Ухвала суду № 89785324, 12.06.2020, Яготинський районний суд Київської області

Справа № 382/1382/18

Провадження №2/382/13/20

У Х В А Л А

Іменем України

12 червня 2020 року Яготинський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Кисіль О. А.

при секретарі Твердохліб Г.М.

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в м. Яготин Київської області справу за позовом заступника керівника Бориспільської місцевої прокуратури в інтересах держави до Яготинської міської ради Київської області, Головного управління Держгеокадастру у Київській області, голови ФГ «ЛІРА-АГРО» Лісової Ірини Володимирівни про визнання недійсними наказів, недійсними рішень суб`єктів владних повноважень та визнання недійсними договорів оренди земельних ділянок укладених між суб`єктом владних повноважень та ОСОБА_1 ,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Яготинського районного суду з позовом до Яготинської міської ради Київської області, Головного управління Держгеокадастру у Київській області, голови ФГ «ЛІРА-АГРО» Лісової Ірини Володимирівни про визнання недійсними наказів, недійсними рішень суб`єктів владних повноважень та визнання недійсними договорів оренди земельних ділянок укладених між суб`єктом владних повноважень та ОСОБА_1 ..

Представник ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про закриття провадження по даній справі, оскільки позовна заява позивачем обгрунтована тим, що місцевою прокуратурою встановлено, що у 2013 році ОСОБА_1 реалізовано право на отримання в оренду земельних ділянок для ведення фермерського господарства в позаконкурсному порядку та створено ФГ «ЛІРА- АГРО», однак в 2015-2016 роках ОСОБА_1 , будучи керівником ФГ «ЛІРА- АГРО» повторно звернулась до уповноважених органів та на підставі рішень Яготинської міської ради та наказів ГУ Держгеокадастру отримала в оренду в позаконкурсному порядку додаткові земельні ділянки для вказаної мети.

Отже, посилаючись на те, що на момент прийняття оскаржуваних рішень, наказів та укладання договорів оренди земельних ділянок Фермерське господарство «Ліра-Агро» набуло статусу юридичної особи, а під час виділення земельної ділянки, всупереч вимогам статті 124 Земельного кодексу України, не були проведені земельні торги, заступник керівника Бориспільської місцевої прокуратури, в порядку ЦПК України, просив визнати недійсними накази Головного управління Держгеокадастру у Київській області, а також рішення Яготинської міської ради; визнати недійсними договори оренди; стягнути з відповідачів витрати, пов`язані з оплатою судового збору.

Однак, сторона відповідача вважає, що провадження у вищевказаній справі відкрито з порушенням правил предметної та суб`єктивної юрисдикції, а тому підлягає закриттю виходячи з наступних обставин.

Так, статтею 124 Конституції України передбачено, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Це означає, що право особи на звернення до суду не може бути обмеженим. Тобто, юрисдикція виникає там, де є спір про право. Предметом юрисдикції є суспільні відносини, які виникають у зв`язку з вирішенням спору. Поняття юрисдикції безпосередньо пов`язано з процесуальним законодавством.

Реалізуючи дискрецію при визначенні предметної та/або суб`єктної юрисдикції справ, суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Відповідно до частини першої статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Статтею 20 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) визначено особливості предметної та суб`єктної юрисдикції господарських судів, якими уточнено коло спорів, що розглядаються господарськими судами, за змістом частини першої якої вони розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці; справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, в якому однією із сторін є, як правило, фізична особа.

Особливості участі прокурора у розгляді справ визначено статтею 56 ЦПК України та статтею 53 ГПК України, за змістом положень яких у разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.

Так, відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про фермерське господарство» (в редакції Закону України від 16 жовтня 2012 року № 5462-VI, далі - Закон України «Про фермерське господарство») фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян із створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства, відповідно до закону.

Згідно з частиною першою статті 7 Закону України «Про фермерське господарство» для отримання (придбання) у власність або в оренду земельної ділянки державної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до відповідної районної державної адміністрації. Для отримання у власність або в оренду земельної ділянки із земель комунальної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до місцевої ради.

Після одержання засновником державного акту на право власності на земельну ділянку або укладення договору оренди земельної ділянки та його державної реєстрації фермерське господарство підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб (стаття 8 Закону України «Про фермерське господарство»).

Отже, можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов`язана з одержанням ним державного акту на право власності на земельну ділянку або укладення договору оренди земельної ділянки для ведення фермерського господарства, що є передумовою для державної реєстрації останнього.

За змістом статей 1, 5, 7, 8 і 12 Закону України «Про фермерське господарство» після укладення договору оренди земельної ділянки для ведення фермерського господарства та проведення державної реєстрації такого господарства обов`язки орендаря цієї земельної ділянки виконує фермерське господарство, а не громадянин, якому вона надавалась.

Як зазначалося позивачем в позовній заяві ОСОБА_1 спірні земельні ділянки фактично були передані нею у користування належному їй Фермерському господарству «Ліра-Агро», а тому з огляду на наведене вважає, що у пій справі спір пов`язаний із наданням без проведення земельних торгів в оренду земельних ділянок для ведення фермерського господарства засновнику фермерського господарства і подальшого передання цих ділянок у користування фермерському господарству.

Тобто з огляду на вищевказане, даний спір має розглядатися за правилами господарського судочинства.

Аналогічні висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах сформульовано у постановах Верховного Суду.

Зокрема, Верховний Суд у своїй постанові від 26 червня 2019 року у справі № 233/5544/16-ц дійшов висновку, що у цій справі спір пов`язаний із наданням без проведення земельних торгів в оренду земельних ділянок для ведення фермерського господарства засновнику фермерського господарства і подальшого передання цих ділянок у користування фермерському господарству. Спори юридичних осіб, зокрема, органів державної влади та місцевого самоврядування, із зареєстрованими в установленому порядку фермерськими господарствами мають розглядатися за правилами господарського судочинства.

У постанові від 30 січня 2019 року по справі № 396/2044/17 Верховний Суд вказав, що « вирішуючи спір суди не надали оцінки тому, що між ОСОБА_1 і Головним управлінням Держземагентства у Кіровоградській області укладено договір оренди земельної ділянки з метою ведення фермерського господарства на підставі Закону України «Про фермерське господарство», при цьому на дату укладення зазначеного договору ОСОБА 1 вже було зареєстровано фермерське господарство «ОСОБА 1.», тобто у спірних правовідносинах на дату укладення правочину щодо користування спірною земельною ділянкою відбулася фактична заміна орендаря і обов`язки землекористувача земельної ділянки перейшли до фермерського господарство.

Висновки судів попередніх інстанцій про те, що переходу прав та обов`язків землекористувача земельної ділянки до фермерського господарства мала передувати державна реєстрація ОСОБА 1 нового фермерського господарства як юридичної особи, не є переконливими. Ураховуючи наведене, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що позов Новоукраїнської місцевої прокуратури до Головного управління Держгеокадастру в Кіровоградській області, 0С0БА_1 про визнання недійсними наказів Головного управління Держземагентства у Кіровоградській області, визнання недійсним договору оренди землі та витребування земельної ділянки не підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства.»

Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 20 червня 2018 року по справі N° 317252015-ц дійшла висновку, що у цій справі спір є пов`язаним з наданням без проведення земельних торгів в оренду земельної ділянки існуючому фермерському господарству шляхом надання в оренду додаткової земельної ділянки для ведення фермерського господарства його засновнику і подальшого передання цієї ділянки у користування ФГ «СВАМ». Спори юридичних осіб, зокрема органів державної влади та місцевого самоврядування, із зареєстрованими в установленому порядку фермерськими господарствами мають розглядатися за правилами господарського судочинства.

Аналогічний висновок Верховного Суду міститься і в ухвалі від 10 жовтня 2018 року по справі № 694/1211/16-ц.

Прокурор в підготовчому судовому засіданні підтримав письмові свої заперечення та вважає за необхідне відмовити в задоволенні даного клопотання.

Представник Яготинської міської ради Київської області звернувся із заявою про розгляду справи у їх відсутність.

Представник Головного управління Держгеокадастру у Київській області в підготовче засідання не з`явився про день та час розгляду справи належним чином повідомлений.

Так, відповідно до ухвали судді Яготинського районного суду від 13.08.2018 рокубуло відмовлено у відкритті провадження у справіза позовом заступника керівника Бориспільської місцевої прокуратури в інтересах держави до Яготинської міської ради Київської області, Головного управління Держгеокадастру у Київській області, голови ФГ «ЛІРА-АГРО» Лісової Ірини Володимирівни про визнання недійсними наказів, недійсними рішень суб`єктів владних повноважень та визнання недійсними договорів оренди земельних ділянок укладених між суб`єктом владних повноважень та ОСОБА_1 .. Проте, відповідно до постанови Київського апеляційного суду від 08.11.2018 року вказану ухвалу було скасовано та направлено справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Відповідно до ухвали судді Яготинського районного суду від 17 грудня 2018 року було відкрито провадженні по даній справі.

Перевіривши матеріали справи, враховуючи вище викладене, та те, що ОСОБА_1 є головою ФГ «ЛІРА-АГРО» з 24.12.2013 року відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань, а не фізичною особою яка бажає створити фермерське господарство, тобто ОСОБА_1 будучи вже головою ФГ «ЛІРА-АГРО» отримувала рішення про передачу земельних ділянок, про надання дозволу на розробку проекту землеустрою відносно земельної ділянки, як і договори оренди відносно земельних ділянок, про що також і зазначено в позовній заяві, що дані земельні ділянки були отримані ОСОБА_1 будучи вже головою ФГ «ЛІРА-АГРО». Крім цього, в матеріалах справи відсутні докази того, що ОСОБА_1 зверталася вдруге за отриманням земельної ділянки для особистих своїх цілей чи то для створення нового фермерського господарства, будучи вже головоюФГ «ЛІРА-АГРО», тому за таких обставин клопотання про закриття провадження по даній справі, відповідно до вимог п.1 ч.1 ст.255 ЦПК України, підлягає до задоволення.

Керуючись ст.ст.200, 255 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Закрити провадження по справі за позовомзаступника керівника Бориспільської місцевої прокуратури в інтересах держави до Яготинської міської ради Київської області, Головного управління Держгеокадастру у Київській області, голови ФГ «ЛІРА-АГРО» Лісової Ірини Володимирівни про визнання недійсними наказів, недійсними рішень суб`єктів владних повноважень та визнання недійсними договорів оренди земельних ділянок укладених між суб`єктом владних повноважень та ОСОБА_1 , в зв`язку з тим, що дана справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду Київської області шляхом подачі через Яготинський районний суд апеляційної скарги протягом 15 днів з дня її проголошення.

Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), вище визначений строк продовжується на строк дії такого карантину.

Суддя О.А.Кисіль