Ухвала суду № 89787554, 12.06.2020, Зіньківський районний суд Полтавської області

Зіньківський районний суд Полтавській області

________________

38100, м. Зіньків, вул. Соборності, 2. Тел.3-24-41/факс 3-11-95

Справа № 530/663/20

Номер провадження 1-кс/530/213/20

У Х В А Л А

іменем України

12.06.2020 р. м.Зіньків

Слідчий суддя Зіньківського районного суду Полтавської області Должко С.Р., при секретарі Стрілець Л.Г., за участю прокурора Костенка І.А., адвоката Школьного В.А., слідчого Зіньківського ВП Гадяцького ВП ГУНП в Полтавській області старшого лейтенанта поліції Хурси С.В. розглянувши клопотання про обрання запобіжного заходу підозрюваному ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю та жителю АДРЕСА_1 , громадянину України, одруженому, не працюючому,у вигляді тримання під вартою, -

В С Т А Н ОВ И В :

Матеріали досудового розслідування, внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12020170170000180 за ч.2 ст.307 КК України.

Слідчий Зіньківського ВП Гадяцького ВП ГУНП в Полтавській області старший лейтенант поліції Хурса С.В. звернувся до суду із вищевказаним клопотанням, погодженим із начальником Зіньківського відділу Миргородської місцевої прокуратури Костенком І.А..

Заявлене клопотання слідчий мотивує тим, що ОСОБА_1 в невстановлений у ході проведення досудового розслідування час та в невстановленому місці, незаконно придбав з метою подальшого збуту особливо небезпечний наркотичний засіб – опій ацетильований, який в подальшому незаконно зберігав у невстановленому слідством місці, для подальшого збуту.

19.05.2020 близько 14 год. 00 хв. ОСОБА_1 , знаходячись поблизу річки «Ташань» в м.Зіньків, Зіньківського району, Полтавської області, шляхом продажу за 300 грн., однією купюрою номіналом 200 грн. серії ХВ 4510995, однією купюрою номіналом 50 грн. серії НОМЕР_1 4622100, двома купюрами номіналом по 20 грн. серії НОМЕР_2 0983122, ТД 8311879 та однією купюрою номіналом 10 грн. серії ЦЗ 4317179, незаконно збув ОСОБА_2 медичний шприц з речовиною бурого кольору, яка згідно з висновком судово-хімічної експертизи №1170 від 25.05.2020 року є особливо небезпечним наркотичним засобом опієм ацетильованим, масою в перерахунку на суху речовину 0,194 г.

Таким чином, своїми умисними та протиправними діями, які виразилися у незаконному придбанні, виготовленні, зберіганні з метою збуту, а також незаконному збуті особливо небезпечних наркотичних засобів, ОСОБА_1 , підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України.

Продовжуючи свою злочинну діяльність, 10.06.2020 близько 13 год. 20 хв. ОСОБА_1 , перебуваючи у стані наркотичного сп`яніння та знаходячись біля річки «Ташань» поблизу провулку Солов`янівський в м.Зіньків, Зіньківського району, Полтавської області, шляхом продажу за 300 грн. двома купюрами номіналом по 50 грн. наступними серіями: СУ 4559273, ФЗ 2185333, чотирма купюрами номіналом по 20грн. наступними серіями: ТЕ 1538306, СЖ 7519275, ПЕ 0763492, ТВ 7957329 та дванадцять купюр номіналом по 10 грн. наступними серіями: ЮГ 6211688, ЦИ 9780817, НВ 4008795, СЖ 3941919, ЦД 2009444, ЮД 1469250, ЦЄ 6254582, ЮА 5110970, повторно незаконно збув ОСОБА_2 медичний шприц з речовиною бурого кольору, яка ззовні схожа на особливо небезпечний наркотичний засіб – опій ацетильований.

Таким чином, своїми умисними та протиправними діями, які виразилися у незаконному придбанні, виготовленні, зберіганні з метою збуту, а також незаконному збуті особливо небезпечних наркотичних засобів, вчиненому повторно, ОСОБА_1 , підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України.

У вчиненні даного кримінального правопорушення – незаконному придбанні, виготовленні та зберіганні з метою збуту, а також незаконному збуті особливо небезпечних наркотичних засобів, за ч.2 ст.307 КК України, обґрунтовано підозрюється ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець та житель АДРЕСА_1 , українець, громадянин України, освіта професійно-технічна, одружений, не працюючий, в силу ст. 89 КК України раніше не судимий.

10.06.2020 о 16 год. 29 хв. ОСОБА_1 був затриманий за підозрою у вчиненні даних кримінальних правопорушень, на підставі ст.208 КПК України.

11.06.2020 ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.307 КК України.

Метою застосування запобіжного заходу до підозрюваного ОСОБА_1 згідно ст.177 ч.1 п.1, 3 КПК України, є забезпечення виконання ним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам:

1)переховуватися від органів досудового розслідування та суду;

2)незаконно впливати на свідка;

3)вчинити інше кримінальне правопорушення.

Існування вказаних ризиків обґрунтовується тим, що ОСОБА_1 може переховується від органів досудового розслідування, щоб уникнути покарання за вчинення тяжкого злочину, за яке законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 6 до 10 років.

Крім того, слідчий вважає, що підозрюваний перебуваючи на волі, може незаконно вплинути на свідків по даному кримінальному провадженню, шляхом висловлення погроз, застосування фізичного насильства, схиляння їх до дачі неправдивих показань.

Заслухавши обґрунтування клопотання слідчого Зіньківського ВП Гадяцького ВП ГУНП в Полтавській області старшого лейтенанта поліції Хурси С.В., який підтримав своє клопотання, доводи заявленого клопотання прокурора, який просить задовольнити клопотання, ОСОБА_1 , який вказав, що він не згідний з даним клопотанням, захисника-адвоката Школьного В,А., який підтримав підозрюваного вивчивши матеріали, якими слідчий обґрунтовує заявлене клопотання, суд приходить до висновку.

Згідно із ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.

Відповідно до ст. 25 КПК України, прокурор, слідчий зобов`язані в межах своєї компетенції розпочати досудове розслідування в кожному випадку безпосереднього виявлення ознак кримінального правопорушення або в разі надходження заяви про вчинення кримінального правопорушення, а також вжити всіх передбачених законом заходів для встановлення події кримінального правопорушення та особи, яка його вчинила.

Крім того, саме на них законом покладається обов`язок всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом`якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень, відповідно до ст. 91-92 КПК України.

Згідно із ч. 1 ст. 84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.

Відповідно до ст. 94 КПК України, суд, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Частиною 3 ст. 176 КПК України визначено, що слідчий суддя відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам. При цьому найбільш м`яким запобіжним заходом є особисте зобов`язання, а найбільш суворим - тримання під вартою.

Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Частиною 1 статті 183 КПК України передбачено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо слідчий доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.02.2010 року у справі „ Гарькавий проти України" зазначив, що особа не може бути позбавлена або не може позбавлятися свободи, крім випадків, встановлених у п. 1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

У відповідності до ст. 5 п. „С" Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року, нікого не може бути позбавлено свободи інакше ніж відповідно до процедури, встановленої законом і в таких випадках, як: законний арешт або затримання особи, здійснені з метою припровадження її до встановленого законом компетентного органу на підставі обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення, або якщо є розумні підстави вважати за необхідне запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення. Таким чином, право на свободу та особисту недоторканність не є абсолютним і може бути обмежене, але тільки на підставах та в порядку, які чітко визначені в законі. Суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства. Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв`язки з суспільством.

Аналогічне відображення принципів вирішення питання застосування щодо особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою міститься і в положеннях ст. 177, 178, 183 КПК України.

Згідно з ч. 1, 3 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Вина підозрюваного ОСОБА_1 у вчиненні даних кримінальних правопорушень підтверджується наступними доказами:

- протоколом допитів свідка ОСОБА_2 від 04.05.2020, від 19.05.2020 та від 11.06.2020року, який вказав, що ОСОБА_1 неодноразово пропонував купити в нього наркотичний засіб – опій ацетильований (ширку) вартістю 100грн. за 1 мл., а також повідомив, що зберігає наркотичні засоби. А саме, опій ацетильований за місцем власного проживання в АДРЕСА_1 ;

- протоколом допиту свідка ОСОБА_3 від 04.05.2020 та від 19.05.2020 року; який вказав що ОСОБА_1 неодноразово пропонував купити в нього наркотичний засіб – опій ацетильований (ширку) вартістю 100грн. за 1 мл., а також повідомив, що зберігає наркотичні засоби. А саме, опій ацетильований за місцем власного проживання в АДРЕСА_1 ;

- протоколом огляду покупця від 19.05.2020, в ході якого було оглянуто закупного ОСОБА_2 та видано йому 300 грн. для оперативної закупівлі наркотичного засобу в ОСОБА_1 ;

- протоколом добровільної видачі ОСОБА_2 речовини, яку йому продав ОСОБА_1 від 19.05.2020;

- протоколом допиту свідка ОСОБА_4 від 19.05.2020 року;

- протоколом допиту свідка ОСОБА_5 від 19.05.2020 року;

- висновком судово-хімічної експертизи №1170 від 25.05.2020 року, згідно якого продана ОСОБА_1 речовина є особливо небезпечним наркотичним засобом опієм ацетильованим, масою в перерахунку на суху речовину 0,194 г., яку добровільно видав ОСОБА_2 ;

- речовим доказом: опієм ацетильованим, маса якого в перерахунку на суху речовину, згідно з висновком судово-хімічної експертизи №1170 від 25.05.2020 становить 0,194 г.;

- протоколом затримання ОСОБА_1 в порядку ст.208 КПК України від 10.06.2020;

- протоколом освідування особи затриманої за вчинення злочину, а саме ОСОБА_1 від 10.06.2020, в ході якого у затриманого було відібрано змиви з долоней обох рук;

- протоколом огляду помітки грошових купюр від 10.06.2020;

- протоколом огляду покупця від 10.06.2020 в ході якого було оглянуто закупного ОСОБА_2 та видано йому 300 грн. для оперативної закупівлі наркотичного засобу в ОСОБА_1 ;

- протоколом добровільної видачі ОСОБА_2 речовини, яку йому продав ОСОБА_1 від 10.06.2020;

- протоколом обшуку транспортного засобу марки ЗАЗ «Таврія - нова» д.н.з. НОМЕР_3 згідно якого в бардачку даного автомобіля було виявлено та вилучено грошові кошти в сумі 30 грн. з ознаками на них спеціальної хімічної речовини.

Відповідно до ст.9 Конституції України, чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Згідно з ч.2 ст.8 КПК України, принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Окрім цього, відповідно до ч.5 ст.9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Положеннями ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практикою Європейського суду з прав людини, передбачено, що обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

При розгляді клопотання, виконуючи вимоги ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суд застосовує Конвенцію «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі «Конвенція») та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), як джерело права.

Згідно з практикою ЄСПЛ, зокрема п. 48 рішення «Чеботарь проти Молдови» №35615/06 від 13.11.07 року - Європейський Суд з прав людини зазначив «Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 & 1 (с), поліція не зобов`язана мати докази, достатні для пред`явлення обвинувачення, ні в момент арешту ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов`язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред`явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання».

Крім того, суд враховує правову позицію ЄСПЛ, викладену у рішенні за скаргою «Ферарі-Браво проти Італії», відповідно до якої затримання та тримання особи під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою досудового розслідування, досягненню цілей якого і є тримання під вартою.

Статтею 178 КПК України встановлені обставини, що враховуються при обранні запобіжного заходу.

Відповідно до ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів, оцінює в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_1 у разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється; вік та стан його здоров`я; міцність соціальних зв`язків в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність постійного місця роботи або навчання; репутацію; майновий стан.

При розгляді даного клопотання слідчий суддя враховує також загальні положення ч.3 ст.176 КПК України, виходячи з встановленого КПК України принципу змагальності сторін, про те, що слідчий, прокурор, якщо не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, передбачених ч.1 ст.176 КПК України, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам, то слідчий суддя відмовляє у застосуванні запобіжного заходу.

Відповідно до ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один з ризиків, передбачених ст.177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні.

Тримання під вартою може бути виправданим тільки за наявності певного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважує принцип поваги до особистої недоторканності (рішення ЄСПЛ «Харченко проти України», «Лабіта проти Італії»), а оскільки ОСОБА_1 обвинувачується в збуті особливо небезпечних наркотичних засобів на території Зіньківського району, Полтавської області що є тяжкими кримінальними правопорушеннями тому суд вважає, що існує певний суспільний інтерес до даної справи, який з часом не зникає, а тому звільнення підозрюваного може потягти хвилювання громадськості, тобто порушити публічний порядок.

При цьому суд керується висновками рішення Європейського суду з прав людини у справі "Ілійков проти Болгарії", що "суворість передбаченого покарання" є суттєвим елементом при оцінюванні "ризиків переховування або повторного вчинення злочинів".

Суворість покарання за кримінальними правопорушеннями, за якими обвинувачується ОСОБА_1 не є співрозмірною терміну перебування останнього під вартою з моменту затримання і по даний час.

Разом з тим, суд враховує, що ні тяжкість обвинувачення, ні серйозність покарання не є доказом наявності цих ризиків, на що неодноразово вказує Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях («Ідалов проти Росії», «Гарицький проти Польщі», «Храїді проти Німеччини» тощо).

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 5 Конвенції (правова позиція Європейського Суду з прав людини, викладена у п. 60 рішення від 6.11.2008 у справі «Єлоєв проти України») після спливу певного проміжку часу (досудового розслідування, судового розгляду) навіть обґрунтована підозра у вчиненні злочину не може бути єдиним виправданням тримання під вартою підозрюваного, обвинуваченого, однак застосування до ОСОБА_1 більш м`якого запобіжного заходу неможливе, оскільки існують ризики того, що він, перебуваючи на свободі, може переховуватися від суду, з огляду на його матеріальні можливості та існуючу ситуацію в Україні, оскільки на даний час в зв`язку із проведенням в Україні антитерористичної операції та наявності непідконтрольних Україні територій, обвинувачений може ухилитися від суду та не виконати його процесуальні рішення (ризик переховування).

Під час дослідження матеріалів справи було встановлено, що відповідно до копії витягу внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12020170170000238 за ч.2 ст.307 КК України 10.06.2020 року ОСОБА_1 знаходячись поблизу р. Ташань по пров. Солов`янівський в м.Зіньків, Полтавської області незаконно збув речовину ззовні схожу на наркотичний засіб опій (а.с.62).

Відповідно до копії паспорта ОСОБА_1 вказано, що він зареєстрований за адресою АДРЕСА_2 ).

В судовому засіданні слідчий та прокурор довели, що маються реальні ризики, передбачені п.п. 1,5.ч.1ст.177 КПК України, що підозрюваний ОСОБА_1 може: переховуватися від органів досудового розслідування та суду; незаконно впливати на свідка; вчинити інше кримінальне правопорушення.

Відповідно до ст.307 ч.2 КК України передбачено покарання від шести до десяти років. Згідно зі ст. 12 КК України, даний злочин віднесено до тяжких злочинів.

У відповідності до ч.4 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою має право не визначати або визначити розмір застави у кримінальному провадженню.

Згідно ч.3 ст.183 КПК України, при обранні міри запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, керуючись п.3 ч.5 ст.182 КПК України, визначаю розмір застави в розмірі 50 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, при внесенні якої підозрюваному ОСОБА_1 буде змінено міру запобіжного заходу з тримання під вартою на заставу, під умовою звернення внесених заставних коштів в дохід держави, в разі невиконання ним обов”язків передбачених п.п. 2,3,5,6 ч.5 ст.194 КПК України.

Виходячи з вимог ч. 2 ст. 278 КПК України письмове повідомлення про підозру затриманій особі вручається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту її затримання. Відповідно до ч. 3 ст. ст.. 278 КПК України у разі якщо особі не вручено повідомлення про підозру після двадцяти чотирьох годин з моменту затримання, така особа підлягає негайному звільненню.

У відповідності до ч.1 ст.197 КПК України, строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.

Відповідно до ч. 4 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні: 1) щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування; 2) щодо злочину, який спричинив загибель людини; 3) щодо особи, стосовно якої у цьому провадженні вже обирався запобіжний захід у вигляді застави, проте був порушений нею.

Згідно ч. 4 ст.182 КПК України розмір застави визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

У відповідності до ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави визначається щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Враховуючи особу підозрюваного, слідчий суддя вважає за необхідне визначити заставу відповідно до ч. 5 ст. 182 КПК України у розмірі п`ятдесяти прожиткових мінімумів для працездатних осіб оскільки внесення застави саме в такому розмірі може гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків та зумовити його належну процесуальну поведінку.

Відповідно до ч. 7 ст. 182 КПК України у випадках, передбачених частинами третьою або четвертою статті 183 цього Кодексу, обвинувачений (підозрюваний) або заставодавець мають право у будь - який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Окрім цього, слідчий суддя вважає за необхідне відповідно до норм ч. 3 ст. 183 та ч. 5 ст. 194 КПК України у разі внесення застави покласти на підозрюваного такі обов`язки: прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора та до суду; не відлучатися з населеного пункту, в якому він проживає чи перебуває без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання.

Відповідно до ч. 4 ст. 202 КПК України обвинувачений (підозрюваний) звільняється з-під варти після внесення застави, визначеної у даній ухвалі, якщо в уповноваженої службової особи місця ув`язнення, під вартою в якому перебуває обвинувачений (підозрюваний), відсутнє інше судове рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає тримання останнього під вартою.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 131, 132, 176-179, 183, 184, 186,187, 193,194, 196-197, 199, 205, 309, 369-372, 395 КПК України, слідчий суддя,-

У Х В А Л И В :

Клопотання слідчого СВ Зіньківського ВП Гадяцького ВП ГУНП в Полтавській області старшого лейтенанта поліції Хурси С.В. про обрання запобіжного заходу підозрюваному ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у вигляді тримання під вартою строком на 60 ( шістдесят ) днів – задоволити.

Обрати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляду тримання під вартою строком на 60 ( шістдесят ) днів.

Строк дії запобіжного заходу рахувати з часу затримання з 10 червня 2020 року по 08 серпня 2020 року.

Розмір застави визначити підозрюваному ОСОБА_1 50 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, з 1 січня 2020 року - 2102 гривні, що становить у сумі 105100 грн. (сто п"ять тисяч сто гривень) у національній грошовій одиниці, яка може бути внесена у будь-який момент протягом дії ухвали як підозрюваним (обвинуваченим), так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок: «надходження від застави з 01.01.2020 року: Отримувач ТУДСА України в Полтавській області; ЗКПО 26304855; Номер рахунку: UA 398201720000037314008015950 в ДКСУ м. Київ МФО 820172.

При внесенні застави в розмірі 50 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, ОСОБА_1 підлягає звільненню під заставу.

Роз`яснити підозрюваному ОСОБА_1 , що в разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на вказаний вище депозитний рахунок має бути наданий уповноваженій службовій особі Державної установи «Полтавська установа виконання покарань № 23».

Після отримання та перевірки протягом одного дня документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа Державної установи «Полтавська установа виконання покарань № 23» негайно має здійснити розпорядження про звільнення ОСОБА_1 з-під варти та повідомити письмово прокурора, що звернувся з клопотанням та суддю.

У разі внесення застави та з моменту звільнення обвинуваченого з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, підозрюваний ОСОБА_1 зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави, та вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Уповноважена службова особа Державної установи «Полтавська установа виконання покарань № 23» у разі внесення застави при звільненні підозрюваного ОСОБА_1 зобов`язана роз`ясняти йому, або застоводавцю обов`язки, покладенні на обвинуваченого та наслідки їх невиконання.

Покласти на підозрюваного (обвинуваченого) ОСОБА_1 у разі внесення застави, обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме:

- з`являтись за кожною вимогою до слідчого, прокурора чи суду;

- не відлучатись із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання чи місця роботи.

Контроль за виконанням ухвали покласти на слідчого СВ Зіньківського ВП Гадяцького ВП ГУНП в Полтавській області старшого лейтенанта поліції Хурсу Сергія Володимировича.

Ухвала може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду протягом п”яти днів з дня її проголошення.

Копію ухвали направити слідчому, прокурору та сторонам.

Слідчий суддя Зіньківського районного суду

Полтавської області С.Р. Должко