Ухвала суду № 89788077, 12.06.2020, Шевченківський районний суд міста Полтави (до 25.04.2025 - Октябрський районний суд м. Полтави)

Дата документу 12.06.2020 Справа № 554/5249/20

Єдиний унікальний номер 554/5249/20

Провадження №1-кс/554/8350/2020

У Х В А Л А

Іменем України

12 червня 2020 року м. Полтава

Слідчий суддя Октябрського районного суду м. Полтави Бугрій В.М., при секретарі судового засідання Сорока Ю.Г., за участю прокурора Зварича В.О., підозрюваного ОСОБА_1 , захисника Завгороднього О.Я., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Полтави клопотання слідчого Третього слідчого відділу слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Полтаві, ОСОБА_2 Ярослава Сергійовича за матеріалами досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42020040010000137, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 5 травня 2020 року за фактом вчинення солдатом військової частини А1302 ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 407 КК України,-

В С Т А Н О В И В:

Слідчий звернувся до суду із зазначеним клопотанням, в обґрунтування якого зазначала що, досудовим розслідуванням встановлено, що наказом командира військової частини А1302 № 443 (по стройовій частині) від 30 липня 2019 року, солдата ОСОБА_1 зараховано до списків особового складу військової частини А1302 та призначено на посаду стрільця-помічника гранатометника 3 механізованого відділення 3 механізованого взводу 3 механізований роти 1 механізованого батальйону військової частини А1302.

Солдат ОСОБА_1 , будучи військовослужбовцем, відповідно до вимог ст. ст. 9, 11 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України зобов`язаний суворо дотримуватись у своїй службовій діяльності вимог законів України, Статутів Збройних Сил України, бути взірцем виконання службового обов`язку.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про Оборону України» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крімцільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україніабо в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій, та відповідно до ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку» особливий період – період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крімцільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Згідно Закону України «Про затвердження Указу Президента України про часткову мобілізацію», з 20 січня 2015 року в Україні діє особливий період.

У відповідності до нової редакції статті 407 КК України внесеної Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актівУкраїни щодо посилення відповідальності за окремі військові злочини», який опубліковано у журналі Голос України від 04 березня 2015 року — № 39 зазначено, що до

ст. 407 КК України внесені зміни та її доповнено ч. 4, яка передбачає відповідальність, за самовільне залишення військової частини без поважних причин, вчинене в умовах особливого періоду. Зазначені зміни набирають законної сили на наступний день після опублікування, тобто 05 березня 2015 року. Таким чином, солдат ОСОБА_1 вчинив злочин в умовах особливого періоду.

16 жовтня 2019 року солдат ОСОБА_1 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи з метою тимчасово ухилитися від проходження військової служби, самовільно залишив військову частину А1302, яка дислокується за адресою:Дніпропетровська область, Новомосковський район, смт. Черкаське, без поважних причин, свої службові обов`язки не виконував, час проводив на власний розсуд, не приймаючи мір для повернення до військової частини А1302, про своє місцезнаходження до органів військового чи цивільного управління не заявляв.

11 червня 2020 року ОСОБА_1 було затримано у порядку ст. 208 КПК України, у наслідок чого злочин було припинено.

Таким чином, 16 жовтня 2019 року солдат ОСОБА_1 умисно самовільно залишив військову частину А1302, яка дислокується за адресою: Дніпропетровська область, Новомосковський район, смт. Черкаське, без поважних причин, в умовах особливого періоду, крім воєнного стану та незаконно перебував за її межами до 11 червня 2020 року.

ОСОБА_1 підозрюється у самовільному залишенні військової частини, без поважних причин, вчиненому в умовах особливого періоду (крім воєнного стану), вчиненому військовослужбовцем (крім строкової служби), тобто у кримінальному правопорушенні, передбаченому ч. 4 ст. 407 КК України.

11 червня 2020 року ОСОБА_1 було затримано в порядку ст. 208 КПК України та цього ж дня ОСОБА_1 повідомлено про підозруу вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 407 КК України – самовільне залишення військової частини, без поважних причин, вчинене в умовах особливого періоду (крім воєнного стану), вчинене військовослужбовцем (крім строкової служби)

У вчиненні кримінального правопорушення підозрюється: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець с. Андріївка Покровського р-ну Дніпропетровської області, громадянин України, в силу ст. 89 КК України раніше не судимий, зареєстрований та фактично проживаючий за адресою: АДРЕСА_1 у військовомузванні «солдат»,

Викладені обставини, що дають підстави підозрювати ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 407 КК України, підтверджуються: протоколами допиту свідка ОСОБА_3 , актом службового розслідування, проведеного посадовими особами військової частини А1302 за фактом самовільного залишення військової частини ОСОБА_4 та іншими матеріалами кримінального провадження, які як самі по собі, так і в сукупності, містять відомості факту та обставин вчинення ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 407 КК України.

В ході досудового розслідування за вказаним кримінальним провадженням виникла необхідність у застосуванні запобіжного заходу відносно підозрюваного ОСОБА_1 у вигляді тримання під вартою, оскільки є достатньо підстав вважати, що підозрюваний ОСОБА_1 може здійснити дії, передбачені п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме:

1. Переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду: враховуючи, що ОСОБА_1 вчинив тяжкий злочин, за який передбачено покарання у вигляді позбавлені волі від трьох до семи років, існує ризик, що підозрюваний, з метою уникнення від кримінальної відповідальності, може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, оскільки ОСОБА_1 не має стійких соціальних зв`язків та не має офіційного джерела доходу, це може сприяти нез`явленню ОСОБА_1 за викликом слідчого, прокурора та суду.

3) Незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні: орган досудового розслідування вважає, що ОСОБА_1 в подальшому, як у спосіб погроз, так і реально може незаконно впливати на свідків у провадженні, а саме на ОСОБА_3 , інших свідків. При цьому, враховуючи, що наразі, під час здійснення досудового розслідування не допитані та не встановлені інші особи, тобто свідки, яким можуть бути відомі обставини вчинення ОСОБА_1 зазначеного кримінального правопорушення, останній може впливати на даних осіб для зміни їх показів з метою уникнення кримінальної відповідальності;

5) Вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється:враховуючи, що ОСОБА_1 не мав реального наміру повернутися до військової частини, ОСОБА_1 може вчинити інше кримінальне правопорушення, а саме самовільне залишення військової частини без поважних причин повторно.

Застосування до ОСОБА_1 більш м`яких запобіжних заходів не забезпечить запобіганню вказаним ризикам.

Враховуючи те, що ОСОБА_1 переховувався від органів досудового розслідування, застосування запобіжного заходу у виді особистого зобов`язання не забезпечить виконання ОСОБА_1 виконання покладених на нього обов`язків.

Враховуючи особистість ОСОБА_1 , який не має стійких соціальних зв`язків, досудовим слідством не встановлено осіб, які б могли поручитися за виконання ОСОБА_1 покладених на нього обов`язків. У зв`язку з викладеним, застосування до ОСОБА_1 запобіжного заходу у виді особистої поруки також не вбачається можливим та не забезпечить виконання останнім покладених на нього обов`язків.

Також, ОСОБА_1 являється військовослужбовцем контрактної служби, та, відповідно до вимог ст. ст. 9, 11 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України зобов`язаний суворо дотримуватись у своїй службовій діяльності вимог законів України, Статутів Збройних Сил України.

Так, ОСОБА_1 зобов`язаний, відповідно до вимог контракту, в службовий час, та понад встановлений службовий час в період військових навчань, походів кораблів, бойових стрільб, бойового чергування, несення служби в добовому наряді перебувати в розташуванні військової частини А1302 та виконувати свої службові обов`язки за посадою, а також особливі обов`язки визначені статутами Збройних Сил України. В зв`язку із чим застосування до ОСОБА_1 запобіжного заходу у виді домашнього арешту не забезпечить виконання останнім службових обов`язків а також дотримання інших вимог контракту про проходження військової служби.

Враховуючи сукупність викладених обставин, у разі незастосування запобіжного заходу щодо підозрюваного ОСОБА_1 існують ризики, що він може переховуватися від органів досудового розслідування або суду, незаконно впливати на свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити вчиняти злочин, в якому підозрюється, а тому, з метою забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, для запобігання вищевказаним ризикам, до підозрюваного доцільно застосовувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Беручи до увагу, що органом досудового розслідування встановлені докази скоєння підозрюваним ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 407 КК України, санкцією якого передбачене покарання у вигляді позбавлення волі на строк від трьох до семи років, який відповідно до ст. 12 КК України віднесений до категорії тяжкого злочину, а також те, що існують ризики, передбачені п.п. 1, 3, 5 ст. 177 КПК України, застосування більш м`якого запобіжного заходу не дозволить запобігти вказаним ризикам.

Враховуючи, що вчинений ОСОБА_1 тяжкий злочин не пов`язаний із застосуванням насильства, не спричинив загибелі людей, однак ОСОБА_1 вчинив тяжке кримінальне правопорушення, для забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків, на підставі ч. 3 ст. 183 КПК України необхідно визначити заставу у розмірі 80 (вісімдесят) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що на даний час складає 168 160 (сто шістдесят вісім тисяч сто шістдесят) гривень.

У разі внесення підозрюваним ОСОБА_1 або іншою фізичною чи юридичною особою застави у розмірі 80 (вісімдесят) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що на даний час складає 168 160 (сто шістдесят вісім тисяч сто шістдесят) гривень, на підозрюваного ОСОБА_1 покласти обов`язки, передбачені ст. 194 КПК України, а саме: прибувати за кожною вимогою слідчого, прокурора або суду, не відлучатися з місця постійної дислокації військової частини А1302, яка дислокується за адресою: Дніпропетровська область, Новомосковський район, смт. Черкаське, без дозволу слідчого, прокурора або суду, здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд із України та в`їзд в Україну.

Прокурор у судовому засіданні клопотання підтримав та просив його задовольнити з підстав, викладених у клопотанні.

Підозрюваний та адвокат проти задоволення клопотання заперечував, просив запобіжний захід не пов`язаний з триманням під вартою.

Заслухавши пояснення прокурора, адвоката та підозрюваного, дослідивши матеріали клопотання, суд вважає, що клопотання підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків , а також запобігання спробам: переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому же кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

11.06.2020 ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 407КК України.

За вчинення злочину, передбаченого ч.4 ст. 407 КК України, який є тяжким злочином, передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від трьох до семи років позбавлення волі.

Статтею 183 КПК України визначено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбачених ст.177 цього Кодексу.

При цьому, згідно ст.178 КПК України, крім наявності ризиків, слідчий суддя на підставі наданих сторонами матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності інші обставини, що стосуються тяжкості покарання та вагомості доказів вчинення кримінального правопорушення, особу підозрюваного.

У обґрунтування клопотання, як на підставу застосування вказаного запобіжного заходу, слідчий посилається на наявність ризиків, передбачених п.п.1,3,4,5 ч.1 ст.177 КПК України, тобто запобігання спробам підозрюваного переховуватися від органу досудового розслідування та суду, незаконно впливати на потерпілих та свідків у кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення.

Проаналізувавши доводи прокурора в обґрунтування обрання такого запобіжного заходу, як тримання під вартою слідчий суддя вважає, що ризики, визначені п.п. 1,3,5 ч.1 ст. 177 КПК України, знайшли своє підтвердження в судовому засіданні, а саме: через усвідомлення втрати свободи, за скоєння ним тяжкого злочину підозрюваний ОСОБА_1 може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; може незаконно впливати на свідків, кримінального правопорушення; може вчинити інше кримінальне правопорушення.

Відповідно до п.3 ч.2 ст.183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосований до раніше не судимої особи, яка підозрюється чи обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до семи років, - виключно у разі, якщо прокурором, крім наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, буде доведено, що перебуваючи на волі, ця особа переховувалася від органу досудового розслідування чи суду, перешкоджала кримінальному провадженню або їй повідомлено про підозру у вчиненні іншого злочину.

Беручи до уваги дані про особу підозрюваного, стан його здоров`я, наявність повідомлення про підозру, інші обставини справи, та з урахуванням тяжкості вчиненого правопорушення, наявності ризиків, визначених п.п.1,3,4,5 ч.1 ст.177 КПК України, які є доведеними прокурором, слідчий суддя дійшов до висновку про неможливість застосувати більш м`який запобіжний захід.

Відповідно до ст. 183 КПК України слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою може визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, передбачених цим Кодексом.

З урахуванням особи підозрюваного, його віку, стану здоров`я, економічно-соціального становища, та того факту, що ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, існують вищезазначені ризики передбачені ч.1 ст.177 КПК України, у зв`язку з чим суд приходить до висновку, що в даному конкретному випадку можливо визначити заставу в розмірі 80 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

Визначаючи відповідно до вимог ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави, а також виходячи з практики Європейського суду з прав людини, відповідно до якої розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави у випадку ухилення від слідства та суду, буде достатнім стимулюючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, якесь бажання сховатися, слідчий суддя вважає, що ОСОБА_1 слід визначити заставу у співставленні з існуючими ризиками.

Враховуючи викладене, розмір застави, який здатен забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків та має бути призначений у розмірі, що становить 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Такий розмір застави є справедливим, здатний забезпечити високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, не порушує права підозрюваного.

В разі внесення застави суд вважає за необхідне покласти на підозрюваного обов`язки, визначені ст.194 КПК України.

Керуючись ст.ст. 176-178, 182-184, 186, 193-194, 196, 197, 376 КПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Клопотання слідчого Третього слідчого відділу слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Полтаві, ОСОБА_2 Ярослава Сергійовича за матеріалами досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42020040010000137, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 5 травня 2020 року за фактом вчинення солдатом військової ОСОБА_5 ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 407 КК України - задовольнити.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Андріївка Покровського р-ну Дніпропетровської області, громадянина України, в силу ст. 89 КК України раніше не судимого, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , військовослужбовця військової частини А1302 у військовому званні «солдат», запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в умовах гауптвахти Східного Територіального Управління Військової Служби Правопорядку строком на 2 місяці.

Встановити, що у разі внесення підозрюваним ОСОБА_1 або іншою фізичною чи юридичною особою застави у розмірі 80 (вісімдесят) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що на даний час складає 168 160 (сто шістдесят вісім тисяч сто шістдесят) гривень, ОСОБА_1 підлягає звільненню з-під варти та в такому разі покласти на нього наступні обов`язки, передбачені ст. 194 КПК України:

-прибувати за кожною вимогою слідчого, прокурора або суду;

-не відлучатися з місця постійної дислокації військової частини А1302 яка дислокується за адресою: Дніпропетровська область, Новомосковський район, смт. Черкаське, в якій проходить військову службу ОСОБА_1

-здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд із України та в`їзд в України;

Строк тримання під вартою рахувати з 13 год. 05 хв. 11 червня 2020 року.

Строк дії ухвали – до 13 год. 05 хв. 10 серпня 2020 року.

Застава може бути внесена у будь-який момент протягом дії ухвали як самим підозрюваним так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на рахунок: НОМЕР_1 НОМЕР_2 , В ДКСУ м. Київ, МФО 820172, Отримувач: ТУ ДСА України в Полтавській області, ЗКПО 26304855.

Роз`яснити підозрюваному, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розміру, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на вказаний вище депозитний рахунок має бути наданий уповноваженій службовій особі.

Після отримання та перевірки протягом одного дня документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа негайно має здійснити розпорядження про звільнення ОСОБА_1 з-під варти та повідомити письмово прокурора, що звернувся з клопотанням та слідчого суддю.

У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, підозрюваний ОСОБА_1 зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у виді застави, та вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у виді застави.

Уповноважена службова особа у разі внесення застави при звільненні ОСОБА_1 зобов`язана роз`ясняти його обов`язки і наслідки їх невиконання, а заставодавцю - у вчиненні якого кримінального правопорушення підозрюється чи обвинувачується особа, передбачене законом покарання за його вчинення, обов`язки із забезпечення належної поведінки підозрюваного, обвинуваченого та його явки за викликом, а також наслідки невиконання цих обов`язків.

Роз`яснити підозрюваному, що у разі невиконання ним покладених обов`язків, застава буде звернена в дохід держави та до нього може бути застосований запобіжній захід у виді тримання під вартою.

Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її проголошення.

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Полтавського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення, а особою, яка перебуває під вартою, - в той же строк з моменту вручення їй копії ухвали.

Слідчий суддя : В.М.Бугрій