Ухвала суду № 89790604, 10.06.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

1/1059

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

10 червня 2020 року м. Київ № 640/12218/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Клочкової Н.В., розглянувши матеріали позовної заяви та додані до неї документи

ОСОБА_1

до Офісу Генерального прокурора

про скасування наказу, зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ :

До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 (надалі - позивач), адреса: АДРЕСА_1 до Офісу Генерального прокурора (надалі - відповідач), адреса: 01011, місто Київ, вулиця Різницька, будинок 13/15, в якій позивач просить:

- визнати протиправним і скасувати наказ Генерального прокурора України №10 дц від 11 липня 2019 року «Про звільнення прокурора відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих слідчого відділу управління з розслідування злочинів, вчинених на тимчасово окупованих територіях Генеральної прокуратури України ОСОБА_1 з посади в органах прокуратури та зобов`язати Генерального прокурора України поновити його на посаді з дати звільнення;

- стягнути з Офісу Генерального прокурора України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 11 липня 2019 року і до моменту фактичного поновлення на посаді, з розрахунку 1637,06 грн. за день.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач наказом Генерального прокурора України №10 дц від 11 липня 2019 року звільнений з посади прокурора відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих слідчого відділу управління з розслідування злочинів, вчинених на тимчасово окупованих територіях Генеральної прокуратури України.

При цьому, позивач в прохальній частині позовної заяви просить про поновлення строку звернення до адміністративного суду, в обґрунтування якого останній зазначив, що ним отримано довіку Генеральної прокуратури України від 08.04.2020, яку він фактично отримав у томі числі через карантинні обмеження 05.05.2020.

Крім того, позивач зазначив, що без вказаної довідки та у зв`язку з карантином по всій території України він не мав можливості обґрунтувати позовні вимоги в частині стягнення з відповідача суми за вимушений прогул.

Розглянувши вказану заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 2 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

При цьому, частиною 5 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Тобто, частиною 5 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України встановлений спеціальний місячний строк для звернення до суду з позовом щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.

Згідно з частиною 1 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

У випадку пропуску строку звернення до суду підставами для його поновлення та розгляду справи є лише наявність поважних причин, тобто, обставин, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.

Частиною 6 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

Так, з матеріалів справи вбачається, що позивач був звільнений з посади прокурора відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих слідчого відділу управління з розслідування злочинів, вчинених на тимчасово окупованих територіях Генеральної прокуратури України наказом Генерального прокурора України №10 дц від 11 липня 2019 року.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме з відомостей щодо відправки зазначених на поштовому конверті в якому надіслано позовну заяву, до адміністративного суду позивач звернувся 02 червня 2020 року.

Суд наголошує, що у випадку пропуску строку звернення до суду підставами для його поновлення та розгляду справи є лише наявність поважних причин, тобто, обставин, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.

В контексті наведеного слід зазначити, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників цих відносин у випадку, якщо вони стали спірними, а також однією із гарантій дотримання у суспільних відносинах принципу правової визначеності, як складової принципу верховенства права. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними та після завершення таких строків, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

При цьому, положення "повинна" слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке прийнято рішення або вчинені дії. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися, не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

У справах "Стаббігс та інші проти Великобританії" та "Девеер проти Бельгії" Європейський суд дійшов висновку, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав.

Крім того, Європейський суд з прав людини у рішенні від 28 березня 2006 року у справі "Мельник проти України" зазначив, що правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності.

Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає про те, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов`язковими для дотримання. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (рішення Європейського суду у справі "Перез де Рада Каванілес проти Іспанії" від 28 жовтня 1998 року, заява № 28090/95, пункт 45).

Так, суд зазначає, що з моменту звільнення позивача з органів прокуратури (11 липня 2019 року) до моменту звернення до адміністративного суду (02 червня 2020 року) минуло одинадцять місяців.

Обставини, на які посилається позивач в обґрунтування поважності причин пропуску місячного строку для звернення до суду, зокрема, те, що в позивача була відсутня довідка про середню заробітну плату, що унеможливлювало його обґрунтувати позовні вимоги в частині стягнення з відповідача суми за вимушений прогул є необґрунтованими.

Тобто, позивачем взагалі не зазначено, що саме стало об`єктивно непереборною обставиною, які перешкоджала йому звернутись до адміністративного суду з вказаною позовною заявою саме у місячний строк після його звільнення.

При цьому, звертаючись вчасно до суду із позовними вимогами про поновлення на роботі, позивач не позбавлений був можливості подати клопотання про витребування доказів, в т.ч. вказаної довідки, яка могла бути витребувана судом, в разі об`єктивної необхідності.

Фактично відсутність такої довідки у звільнених осіб не перешкоджає їх зверненню до суду, а розрахунок стягнення суми коштів за час вимушеного прогулу розраховується самостійно судом на підставі відповідних доказів. Крім цього, суд, розглядаючи відповідну категорії справ, вчиняє всі необхідні дії для підготовки справи до судового розгляду, в т.ч. в частині витребування необхідних доказів.

Крім цього, позивачем не зазначено жодної об`єктивної обставини, яка перешкоджала йому, в разі необхідності, отримати відповідну довідку в межах строку звернення до суду. Проте, з наданих суду документів вбачається, що за довідкою позивач, з невідомих суду причин, звернувся лише у 2020 році. При цьому, в частині пропуску строку звернення до суду щодо позовних вимог про поновлення на роботі позивачем не вказано жодної поважної причини, а наведене обґрунтування про необхідність отримання довідки для формулювання іншої позовної вимоги - про стягнення коштів за час вимушеного прогулу, не може бути визнано судом поважним.

Наведені обставини дозволяють суду дійти висновку, що викладені позивачем обставини, які, за його доводами, свідчать про поважність причин пропуску строку, не є об`єктивно непереборними, залежать від волевиявлення особи, та не пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та не підтверджуються будь-якими належними та допустимими доказами, у зв`язку з чим, суд визнає, зазначені в заяві про поновлення строку звернення до адміністративного суду, підстави неповажними.

Згідно з частиною 1 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Вказані недоліки, з урахуванням положень статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України, можуть бути усунені, у десятиденний строк з дня вручення даної ухвали для усунення недоліків шляхом подання до суду:

- заяви про поновлення строку для звернення до суду з позовною заявою, в якій зазначити інші підстави, з яких позивач просить визнати їх поважними, разом з доказами поважності причин його пропуску;

Керуючись статтями 122, 123, 160, 161, частиною 1, 2 статті 169, статтями 241-243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Позовну заяву ОСОБА_1 залишити без руху.

2. Встановити ОСОБА_1 десятиденний строк з дня вручення даної ухвали для усунення недоліків.

3. Попередити позивача про те, що у випадку неусунення недоліків позовної заяви позовна заява буде повернута йому відповідно до пункту 9 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України.

4. Копію ухвали невідкладно надіслати особі, що звернулась із позовною заявою.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя Н.В. Клочкова