Рішення № 89787234, 11.06.2020, Автозаводський районний суд м. Кременчука

Справа № 524/1672/20

Провадження № 2/524/1511/20

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.06.2020 року Автозаводський районний суд м. Кременчука у складі:

головуючого судді - Рибалки Ю.В.,

при секретарі судового засідання – Коршак Н.В.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кременчуці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,

В С Т А Н О В И В:

У березні 2020 року до суду звернулась ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право на користування житловим приміщенням.

В обґрунтування позову зазначила, що вона є власником Ѕ частини квартири АДРЕСА_1 . За вказаною вище адресою також зареєстрований її колишній чоловік ОСОБА_2 , який з листопада 2016 року не проживає у вказаній квартирі.

Позивач просить суд визнати ОСОБА_2 таким, що втратив право користування, житловим приміщенням, а саме: квартирою АДРЕСА_1 .

Позивач у судове засідання не прибув, попередньо надавши до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив задовольнити, не заперечував проти заочного розгляду справи.

Відповідач в судове засідання не прибув, про слухання справи повідомлявся належним чином, про причини неявки суд не повідомляв, відзив на позов не подавав.

Третя особа у справі ОСОБА_3 у судове засідання не прибула, про день, час та місце розгляду справи повідомлялась належним чином, попередньо надавши до суду заяву про розгляд справи за її відсутності, проти позовних вимог не заперечувала.

Представник третьої особи у судове засідання не прибув, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неявки суд не повідомляв.

Ухвалою судді від 07.04.2020 року відкрито спрощене позовне провадження по справі.

Відповідно до ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов:

1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання;

2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин;

3) відповідач не подав відзив;

4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Керуючись ст. 281 ЦПК України, суд постановив провести заочний розгляд справи.

Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши докази у їх сукупності, приходить до наступного.

Судом встановлено, що згідно з договором про поділ майна подружжя від 30.11.2018 року позивач ОСОБА_1 є власником Ѕ частини квартири АДРЕСА_1 . За вказаною вище адресою також зареєстрований її колишній чоловік ОСОБА_2 , який з листопада 2016 року не проживає у вказаній квартирі.

З 2016 року відповідач не проживає в даній квартирі, вказаним житлом не користується, не несе витрат по утриманню квартири, особистих речей у помешканні не має, не є співвласником цього житла.

Факт не проживання ОСОБА_2 у вищевказаному помешканні з листопада 2016 року по теперішній час підтверджується актом про не проживання Голови правління ОСББ «МЖК-5» від 12.03.2020 року та сусідів позивача.

Відповідно до ст. 47 Конституції України кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше, як на підставі рішення суду.

Статтею 41 Конституції України , статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17 липня 1997 року відповідно до закону № 175/97-ЕР від 17 липня 1997 року «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 Конвенції», закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплено право власника володіти, користуватися та розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь – які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Гарантуючи захист права власності, закон надає власнику право вимагати усунення будь – яких порушень його прав, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння.

У відповідності до ст. 383 ЦК України, власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів сім`ї, інших осіб і не має права використовувати його для промислового виробництва.

При цьому згідно до ст. 391 ЦК України, власник має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування і розпорядження своїм майном.

Згідно ч. 1 ст. 405 ЦК України, члени сім`ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону, а відповідно ч. 2 ст. 405 цього Кодексу член сім`ї власника житла втрачає право на користування житлом у разі відсутності члена сім`ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 156 ЖК України члени сім`ї власника житлового будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.

Суд, аналізуючи отримані докази та вказані норми законодавчих актів, приходить до висновку, що відповідач втратив право користування житловим приміщенням, не проживаючи в ньому понад один рік, без поважних причин.

При цьому, суд враховує, що відповідач, продовжуючи бути зареєстрованим у спірному житловому приміщенні, фактично чинить перешкоди власнику цього приміщення, оскільки нарахування вартості житлово – комунальних послуг здійснюється з урахуванням кількості зареєстрованих осіб.

Згідно з вимогами ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі: судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою.

П. 26 Правил реєстрації місця проживання, затверджених постановою КМУ від 02 березня 2016 року за № 207, передбачено, що зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі рішення суду, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про зняття з реєстрації місця проживання особи, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою.

На підставі викладеного, суд вважає, що позовні вимоги про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідачів.

Враховуючи вище викладене, з відповідача слід стягнути на користь позивача сплачений ним судовий збір в розмірі 840 грн. 80 коп.

Керуючись ст. 263-265 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням - задовольнити.

Визнати ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ), таким, що втратив право користування житловим приміщенням, а саме: квартирою АДРЕСА_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків фізичної особи НОМЕР_1 ), адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків фізичної особи НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 ) сплачений судовий збір в розмірі 840 грн. 80 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Полтавського апеляційного суду через Автозаводський районний суд м. Кременчука.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Роз`яснити, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строк щодо апеляційного оскарження рішення суду, подання заяви про перегляд заочного рішення суду продовжується на строк дії такого карантину.

Суддя Ю.В. Рибалка