Рішення № 89790817, 12.06.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 червня 2020 року м. Київ № 640/11038/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Скочок Т.О., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 до Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Дорошкевич Віри Леонідівнипровизнання протиправними дій, зобов?язання вчинити дії, стягнення моральної шкоди

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулася ОСОБА_1 (далі також - позивачка, ОСОБА_1 ) з позовом до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Дорошкевич Віри Леонідівни (далі також - відповідач, приватний виконавець), в якому просила суд:

- визнати дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Дорошкевич В.Л. щодо винесення постанови від 14.04.2020 про арешт коштів ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) в АТ «Ощадбанк» у виконавчому провадженні №61822174 незаконними;

- зобов?язати приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Дорошкевич В.Л. скасувати постанову про арешт коштів боржника від 14.04.2020 у виконавчому провадженні №61822174 в частині арешту коштів в АТ «Ощадбанк», а саме: соціального карткового рахунку № НОМЕР_2 , відкритого на ім?я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 );

- стягнути з приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Дорошкевич В.Л.на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) моральну шкоду у розмірі 3 500 грн.

В обґрунтування поданого позову позивачка посилалася на те, що в рамках виконавчого провадження №61822174, яке перебуває на примусовому виконанні у приватного нотаріуса Дорошкевич В.Л. , останньою вчинено ряд виконавчий дій. Зокрема, відповідач відповідно до своєї постанови від 14.04.2020 про арешт коштів боржника у названому виконавчому провадженні наклав арешт на рахунки, відкриті на ім?я ОСОБА_1 у банківських установах, в т.ч. на картковий рахунок № НОМЕР_2 у відділенні АТ «Ощадбанк». Такі дії та рішення (постанову) приватного виконавця в частині накладення арешту на рахунок в АТ «Ощадбанк» позивачка вважає незаконними, оскільки на зазначений картковий рахунок ОСОБА_1 отримує соціальні виплати, як матір-одиначка та у зв?язку з народженням другої дитини. Як стверджує позивачка, вона наразі знаходиться у декретній відпустці по догляду за дитиною та відповідно не працює, а тому блокування карткового рахунку для соціальних виплат позбавляє її дітей засобів для існування.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.05.2020 відкрито провадження в адміністративній справі №640/11038/20 за вказаним позовом та справу призначено до розгляду в судовому засіданні в порядку, визначеному ст. 287 Кодексу адміністративного судочинства України.

У призначене судове засідання 04.06.2020 відповідач особисто не з`явився, хоча був повідомлений про дату, час і місце судового засідання. Натомість, від відповідача на електронну адресу суду надійшла заява про відкладення судового засідання, разом із відсканованими копіями матеріалів виконавчого провадження №61822174.

У судове засідання 11.06.2020 відповідач повторно не прибув, хоча був повідомлений про дату, час і місце судового засідання, та відзив на позовну заяву та/або інші заяви (клопотання) до суду не подав.

Присутня у судових засіданнях позивач підтримала заявлені позовні вимоги повністю, з підстав та мотивів, що наведені у позовній заяві.

11.06.2020 у судовому засіданні суд ухвалив про подальший розгляд справи здійснювати в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Починаючи з 14.04.2020 на примусовому виконанні у приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Дорошкевич В.Л. перебуває виконавче провадження №61822174 з виконання виконавчого напису №6505, виданого 04.04.2020 приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчик В.В., про стягнення з боржника ( ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ТОВ «Алекскредит» заборгованості у розмірі 15 553,30 грн.

14.04.2020, після відкриття зазначеного виконавчого провадження, приватним виконавцем в рамках цього виконавчого провадження були винесені наступні постанови: постанова про стягнення з боржника основної винагороди, постанова про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, постанова про арешт майна боржника та постанова про арешт коштів боржника.

Зокрема, за змістом останньої з перелічених постанов відповідача ВП №61822174 від 14.04.2020, приватний виконавець дійшов висновку про необхідність накладення арешту на грошові кошти боржника ( ОСОБА_1 ), що містяться на відкритих у банківських установах рахунках, в т.ч. в АТ «Ощадбанк». З метою виконання виконавчого документу приватний виконавець керуючись нормами ст.56 Закону України «Про виконавче провадження» постановив накласти арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику, - у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів, а саме - 18 108,63 грн.

Як зазначила позивачка у тексті свого позову та вбачається зі змісту виписки відділення Головного управління по м. Києву та Київській області АТ «Ощадбанк» по картковому рахунку № НОМЕР_2 за період з 12.04.2020 по 12.05.2020, починаючи з 29.04.2020 на вказаний рахунок Банком накладено арешт та відповідно виплату коштів, наявних та, які надходять на такий рахунок, заблоковано.

Між тим, за змістом довідки Філії (ТВБВ 10026/020) Головного управління по м. Києву та Київській області АТ «Ощадбанк» від 30.04.2020 вих. №40-518/1 картковий рахунок № НОМЕР_2 було відкрито на ім?я ОСОБА_1 , як соціальний, цільове призначення - соціальні виплати.

У судовому засіданні 11.06.2020 позивачка пояснила, що вона є матір?ю двох дітей: ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) та ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ), яких виховує самотужки та має статус «одинокої матері». На момент накладення арешту на картковий рахунок № НОМЕР_2 ОСОБА_1 з її слів отримувала наступні види соціальних виплат (державних грошових допомог): допомогу при народженні дитини, допомогу одиноким матерям та допомогу малозабезпеченій родині. На даний час ОСОБА_1 перебуває у декретній відпустці та у зв?язку з цим не працює.

В якості документального підтвердження наведених обставин позивачка подала до суду копії свідоцтв про народження своїх дітей; довідку Управління праці та соціального захисту населення Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації від 27.11.2019 вих. №4393 з відомостями про взяття ОСОБА_1 на облік та призначення останній державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім?ям на період з 01.10.2019 по 31.03.2020; відомості з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків стосовно ОСОБА_1 період з 1-го по 4-ий квартал 2019 року, - за змістом яких упродовж зазначеного періоду ОСОБА_1 здебільшого отримувала доходи за рахунок виплат державних соціальних матеріальних допомог від Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, Управління праці та соціального захисту населення Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації, Управління освіти Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації.

Поряд з цим, згідно даних наданої позивачкою виписки відділення Головного управління по м. Києву та Київській області АТ «Ощадбанк» по картковому рахунку № НОМЕР_2 за період з 01.01.2020 по 16.05.2020, упродовж вказаного періоду на цей картковий рахунок ОСОБА_1 надходили суми коштів, в т.ч. соціальні платежі.

Позивачка зазначила у позовній заяві, а відповідач жодними документальними доказами не спростував, що про відкриття виконавчого провадження та прийняття приватним виконавцем постанови про арешт коштів боржника від 14.04.2014 їй стало відомо лише 06.05.2020, після отримання рекомендованого листа від відповідача.

З метою вирішення питання щодо зняття арешту з соціального карткового рахунку, як пояснила ОСОБА_1 у судовому засіданні 11.06.2020, вона вчиняла спроби зв?язатися із приватним виконавцем у телефонному режимі та здійснила виїзд за адресою офісу приватного виконавця. З огляду на безрезультатність таких спроб, ОСОБА_1 з метою захисту своїх прав та інтересів, інтересів своїх дітей звернулася із цим позовом до суду.

Розглядаючи справу по суті, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VIII (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Заходи примусового виконання рішень визначені в ст. 10 зазначеного Закону, серед них зокрема:

- звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами;

- звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника;

- заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем;

- інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Зокрема, відповідно до п. 7 ч. 3 ст. 18 цього Закону, виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом).

Загальний порядок звернення стягнення на кошти та інше майно боржника в рамках процедури примусового виконання виконавчого документу врегульовано ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження». Так, за змістом норм ч.ч. 1, 2 і 4 цієї статті Закону звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації.

Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.

Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.

На кошти та інші цінності боржника, що перебувають на рахунках та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, на рахунках у цінних паперах у депозитарних установах, накладається арешт не пізніше наступного робочого дня після їх виявлення. Арешт поширюється також на кошти на рахунках, відкритих після винесення постанови про накладення арешту.

При цьому, забороняється звернення стягнення та накладення арешту на кошти на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 15 1 Закону України «Про електроенергетику», на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 19 1 Закону України «Про теплопостачання», на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за інвестиційними програмами, на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для кредитних коштів, відкритих відповідно до статті 26 1 Закону України «Про теплопостачання», статті 18 1 Закону України «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення», на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України «Про впорядкування питань, пов`язаних із забезпеченням ядерної безпеки», на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.

Також ч. 1 - 4 ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.

Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.

Копії постанов, якими накладено арешт на майно (кошти) боржника, виконавець надсилає банкам чи іншим фінансовим установам, органам, що здійснюють реєстрацію майна, реєстрацію обтяжень рухомого майна, в день їх винесення.

Зі змісту наведених норм матеріального права можна дійти висновку, що приватний виконавець має право для забезпечення реального виконання виконавчого документу застосувати арешт коштів боржника (фізичної особи), що знаходяться на рахунку такого боржника у банківській установі, за винятком коштів, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.

Перелік видів виплат та сум, на які не здійснюється звернення стягнення відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» наведений у ст. 73 зазначеного Закону. Так, стягнення не може бути звернено на такі виплати: 1) вихідну допомогу, що виплачується в разі звільнення працівника; 2) компенсацію працівнику витрат у зв`язку з переведенням, направленням на роботу до іншої місцевості чи службовим відрядженням; 3) польове забезпечення, надбавки до заробітної плати, інші кошти, що виплачуються замість добових і квартирних; 4) матеріальну допомогу особам, які втратили право на допомогу по безробіттю; 5) допомогу у зв`язку з вагітністю та пологами; 6) одноразову допомогу у зв`язку з народженням дитини; 7) допомогу при усиновленні дитини; 8) допомогу на дітей, над якими встановлено опіку чи піклування; 9) допомогу на дітей одиноким матерям; 10) допомогу особам, зайнятим доглядом трьох і більше дітей віком до 16 років, по догляду за дитиною з інвалідністю, по тимчасовій непрацездатності у зв`язку з доглядом за хворою дитиною, а також на іншу допомогу на дітей, передбачену законом; 11) допомогу на лікування; 12) допомогу на поховання; 13) щомісячну грошову допомогу у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства громадян, які проживають на території, що зазнала радіоактивного забруднення; 14) дотації на обіди, придбання путівок до санаторіїв і будинків відпочинку за рахунок фонду споживання.

Також стягнення не здійснюється також із сум: 1) неоподатковуваного розміру матеріальної допомоги; 2) грошової компенсації за видане обмундирування і натуральне постачання; 3) вихідної допомоги в разі звільнення (виходу у відставку) з військової служби, служби в поліції та Державної кримінально-виконавчої служби України, а також грошового забезпечення, що не має постійного характеру, та в інших випадках, передбачених законом; 4) одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві; 5) грошової допомоги, пов`язаної з безоплатним забезпеченням протезування (ортезування) учасника антитерористичної операції, учасника здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, які втратили функціональні можливості кінцівок, благодійної допомоги, отриманої зазначеними особами, незалежно від її розміру та джерела походження.

Зі змісту процитованих вище норм ч. 1 і 2 ст. 73 Закону України «Про виконавче провадження» вбачається, що окремі види соціальних виплати відносяться до законодавчо визначеного переліку коштів, на які забороняється здійснення стягнення в рамках виконавчого провадження, а саме таких, як: одноразова допомога у зв`язку з народженням дитини, допомога на дітей одиноким матерям, інша допомога на дітей, передбачена законом.

Що стосується питання можливості здійснення приватним виконавцем стягнення на суми інших доходів боржника (як то заробітну плату, стипендію, пенсію, тощо), то Закон України «Про виконавче провадження» встановлює окремий порядок для звернення стягнення на такі кошти боржника (фізичної особи) з метою забезпечення виконання виконавчого документу.

Так, відповідно до норм ст. 68 Закону України «Про виконавче провадження», стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника звертається у разі відсутності в боржника коштів на рахунках у банках чи інших фінансових установах, відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум, а також у разі виконання рішень про стягнення періодичних платежів.

За іншими виконавчими документами виконавець має право звернути стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника без застосування заходів примусового звернення стягнення на майно боржника - за письмовою заявою стягувача або за виконавчими документами, сума стягнення за якими не перевищує п`яти мінімальних розмірів заробітної плати.

Про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника виконавець виносить постанову, яка надсилається для виконання підприємству, установі, організації, фізичній особі, фізичній особі - підприємцю, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи.

За змістом ч. 1 ст. 69 цього Закону підприємства, установи, організації, фізичні особи, фізичні особи - підприємці здійснюють відрахування із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника і перераховують кошти на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця у строк, встановлений для здійснення зазначених виплат боржнику, а в разі якщо такий строк не встановлено, - до десятого числа місяця, наступного за місяцем, за який здійснюється стягнення. Такі підприємства, установи, організації, фізичні особи, фізичні особи - підприємці щомісяця надсилають виконавцю звіт про здійснені відрахування та виплати за формою, встановленою Міністерством юстиції України.

У разі припинення перерахування коштів стягувачу підприємства, установи, організації, фізичні особи, фізичні особи - підприємці не пізніш як у триденний строк повідомляють виконавцю про причину припинення виплат та зазначають нове місце роботи, проживання чи навчання боржника, якщо воно відоме.

При цьому, у силу приписів ст. 70 Закону України «Про виконавче провадження», розмір відрахувань із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника вираховується із суми, що залишається після утримання податків, зборів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Зокрема, із заробітної плати боржника може бути утримано за виконавчими документами до погашення у повному обсязі заборгованості:

- у разі стягнення аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю особи, у зв`язку із втратою годувальника, майнової та/або моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, - 50 відсотків;

- за іншими видами стягнень, якщо інше не передбачено законом, - 20 відсотків.

Загальний розмір усіх відрахувань під час кожної виплати заробітної плати та інших доходів боржника не може перевищувати 50 відсотків заробітної плати, що має бути виплачена працівнику, у тому числі у разі відрахування за кількома виконавчими документами. Це обмеження не поширюється на відрахування із заробітної плати у разі відбування боржником покарання у виді виправних робіт і стягнення аліментів на неповнолітніх дітей. У таких випадках розмір відрахувань із заробітної плати не може перевищувати 70 відсотків.

Таким чином, розмір відрахувань, що можуть бути утримані з кожної виплаченої фізичній особі (боржнику) суми доходу у вигляді соціальних допомог (окрім тих, що перелічені у ст. 73 Закону України «Про виконавче провадження» чітко регламентований ст. 70 Закону України «Про виконавче провадження», а тому звернення стягнення на всю виплачену фізичній особі заробітну плату суперечить законодавчо встановленому порядку.

У контексті з наведеним суд звертає увагу на зміст ст. 46 Конституції України, якою встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Конституційний Суд України у своєму рішенні № 25рп/2009 від 07.10.2009 зазначив, що право на соціальний захист віднесено до основоположних прав і свобод. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел та забезпечується ст.ст. 7, 22, 46, 58, 68 Конституції України. А саме, кожний громадянин має право на соціальний захист, що включає право на пенсійне забезпечення і всі застраховані особи є рівноправними щодо отримання пенсійних виплат. Конституційні права і свободи громадянина України гарантуються і не можуть бути скасовані.

Норми ст. 41 Конституції України встановлюють принцип непорушності права приватної власності.

Отже, наведене вище у сукупності дає підстави для висновку, що накладення арешту на весь рахунок боржника (фізичної особи) у банку, який призначений для виплати соціальної допомоги, унеможливлює своєчасне отримання таким боржником у встановленому законом розмірі гарантованої Конституцією України грошової соціальної допомоги, що призводить до порушення його конституційних прав громадянина.

Дослідивши та проаналізувавши зміст позовної заяви та поданих сторонами до суду документів і матеріалів, суд встановив, що на відкритий в АТ «Ощадбанк» для отримання ОСОБА_1 соціальних виплат картковий рахунок № НОМЕР_2 у період з 01.01.2020 по 16.05.2020 надходили суми коштів, в т.ч. соціальні виплати.

З 29.04.2020 вказаний картковий рахунок було заблоковано Банком в частині здійснення виплат коштів з нього у зв?язку з накладенням арешту на грошові кошти боржника ( ОСОБА_1 ) відповідно до постанови приватного виконавця Дорошкевич В.Л. про арешт коштів боржника від 14.04.2020 ВП №61822174.

В подальшому, 12.05.2020 приватним виконавцем Дорошкевич В.Л. в рамках виконавчого провадження №61822174 прийнята постанова про звернення стягнення на заробітну плату, стипендію, пенсію та інші доходи боржника ВП №61822174. За змістом такої постанови від 12.05.2020, приватному виконавцю за наслідками отримання відомостей з Пенсійного фонду України та Державної фіскальної служби стало відомо про отримання боржником доходу від Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат. У зв?язку з цим та керуючись положенням ст.ст, 68, 69, 70 Закону України «Про виконавче провадження» приватний виконавець вирішив звернути стягнення на такі доходи боржника, шляхом зобов?язання Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат здійснювати відрахування із доходів боржника у розмірі 20% (а саме із суми, що залишається після утримання податків, зборів та єдиного внеску на загальнообов?язкове державне соціальне страхування).

Разом з тим, як свідчать актуальні станом на 11.06.2020 відомості з Автоматизованої системи виконавчого провадження (доступ до якої надано на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України) та відповідно до усних пояснень позивачки, накладений приватним виконавцем арешт на грошові кошти ОСОБА_1 (в т.ч. у вигляді соціальних виплат), що наявні на картковому рахунку № НОМЕР_2 в АТ «Ощадбанк» наразі чинний.

У контексті із встановленими у справі обставинами, суд зважає на положення ч. 4 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження», якої визначені підстави для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини. Зокрема, однією з підстав для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом.

В даному випадку, приватний виконавець отримавши відомості про здійснення уповноваженими органами виплат позивачці сум соціальної допомоги та за наслідками прийняття описаної вище постанови від 12.05.2015 ВП №61822174, мав вжити заходів щодо встановлення реквізитів рахунку у банківській установі, на який надходять соціальні виплати, конкретні види отримуваних боржником на відповідний банківський рахунок соціальних виплат, розмір таких виплат, що були перераховані та невиплачені боржнику у зв?язку з накладенням арешту на грошові кошти з 14.04.2020, та як наслідок зняти арешт з цих коштів у вигляді соціальних виплат. Проте таких заходів приватним виконавцем, як свідчать наявні у справі матеріали, вжито не було.

Зважаючи на встановлені обставини справи, суд дійшов висновку, що відповідачем по відношенню до позивачки допущено протиправну бездіяльність. А тому, з метою ефективного захисту прав та інтересів позивачки, про захист яких вона просить, суд на підставі ч. 2 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог, самостійно обравши спосіб захисту, який відповідає об`єкту порушеного права та у спірних правовідносинах є достатнім і необхідним (ефективним), та - визнати протиправною бездіяльність приватного виконавця Дорошкевич В.Л., що полягає у не знятті арешту з коштів боржника ( ОСОБА_1 ) в частині накладеного приватним виконавцем арешту на кошти такого боржника, що надійшли (надходять) на картковий рахунок № НОМЕР_2 , відкритий в АТ «Ощадбанк», як соціальні виплати.

Також у взаємозв?язку з наведеним вище висновком, суд вважає за необхідне зобов`язати приватного виконавця Дорошкевич В.Л. зняти арешт з коштів боржника ( ОСОБА_1 ) в частині накладеного приватним виконавцем арешту на кошти такого боржника, що починаючи з 14.04.2020 надійшли (надходять) на картковий рахунок № НОМЕР_2 , відкритий в АТ «Ощадбанк», як соціальні виплати.

Що стосується позовної вимоги про визнання протиправними дій приватного виконавця щодо винесення постанови від 14.04.2020 про арешт коштів ВП №61822174 в частині арешту коштів, що знаходяться в АТ «Ощадбанк», то суд не вбачає підстав для її задоволення. Оскільки, у матеріалах справи відсутні документальні докази того, що станом на 14.04.2020 приватному виконавцю були відомі обставини про призначення та вид коштів, що надходять на картковий рахунок № НОМЕР_2 . До того ж у судовому засіданні 11.06.2020 позивачка пояснила, що на вказаний картковий рахунок надходили інші кошти, що не є соціальною допомогою. Таким чином, суд вважає, що на той час (тобто, станом на 14.04.2020) приватний виконавець діяв відповідно до ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження».

Стосовно правомірності та обґрунтованості заявленої позивачкою вимоги про стягнення з відповідача моральної шкоди у розмірі 3 500 грн., суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст. 56 Конституції України, кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

У той же час, згідно з ч. 5 ст. 21 Кодексу адміністративного судочинства України, вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб`єктів публічно-правових відносин, або вимоги про витребування майна, вилученого на підставі рішення суб`єкта владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше такі вимоги вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.

За змістом ст. 23 Цивільного кодексу України, моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування.

Згідно зі ст. 1167 Цивільного кодексу України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Приписами постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» передбачено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

У свою чергу, як зазначено у вказаній постанові, судам слід надати оцінку тому, чим саме підтверджується факт заподіяння моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, у чому саме полягає вина заподіювача та інші обставини, що мають значення для вирішення спору в цій частині.

Зі змісту наведених норми випливає, що основною умовою відшкодування моральної шкоди є те, що остання повинна бути заподіяна протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єктів владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб`єктів публічно-правових відносин та полягати у фізичному болю та стражданнях, у душевних стражданнях, у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 30.01.2018 у справі № 804/2252/14, від 31.01.2018 у справі № 813/5138/13-а та в рішеннях Верховного Суду від 12.02.2018 у справі № 800/500/16, від 01.03.2018 у справі № 9901/377/18.

Крім того, суд зазначає, що така моральна шкода має бути обов`язково підтверджена належними та допустимими доказами заподіяння моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру.

Проаналізувавши зміст позовної заяви та дослідивши подані разом із нею матеріали, суд зазначає, що в обґрунтування вимоги про стягнення моральної шкоди, позивачем не надано жодних доказів, що б свідчили про заподіяння позивачу моральної шкоди саме у заявленому розмірі.

Відповідно до частини 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 і 2 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У силу ч.ч. 1 та 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, перевіривши та проаналізувавши матеріали справи за правилами, встановленими ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.

Керуючись статтями 2, 5-11, 19, 72-77, 90, 241 - 246, 250, 271, 272, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Дорошкевич Віри Леонідівни (РНОКПП невідомий, адреса місця роботи: 02002, м. Київ, вул. Окіпної Раїси, 4-А, оф. 71-А) про визнання протиправними дій, зобов?язання вчинити дії, стягнення моральної шкоди задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Дорошкевич Віри Леонідівни, що полягає у не знятті арешту з коштів боржника ( ОСОБА_1 ) в частині накладеного приватним виконавцем арешту на кошти такого боржника, що надійшли (надходять) на картковий рахунок № НОМЕР_2 , відкритий в АТ «Ощадбанк», як соціальні виплати.

Зобов?язати приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Дорошкевич Віри Леонідівни зняти арешт з коштів боржника ( ОСОБА_1 ) в частині накладеного приватним виконавцем арешту на кошти такого боржника, що надійшли (надходять) на картковий рахунок № НОМЕР_2 , відкритий в АТ «Ощадбанк», як соціальні виплати.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 272 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням особливостей визначених ст. 272 цього Кодексу.

Суддя Т.О. Скочок