Рішення № 89784530, 19.05.2020, Іванківський районний суд Київської області

Справа №366/500/18

Провадження № 2/366/73/20

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 травня 2020 року смт. Іванків

Іванківський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Слободян Н.П.,

за участю секретаря судового засідання Мартовицької Н.Є.,

представника позивача за первісним та відповідача за зустрічним позовами ОСОБА_1 (в режимі відео конференції за допомогою системи EasyCon),

представника відповідача за первісним та позивача за зустрічним позовами адвоката Назаренко М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Іванків у порядку загального позовного провадження цивільну справу за первісним позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості та зустрічним позовом ОСОБА_2 до Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про стягнення безпідставно набутих коштів та визнання зобов"язань припиненими,

В С Т А Н О В И В :

ПАТ КБ «ПриватБанк» 23.02.2018 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення з неї 24762,35 грн. кредитної заборгованості, в тому числі: 3838,41 грн. - тіло кредиту, 10793,35 грн. – відсотки за користування кредитом, 8475,24 грн. - пеня та 1655,35 грн. штрафів. Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач, отримавши згідно договору №б/н від 23.10.2012 кредит в розмірі 2300 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок, свої кредитні зобов`язання виконує неналежним чином, що спричинило до виникнення зазначеного вище боргу станом на 11.02.2018.

Ухвалою від 07.03.2018 у справі відкрито провадження, вирішено розгляд проводити за правилами спрощеного позовного провадження.

27.06.2018 судом ухвалено заочне рішення у справі, яким позов ПАТ КБ «ПриватБанк» задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором у сумі 23 107,00 грн. та судовий збір у сумі 1762 грн.

19.08.2019 відповідачка ОСОБА_2 звернулась до суду із заявою про перегляд заочного рішення Іванківського районного суду від 27.06.2018 у справі № 366/500/18.

Ухвалою Іванківського районного суду від 02.10.2019 заяву ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення Іванківського районного суду від 27.06.2018 у справі № 366/500/18 задоволено, заочне рішення скасоване. Суд перейшов до розгляду справи у порядку загального позовного провадження, підготовче судове засідання у справі призначене на 10 год. 30 хв. 31.10.2019.

18.10.2019 ОСОБА_2 звернулася у суд із зустрічною позовною заявою до ПАТ КБ «ПриватБанк» про стягнення безпідставно набутих коштів та визнання зобов"язань припиненими. У позові ОСОБА_2 посилається на те, що 23.10.2012 між Закритим акціонерним товариством комерційним банком «ПриватБанк», правонаступником якого є ПАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого, в свою чергу, є АТ КБ «ПриватБанк» укладено кредитний договір з ОСОБА_2 , згідно з умовами якого остання отримала кредит у розмірі 2 300 гривень, шляхом підписання анкети – заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку, отримавши платіжну картку та персональний ідентифікаційний номер для авторизації. При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме цей Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розуміла ОСОБА_2 та ознайомилася і погодилася з ними, підписуючи заяву – анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання ОСОБА_2 кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування.

Кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь – яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані ОСОБА_2 . Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із ОСОБА_2 кредитного договору, оскільки, достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Як вбачається зі змісту заяви – анкети клієнта про приєднання, між сторонами 23.10.2012 був погоджений розмір кредиту у сумі 2300 грн.

В свою чергу, зазначаючи про наявний у ОСОБА_2 борг за тілом кредиту у розмірі 3838/, 41 грн. Банк посилається на п.п.2.1.1.2.3, 2.1.1.2.4 Умов та правил надання банківських послуг, у відповідності до якого встановлено, що ОСОБА_2 при укладенні кредитного договору надала свою згоду щодо прийняття будь – якого розміру кредитного ліміту та його зміну за рішенням та ініціативою банку.

Як вбачається із розрахунків заборгованості, долучених Банком за первісним позовом до позовної заяви, ОСОБА_2 ще у 2013 році погасила повну заборгованість по кредиту. За період з 2012 до 2017 років ОСОБА_2 сплатила Банку 37 592 грн. 25 коп.

ОСОБА_2 повністю повернула кредитні кошти 16.04.2013, а всі грошові кошти, сплачені ОСОБА_2 після 16.04.2013 є безпідставно набутими ПАТ КБ «ПриватБанк».

Згідно ч.2 ст.1214 ЦК України, у разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними.

Таким чином, ОСОБА_2 вважає, що загальна сума, яку ПАТ КБ «ПрватБанк» має сплатити їй складає 171 084 грн. 06 коп., яка складається із 35 292, 25 грн. – суми надмірно сплачених ОСОБА_2 коштів; 72 243,53 грн. – відсотки; 56 661,94 грн. – сума інфляції; 6886,34 грн. – 3% відсотків річних.

Зважаючи на те, що свої зобов"язання за Кредитним договором ОСОБА_2 виконала в повному обсязі 16.04.2013, позивачка вважає, що наявні усі підстави для припинення зобов"язання з дня виконання зобов"язань, а саме з 17.04.2013.

Враховуючи викладене, представник ОСОБА_2 просила стягнути з Акціонерного товариства «ПриватБанк» на користь ОСОБА_2 грошові кошти у розмірі 171 084, 06 грн., із них 35 292, 25 грн. – суми надмірно сплачених ОСОБА_2 коштів; 72 243,53 грн. – відсотки; 56 661,94 грн. – сума інфляції; 6886,34 грн. – 3% відсотків річних та визнати зобов"язання, що виникли на підставі Кредитного договору, укладеного 23.10.2012 між ОСОБА_2 та ПАТ КБ «ПриватБанк» припиненими з 17.04.2013 у зв"язку з їх виконанням, проведеним належним чином.

21.10.2019 ОСОБА_2 надіслала до суду відзив на позовну заяву ПАТ КБ «ПриватБанк» про стягнення заборгованості у справі № 366/500/18 в якому просила у задоволенні позову ПАТ КБ «ПриватБанк» до неї про стягнення заборгованості відмовити в повному обсязі. Зазначила, що оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв"язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші.

Матеріали справи не містять підтверджень, що саме цей Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розуміла ОСОБА_2 та ознайомилася і погодилася з ними, підписуючи заяву – анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання ОСОБА_2 кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування.

Роздруківка із сайту позивача не може бути належним доказом, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено у постанові Верховного Суду України від 11.03.2015 (провадження № 6-1цс15).

Представник позивача зазначила, що відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з ОСОБА_2 АТ КБ «ПриватБанк» дотримав вимог, передбачених ч.2 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів» щодо повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме цих умов, які вважав узгодженими банк.

Тіло кредиту не підлягає стягненню з ОСОБА_2 з урахуванням того, що отримана від АТ КБ «ПриватБанк» сума повністю повернута відповідачем. Більше того, ОСОБА_2 повернута значно більша сума, а тому не ОСОБА_2 заборгувала АТ КБ «ПриватБанк», а навпаки.

Ухвалою від 31.10.2019 відкрито провадження за зустрічним позовом ОСОБА_2 , представник позивача за зустрічним позовом – адвокат Назаренко М.В. до ПАТ КБ «ПриватБанк» про стягнення безпідставно набутих коштів та визнання зобов"язань припиненими та об"єднано їх в одне провадження з первісним позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.

05.11.2019 представник позивача за первісним позовом ОСОБА_1 надіслав відповідь на відзив у якому зазначив, що наданий стороною відповідача розрахунок не відображає реальну суму боргу, оскільки в ньому сторона зазначає лише суми погашення, однак відсутні операції по зняттю коштів. Так, за період 14.05.2016 ( з моменту виникнення заборгованості) по 12.08.2018 відповідачем було сплачено 10 857,25 грн., проте використано кредитних коштів було 17 571, 36 грн. Вказане підтверджується випискою по рахунку, яка долучена до відповіді на відзив.

Твердження відповідача за первісним позовом щодо строку дії картки, не відповідає дійсності та не підтверджується доказами, оскільки ОСОБА_2 обримано дві картки зі строком дії до 06/16 та до 05/20.

Ухвалою Іванківського районного суду Київської області від 17.12.2019 підготовче судове засідання закрите та призначено цивільну справу до судового розгляду на 20.01.2020 року на 10 год. 00 хв.

05.03.2020 представник відповідачки за первісним позовом надіслала на адресу суду пояснення у справі, у яких зазначила, що наданий представником позивача розрахунок заборгованості не є доказом наявності або відсутності договірних зобов"язань між сторонами, а є доповненням до позовної заяви із зазначенням обрахунку позивачем позовних вимог майнового характеру та має інформаційний характер у контексті ціни позову.

Що стосується виписки з рахунку, яка долучена позивачем до матеріалів справи, така також не може бути доказом наявності заборгованості та не може бути доказом погоджених між сторонами умов кредитування, оскільки, не містить даних про вид договору, реквізитів розрахункових рахунків чи виду платіжної картки, на якій виникла заборгованість. Крім того, виписка по рахунку не містить підпису відповідальної особи, яка склала цю виписку. Так, на виписці вказано, що вона підписана ОСОБА_1 , який як вбачається з матеріалів справи є юрисконсультом АТ КБ «ПриватБанк», поряд з цим , матеріали справи не містять доказів того, що вказана особа має право засвідчувати первинні документи.

Підставою для бухгалтерського обліку операцій банку є первинні документи, які фіксують факти здійснення цих операцій, оформлені у відповідності до ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Вказане також узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, викладеній в постанові від 11.03.2015 у справі № 6-16цс15, згідно якої посилання на внутрішні документи банку (правила, положення і т.д.), які не були підписані позичальником як додаток до договору і які містять умови надання користування банківським кредитом, не мають юридичного значення та юридичних наслідків. Такі документи не є частиною договору і не можуть бути використані судами про визнання умов кредитного договору, зокрема порядку його повернення, оскільки не можливо ідентифікувати, чи саме з цими умовами та правилами погоджується позичальник при отриманні банківської карти.

У подальшому судові засідання неодноразово відкладались за клопотаннями сторін.

Представник позивача за первісним позовом у судовому засіданні первісний позов просив задовольнити у повному обсязі у зустрічному позові просив відмовити.

Представник відповідача за первісним позовом – адвокат Назаренко М.В. у судовому засіданні просила у задоволенні первісного позову відмовити у повному обсязі, зустрічний позов ОСОБА_3 задовольнити повністю.

Суд, дослідивши письмові докази по справі, приходить до наступного:

Як було встановлено в судовому засіданні, 23.10.2012 ОСОБА_2 підписала заяву №б/н, в якій зазначено, що вказана заява разом із пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становить між відповідачем та банком договір про надання банківських послуг.

Як зазначено в позовній заяві, в порушення умов договору від 23 жовтня 2012 року та положень ст.ст.509, 526 ЦК України, відповідач ОСОБА_2 свої зобов`язання за договором не виконувала в повному обсязі та станом на 11.02.2018 має заборгованість, яку визначено у загальному розмірі 24 762,35 грн., з яких 3838,41 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту, 10 793, 35 грн. - заборгованість по відсотках за користування кредитом, 8475,24 грн. заборгованість за пенею, 500 грн. - штраф (фіксована частина) та 1155,35 грн. - штраф (процентна складова).

Крім того, на підтвердження погодження умов договору, представником позивача додано до позовної заяви копії наступних документів: розрахунок заборгованості відносно ОСОБА_2 станом на 11.02.2018, який підписаний від імені представника банку без зазначення прізвища, імені та по батькові останнього та його посади; витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна; Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/.

Окрім того, АТ КБ «ПриватБанк» спільно з відповіддю на відзив надіслав до суду виписку з карток ОСОБА_2 за період з 23.10.2012 по 29.10.2019, яка підписана ОСОБА_1 .

Будь-яких інших документів суду не надано, ніяких клопотань з цього приводу заявлено не було.

Згідно з наданим банком розрахунком, заборгованість відповідача ОСОБА_2 станом на 11.02.2018 складає 24 762,35 грн., з яких 3838,41 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту, 10 793, 35 грн. - заборгованість по відсотках за користування кредитом, 8475,24 грн. заборгованість за пенею, 500 грн. - штраф (фіксована частина) та 1155,35 грн. - штраф (процентна складова).

Відповідно до ч.1 ст.634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умов, що визначені законом як істотні або є похідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно ч.8 ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів» № 1023-XII від 12.05.1991 нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача.

Згідно з ч.3 ст.12 та ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до положень ст.83 ЦПК України позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

Як передбачено ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Проаналізувавши надані докази в їх сукупності, суд дійшов таких висновків.

Наданий представником позивача розрахунок заборгованості не є доказом наявності або відсутності договірних зобов`язань між сторонами, а є доповненням до позовної заяви із зазначенням обрахунку позивачем позовних вимог майнового характеру та має інформаційний характер у контексті ціни позову.

Що стосується виписки по рахунку, яка долучена позивачем до матеріалів справи, така також не може бути доказом наявності заборгованості та не може бути доказом погоджених між сторонами розрахункових рахунків чи виду платіжної картки, на якій виникла заборгованість. Крім того, виписка по рахунку не містить підпису відповідальної особи, яка склала цю виписку. Так, на виписці вказано, що вона підписана ОСОБА_1 , який є юрисконсультом АТ КБ «ПриватБанк», поряд з цим матеріали справи не містять доказів того, що вказана особа має право засвідчувати та складати документи.

Відповідно до п.2.1.1. Положення про організацію бухгалтерського обліку та звітності в банках України, затвердженого постановою Національного банку № 566 від 30.12.1998, підставою для бухгалтерського обліку операцій банку є первинні документи, які фіксують факти здійснення цих операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення операцій, а якщо це неможливо – безпосередньо після її закінчення та можуть складатися у паперовій формі та/або у вигляді електронних записів (у формі, яка доступна для читання та виключає можливість внесення будь – яких змін). У разі складання їх у вигляді електронних записів, при потребі повинно бути забезпечене отримання інформації на паперовому носії.

Первинні документи, як у паперовій формі, так і у вигляді електронних записів, повинні мати такі обов"язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання документа; назву підприємства (банку), від імені якого складений документ; місце складання документа; назву отримувача коштів; зміст операції (підстави для її здійснення) та одиницю її виміру; суму операції (цифрами та прописом). Сума операції може бути відображена цифрами за відсутності на документі суми прописом, якщо цей документ формується за допомогою програмного забезпечення в автоматичному режимі або якщо це передбачено нормативно – правовими актами Національного банку України; номери рахунків; назву банку (отримувача та платника коштів); посади та підписи осіб, відповідальних за здійснення операції та правильність її оформлення ( підтвердження підпису на документі в електронному вигляді здійснюється за допомогою електронного коду працівника або електронного підпису).

Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір, є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність».

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 30.01.2018 № 161/16891/15-ц.

Розрахунок заборгованості, наданий позивачем, не містить даних про вид договору, реквізитів розрахункових рахунків чи виду та номеру платіжної картки, на якому (якій) виникла заборгованість. Крім того, розрахунок не містить підпису відповідальних осіб та не скріплений печаткою банку, а відтак не може бути належним та допустимим доказом у справі. Оформлених належним чином виписок із особового рахунку відповідача за первісним позовом про рух коштів на ньому суду не надано.

Розрахунок заборгованості, доданий до позовної заяви, не може підтверджувати існування боргу так як він не є первинним обліковим бухгалтерським документом, не відповідає ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та відповідно не може підтверджувати існування тих чи інших операцій.

Окрім того, розрахунок заборгованості та виписка по рахунку, які надані позивачем за первісним позовом містять суттєві розбіжності щодо сум готівкових коштів, які були зняті з карткового рахунку та сум коштів на які було поповнено рахунок ОСОБА_2 .

Копія заяви, яка додана до позовної заяви, не може підтверджувати існування боргу, так як вона є лише пропозицією укласти договір (офертою) в розумінні ЦК України і для укладення договору обов`язковим елементом процедури такого укладення є прийняття цієї пропозиції (акцепт), відсутність якої підтверджується доданими до позовної заяви документами, що свідчить про відсутність договору між сторонами.

Матеріали справи також не містять доказів отримання будь-яких платіжних карток відповідачем ОСОБА_2 .

Позивачем взагалі не надано доказів отримання відповідачем кредитних коштів, в тому числі і у зазначений в заяві позичальника спосіб.

Умови та Правила надання банківських послуг не засвідченні належним чином та не містять підпису боржника, що не може вважатися належним та допустимим доказом.

Додана до позовної заяви роздруківка Витягу з Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms, не містить будь-яких позначок, які б вказували на ознайомлення відповідача зі змістом саме цих Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку.

Крім того, у заяві не ідентифіковано, що Умови та Правила надання банківських послуг, додані до позову, є чинними на момент підписання відповідачем заяви і що саме з ними вона була ознайомлена.

Вказане також узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, викладеній в постанові від 11.03.2015 у справі №6-16цс15, згідно якої посилання на внутрішні документи банка (правила, положення і т.д.), які не були підписані позичальником як додаток до договору і які містять умови надання користування банківським кредитом, не мають юридичного значення та юридичних наслідків. Такі документи не є частиною договору і не можуть бути використані судами про визнання умов кредитного договору, зокрема порядку його повернення, оскільки не можливо ідентифікувати, чи саме з цими умовами та правилами погоджувався позичальник при отриманні банківської карти.

До позову додано копію довідки про умови кредитування з використанням кредитних карт «Універсальна». Разом з тим, цей витяг має чотири різних види тарифів та не має будь-яких позначок, з які б вказували, який саме вид тарифу був обраний відповідачем та чи взагалі відповідач ознайомилася із цими тарифами.

Враховуючи позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду №342/1801/17 від 03.07.2019 року, суд вважає, що Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/, який містяться в матеріалах даної справи не містять підпису відповідача, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 18.07.2013 року шляхом підписання заяви. Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань.

За таких обставин суд дійшов до висновку, що позивачем за первісним позовом не доведено належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами факту укладення із відповідачем договору на умовах, зазначених позивачем, та факту видачі кредиту, що свідчить про недоведеність порушення відповідачем прав позивача, за захистом яких мало місце звернення до суду, крім того відсутнє тіло кредиту, а тому в задоволенні позову слід відмовити.

Що стосується позовних вимог ОСОБА_2 про стягненняз Акціонерного товариства «ПриватБанк» на користь ОСОБА_2 грошових коштів у розмірі 171 084, 06 грн. та визнати зобов"язання, що виникли на підставі Кредитного договору, укладеного 23.10.2012 між ОСОБА_2 та ПАТ КБ «ПриватБанк» припиненими з 17.04.2013 у зв"язку з їх виконанням, проведеним належним чином суд вважає що вони не підлягають задоволенню.

Так, розрахунок суми заборгованості зроблений представником відповідача за первісним позовом на підставі виписки по рахунку, яка долучена позивачем за первісним позовом до матеріалів справи та визнається судом неналежним доказом з підстав викладених вище.

Будь – яких інших доказів на підтвердження суми розрахунку та доказів, які доводять належне виконання зобов"язання ОСОБА_2 суду не надано.

Згідно ч.ч.1,2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на позивача у разі відмови в позові.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 141, 259, 263-265, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ :

У задоволенні первісного позову АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості відмовити.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до АТ КБ «ПриватБанк» про стягнення безпідставно набутих коштів та визнання зобов"язань припиненими відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду через Іванківський районний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій ст.358 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до п. 3 розділу ХІІ Прикінцевих положень Цивільного процесуального кодексу України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), процесуальні строки, визначені статтями 284, 354 Цивільного процесуального кодексу України для апеляційного оскарження продовжуються на строк дії такого карантину.

Повні найменування сторін та інших учасників справи:

Позивач за первісним, відповідач за зустрічним позовами: Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» - місцезнаходження: вул. Грушевського, 1Д, м. Київ, 01001, код ЄДРПОУ 14360570 (Представник: ОСОБА_1 , діє на підставі довіреності № 5661-К-О від 13.09.2019);

Відповідач за первісним, позивач за зустрічним позовами: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 (Представник: адвокат Назаренко Мар"яна Володимирівна, свідоцтво на право заняття адвокатською діяльністю серії КС № НОМЕР_2 /10 від 14.03.2019, ордер на надання правничої (правової) допомоги серії НОМЕР_3 № 1001048 від 19.08.2019).

Суддя Н.П.Слободян