Ухвала суду № 89790329, 05.06.2020, Придніпровський районний суд м. Черкас

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа № 711/3910/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.06.2020 м. Черкаси

Слідчий суддя Придніпровського районного суду м. Черкаси Позарецька С.М.,

при секретарі - Осадчій А.Ю.,

за участі:

прокурора - Купчина А.Ю.,

слідчого - Сербина О.В.,

підозрюваного - ОСОБА_1 ,

захисника - Кузьмінського О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси клопотання заступника начальника відділу СУГУНП в Черкаській області Сербина О.В., погодженого прокурором Черкаської місцевої прокуратури Купчином А.Ю., поданого у кримінальному провадженні № 12020250270000081 від 22.01.2020, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.191, ч.2 ст.28, ч.1 ст.249 КК України про застосування запобіжного заходу у виді застави, відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.27, ч.2 ст. 28, ч.1 ст.249 КК України, -

В С Т А Н О В И В :

Заступник начальника відділу СУ Головного управління Національної поліції в Черкаській області Сербин О.В. звернувся до слідчого судді Придніпровського районного суду м. Черкаси з клопотанням, за погодженням прокурора Черкаської місцевої прокуратури Купчина А.Ю., що винесене у кримінальному провадженні № 12020250270000081, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 22.01.2020, в якому просить застосувати щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.27, ч.2 ст. 28, ч.1 ст.249 КК України, запобіжний захід у вигляді застави.

У обґрунтування клопотання зазначено, що ОСОБА_2 , будучи одним із засновників та з 06.04.2015 директором і підписантом ПП «Інститут з питань іхтіології», ЄДРПОУ 36701986 (далі Підприємство) та відповідно наділений організаційно-розпорядчими і адміністративно-господарськими функціями, тобто будучи службовою особою в розумінні ч. 3 ст. 18 КК України, використовуючи своє службове становище директора Підприємства, основним видом діяльності якого є прісноводне рибальство, основні та оборотні активи Підприємства, у тому числі наявні знаряддя лову, складські приміщення для рибозаготівлі, а також виділені квоти на добування водних біоресурсів загальнодержавного значення у Кременчуцькому водосховищі, діючи умисно, з метою незаконного особистого збагачення, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх протиправних дій та передбачаючи настання суспільно небезпечних наслідків, вступив в злочинну змову із рядом фізичних осіб, а саме – ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 і умисно порушуючи встановлену весняно-літню заборону на лов риби, інших водних біоресурсів у рибогосподарських водних об`єктах, протягом квітня-травня 2020 року організував незаконне зайняття рибним добувним промислом, а саме – водними біоресурсами, шляхом непідзвітного рибальства в розумінні ст. 1 Закону України «Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів» від 08.07.2011 (далі Закон) з метою подальшого збуту суб`єктам господарювання, які займаються рибопереробною діяльністю та іншим особам за наступних обставин.

Відповідно до наказу Управління Державного агентства рибного господарства у Черкаській області від 13.03.2020 №НОД-37/3 «Про встановлення весняно-літньої заборони на лов риби, інших водних біоресурсів у рибогосподарських водних об`єктах, розташованих в районі діяльності (контролю) Управління Державного агентства рибного господарства у Черкаській області у 2020 році» (далі Наказ), в 2020 році на внутрішніх рибогосподарських водних об`єктах Черкаської області та на Кременчуцькому водосховищі в межах Черкаської та Кіровоградської областей для промислового рибальства встановлені наступні терміни заборони на лов (добування) водних біоресурсів у весняно-літній період природного відтворення (нересту) – на Кременчуцькому водосховищі з 17 березня по 09 червня 2020 року; у корінних водах з 17 березня по 20 травня 2020 року; у придатковій системі з 17 березня по 30 червня 2020 року. На період нересту риби в місцях, які оголошені нерестовищами, заборонено пересування всіх плавучих засобів, крім суден спеціально уповноважених органів, які здійснюють охорону водних біоресурсів.

Таким чином, ОСОБА_2 , достовірно знаючи про дію весняно-літньої заборони на лов риби, інших водних біоресурсів, умисно порушуючи встановлені норми Закону та діючи всупереч вимогам Наказу, у заборонений період лову водних біоресурсів із використанням плавучих засобів в період з 14.04.2020 по 16.05.2020 організував незаконну діяльність щодо незаконного зайняття рибним промислом, а саме – водними біоресурсами – рибою різних видів (лящ, плітка, судак тощо), шляхом її вилову за допомогою знарядь лову та плавучих суден, в промислових об`ємах у Кременчуцькому водосховищі в межах Черкаської області, а саме - в с. Леськи Черкаського району, урочища «Грицькова балка» та «Леськівська канава», залучивши в якості виконавців ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , які усвідомлюючи суспільно небезпечні наслідки від їх дій, дали добровільну згоду на участь у вчиненні організованого ОСОБА_2 злочину по незаконному зайнятті рибним промислом, шляхом вилову водних біоресурсів, в промислових об`ємах у заборонений період.

У клопотанні також зазначено, що ОСОБА_2 , реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на незаконне зайняття рибним промислом, приблизно з 14.04.2020 (більш точну дату в ході досудового розслідування встановити не представилось можливим), діючи з корисливих мотивів, маючи в наявності основні та оборотні засоби Підприємства та змогу ними розпоряджатися на свій розсуд, а саме: наявність орендованої земельної ділянки з кадастровим номером 7124984500:01:001:0129 з цільовим призначенням «землі водного фонду, для ведення водного господарства (розміщення рибоприймального пункту)» в селі Леськи, Черкаського району Черкаської області, на якій розташовані нежитлові приміщення для використання в господарській діяльності Підприємства, облаштовані морозильним обладнанням та наявність знарядь для промислового рибальства – сіток, ятерів тюлькових, тралів тюлькових, плавучих засобів, залучив за відповідну грошову винагороду ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , розподіливши між ними певні ролі у вчиненні злочину.

Так, відповідно до розробленого ОСОБА_2 плану ОСОБА_3 був залучений в якості пособника вчинення незаконного зайняття рибним промислом, завданням якого було виконання дій по прийому, сортуванню, обліку, шляхом ведення «чорнових» записів та транспортування виловленої риби до покупців за вказівкою ОСОБА_2 , при цьому місцем прийому, сортування та зберігання виловленої риби, ОСОБА_2 було визначено складське приміщення, розташоване на зазначеній вище земельній ділянці в селі Леськи Черкаського АДРЕСА_3 . ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_4 залучені в якості виконавців вчинення незаконного зайняття рибним промислом, завданням яких було виконання дій по безпосередньому вилову водних біоресурсів (риби) в період офіційної заборони із застосування власних знарядь лову та тих, які перебували у розпорядженні Підприємства та надані їм для цієї мети ОСОБА_2 , при цьому, місцем вилову риби ОСОБА_2 було визначено урочища «Грицькова балка» та «Леськівська канава», в селі Леськи, Черкаського району Черкаської області. Кожен зі співучасників групи достовірно знав свою роль у вчиненні злочину, усвідомлював незаконність своїх дій та дій інших співвиконавців, бажав настання злочинних наслідків – спричинення матеріальної шкоди державі та своїми діями сприяв їх настанню, тобто діяли з прямим умислом. Крім того, вказана група осіб характеризувалася стабільністю та тривалістю злочинної діяльності – з 14.04.2020 по 16.05.2020, домовленістю і готовністю до постійного вчинення злочину кожним із учасників групи та отримання матеріальних благ від такої діяльності, тобто діяли з єдиним корисливим мотивом.

Ініціатор клопотання вказує, що доводячи свій умисел, направлений на організацію незаконного зайняття рибним промислом до кінця, ОСОБА_2 визначив спосіб вилову риби в промислових об`ємах в офіційно заборонений період, шляхом надання вказівок ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_4 у сприятливі для рибальства дні виходити на воду для вилову водних біоресурсів із застосуванням сіток та плавучих засобів, складуючи в подальшому виловлену рибу у складському приміщенні в селі Леськи, Черкаського району, яке належить Підприємству з метою її подальшої реалізації.

16.05.2020 на підставі ухвали слідчого судді Придніпровського районного суду м. Черкаси, розпочато проведення обшуку, в ході якого виявлено свіжозаморожену рибу, зразки якої 22.05.2020 направлені для проведення дослідження Інституту рибного господарства НААН України (далі Інститут) та згідно з актом обстеження вилученої риби від 22.05.2020 частина наданих на дослідження зразків виловлені в період квітня-травня, що являється періодом нерестової заборони на промисловий вилов риби.

Крім того, відповідно до листа Інституту № 202-04/20 від 02.04.2020 «Щодо особливостей оцінки істотності шкоди рибному господарству в нерестовий період», шкода вважається істотною, якщо вилов риби здійснено в нерестовий період, незалежно від кількості виловленої риби.

Таким чином, ОСОБА_1 , діючи умисно, з корисливих мотивів, використовуючи основні засоби ПП «Інститут з питань Іхтіології», будучи безпосереднім виконавцем в організованій ОСОБА_2 групі осіб, в період з 14.04.2020 по 16.05.2020, здійснював незаконне зайняття рибним промислом у Кременчуцькому водосховищі у межах Черкаської області, чим спричинив істотної шкоди інтересам Держави.

Отже, на думку слідчого, встановлена достатність доказів для підозри ОСОБА_1 – у незаконному зайнятті рибним промислом, що заподіяло істотну шкоду, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 249 КК України.

Як зазначено у клопотанні, оґрунтованість підозри ОСОБА_1 повністю підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами:

- даними заяви про вчинення кримінального правопорушення від 15.01.2020;

- матеріалами НСРД;

- даними акту обстеження вилученої риби від 22.05.2020 Інституту рибного господарства НААН України;

- даними листа Інституту № 202-04/20 від 02.04.2020 «Щодо особливостей оцінки істотності шкоди рибному господарству в нерестовий період»;

- іншими матеріалами кримінального провадження.

Отже, на думку сторони обвинувачення, на даний час ОСОБА_1 обґрунтовано підозрюється у вчиненні невеликої тяжкості кримінального правопорушення, вчиненого за попередньою змовою групою осіб, яке відповідно до ч. 1 ст. 249 КК України карається штрафом від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до трьох років.

У зв`язку з цим, орган досудового розслідування приходить до висновку, що усвідомлюючи ступінь тяжкості кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_1 , а також покарання, передбаченого кримінальним законом, останній після отримання повідомлення про підозру, може умисно ухилятись від виконання покладених на нього процесуальних обов`язків, а також може незаконно впливати на свідків, спеціалістів, експертів у цьому ж кримінальному проваджені та перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, а тому відносно підозрюваного необхідно обрати запобіжний захід у вигляді застави із покладенням на нього відповідних обов`язків, передбачених ст. 194 КПК України.

Крім того, на цей час існують ризики, що підозрюваний, маючи широке коло зв`язків, має реальну можливість як самостійно, так і через інших осіб, незаконно впливати на свідків, інших, не встановлених на цей час осіб, співучасників кримінального правопорушення, з метою примусу останніх до дачі неправдивих показань, або від відмови від дачі показань, а також вчинити інші аналогічні кримінальні правопорушення або злочини з метою приховання вже виявленого, знищити, сховати або спотворити будь-які із речей і документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення.

Таким чином, органом досудового розслідування, відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України, встановлено наявність обґрунтованих ризиків, передбачених п.п. 1, 2, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: переховуватись від органів досудового розслідування та суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на свідків, спеціалістів та експертів тим самим перешкоджати кримінальному провадженню, вчинити нове кримінальне правопорушення.

Останнє дає підстави вважати, що менш суворий запобіжний захід, окрім як застосування застави, не здатен забезпечити виконання ОСОБА_1 процесуальних обов`язків запобігти вищевказаним ризикам.

Застосування запобіжного заходу саме у вигляді застави, сторона обвинувачення вважає за доцільне, з урахуванням всіх обставин вчинення кримінального правопорушення, визначити підозрюваному суму застави, яка буде достатнім стимулюючим засобом, щоб відбити у останнього бажання перешкоджати у кримінальному провадженні – у розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб. Крім того, визначення такої суми застави не тільки забезпечить виконання підозрюваним покладених на нього ст. 194 КПК України обов`язків, а і можливе виконання ч. 11 ст. 182 КПК України, де вказано, що застава, яка не була звернена в дохід держави, повертається підозрюваному, обвинуваченому, заставодавцю після припинення дії запобіжного заходу. При цьому, застава, внесена підозрюваним, обвинуваченим, може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень. До того ж, у цьому випадку застава у меншому розмірі не здатна забезпечити виконання підозрюваним ОСОБА_1 покладених на нього процесуальних обов`язків.

У судовому засіданні слідчий Сербин О.В. клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді застави підтримав та просив його задовольнити. Крім того, зазначив, що ОСОБА_1 обгрунтовано підозрюється у вчиненні невеликої тяжкості кримінального правопорушення, вчиненого за попередньою змовою групою осіб. Обґрунтованість підозри ОСОБА_1 повністю підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами. На даний час, у слідства є достатні підстави вважати, що підозрюваний може продовжити вчиняти нові злочини; 06.05.2019р. його притягнуто до адмінвідповідальності, про що свідчить протокол по справі про адміністративне правопорушення; зможе спілкуватися із свідками та іншими підозрюваними, чинити на них тиск; з може впливати будь-яким способом на експертів, перешкоджати досудовому розслідуванню з тим, щоб ухилитися від розслідування кримінального провадження, не прибувати на виклики. За відомостями НСРД підозрюваний ОСОБА_1 спілкувався із іншими підозрюваними у даному кримінальному провадженні.

У судовому засіданні прокурор Купчин А.Б. підтримав доводи слідчого та просив застосувати до підозрюваного ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді застави.

У судовому засіданні захисник підозрюваного ОСОБА_1 - адвокат Кузьмінський О.О. заперечував проти задоволення клопотання, оскільки воно не відповідає ст. 177 КПК України. Крім того, зазначив, що оголошена ОСОБА_1 підозра є необґрунтованою і базується лише на припущеннях. Стороною обвинувачення не доведено того, що застосування більш м`якого запобіжного заходу не зможе забезпечити виконання підозрюваним ОСОБА_1 покладених на нього процесуальних обов`язків. До того ж, ризики, які зазначені у клопотанні - є не доведеними. Щодо процесуального обов`язку не відлучатись за межі місця свого проживання, зазначив, що ОСОБА_1 проживає у м. Черкаси, але зареєстрований у с. АДРЕСА_1 , де також проживають його батьки і у разі покладення на нього такого процесуального обов`язку, він не зможе піклуватися про своїх батьків. Крім того, запропонований стороною обвинувачення розмір застави становитиме для ОСОБА_1 непомірний тягар, оскільки такими коштами він не володіє. Також зазначив, що складання відносно особи протоколу по справі про адміністративне правопорушення не свідчить про те, що вже встановлені обставини і доведена провина особи у вчиненні такого правопорушення, а тому брати до уваги протокол, немає підстав. Таким чином, просив застосувати щодо ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання.

У судовому засіданні підозрюваний ОСОБА_1 повністю погодився із доводами свого захисника та просив відмовити у задоволенні внесеного клопотання про обрання йому запобіжного заходу у вигляді застави. Не заперечував проти застосування до нього запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання.

Заслухавши пояснення осіб, що беруть участь у розгляді клопотання, перевіривши надані матеріали клопотання, включаючи витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального провадження за № 12020250270000081 від 22.01.2020, у рамках якого було подано клопотання, слідчий суддя вважає, що клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді застави відносно підозрюваного ОСОБА_1 не підлягає до задоволення виходячи з наступного:

клопотання про застосування запобіжного заходу відповідає вимогам ст. 184 КПК України.

Статтею 177 КПК України передбачено, що метою і підставою застосування запобіжних заходів є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам:

1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;

2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;

3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;

4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;

5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Оцінивши досліджені у судовому засіданні докази, слідчий суддя вважає доведеною наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_1 кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.27, ч.2 ст. 28, ч.1 ст.249 КК України.

При цьому, надаючи оцінку обґрунтованості підозри, варто звернути увагу, що згідно практики Європейського суду з прав людини термін « обґрунтована підозра» у скоєнні кримінального правопорушення передбачає наявність фактів або інформації, які могли б переконати об`єктивного спостерігача, що відповідна особа могла вчинити злочин. При цьому, тлумачення поняття «обґрунтованості» залежить від усіх обставин справи (рішення від 22.10.1997 у справі «Ердагоз проти Туреччини», № 21890/93, § 51; рішення від 30.08.1990 у справі «Фокс, Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства», серія A № 182, § 32).

Аналіз змісту наданих слідчому судді доказів, з огляду на їх вагомість та взаємозв`язок, свідчить, що обставини, з якими пов`язана подія кримінального правопорушення, у своїй сукупності свідчать про об`єктивність обґрунтованості підозри на даній стадії досудового розслідування.

Таким чином, слідчий суддя вважає, що слідчим та прокурором наведені, у відповідності до ст.ст. 177-178 КПК України, мета та підстави застосування запобіжного заходу, а також враховані обставини, які повинні враховуватися при обранні запобіжного заходу.

Між тим, метою застосування запобіжного заходу є не карна функція, а забезпечувальна, тобто, до підозрюваного має бути застосований такий вид запобіжного заходу, який би в повній мірі забезпечив запобіганню ризиків, передбачених ст. 177 КПК України і встановлених в судовому засіданні, а також, відповідав засадам гарантування основоположних прав людини на свободу та особисту недоторканність (пп. «а» п. 1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).

Застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків, під умовою звернення внесених коштів у дохід держави в разі невиконання цих обов`язків (ч. 1 ст. 182 КПК України).

Згідно із п. 1 ч. 5 ст. 182 КПК України, розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні злочину невеликої або середньої тяжкості, - від одного до двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Разом з тим, слідчим та прокурором не доведено, що жоден з більш м`яких запобіжних заходів на даному етапі досудового розслідування не може запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КК України.

Крім того, вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу відносно підозрюваного ОСОБА_1 , слідчий суддя враховує обставини, зазначені сторонами кримінального провадження, зокрема, - особу підозрюваного; його вік, наявність тісних соціальних зв`язків; відсутність даних, які б негативно характеризували підозрюваного за місцем проживання; наявність постійного місця проживання; матеріальний стан; мету застосування запобіжного заходу, відсутність даних про заявлений цивільний позов, а також положення Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини. Також, слідчий суддя враховує відсутність об`єктивних даних вважати, що ОСОБА_1 вчиняв будь-які дії чи мала місце бездіяльність з боку останнього, направлені на перешкоджання розслідуванню чи його затягуванню. Крім того, як на думку слідчого судді, ні слідчим, ні прокурором не доведено факт того, що підозрюваний може внести запропонований ними розмір застави. Крім того, сам по собі факт складання щодо ОСОБА_1 протоколу про адміністративне правопорушення, за відсутності постанови про притягнення його до адміністративної відповідальності та накладення стягнення, не свідчить про наявність ризиків, оскільки відповідно до статті 62 Конституції України, статті 6 конвенції особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

За приписами ч. 4 ст. 194 КПК України, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов`язки, передбачені частиною п`ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.

Таким чином, враховуючи позицію сторони обвинувачення та доводи сторони захисту, дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, слідчий суддя вважає за необхідне відмовити у задоволенні внесеного клопотання про обрання запобіжного заходу щодо ОСОБА_1 у вигляді застави, оскільки, у даному випадку, такий запобіжний захід не відповідає засадам розумності і пропорційності застосування такого запобіжного заходу.

Між тим, оцінюючи потреби досудового розслідування по даному кримінальному провадженню у контексті засад верховенства права та недопущення дискримінаційного поводження з особою, беручи до уваги гарантії невідворотності кримінальної відповідальності за вчинення злочину та презумпцію невинуватості і забезпечення доведеності вини, з огляду на обставини кримінального провадження та ступінь обґрунтованості підозри, враховуючи думку сторони захисту, слідчий суддя вважає за необхідне застосувати до підозрюваного запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання. При цьому, слідчий суддя враховує наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 2, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема, - можливість підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування, прокурора та/чи суду; як самостійно, так і через інших осіб, незаконно впливати на свідків, з метою примусу останніх до дачі неправдивих показань, або відмови від дачі показань; знищити, сховати або спотворити будь-які із речей і документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, у якому підозрюється ОСОБА_1 .

Так, відповідно до норм ч. 1 ст. 179 КПК України, особисте зобов`язання полягає у покладенні на підозрюваного, обвинуваченого зобов`язання виконувати покладені на нього слідчим суддею, судом обов`язки, передбачені статтею 194 цього Кодексу.

Підозрюваному, обвинуваченому письмово під розпис повідомляються покладені на нього обов`язки та роз`яснюється, що в разі їх невиконання до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і на нього може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (ч. 2 ст. 179 КПК України).

У відповідності до вимог ст. 194 КПК України на підозрюваного слід покласти певні обов`язки, з метою забезпечення його належної процесуальної поведінки.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 3, 177, 178, 179, 182, 194, 196, 309, 372, 376 КПК України слідчий суддя, -

У Х В А Л И В :

У задоволенні клопотання заступника начальника відділу СУГУНП в Черкаській області Сербина О.В., поданого у кримінальному провадженні № 12020250270000081 від 22.01.2020 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 191, ч.2 ст.28, ч.1 ст. 249 КК України про застосування запобіжного заходу у виді застави відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - відмовити.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді особистого зобов`язання строком на два місяці.

Зобов`язати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , прибувати до слідчого, прокурора або суду за першою вимогою, повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання, реєстрації та роботи.

Копію даної ухвали вручити підозрюваному, захиснику, слідчому, у провадженні якого знаходиться кримінальне провадження, прокурору - для відому та виконання.

Роз`яснити підозрюваному, що у разі невиконання покладених обов`язків до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і на нього може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Контроль за виконанням особистого зобов`язання здійснює слідчий, а якщо справа перебуває у провадженні суду, - прокурор.

Ухвала підлягає до негайного виконання, але може бути оскаржена безпосередньо до Черкаського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя: С. М. Позарецька