Ухвала суду № 89790582, 10.06.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 У Х В А Л А

10 червня 2020 року м. Київ № 640/2436/19

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Пащенко К.С., за участі секретаря судового засідання Легейди Я.А., розглянувши клопотання б/н від 23.04.2020 "Про надання звіту про виконання судового рішення та застосування штрафу" ОСОБА_1 у адміністративній справі за позовом

ОСОБА_1 доГоловного управління Пенсійного фонду України в м. Києві провизнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити певні дії, присутні у судовому засіданні представники сторін:позивач - ОСОБА_1 , представник позивача - Кризький Ю.Ю., представник відповідача - Король Я.В.,ВСТАНОВИВ:

12.02.2019 ОСОБА_1 (далі - позивачка або ОСОБА_1 ) подала на розгляд Окружному адміністративному суду м. Києва позов до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (надалі - відповідач), у якому позивачка просила суд:

- визнати протиправним та скасувати Розпорядження № 802410 від 06.07.2018 Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про призначення пенсії;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві перевести з 02.05.2018 ОСОБА_1 на пенсію у зв`язку з втратою годувальника, в розмірі 50 відсотків пенсії померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 чоловіка - ОСОБА_3 , виходячи з розміру пенсії, яку отримував годувальник на день смерті

ІНФОРМАЦІЯ_2 ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва (суддя Пащенко К.С.) відкрито провадження в адміністративній справі № 640/2436/19 та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні без виклику учасників справи та проведення судового засідання.

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.07.2019 у справі № 640/2436/19 позов ОСОБА_1 - задоволено повністю; визнано протиправним та скасовано розпорядження № 1403 від 04.06.2018 Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про призначення пенсії; зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (адреса: 04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16; ідентифікаційний код юридичної особи 42098368) перевести з 23.04.2018 ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 ) на пенсію у зв`язку з втратою годувальника, в розмірі 50 відсотків пенсії померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 чоловіка - ОСОБА_3 , виходячи з розміру пенсії, яку отримував годувальник на день смерті.

12.11.2019 судом, на виконання вказаного рішення, видано виконавчі листи у кількості 2 шт.

24 квітня 2020 року через канцелярію до суду від ОСОБА_1 надійшло клопотання про надання звіту про виконання судового рішення та застосування штрафу. В обґрунтування клопотання позивачкою відзначено, що станом на 23.04.2020 рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.07.2019 у справі № 640/2436/19 Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві не виконано. 16.04.2020 направлена заява про примусове виконання рішення до Центру виконання рішень Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції. Тому позивачка просить зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві подати у встановлений судом строк звіт про виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.07.2019 у справі № 640/2436/19.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.04.2020 клопотання б/н від 23.04.2020 "Про надання звіту про виконання судового рішення та застосування штрафу" ОСОБА_1 призначено до судового розгляду у судовому засіданні на 21.05.2020 об 15:30.

21.05.2020 судом оголошено перерву, справу призначено до розгляду на 10.06.2020.

22.05.2020 до суду надійшов відзив відповідача № 2600-0803-7/62182 від 18.05.2020 у якому зазначено, що позивачем не надано доказів, якими він обґрунтовує заяву про визнання протиправною бездіяльності відповідача при виконанні рішення суду, та наголошено на зверненні позивача до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві щодо примусового виконання рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.07.2019 у справі № 640/2436/19.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 02.06.2020 витребувано від Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві докази виконання рішення суду від 19.07.2019 у справі № 640/2436/19 щодо зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві перевести з 02.05.2018 ОСОБА_1 на пенсію у зв`язку з втратою годувальника, в розмірі 50 відсотків пенсії померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 чоловіка - ОСОБА_3 , виходячи з розміру пенсії, яку отримував годувальник на день смерті.

03.06.2020 до канцелярії Окружного адміністративного суду міста Києва надійшли пояснення позивача, у якому зазначено, що станом на 01.06.2020 рішення суду не виконано, 30.04.2020 відкрито виконавче провадження № 61950283 з примусового виконання рішення у адміністративній справі № 640/2436/19.

У судовому засіданні 10.06.2020 представники сторін були присутні, представник позивача заяву про надання звіту про виконання судового рішення та застосування штрафу у судовому засіданні підтримав, відповідача проти її задоволення заперечив, вказав, що рішення виконано у повному обсязі за цей рік виконано. Витребуваних документів на виконання ухвали суду від 02.06.2020 відповідачем надано не було.

10.06.2020 судом оголошено вступну та резолютивну частини ухвали.

Розглянувши подану позивачем заяву по суті, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України; судове рішення є обов`язковим до виконання; держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку; контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Конституційний Суд України зазначив, що складовою права кожного на судовий захист є обов`язковість виконання судового рішення (абзац третій пункту 2.1 мотивувальної частини Рішення від 26 червня 2013 року № 5-рп/2013). Це право охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012).

Конституційний Суд України у Рішенні від 26 червня 2013 року взяв до уваги практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), який, зокрема, в пункті 43 рішення у справі «Шмалько проти України», заява № 60750/00, від 20 липня 2004 року вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.

Крім того, у Рішенні від 15 травня 2019 року № 2-р(II)/2019 Конституційний Суд України з посиланням на практику ЄСПЛ підкреслив, що визначене статтею 6 Конвенції право на суд було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне обов`язкове судове рішення не виконувалося на шкоду одній зі сторін; і саме на державу покладено позитивний обов`язок створити систему виконання судових рішень, яка була б ефективною як у теорії, так і на практиці, і гарантувала б їх виконання без неналежних затримок; ефективний доступ до суду включає право на те, щоб рішення суду було виконане без невиправданих затримок; держава та її державні органи відповідальні за повне та своєчасне виконання судових рішень, які постановлені проти них (пункт 84 рішення у справі «Валерій Фуклєв проти України» від 07 червня 2005 року, заява № 6318/03; пункт 43 рішення у справі «Шмалько проти України» від 20 липня 2004 року, заява № 60750/00; пункти 46, 51, 54 рішення у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» від 15 жовтня 2009 року, заява № 40450/04; пункт 64 рішення у справі «Apostol v. Georgia» від 28 листопада 2006 року, заява № 30779/04).

На підставі аналізу статей 3, 8, частин першої та другої статті 55, частин першої та другої статті 129-1 Конституції України в системному взаємозв`язку Конституційний Суд України в пункті 2.1 мотивувальної частини Рішення від 15 травня 2019 року № 2-р(II)/2019 констатував, що обов`язкове виконання судового рішення є необхідною умовою реалізації конституційного права кожного на судовий захист, тому держава не може ухилятися від виконання свого позитивного обов`язку щодо забезпечення виконання судового рішення задля реального захисту та відновлення захищених судом прав і свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. Позитивний обов`язок держави щодо забезпечення виконання судового рішення передбачає створення належних національних організаційно-правових механізмів реалізації права на виконання судового рішення, здатних гарантувати здійснення цього права та обов`язковість судових рішень, які набрали законної сили, що неможливо без їх повного та своєчасного виконання.

Відповідно до статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України.

Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їхніми посадовими та службовими особами, фізичними та юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Аналогічні положення містяться в статті 370 КАС України, відповідно до якої судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Отже, обов`язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених статтею 129-1 Конституції України, статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, статтями 14, 370 КАС України.

З метою забезпечення виконання судового рішення статтею 382 КАС України передбачено дві форми судового контролю за виконанням судового рішення: 1) зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання рішення суду; 2) накладення на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штрафу в сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Так, згідно з положеннями частини першої статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати в установлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

За наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф в сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (частина друга статті 382 КАС України).

Зокрема, в постанові від 03.04.2019 у справі № 820/4261/18 Верховний Суд встановив необхідність існування в спірних правовідносинах обставин, з якими стаття 382 Кодексу адміністративного судочинства України пов`язує наявність підстав для встановлення судового контролю за виконанням судового рішення.

Відповідно до підпункту 4 пункту 4 Положення про Головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 22 грудня 2014 року № 28-2, Головне управління Фонду відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, забезпечує своєчасне та в повному обсязі фінансування пенсій та виплату пенсій, щомісячного довічного утримання суддям у відставці, допомоги на поховання та інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються коштом Фонду та з інших джерел, визначених законодавством, здійснює з цією метою перерозподіл коштів між районами (містами).

Таким чином, виплати здійснює Головне управління Пенсійного фонду України винятково коштом Фонду та з інших джерел, визначених законодавством.

Згідно зі статтями 23, 116 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України. Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному цим Кодексом. Взяття зобов`язань без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом чи законом про Державний бюджет України є порушенням бюджетного законодавства.

Порядок погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 22 серпня 2018 року № 649 (далі - Порядок № 649).

Відповідно до пункту 1 Порядку № 649 цей Порядок визначає механізм погашення заборгованості, що утворилася внаслідок нарахування (перерахунку) пенсійних виплат на виконання судових рішень, коштами, передбаченими в державному бюджеті Пенсійному фонду України на цю мету.

Згідно з пунктом 3 Порядку № 649 боржник веде облік рішень у реєстрі рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою (далі - реєстр), відповідно до порядку, встановленого Пенсійним фондом України.

Пунктами 4, 5 Порядку № 649 передбачено, що черговість виконання рішень визначається датою їх надходження до боржника.

Для підтвердження суми, що підлягає виплаті, боржник подає до Пенсійного фонду України:

документ, що підтверджує дату надходження судового рішення до боржника;

копію судового рішення (судових рішень) або виконавчого листа;

розрахунок суми, що підлягає виплаті, засвідчений керівником боржника або уповноваженою ним особою.

Відповідно до пункту 10 Порядку № 649 виділення коштів для виплати здійснюється Пенсійним фондом України в межах наявних бюджетних призначень Пенсійному фонду України на цю мету у спосіб перерахування коштів боржнику.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави дійти до висновку про те, що виплата нарахованих (перерахованих) сум пенсій та довічного грошового утримання судді у відставці за рішенням суду здійснюється, зокрема, коштами, передбаченими за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду. Черговість виконання судових рішень визначається датою їх надходження.

На виконання рішення суду Головне управління Пенсійного фонду України у м. Києві листом від 24.04.2020 № 8205-9111/К-02/8-2600/20 повідомило позивача, що останнім рішення у зобов`язальній частині виконано, кошти за рішенням суду в сумі 7813,79 грн. за період з жовтня по грудень 2019 року нараховані на січень на додаткову відомість. Виплата коштів у сумі 64706,66 грн. за період з квітня 2018 року по жовтень 2019 року буде здійснена у відповідності до вимог Порядку погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду № 649.

Окрім того, з метою примусового виконання рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.07.2019 у справі № 640/2436/19 за заявою позивача постановою від 30.04.2020 Відділом примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві відкрито виконавче провадження № 61950283.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 23.04.2020 у справі № 560/523/19 зазначено, що переслідуючи мету забезпечення реалізації конституційного принципу обов`язковості судових рішень, адміністративні суди мають зважено підходити до вибору процесуальних засобів такого забезпечення, а саме: встановлювати дійсні причини виникнення затримки у виконанні судового рішення, аналізувати акти законодавства, враховувати здійснені відповідною посадовою особою дії, спрямовані на виконання судового рішення, та їх відповідність вимогам законодавства, встановлювати наявність та форму вини такої посадової особи, а також зазначати про співмірність розміру штрафу та доходів (фінансової спроможності) такої посадової особи. Це не повинно зумовлювати порушення основоположних засад адміністративного судочинства, зокрема, пропорційності, необхідності дотримання оптимального балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи та цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія) тощо. Такі засоби не можуть бути надмірними за визначених умов та не мають призводити до порушення прав, гарантованих Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.

Посилення судового контролю за виконанням судових рішень та наділення суду з цією метою правом накладати штрафні санкції визнається заходом для забезпечення конституційного права громадян на судовий захист. Специфіка застосування штрафної санкції, полягає в тому, що вона накладається на керівника суб`єкта владних повноважень, яким не забезпечено виконання судового рішення та який є відповідальним за діяльність державного органу, який він очолює. Можливість накладення штрафу розглядається не самостійно, а за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або у разі неподання такого звіту. Накладення на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання постанови, штрафу є мірою покарання, а тому можливість суду накласти такий штраф може бути реалізована лише за умови встановлення судом обставин, які свідчать про умисне невиконання рішення суду, недобросовісність у діях суб`єкта владних повноважень, які свідчать про ухилення останнього від виконання рішення суду.

Зважаючи на приписи наведених положень процесуального закону, висновків Верховного Суду, з урахуванням характеру спірних правовідносин та фактичних обставин справи, що характеризуються вчиненням відповідачем належних дій на виконання рішення суду та наявністю контролю за виконанням такого рішення з боку органів виконавчої служби, суд приходить до висновку про відсутність підстав для встановлення судового контролю за виконанням рішення суду у даній справі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 241-243, 248, 256, 382 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання б/н від 23.04.2020 "Про надання звіту про виконання судового рішення та застосування штрафу" ОСОБА_1 - відмовити.

Ухвала набирає законної сили негайно відповідно до ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена.

Повний текст ухвали виготовлено 10.06.2020.

Суддя К.С. Пащенко