Рішення № 89787803, 05.06.2020, Крюківський районний суд м. Кременчука

Провадження № 2/537/55/2020 Справа № 537/2803/19

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05.06.2020 року Крюківський районний суд міста Кременчука Полтавської області в складі: головуючої судді Зоріної Д.О., при секретарі Маслій М.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Кременчуці за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Кременчуцький завод дорожніх машин», за участю третьої особи – Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Полтавській області, про встановлення факту нещасного випадку, визнання акту проведення розслідування нещасного випадку за формою Н-5 недійсним, зобов`язання видати акт за формою Н – 1, стягнення моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

29.05.2020 Крюківським районним судом міста Кременчука Полтавської області було постановлено рішення яким позовні вимоги ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Кременчуцький завод дорожніх машин» за участю третьої особи – Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Полтавській області про встановлення факту нещасного випадку, визнання акту проведення розслідування нещасного випадку за формою Н-5 недійсним, зобов`язання видати акт за формою Н – 1, стягнення моральної шкоди було задоволено частково. Визнано нещасний випадок, який стався з ОСОБА_1 04 липня 2018 року під час виконання трудових обов`язків таким, що пов`язаний з виробництвом. Визнати недійсним та скасовано акт проведення розслідування нещасного випадку, що стався з ОСОБА_1 за формою Н – 5, затверджений головою правління – Генеральним директором Приватного акціонерного товариства «Кременчуцький завод дорожніх машин» 18 жовтня 2018 року; зобов`язатно Приватне акціонерне товариство «Кременчуцький завод дорожніх машин» скласти та видати акт розслідування нещасного випадку, що стався з ОСОБА_1 04 липня 2018 року під час виконання ним трудових обов`язків, за формою Н – 1.; стягнено з Приватного акціонерного товариства «Кременчуцький завод дорожніх машин» на користь ОСОБА_1 завдану моральну шкоду в розмірі 5 000 грн. 00 коп. В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в частині: визнання нещасного випадку, який стався 02 квітня 2018 року під час виконання трудових обов`язків таким, що пов`язаний з виробництвом; зобов`язання відповідача скласти та видати акт розслідування нещасного випадку, що стався 02 квітня 2018 року за формою Н – 1; визнання недійсним та скасування акту проведення розслідування нещасного випадку, що стався 02 квітня 2018 року, за формою Н – 5 від 23 листопада 2018 року – відмовлено.

При винесенні рішення судом не було вирішено питання про стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат за правничу допомогу, про попередній розрахунок якого було повідомлено суд.

За заявою представника позивача судом вирішується питання про ухвалення додаткового рішення, оскільки при винесенні рішення не було вирішено питання про стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат на правничу допомогу. У заяві про ухвалення додаткового рішення представник позивача просить стягнути на користь позивача з відповідача 18000 грн.

Згідно п.3 ч.1ст.270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Суд вислухавши представника позивача адвоката Олійник Л.М. яка заяву про стягнення витрат на правову допомогу підтримала у визначеному в останній розмірі, приймаючи до уваги думку представника відповідача ОСОБА_2 якій не погоджуючись із наведеним представником позивача розрахунком прохав суд зменшити розмір судових витрат та здійснити розподіл пропорційно розміру задоволених вимог, проаналізувавши надані сторонами докази, приходить до наступних висновків.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, у числі інших, витрати на професійну правничу допомогу (ч. 1,3ст. 133 ЦПК України).

Відповідно до ч. 6ст. 137 ЦПК України обов"язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідност. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, повязану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи повязані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у звязку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом пяти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Згідно з п. 3 ч. 1ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Частиною 2 вказаної статті передбачено, що заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.

Представництво позивача ОСОБА_1 у суді адвокат Олійник Л.М. здійснювала на підставі договору про надання правової допомоги № 58 від 01 серпня 2018 року і у визначеному цивільно-процесуальним законодавством порядку надала заяву про стягнення витрат на правову допомогу.

02.06.2020 представник позивача ОСОБА_3 відповідно до вимог частини 8 статті 141 ЦПК України надала докази на підтвердження визначеного у заяві розміру витрат на правову допомогу, що складався із акту приймання передачі наданих правних послуг № 58 від 29.05.2020 року; договору про надання правової допомоги № 58 від 01 серпня 2018; квитанції № 58 від 29.05.2020 про сплату 18000 грн. гонорару.

Пунктом 48 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних прав «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах № 10 від 17.10.2014 визначено, що витрати на правову допомогу, граничний розмір якої визначено відповідним законом, про що зазначено в пункті 47 цієї постанови, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов`язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Європейським судом з прав людини висловлена правова позиція, згідно з якою при розгляді питань компенсації витрат, понесених сторонами на отримання ними юридичної допомоги (в тому числі й під час розгляду їх справ в національних судах) задоволенню судом підлягають лише ті вимоги, по яким доведено, що витрати заявника були фактичними, неминучими, необхідними, а їх розмір розумним та обґрунтованим (остаточне рішення Європейського суду з прав людини від 10 січня 2010 року, №33210/07 і 41866/08) та «Гуриненко проти України» (рішення Європейського суду з прав людини від 18 лютого 2010 року, №37246/04).

При вирішенні питання про стягнення витрат за правничу допомогу суд враховує обсяг наданої правничої допомоги адвокатом, потребу у вчинені запитів адвоката, участь представника позивача в судових засіданнях, їх кількість та час, підстави відкладення судових засідань та приходить до висновку що загальний розмір витрат на правничу допомогу в даному випадку становить 8500 грн.

Із врахуванням того факту, що позовні вимоги позивача було задоволено частково, а саме з шести вимог немайнового характеру задоволено три, що складає п`ятдесят відсотків із загального розміру вимог немайнового характеру, а також із врахуванням того факту що позовні вимоги майнового характеру було задоволено на 16,7 % , суд приходить до висновку щодо стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу у розмірі 5669,50 грн.(8500/2=4250+1419,50=5669,50)

Враховуючи те, що при винесенні рішення судом не було вирішено питання про стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат на правничу допомогу, тому суд приходить до висновку про ухвалення додаткового рішення, щодо стягнення вказаних судових витрат з відповідача в розмірі 5 669, 50 грн.

Керуючись статтями 141, 260, 270 Цивільного процесуального кодексу України, суд –

УХВАЛИВ:

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Кременчуцький завод дорожніх машин» на користь ОСОБА_1 суму витрат, понесених ним на оплату правничої допомоги, в розмірі 5 669 грн. 50 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його складення.

Суддя : Д.О. Зоріна

Повний текст додаткового рішення виготовлено 10 липня 2020 року.