провадження в частині позовних вимог щодо зобов`язання відповідача вчинити певні дії.
Відповідно до частини 3 статті 245 КАС України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Згідно з пунктом 8 частини 3 статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо оскаржувані порушення були виправлені суб`єктом владних повноважень і при цьому відсутні підстави вважати, що повне відновлення законних прав та інтересів позивача неможливе без визнання рішень, дій або бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправними після такого виправлення.
Судом установлено, що у березні 2020 року ОСОБА_1 повторно звернувся до ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області із заявою, у якій просив розглянути його заяву від 17.01.2020 року про передачу йому у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства орієнтовного площею 2 га (частина земельної ділянки з кадастровим номером 3520887600:02:000:7002, що відноситься до категорії земель, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам), та надати йому дозвіл на розробку проекту відведення земельної ділянки на території Федіївської сільської ради Бобринецького району Кіровоградської області. (а.с. 60 - 62)
За наслідками розгляду цієї заяви в.о. начальника ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області видав наказ №11-6465/14-20-СГ від 17.04.2020 року "Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою", яким ОСОБА_1 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої на території Федіївської сільської ради Бобринецького району Кіровоградської області, орієнтовний розмір земельної ділянки 2 га, а тому числі - 2 га пасовища, із цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства. (а.с. 63)
Тож з огляду на те, що порушене право позивача відновлено, а заяву позивача про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою повторно розглянуто та видано наказ №11-6465/14-20-СГ від 17.04.2020 року про надання йому такого дозволу, тому позовна вимога про зобов`язання відповідача вчинити певні дії задоволенню не підлягає.
При цьому суд не вбачає підстав, передбачених пунктом 8 частини 1 статті 238 КАС України, для закриття провадження у справі, оскільки позивач наполягає на задоволенні похідної позовної вимоги про відшкодування моральної шкоди, заподіяної йому спірним наказом відповідача №11-2178/14-20-СГ від 12.02.2020 року.
Згідно з частиною 5 статті 21 КАС України вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб`єктів публічно-правових відносин, або вимоги про витребування майна, вилученого на підставі рішення суб`єкта владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір.
Статтею 56 Конституції України гарантовано право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної чи моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Згідно зі статтею 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Відповідно до статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом.
Згідно з частиною 1 статті 173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
Загальні підходи до відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади, сформульовані Верховним Судом у постановах від 10.04.2019 року у справі №464/3789/17, від 27.11.2019 року у справі №750/6330/17, в яких Верховний Суд дійшов висновку, що адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, за порушення прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту. Моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання. Порушення прав людини чи погане поводження із нею з боку суб`єктів владних повноважень завжди викликають негативні емоції. Проте, не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров`я потерпілого.
У позовній заяві ОСОБА_1 вказував на те, що моральні страждання йому завдані неналежним виконанням органами державної влади своїх повноважень та неправомірними діями відповідача, які полягали в затягуванні розгляду заяви та формальній відписці, тобто відмові у наданні земельної ділянки під ведення особистого селянського господарства. Стверджує, що тривале очікування надання земельної ділянки викликало емоційну напругу, нервозність, головні болі від хвилювання, жахливі сновидіння і т.д., також спостерігалася неможливість вести звичайний спосіб життя через пригнічений настрій.
Як вбачається з матеріалів справи, на момент виникнення спірних правовідносин позивач один раз звертався до відповідача із заявою про надання йому земельної ділянки, а його заява була розглянута у встановлений місячний строк, що не може свідчити про систематичність бездіяльності органу державної влади.
Верховний Суд у постанові від 16.01.2020 року у справі №580/1617/19 зазначив, що сам лише факт порушення прав позивача не може слугувати виключною підставою для стягнення моральної шкоди, оскільки моральна шкода має бути обов`язково аргументована поза розумним сумнівом із зазначенням того, які конкретно дії (бездіяльність) спричинили моральні переживання та наскільки вони були інтенсивними, щоб сягнути рівня страждань.
Таких обставин позивачем не наведено, факт заподіяння йому душевних страждань не доведено, тому суд доходить висновку про необґрунтованість позовної вимоги про відшкодування моральної шкоди та відмовляє у задоволенні позову у цій частині.
Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відтак судові витрати, понесені позивачем на сплату судового збору у розмірі 840, 80 грн., слід стягнути на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 9, 90, 139, 242-246, 250, 251, 255, 262, 295 КАС України, суд, -
В И Р І Ш И В:
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області (25030, Кіровоградська область, м. Кропивницький, вул. Академіка Корольова, 26, код ЄДРПОУ 39767636) задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області №11-2178/14-20-СГ від 12.02.2020 року "Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою".
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати на сплату судового збору в сумі 840, 80 гривень за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області.
Копію рішення суду надіслати учасникам справи.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду, шляхом подачі апеляційної скарги через Кіровоградський окружний адміністративний суд, у 30-денний строк, установлений статтею 295 КАС України.
Суддя Кіровоградського окружного
адміністративного суду О.А. Черниш
Судове рішення № 89796715, Кіровоградський окружний адміністративний суд було прийнято 12.06.2020. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти ключові відомості про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити ключові відомості.
Це рішення відноситься до справи № 340/1073/20. Організації, які зазначені в тексті цього судового документа: