Рішення № 89796587, 12.06.2020, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 49089 м. Дніпро, вул. Академіка Янгеля, 4, (веб адреса сторінки на офіційному веб –порталі судової влади України в мережі Інтернет - http://adm.dp.court.gov.ua)

12 червня 2020 року Справа № 160/4415/20 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Жукової Є.О.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників (у письмовому провадженні) в місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, а саме: №1695-13-04/3 від 09.11.2017 року та №0014258/13-5050-0467 від 25.12.2018 року на загальну суму 27083,33 грн., -

ВСТАНОВИВ:

21 квітня 2020 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (вул. Сімферопольська, буд.17-а, м. Дніпро, 49005), в якій позивач просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №1695-13-04/3 від 09.11.2017 року форма "Ф" про нарахування ОСОБА_1 транспортного податку за 2017 рік в розмірі 25 000,00 грн. та визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0014258/13-5050-0467 від 25.12.2018 року форма "Ф" про нарахування ОСОБА_1 транспортного податку за 2018 рік в розмірі 2083,33 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано наступним.

Податкові повідомлення-рішення від 09.11.2017 р. № 1695-13-04/3 форма «Ф» про нарахування ОСОБА_1 транспортного податку за 2017 р. в розмірі 25000,00 грн. та № 0014258/13-5050-0467 від 25.12.2018 р. про нарахування транспортного податку за 2018 рік в розмірі 2083,33 грн., як зазначає позивач, останній не отримував. Про існування останніх йому стало відомо з отриманих відповідей відповідача на адвокатські запити № 32979/10/04-36-10-03-14 від 30.03.2020 р. та 37707/10/04-36-33-01-12 від 14.04.2020 р., в яких було зазначено, що 09.11.2017 р. було сформоване податкове повідомлення-рішення № 1695-13-04/3 з транспортного податку за 2017 рік та 25.12.2018 р. податкове повідомлення-рішення № 0014258/13-5050-0467 з транспортного податку за 2018 р. Об`єктом оподаткування став легковий автомобіль LAND ROVER, моделі RANGE ROVER SPORT, об`єм двигуна 2993 куб. см., рік випуску 2013, тип пального - дизель.

Податкові повідомлення-рішення були направлені поштою за адресою: АДРЕСА_2 , однак податкове повідомлення-рішення № 1695-13-04/3 відповідно до поштового повідомлення 14.12.2017 р. повернувся до контролюючого органу за закінченням терміну зберігання, а податкове повідомлення-рішення №0014258/13-5050-0467 отримано позивачем 07.02.2019 р., що підтверджується особистим підписом на повідомлені про вручення.

Позивач вважає податкові повідомлення-рішення від 09.11.2017 року № 1695-13-04/3 про нарахування останньому транспортного податку за 2017 р. в розмірі 25 000 грн. та № 0014258/13-5050-0467 від 25.12.2018р. про нарахування транспортного податку за 2018 р. в розмірі 2083,33 грн. не законним з огляду на наступне.

Позивач з 05.12.2015 р. є власником транспортного засобу марки LAND ROVER, моделі RANGE ROVER SPORT, типу загальний легковий універсал - В, об`єм двигуна 2993 куб.см., рік випуску 2013, державний номер НОМЕР_1 , номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 .

При цьому, позивач зазначає, що відповідно до програми ТОРІх заводу-виробника автомобілів марки LAND ROVER, датою випуску мого автомобілю марки LAND ROVER RANGE ROVER SPORT, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2 , є 12.12.2012 р., а не 2013 р., як зазначено в свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 . Зазначений факт підтверджується відповіддю офіційного імпортера автомобілів марки LAND ROVER в Україні - ТОВ «АЕЛІТА ПРЕМІУМ» № 27 від 27.03.2020 р. на адвокатський запит.

Щодо протиправності податкового повідомлення-рішення № 1695-13-04/3 про нарахування транспортного податку за 2017 р., з посиланням на норми ст.267 ПК України, та ст. 8 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2018 рік» встановлено, що у 2017 році мінімальна заробітна плата у місячному розмірі: з 1 січня складає 3200 гривень, позивач зазначає, що власники транспортних засобів з року випуску яких минуло не більше п`яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 1 200 000,00 грн., є платниками транспортного податку у 2017 році.

В обгрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, що при здійснені останнім калькуляції (розрахунку) на офіційному веб-сайті Міністерства економічного розвитку і торгівлі України середньоринкової вартості мого автомобіля марки LAND ROVER, модель RANGE ROVER SPORT, 2012 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 , з об`ємом двигуна 2993 куб. см., тип пального- дизель, встановлено, що його вартість становить 797 453,30 грн., тобто є меншою ніж 375 розмірів мінімальної заробітної плати (1 200 000,00 грн.). Роздруківка з веб-сайту додано до позовної заяви.

Також, для визначення середньоринкової вартості автомобіля позивач здійснив розрахунок за формулою Сер = Цн х (Г/100), зазначеною в Методиці:

Цн - ціна нового транспортного засобу в Україні з урахуванням марки, моделі, об`єму циліндрів двигуна, типу пального становить 2 572 430,00 грн. (згідно відомостей офіційного веб-сайту Міністерства економічного розвитку і торгівлі України); Г - коефіцієнт коригування ринкової ціни транспортних засобів з урахуванням строку експлуатації транспортних засобів у роках згідно з додатком 1 Методики становить 42.

Середньоринкова вартість автомобіля в 2017 році становила 1 080 420,60 грн. (2572430,00 * (42/100) т 1 080 420,60), тобто є меншою ніж 375 розмірів мінімальної заробітної плати (1 200 000,00 грн.).

Відповідно до «Переліку легкових автомобілів, які підлягають оподаткуванню транспортним податком у 2017 році», розміщеному на офіційному веб-сайті Міністерства економічного розвитку і торгівлі України встановлено, що під оподаткування транспортним податком підлягає автомобіль «марка - LAND ROVER, модель RANGE ROVER SPORT, об`єм циліндрів двигуна - 3.0 куб. см., тип пального дизель, рік випуску (включно) до 4 років». З огляду на той факт, що спірний об`єкт оподаткування 2012 року випуску, то на час оподаткування до вищезазначеного переліку він не відносився, так як за роком випуску був до 4 років.

Таким чином, та, з огляду на те, що середньоринкова вартість автомобіля марки LAND ROVER, модель RANGE ROVER SPORT, 2012 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 , що належить на праві власності позивачу, на момент нарахування відповідачем податкових зобов`язань по сплаті транспортного податку за 2017 р. не перевищувала 375 розмірів мінімальної заробітної плати, позивач вважає, що належний транспортний засіб не був об`єктом оподаткування транспортним податком у 2017 р., у зв`язку з чим у контролюючого органу не було правових підстав для винесення податкового повідомлення-рішення за № 1695-13-04/3 від 09.11.2017 р.

Щодо протиправності податкового повідомлення рішення № 0014258/13-5050-0467 від 25.12.2018 р. про нарахування транспортного податку за 2018 р., з посиланням на норми ст.267 ПК України, та ст. 8 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2018 рік» встановлено, що у 2017 році мінімальна заробітна плата у місячному розмірі: з 1 січня складає 3200 гривень, позивач зазначає, що з огляду на той факт, що датою випуску транспортного засобу є 12.12.2012 р., то на момент нарахування транспортного податку за 2018 рік (01.01.2018 р.) з року його випуску минуло більше п`яти років.

У зв`язку із підвищенням розміру мінімальної заробітної плати у 2018 р. до рівня 3723,00 грн (станом на 01.01.2018 р.), об`єктом оподаткування були транспортні засоби, середньоринкова вартість яких становить понад 1 396 125,00 грн.

Здійснивши розрахунок вартості транспортного засобу за вищезазначеною Методикою, вартість його в 2018 р. становила 1 003 247,70 грн., тобто була меншою ніж 375 розмірів мінімальної заробітної плати (1 396125,00 грн.).

На підставі викладеного вище, позивач просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення, а саме: №1695-13-04/3 від 09.11.2017 р. та №0014258/13-5050-0467 від 25.12.2018 р. на загальну суму 27 083,33 грн.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2020 р. відкрито провадження в адміністративній справі № 160/4415/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, а саме:№1695-13-04/3 від 09.11.2017 року та №0014258/13-5050-0467 від 25.12.2018 року на загальну суму 27 083,33 грн.

Ухвалено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.

11.06.2020 р. за вх.35043/20 на адресу Дніпропетровського окружного адміністратвиного суду від повноважного представника відповідача надійшов відзив від 11.06.2020 р., в тексті якого зазначено наступне.

Відповідно до Переліків легкових автомобілів, які підлягають оподаткуванню транспортним податком у 2017 та 2018 рр., розміщених на офіційному веб-сайті Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, встановлено, що під оподаткування транспортним податком підлягає автомобіль «марка - LAND ROVER, модель - RANGE ROVER SPORT, об`єм циліндра двигуна - 3000 куб.см., тип пального - дизель, рік випуску (включно) - до 4-х років.

З огляду на вказані характеристики, представник відповідача зазначає, що автомобіль позивача був визначений як об`єкт оподаткування транспортним податком у 2017 та 2018 рр.

Так, ОСОБА_1 з 05.12.2015 р. є власником транспортного засобу марки LAND ROVER, моделі RANGE ROVER SPORT, типу загальний легковий універсал - В, об`єм циліндра двигуна - 2993 куб.см., рік випуску 2013, державний номер НОМЕР_1 , номер шасі (кузова, рами) - НОМЕР_2 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 (копія якого наявна у додатках до позовної заяви).

Щодо розрахунку оскаржуваного податкового повідомлення-рішення форми « ф» №1695-13-04/3 від 09.11.2017 р.

Відповідно до п. 267.4 ст. 267 ПКУ ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25 000 гривень за кожен легковий автомобіль, що є об`єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 ст.267 ПК України.

Таким чином, 25 000 грн. (ставка податку): 12 (календарних місяців)* 12 = 25 000грн. (сума податку за 12 календарних місяців).

Отже, за 2017 р. податковий період позивач має сплатити грошове зобов`язання з транспортного податку у розмірі 25 000,00 грн.

Щодо розрахунку оскаржуваного податкового повідомлення-рішення форми «Ф» №0014258/13-5050-0467 від 28.12.2018 р.: 25 000 грн. (ставка податку): 12 (календарних місяців)* 1 = 2083,33грн. (сума податку за 1 календарний місяць).

Отже, за 2018 р. податковий період позивач має сплатити грошове зобов`язання з транспортного податку у розмірі 2083,33 грн.

Так, відповідачем було сформовано та направлено позивачу податкові повідомлення-рішення форми «Ф» №1695-13-04/3 від 09.11.2017 року на суму 25000,00 грн та №0014258/13-5050-0467 від 28.12.2018 року на суму 2083,33 грн, виданих Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області за платежем: «транспортний податок з фізичних осіб, 180111001» за податковий період 2017 та 2018 рр. відповідно.

Оскаржуване податкове повідомлення-рішення форми «Ф» №1695-13-04/3 від 09.11.2017 р. на суму 25000,00 грн. було направлено позивачу засобами поштового зв`язку рекомендованим листом з повідомленням про вручення, та повернуто за закінченням терміну зберігання 14.12.2017 року.

Оскаржуване податкове повідомлення-рішення форми «Ф» №0014258/13-5050-0467 від 28.12.2018 р. на суму 2083,33 грн. було направлено позивачу засобами поштового зв`язку рекомендованим листом з повідомленням про вручення та отримано останнім особисто 07.02.2019 року, що підтверджується підписом позивача та рукописно проставленою датою отримання на корінці поштового відправлення.

Щодо об`єму двигуна предстаник відповідача у відзиві зазначає, що, він не є платником транспортного податку за оскаржуваними документами та його автомобіль не є об`єктом оподаткування у зв`язку з тим, що технічні характеристики автомобіля, зазначеного у Переліку Мінекономрозвитку за 2017 та за 2018 роки, не співпадають з технічними характеристиками транспортного засобу позивача. Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, марки LAND ROVER, моделі RANGE ROVER SPORT, типу загальний легковий універсал - В, об`єм циліндра двигуна транспортного засобу позивача - 2993 куб.см.

Проте, відповідач вважає вказані висновки необгрунтованими та помилковими, адже для визначення об`єму двигуна загальноприйнятим стандартом є округлення до цілих чисел, при чому відбувається це в більшу сторону. Таким чином, мотор із загальною сумою обсягів усіх камер згоряння, яка фактично дорівнює 2993 см.куб., є двигуном з робочим об`ємом 3 літри.

При цьому, Державна фіскальна служба України в листі від 05.01.2018 р. №54/6/99-99-12-02-03-15/ПК роз`яснила, що показання транспортнх засобів, які відображають кількісний вимір та визначаються у форматі, зокрема об`єм циліндрів двигуна округлюється до найбільшого цілого значення.

Щодо свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу (технічного паспорту) та дати випуску автомобіля позивача представник відповідача зазначає наступне.

Відповідно до Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 7 вересня 1998 року за №1388, а саме за п.1 «встановлюється єдина на території України процедура державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів (далі транспортні засоби), оформлення та видачі реєстраційних документів і номерних знаків.»

За п.8 Порядку «Державна реєстрація (перереєстрація) транспортних засобів проводиться на підставі заяв впасників, поданих особисто або уповноваженим представником, і документів, що посвідчують їх осооу, підтверджують повноваження представника (для фізичних осіб нотаріально посвідчена довіреність), а також правомірність придбання, отримання, ввезення, митного оформлення (далі - правомірність придбання) транспортних засобів, відповідність конструкції транспортних засобів установленим вимогам безпеки дорожнього руху, а також вимогам, які є підставою для внесення змін до реєстраційних документів.»

Таким чином, на підставі вищенаведеного та системного аналізу чинного законодавства, можна зробити висновок, що свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу (технічний паспорт) - це основний документ на транспортний засіб, який містить вписані дані транспортного засобу (як правило, це ІН автомобіля, марка, тип моделі, технічні відомості, рік випуску транспортного засобу тощо), а також дані про власника і процедури зняття або постановки на облік автомобіля.

Саме свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу (далі - Свідоцтво) є правовстановлюючим документом відносно будь-якого транспортного засобу.

Таким чином, Свідоцтво є одним із документів, на підставі відомостей якого здійснюється встановлення та нарахування транспортного податку фізичним особам-платникам податків.

У Свідоцтві позивача №СХТ663422 наявна наступна інформація: «рік випуску - 2013». А отже, транспортний засіб позивача відповідно до інформації, наявної у Переліках легкових автомобілів, які підлягають оподаткуванню транспортним податком у 2017 та 2018 роках, розміщених на офіційному веб-сайті Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, є об`єктом оподаткування, оскільки задовольняє на ряду з іншими наступну вимогу - «рік випуску (включно) - до 4 х років».

Одночасно з цим відповідач зазначає, що посилання позивача на висновок програми ТОРІх заводу-виробника автомобілів марки LAND ROVER із зазначенням дати випуску об`єкту оподаткування начебто 2012 рік, у зв`язку з чим позивач повинен звільнятися від грошового зобов`язання за транспортним податком за 2017 та 2018 роки, не має жодного правового обґрунтування, оскільки на даний момент на законодавчому рівні не закріплено встановлення та нарахування транспортного податку на підставі відомостей висновків програми ТОРІх.

На підставі викладеного вище, повноважний представник відповідача у задоволенні пред`явлених позвних вимог просить відмовити у повному обсязі.

Відповідно до ч.2 ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що справи, визначені частиною першою цієї статті, суд розглядає у строк не більше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Отже, рішення у даній адміністративній справі, враховуючи п.3 Розділу VI «Прикінцеві положення», яким визначено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 47, 79, 80, 114, 122, 162, 163, 164, 165, 169, 177, 193, 261, 295, 304, 309, 329, 338, 342, 363 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до адміністративного суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви, пред`явлення зустрічного позову, розгляду адміністративної справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину. Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк дії карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), приймається 12.06.2020 р.

Відповідно до ст. 229 КАС України, при розгляді справи в порядку письмового провадження фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши в судовому засіданні докази, наявні в матеріалах справи, судом встановлено, матеріалами справи підтверджено наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 має у власності автомобіль LAND ROVER, моделі RANGE ROVER SPORT, об`єм двигуна 2993 куб. см., рік випуску 2013, тип пального - дизель.

Контролюючим органом сформовано відносно ОСОБА_1 податкові повідомлення-рішення від 09.11.2017 р. № 1695-13-04/3 форма «Ф» про нарахування транспортного податку за 2017 р. в розмірі 25 000,00 грн. та № 0014258/13-5050-0467 від 25.12.2018 р. про нарахування транспортного податку за 2018 р. в розмірі 2083,33 грн.

В матеріалах справи містяться відомості, що адвокатом Беззубкіним Сергієм Михайловичем було направлено на адресу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області адвокатський запит від 24.03.2020 р. №002/20 щодо надання інформації про наявність податкового боргу у ОСОБА_1 , його розмір та підставу виникнення, з наданням засвідчених копій відповідних підтверджуючих документів.

У відповідь на адвокатський запит, Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області було направлено на адресу адвоката Беззубкіна Сергія Михайловича лист від 30.03.2020 р. «Про надання інформації», в тексті якого зазначено, що на підставі ст.267 ПК України, ОСОБА_1 сформовані податкові повідомлення рішення про сплату транспортного податку з фізичних осіб, а саме: №633-17 від 15.06.2015 р. на загальну суму 25 000,00 грн.; №632-17 від 15.06.2015 р. на загальну суму 25 000,00 грн.

У зв`язку з несплатою ОСОБА_1 у встановлені строки донарахованих сум, враховуючи вимоги ст.ст. 56, 57 ПК України, в інтегрованій картці платника податків АІС «Податковий блок» 06.11.2016 р. виник податковий борг в сумі 25 000,00 грн.

Відповідно до ст.59 ПК України, та у зв`язку з несплатою до бюджету суми податкового боргу, Головним управлінням ДПС в автоматизованому режимі сформовано податкову вимогу форми «Ф» від 15.02.2019 р. №15978-50 на суму 25 000,00 грн.

Вищезазначену вимогу направлено поштою рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу боржника та повернуто за закінченням терміну зберігання 09.08.2019 р.

08.04.2020 р. адвокатом Беззубкіним Сергієм Михайловичем було направлено на адресу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області адвокатський запит від 08.04.2020 р. №003/20 про надання відповідних документів, а саме: розрахунку транспортного податку за 2018 р. з відображенням середньоринкової вартості транспортного засобу на час нарахування такого податку (станом на 01.01.2018 р.) та копії документів центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку, які б підтверджували середньоринкову вартість транспортного засобу на час нарахування такого податку; копії податкового повідомлення-рішення №0014258/13-5050-0467 від 28.12.2018 р. та копій документів, що підтверджують направлення ОСОБА_1 цього податкового повідомлення-рішення в порядку, передбаченому Податковим кодексом України.

У відповідь на адвокатський запит, Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області було направлено на адресу адвоката Беззубкіна Сергія Михайловича лист від 14.04.2020 р. «Про надання інформації», в тексті якого зазначено, що відповідно до п.1 Розділу ІІІ Наказу №1204 податкове повідомлення-рішення за формою «Ф» складається в одному примірнику, тому податкове повідомлення-рішення за формою «Ф» відсутнє у справі платника ОСОБА_1 у зв`язку з врученням.

На підставі викладеного вище, Головне управління ДПС у Дніпропетровській області надає екземпляр, роздрукований з електронної бази даних ДПС України, який містить ідентичну інформацію, відображену в надісланому податковому повідомленні-рішенні.

Правовідносини сторін, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, щодо визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх прав та обов`язків, компетенції контролюючих органів, повноважень і обов`язків їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулюються нормами Конституції України від 28.06.1996р. № 254к/96-ВР, Податкового кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-VI, Кодексу адміністративного судочинства України від 06.07.2005 № 2747-IV, тощо.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Відповідно до ст.55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Відповідно до ст. ст. 6, 13 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року, кожен має право на справедливий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення, а також кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинено особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Відповідно до п.1 ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Оцінивши надані сторонами у справі докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, відповідно до ст.86 КАС України, та надавши відповідь на кожен із специфічних, доречних та важливих доводів заявника в світлі висновку, викладеного в пункті 25 Рішення Європейського Суду з прав людини «Проніна проти України» (заява №63566/00, Страсбург 18 липня 2006 року), суд приходить до висновку про можливість винесення законного і об`єктивного рішення у справі з урахуванням всіх обставин, наведених вище.

При цьому, суд зауважує, що п.1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Стаття 2 КАС України зазначає, що основними завданнями (принципами) адміністративного судочинства є: 1) верховенство права; 2) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; 3) гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; 4) змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування всіх обставин у справі; 5) обов`язковість судового рішення; 6) забезпечення права на апеляційний перегляд справи; 7) забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, визначених законом; 8) розумність строків розгляду справи судом; 9) неприпустимість зловживання процесуальними правами; 10) відшкодування судових витрат фізичних та юридичних осіб, на користь яких ухвалене судове рішення.

Одним з принципів адміністративного судочинства, передбачених ч.3 ст.2 КАС України, є принцип верховенства права, який відповідно до ст.6 КАС України, полягає в наступному: суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відповідно до ст. ст.8, 9 КАС України усі учасники адміністративного процесу є рівними перед законом і судом, а розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За змістом частин 4 ст. 9 КАС України суд повинен визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі вимог та заперечень; з`ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів. Суд прийшов до висновку, що поданих сторонами доказів достатньо для встановлення обставин справи та для ухвалення судового рішення.

Відповідно до ч.1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а суд згідно ст. 90 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

01 січня 2017 року набрали чинності Закон України "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні" від 21 грудня 2016 року № 1797-VIII (далі - Закон № 1797-VIII) та Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2017 році" від 20 грудня 2016 року №1791-VIII (далі - Закон № 1791-VIII), якими зокрема внесені зміни до статті 267 Податкового кодексу України, яка визначає основні елементи транспортного податку, порядок його обчислення та строки сплати.

Відповідно до п.10.1 ст. 10 ПК України, до місцевих податків належать: податок на майно; єдиний податок. Місцеві ради обов`язково установлюють єдиний податок та податок на майно (в частині транспортного податку та плати за землю). Отже, безпосереднє встановлення місцевих податків, а відтак і транспортного податку, віднесено Податковим кодексом України до компетенції відповідних сільських, селищних, міських рад у межах їх повноважень.

Повноваження міських рад щодо податків та зборів визначені ст. 12 Податкового кодексу України.

Відповідно до п.п. 12.3.4 п. 12.3 ст. 12 Податкового кодексу України, рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

При цьому, п. 4 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1791-VIII установлено, що в 2017 році до прийнятих рішень органів місцевого самоврядування про встановлення місцевих податків і зборів, які прийняті на виконання Закону України від 20 грудня 2016 року N 1791-VIII, не застосовуються вимоги п.п. 4.1.9 п. 4.1 та п. 4.5 ст. 4, п.п. 12.3.4 п. 12.3, п.п. 12.4.3 п. 12.4 та п. 12.5 ст. 12 цього Кодексу.

Відповідно до п.п.58.1 ст.58 ПК України, контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення, якщо сума грошового зобов`язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян) або якщо за результатами перевірки контролюючим органом встановлено факт: невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації; завищення розміру задекларованого від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованої платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу; заниження або завищення суми податкових зобов`язань, заявленої у податковій декларації, або суми податкового кредиту, заявленої у податковій декларації з податку на додану вартість, крім випадків, коли зазначене заниження або завищення враховано при винесенні інших податкових повідомлень-рішень за результатами перевірки.

Податкове повідомлення-рішення містить підставу для такого нарахування (зменшення) податкового зобов`язання та/або зменшення суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість, або заниження чи завищення суми податкових зобов`язань, заявленої у податковій декларації, або суми податкового кредиту, заявленої у податковій декларації з податку на додану вартість; посилання на норму цього Кодексу та/або іншого закону, контроль за виконанням якого покладено на контролюючі органи, відповідно до якої був зроблений розрахунок або перерахунок грошових зобов`язань платника податків; суму грошового зобов`язання, що повинен сплатити платник податку; суму зменшеного бюджетного відшкодування та/або зменшення від`ємного значення результатів господарської діяльності або від`ємного значення суми податку на додану вартість; граничні строки сплати грошового зобов`язання та/або строки виправлення платником податків показників податкової звітності; попередження про необхідність складення та реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної/розрахунку коригування до неї або про необхідність виправлення помилок, допущених під час зазначення реквізитів податкової накладної, у випадках, передбачених цим Кодексом; попередження про наслідки несплати грошового зобов`язання або внесення виправлень до показників податкової звітності в установлений строк; граничні строки, передбачені цим Кодексом для оскарження податкового повідомлення-рішення.

До податкового повідомлення-рішення додається розрахунок податкового зобов`язання (за наявності) та штрафних (фінансових) санкцій.

Форма та порядок надіслання податкового повідомлення-рішення і розрахунку грошового зобов`язання визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Відповідно до п. п. 61.1. ст. 61 ПК України визначається поняття податкового контролю – як системи заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Станом на 01 січня 2017 року мінімальна заробітна плата установлена в розмірі 3 200 грн (стаття 8 Закону України «Про державний бюджет України на 2017 рік»). Отже, 375 розмірів мінімальної заробітної плати станом на 01 січня 2017 року складали 1 200 000 грн.

Таким чином, об`єктом оподаткування у 2017 році стали легкові автомобілі, середньоринкова вартість яких становить понад 1200000 грн. та з року випуску яких минуло не більше п`яти років (включно).

При цьому, станом на 01.01.2018 року мінімальна заробітна плата установлена в розмірі 3723 грн. (стаття 8 Закону України «Про державний бюджет України на 2018 рік»). Отже, 375 розмірів мінімальної заробітної плати станом на 01 січня 2018 року складали 1 396 125 грн.

Така вартість визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику економічного, соціального розвитку і торгівлі, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, станом на 1 січня податкового (звітного) року виходячи з марки, моделі, року випуску, об`єму циліндрів двигуна, типу пального (абз.2 п.п. 267.2.1 п. 267.2 ст. 267 Податкового кодексу України).

Щороку до 1 лютого податкового (звітного) року центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику економічного, соціального розвитку і торгівлі, на своєму офіційному веб-сайті розміщується перелік легкових автомобілів, з року випуску яких минуло не більше п`яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, який повинен містити такі дані щодо цих автомобілів: марка, модель, рік випуску, об`єм циліндрів двигуна, тип пального (абз.3 п.п. 267.2.1 п. 267.2 ст. 267 Податкового кодексу України).

Методика визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.2016 року № 66 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 21.06.2017 р. N 428), встановлює механізм визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів для цілей віднесення таких автомобілів до об`єктів оподаткування транспортним податком.

Пунктом 2 Методики, середньоринкова вартість автомобіля розраховується за методом аналогії цін ідентичних автомобілів за такою формулою: С ср = Ц н х (Г / 100), де Ц н - ціна нового транспортного засобу в Україні з урахуванням марки, моделі, об`єму циліндрів двигуна, типу пального; Г - коефіцієнт коригування ринкової ціни транспортних засобів з урахуванням строку експлуатації транспортних засобів у роках згідно з додатком 1 до Порядку визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 квітня 2013 р. N 403 (Офіційний вісник України, 2013 р., N 44, ст. 1576).

Джерелом інформації для визначення ціни нового автомобіля є офіційні прайс-листи виробників (дилерів) (пункт 3 Методики).

Інформація про ціни нового автомобіля з урахуванням марки, моделі, об`єму циліндрів двигуна, типу пального подається до 10 січня базового податкового (звітного) періоду (року) державним підприємством "Держзовнішінформ" до Мінекономрозвитку (пункт 4 Методики).

Відтак, перелік легкових автомобілів, які є об`єктом оподаткування у 2017 році (з року випуску яких минуло не більше п`яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року), із зазначенням марки, моделі, року випуску, об`єму циліндрів двигуна, типу пального, розміщується на офіційному веб-сайті центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику економічного, соціального розвитку і торгівлі.

Обов`язок щодо визначення середньоринкової вартості транспортного засобу законодавець покладає на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку. Межі повноважень податкового органу полягають виключно у прийнятті податкового повідомлення-рішення на підставі розміщеної на офіційному веб-сайті Мінекономрозвитку інформації про автомобілі, які є об`єктом оподаткування транспортним податком у 2017, 2018 рр., та у відповідності до пп.267.6.6 п.267.6, яким визначено, що за об`єкти оподаткування, придбані протягном року, податок сплачується пропорційно кількості місяців, які залишилися до кінця року, починаючи з місяця, в якому проведено реєстрацію транспортного засобу.

Здійснивши системний аналіз наведених вище норм чинного законодавства України та надаючи оцінку доводам сторін, як викладених в заявленній позовній заяві та відзиві до неї, суд зазначає наступне.

Відповідач повинен був при розрахунку податкового зобов`язання встановити вартість автомобіля з урахуванням приписів ст. 267.2.1 п. 267.2 ст. 267 Податкового Кодексу України (в редакції на момент спірних відносин). В тому числі визначити вартість автомобіля за даними центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику економічного, соціального розвитку і торгівлі (Мінекономрозвитку).

Як вбачається з матеріалів справи, згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу RANGE ROVER НОМЕР_4 , копія якого міститься в матеріалах справи, ОСОБА_1 набув право власності на легковий автомобіль RANGE ROVER SPORT – 05.12.2015 року.

Підставою для прийняття контролюючим органом оскаржуваного податкового повідомлення-рішення стала інформація з автоматизованої системи ДФС України та даних Мінеконом розвитку, за якими автомобіль марки LAND ROVER модель RANGE ROVER SPORT, 2013 року випуску, об`ємом двигуна 2993 куб.см., тип пального – дизель, реєстраційний номер НОМЕР_1 , є об`єктом оподаткування транспортний податоком в 2017, 2018 р. р., згідно ст.267 ПК України.

При цьому, суд зазначає, що відповідачем у відповідності до норм ст.73-79 КАС України не було надано до суду інформації з автоматизованої системи ДФС України та даних Мінекономрозвитку на підставі даних яких, останнім було здійсненно нарахування податкового зобов`язання в сумі 27 083,33 грн., та сформовані оскаржувані податкові повідомлення-рішення, а саме: №1695-13-04/3 від 09.11.2017 року та №0014258/13-5050-0467 від 25.12.2018 року на загальну суму 27083,33 грн.

Так, межі повноважень контролюючого органу полягають виключно у прийнятті податкових повідомлень-рішень на підставі розміщеної на офіційному веб-сайті Мінекономрозвитку інформації про автомобілі, які є об`єктом оподаткування транспортним податком у 2017, 2018 р.р.

При цьому, посилання контролюючого органу на той факт, що позивачем – ОСОБА_1 було отримано осткаржуванні податкові повідомлення-рішення, у відповідності до норм ПК України, та як наслідок останній зобов`язаний сплатити податкове зобов`язання не спростовує порушення процедури нарахування контролюючим органом сум визначених за оскаржуванними податковими повідомленнями-рішеннями у відповідності до даних Мінекономрозвитку.

Будь-яких інших обгрунтуванням, у відповідності до норм ст. ст. 72-77 ПК України контролюючим органом зазначено не було.

Суд зауважує, що зазначена позиція кореспондується позиції Верховного Суду, викладеній в постанові Верховного Суду від 26.03.2020 року у справі №804/6170/17 (адміністративне провадження №К/9901/20932/18), в якій зазначається, що 1 січня 2017 року набрали чинності Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні» від 21 грудня 2016 року №1797-VIII (далі - Закон №1797-VIII) та Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2017 році» від 20 грудня 2016 року №1791-VIII (далі - Закон №1791-VIII), якими, зокрема, внесені зміни до статті 267 ПК України, яка визначає основні елементи транспортного податку, порядок його обчислення та строки сплати.

Відповідно до пункту 10.2 статті 10 ПК України місцеві ради обов`язково установлюють єдиний податок та податок на майно (в частині транспортного податку та плати за землю).

Повноваження міських рад щодо податків та зборів визначені статтею 12 ПК України.

Відповідно до підпункту 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 ПК України рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Водночас пунктом 4 Прикінцевих та перехідних положень Закону №1791-VIII установлено, що в 2017 році до прийнятих рішень органів місцевого самоврядування про встановлення місцевих податків і зборів, які прийняті на виконання Закону України №1791-VIII, не застосовуються вимоги підпункту 4.1.9 пункту 4.1 та пункту 4.5 статті 4, підпункту 12.3.4 пункту 12.3, підпункту 12.4.3 пункту 12.4 та пункту 12.5 статті 12 цього Кодексу.

Згідно підпункту 267.1.1. пункту 267.1 статті 267 ПК України (в редакції, чинній на час спірних правовідносин) платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті є об`єктами оподаткування.

Ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25000 гривень за кожен легковий автомобіль, що є об`єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті (пункт 267.4 статті 267 ПК України).

За змістом положень абзацу 1 підпункту 267.2.1 пункту 267.2. статті 267 ПК України об`єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п`яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Станом на 01 січня 2017 року мінімальна заробітна плата установлена в розмірі 3200 грн (стаття 8 Закону України «Про державний бюджет України на 2017 рік»), а тому 375 розмірів мінімальної заробітної плати станом на 01 січня 2017 року складали 1200000 грн.

Таким чином, об`єктом оподаткування у 2017 році стали легкові автомобілі, середньоринкова вартість яких становить понад 1200000 грн. та з року випуску яких минуло не більше п`яти років (включно).

Така вартість визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику економічного, соціального розвитку і торгівлі, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, станом на 1 січня податкового (звітного) року виходячи з марки, моделі, року випуску, об`єму циліндрів двигуна, типу пального (абзац 2 підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 ПК України).

Щороку до 1 лютого податкового (звітного) року центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику економічного, соціального розвитку і торгівлі, на своєму офіційному веб-сайті розміщується перелік легкових автомобілів, з року випуску яких минуло не більше п`яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, який повинен містити такі дані щодо цих автомобілів: марка, модель, рік випуску, об`єм циліндрів двигуна, тип пального (абзац 3 підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 ПК України).

Методика визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 18 лютого 2016 року №66 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 21 червня 2017 року №428), (далі - Методика), встановлює механізм визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів для цілей віднесення таких автомобілів до об`єктів оподаткування транспортним податком.

У відповідності до пункту 2 Методики середньоринкова вартість автомобіля розраховується за методом аналогії цін ідентичних автомобілів за такою формулою: С ср = Ц н х (Г / 100), де Ц н - ціна нового транспортного засобу в Україні з урахуванням марки, моделі, об`єму циліндрів двигуна, типу пального; Г - коефіцієнт коригування ринкової ціни транспортних засобів з урахуванням строку експлуатації транспортних засобів у роках згідно з додатком 1 до Порядку визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 квітня 2013 року №403 (Офіційний вісник України, 2013 р., №44, ст. 1576).

Джерелом інформації для визначення ціни нового автомобіля є офіційні прайс-листи виробників (дилерів) (пункт 3 Методики).

Інформація про ціни нового автомобіля з урахуванням марки, моделі, об`єму циліндрів двигуна, типу пального подається до 10 січня базового податкового (звітного) періоду (року) державним підприємством «Держзовнішінформ» до Мінекономрозвитку (пункт 4 Методики).

Як визначено пунктом 14 Методики, Мінекономрозвитку забезпечує роботу офіційного веб-сайту в режимі, який дає змогу отримати інформацію про середньоринкову вартість автомобіля шляхом введення даних про їх марку, модель, рік випуску, об`єм циліндрів двигуна та тип пального.

За змістом попереднього пункту вказаної Методики у разі відсутності на офіційному веб-сайті Мінекономрозвитку інформації про марку, модель легкового автомобіля, що має ознаки об`єкта оподаткування транспортним податком, Мінекономрозвитку за зверненням ДФС та/або власника зазначеного легкового автомобіля визначає його середньоринкову вартість, доповнює перелік, зазначений в абзаці першому цього пункту, такою інформацією та розміщує її на своєму офіційному веб-сайті.

Зміст наведених положень у їх системному зв`язку свідчить про те, що для визнання об`єкту оподаткування транспортним податком з фізичних осіб до уваги береться, зокрема середньоринкова вартість автомобіля, яка визначається статистичними методами з урахуванням певних ознак, параметрів і характеристик транспортного засобу та встановлюється виключно Мінекономрозвитку.

Перелік легкових автомобілів, які є об`єктом оподаткування у 2017 році (з року випуску яких минуло не більше п`яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року), із зазначенням марки, моделі, року випуску, об`єму циліндрів двигуна, типу пального, розміщується на офіційному веб-сайті центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику економічного, соціального розвитку і торгівлі.

Обов`язок щодо визначення середньоринкової вартості транспортного засобу законодавець покладає на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку.

Межі повноважень податкового органу полягають виключно у прийнятті податкового повідомлення-рішення на підставі розміщеної на офіційному веб-сайті Мінекономрозвитку інформації про автомобілі, які є об`єктом оподаткування транспортним податком у 2017 році.

Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суд також зазначає, що контролюючим органом, при винесенні оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, а саме: №1695-13-04/3 від 09.11.2017 року та №0014258/13-5050-0467 від 25.12.2018 року на загальну суму 27083,33 грн. не було враховано п.п.267.6.6 п.267.6 ст.267 ПК України, яким визначено, що за об`єкти оподаткування, придбані протягном року, податок сплачується пропорційно кількості місяців, які залишилися до кінця року, починаючи з місяця, в якому проведено реєстрацію транспортного засобу.

Оскільки, згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу марки LAND ROVER, модель RANGE ROVER SPORT, 2012 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 , копія якого міститься в матеріалах справи, реєстрація транспортного засобу - автомобіля марки LAND ROVER модель RANGE ROVER SPORT, 2013 року випуску, об`ємом двигуна 2993 куб.см., тип пального – дизель, реєстраційний номер НОМЕР_1 , відбулась 05.12.2017 р., то контролюючим органом сума податкового забов`язання повинна була бути розрахована пропорційно кількості місяців, які залишилися до 2017 року, починаючи з 05.12.2017 р., тобто з місяця в якому проведено реєстрацію даного транспортного засобу.

Таким чином, враховуючи відповідно ч.2 ст.2 КАС України, судом встановлено, матеріалами справи підтверджено винесення податкових повідомлени-рішень, а саме: №1695-13-04/3 від 09.11.2017 року та №0014258/13-5050-0467 від 25.12.2018 року на загальну суму 27083,33 грн., відповідачем не на підставі, не у межах та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; без використання повноваження з метою, з якою це повноваження надано; необгрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; упереджено; недобросовісно; нерозсудливо; без дотримання принципу рівності перед законом, не запобігаючи всім формам дискримінації; непропорційно, зокрема, без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямовано оскаржуване рішення.

Системний аналіз наведених вище норм чинного законодавства України у сукупності з обставинами, встановленими судом в процесі розгляду даної справи на підставі доказів, наявних в матеріалах справи, дозволяє суду прийти до висновку про обґрунтування позивачем належними доказами в розумінні ст.ст. 73, 74 КАС України протиправності винесення Головним управлінням Державної фіскальної служби України у Дніпропетровській області податкових повідомлень-рішень, а саме: №1695-13-04/3 від 09.11.2017 року та №0014258/13-5050-0467 від 25.12.2018 року на загальну суму 27083,33 грн.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до квитанції від 16.04.2020 р. № 26298201 за подання позовної заяви позивачем був сплачений судовий збір у розмірі 840,00 грн. (вісімсот сорок грн., 00 коп.), який у повному розмірі зараховано до Державного бюджету України.

Враховуючи задоволення позовної заяви заявою ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, а саме: №1695-13-04/3 від 09.11.2017 року та №0014258/13-5050-0467 від 25.12.2018 року на загальну суму 27083,33 грн., суд приходить до висновку про наявність підстав для присудження і всіх здійснених позивачем документально підтверджених судових витрат з Державного бюджету України, а саме, судового збору у розмірі 840,00 грн. (вісімсот сорок грн., 00 коп.).

Керуючись ст.ст.242-244, 246, 250, 254, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, а саме: №1695-13-04/3 від 09.11.2017 року та №0014258/13-5050-0467 від 25.12.2018 року на загальну суму 27083,33 грн., - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №1695-13-04/3 від 09.11.2017 року форма "Ф" про нарахування ОСОБА_1 транспортного податку за 2017 рік в розмірі 25 000,00 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0014258/13-5050-0467 від 25.12.2018 року форма "Ф" про нарахування ОСОБА_1 транспортного податку за 2018 рік в розмірі 2083,33 грн.

Стягнути судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 з оплати судового збору у розмірі 840,00 грн. (вісімсот сорок грн., 00 коп.).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено в порядку та у строки, встановлені ст.295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Є.О. Жукова