Рішення № 89793956, 09.06.2020, Кіцманський районний суд Чернівецької області

Справа №718/900/20

Провадження №2-а/718/18/20

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(повне)

09.06.2020 року Кіцманський районний суд Чернівецької області у складі: головуючого - судді Нерушка Т.І.

секретаря - Пентелюк І.І.

з участю: представника позивача – Колчанова Р.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до інспектора роти 1 батальйону 1 Управління патрульної поліції в Чернівецькій області лейтенанта поліції Красовського Миколи Михайловича, третьої особи – Управління патрульної поліції в Чернівецькій області про скасування постанови про адміністративне правопорушення, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що 22.04.2020р. інспектором роти 1 батальйону 1 Управління патрульної поліції в Чернівецькій області лейтенантом поліції Красовським Миколою Михайловичем винесено постанову серії ЕАК № 2424178 про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП, та накладено стягнення у виді штрафу у розмірі 255 гривень. Згідно постанови 22.04.2020р. біля 11:23год. в с.Звенячин траси Чернівці-Звенячин 450км водій здійснив зупинку транспортного засобу ближче 10 метрів від пішохідного переходу, чим порушив п.15.9.г ПДР України та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.122 КУпАП.

Вважає постанову незаконною, необґрунтованою та безпідставною, такою, що не відповідає обставинам справи, та такою, що винесена з грубими порушеннями норм матеріального та процесуального права.

Ним не було порушено п.15.9.г ПДР України, його автомобіль було зупинено поліцейськими за межами пішохідного переходу, поліцейськими не було проведено замірів відстані до пішохідного переходу за допомогою технічних засобів. Відповідачем не було задоволено його клопотання про участь захисника. Фактично розгляду справи про адміністративне правопорушення не відбулось. Протокол про адміністративне правопорушення не складався. Порушено порядок розгляду справи. У фабулі правопорушення не розкрито його об`єктивної сторони, не зазначено, хто керує транспортним засобом (субітка правопорушення), яким транспортним засобом керує водій, не зазначено місця скоєння правопорушення, а також відсутні докази на підтвердження скоєння правопорушення.

Постанова йому вручена не була, постанову ним було отримано листом 29.04.2020р.

Посилаючись на ст.ст.7, 33, 245, 258, 268, 276 КУпАП, просив поновити строк на оскарження постанови, протиправними дії інспектора патрульної поліції та скасувати зазначену постанову.

У відзиві на позов представник відповідача заперечувала проти його задоволення тим, що поліцейський діяв у відповідності до вимог ст.ст.32, 35 Закону України «Про Національну поліцію», ст.ст.222, 252, 283, 285 КУпАП. Позивачем не спростовано факту вчинення правопорушення. Порушення зафіксовано на відеокамеру, дії поліцейського відповідають вимогам законодавства, постанову винесено правомірно та підстав для її скасування не вбачається.

В судовому засіданні представник позивача Колчанов Р.В. підтримав заявлені вимоги в повному обсязі з наведених у позовній заяві підстав, пояснивши також, що відповідачем порушено вимоги статті 268 КУпАП щодо забезпечення позивача права на захист, е проведено заміри щодо розташування транспортного засобу відносно пішохідного переходу, не надано доказів, що транспортний засіб заходився на відстані менше 10 метрів від пішохідного переходу, відсутні свідки та очевидці правопорушення, постанова не вручена позивачеві, а направлена поштою. Тому просив задовольнити позов. Заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

У позовній заяві позивач просить поновити строк на оскарження постанови.

Відповідно до ч.2 ст.286 КАС України позовну заяву щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).

Як встановлено в судовому засіданні та не спростовано відповідачем, оскаржувану постанову позивач отримав 29.04.2020р., до суду позивач звернувся 08.05.2020р., тому відсутні підстави для поновлення процесуального строку.

Як роз`яснив Пленум Вищого адміністративного суду у постанові № 2 від 06.03.2008р. «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень КАС України під час розгляду адміністративних справ», підставами для визнання будь-якого акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт.

Так, відповідно до ч.ч.2, 4 ст.73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ч.2 ст.7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Відповідно до ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративні правопорушення є будь - які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, які використовуються при нагляді за виконанням правил, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, а також іншими документами.

Згідно ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ст.72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів та показаннями свідків.

Частиною 1 статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що українські суди при вирішенні справ застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі "Бочаров проти України" (остаточне рішення від 17.06.2011 року), суд при оцінці доказів керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом". Проте, таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростовних презумцій щодо фактів.

У своєму рішенні від 10.02.1995р., у справі "Алене де Рібермон проти Франції" Європейський Суд з прав людини зазначив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов`язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших суспільних відносин.

У відповідності до правового висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 11.10.2016р. у справі №816/4340/14, визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі й обов`язок суб`єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій чи рішень.

При цьому, суд вважає за потрібне наголосити на необхідності дотримуватися позиції, вказаної у рішенні Європейського суду з прав людини, яку він висловив у пункті 53 рішення у справі "Федорченко та Лозенко проти України", відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом".

Так, у п.29 Рішення Європейського суду з прав людини від 09.12.1994р. Справа "Руїз Торіха проти Іспанії" (серія А, №303А) Суд повторює, що згідно з його установленою практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент.

Окрім зазначеного, суд звертає увагу, що усі сумніви у правомірності рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень на користь особи - позивача. Для позивача достатньо вказати на факт прийняття рішення, вчинення дії чи допущення бездіяльності, якщо допустимі докази для цього недоступні. У свою чергу відповідач має довести факт прийняття такого рішення чи вчинення дії і їх правомірність, або ж спростувати цей факт і довести правомірність своєї бездіяльності. У разі невиконання цього обов`язку адміністративний суд повинен задовольнити вимогу позивача і визнати протиправними рішення, дії чи бездіяльність, на які вказував позивач.

Відповідно до п.5 р.ІУ Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом МВС № 1395 від 07.11.2015р., зміст постанови по справі про адміністративне правопорушення повинен відповідати статті 283 КУпАП.

Постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі (додаток 5), складається у письмовій формі (заповнюється відповідно до вимог пункту 10 розділу ХІV цієї Інструкції) або за наявності технічної можливості в електронній формі у вигляді стрічки, яка роздруковується за допомогою спеціальних технічних пристроїв, із зазначенням відомостей, що відповідають пунктам постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, наведеної у додатку 5 до цієї Інструкції.

Згідно ч.ч.2,3 ст.283 КУпАП постанова у справі про адміністративне правопорушення повинна містити зокрема опис обставин, установлених під час розгляду справи. Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості зокрема про технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався).

Розглядаючи справу № 428/2769/17, Верховний Суд зробив висновок, що відповідно до положень ст.283 КУпАП, постанова (по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху), крім усього, повинна містити відомості про технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис. У разі відсутності в відповідній постанові посилань на технічний засіб, за допомогою якого здійснено відеозапис (тобто, відео є, але в протоколі про нього забули зазначити), подальше посилання поліцейських в суді на наявність такого відеозапису та надання його як доказу в суді (у разі оскарження) не може вважатися належним та допустимим доказом вчинення адміністративних правопорушень.

Відповідно до ч.1 ст.276 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення.

Законом України від 14.07.2015р. № 596-VII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення регулювання відносин у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху» внесено зміни до ст. 258 КУпАП, зі змісту яких вбачається, що у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до ст.283 КУпАП.

Судом встановлено, що 22.04.2020р. інспектором УПП в Чернівецькій області Красовським М.М. винесено постанову серії ЕАК № 242178 у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.122 КУпАП, та на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 255 гривень.

Відповідно до змісту вказаної постанови ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом VOLKSWAGEN PASSAT, д.н.з. НОМЕР_1 , 22.04.2020р. біля 11:23год. в с.Звенячин траси Чернівці-Звенячин 450км водій здійснив зупинку транспортного засобу ближче 10 метрів від пішохідного переходу, чим порушив п.15.9.г ПДР України та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.122 КУпАП.

Адміністративна відповідальність за ч.1 ст.122 КУпАП настає, зокрема у разі порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів.

Як передбачено п.15.9.г ПДР України, зупинка забороняється: на пішохідних переходах і ближче 10 м від них з обох боків, крім випадків надання переваги в русі.

Згідно переглянутого судом наданого відповідачем відеозапису поліцейським патрульної поліції чітко вбачається, що автомобіль позивача знаходиться одразу за пішохідним переходом, поліцейський неодноразово звертається до позивача з приводу переміщення його автомобіля в інше місце, на що позивач категорично відмовляється, і вже після відмови позивача перемістити автомобіль, поліцейським виноситься постанова про порушення водієм правил зупинки відносно пішохідного переходу.

Таким чином, у суду відсутні сумніви щодо правомірності рішення та дій поліцейського при винесенні оскаржуваної постанови, а тому суд приходить до висновку про правомірність притягнення позивача до адміністративної відповідальності за порушення правил зупинки (ч.1 ст.122 КУпАП), а тому підстав для скасування оскаржуваної ним постанови не вбачається.

На підставі викладеного, ст.19 Конституції України, ст.ст. 7, 122, 126, 245, 251, 252, 258, 268, 276, 283 КУпАП, керуючись ст.ст. 2, 72, 77, 78, 139, 242-246, 250, 256 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до інспектора роти 1 батальйону 1 Управління патрульної поліції в Чернівецькій області лейтенанта поліції Красовського Миколи Михайловича, третьої особи – Управління патрульної поліції в Чернівецькій області про скасування постанови про адміністративне правопорушення – відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення складено 12 червня 2020 року.

Суддя: Т.І.Нерушка