Рішення № 89783084, 01.06.2020, Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області

Справа № 346/5273/19

Провадження № 2/346/414/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 червня 2020 р.м. Коломия Коломийський міськрайонний суд Івано - Франківської області

у складі головуючого-судді Калинюка О.П.

з участю: секретаря Бойко В.С.

позивача ОСОБА_1

представника позивача адвоката Чеботаря В.В.

представника відповідача адвоката Івасюка І.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди,-

в с т а н о в и в:

свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що вона проживає в АДРЕСА_1 , а по сусідству, а саме в будинку АДРЕСА_1 а проживає її рідний брат, відповідач. З 2009 року між сторонами погіршилися родинні відносини і по даний час спричиняється відповідачу моральна шкода, у зв`язку з чим вона змушена звернутися до суду за захистом порушених прав. Так, позивач звертає увагу на те, що у вересні 2019 року вона обробляла земельну ділянку, яка перебуває в її користуванні та межує із приватизованою ділянкою відповідача, а останній трактором заїхав на її ділянку, що призвело до необхідності повторного її обробітку. Вказані неправомірні дії та поведінка відповідача спричинили позивачу моральні страждання та хвилювання, оскільки вона власними силами та працею впродовж кількох годин обробляла земельну ділянку шляхом її перекопування на зиму. Вказана подія не була єдиною, оскільки він систематично вчиняє щодо неї різного характеру протиправні дії. Зокрема, 25.01.2019 року під викидання відповідачем снігу зі своєї земельної ділянки на ділянку позивача, остання зробила йому зауваження, однак, він намагався спричинити їй тілесні ушкодження лопатою, якою викидав сніг. Вказані неправомірні дії також спричинили позивачу моральні страждання та хвилювання, оскільки відповідач, незважаючи на прохання позивача про припинення таких дій, навмисно продовжував свою протиправну поведінку. Вказані події зафіксовані на відеокамери, що встановлені на її житловому будинку. До встановлення відеокамер протиправні дії та поведінка відповідача мали місце в період з 2009 по 2016 роки, що підтверджується висновками старших інспекторів Коломийського ВП ГУНП в Івано-Франківській області від 20.10.2015 року, 17.06.2016 року, 08.10.2017 року, в яких зазначено про наявність конфліктних ситуацій між сторонами з приводу створення перешкод в користуванні належною позивачу земельною ділянкою, а також супровідними листами начальника Коломийського МВ УМВС від 20.07.2009 року та 26.05.2010 року про проведення профілактичних бесід з відповідачем з метою недопустимості вчинення антигромадської поведінки.

Позивач зазначає, що рішенням Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 14.11.2018 року в справі № 346/1693/17 встановлено обставини, які не підлягають доказуванню. Зокрема, судом встановлено, що між сторонами протягом тривалого часу виникають спори щодо частини земельної ділянки, яка обліковується за житловим будинком позивача та яка межує із земельною ділянкою відповідача; позивач неодноразово з 2011 року, а саме після написання заяви до Сопівської сільської ради щодо факту вирішення питання по приватизації земельної ділянки орієнтовною площею 0,52 га та звертання до правоохоронних органів, інших осіб та установ з проханням надати допомогу в проведенні такої приватизації, оскільки ОСОБА_2 чинив їй перешкоди.

Вказані обставини, на думку позивача, підтверджують спричинення їй відповідачем моральної шкоди з 2009 року, розмір якої вона оцінює в 20 000 грн., враховуючи засади розумності, виваженості та справедливості. У відповіді на відзив позивач зазначила, що відповідач з 2009 року періодично погрожує їй, намагається нанести тілесні ушкодження, обзиває нецензурними словами, провокує різного роду конфлікти, чинить їй перешкоди, створює незручності, не поважає та ображає її, порушує правила добросусідства. Тому позивач, посилаючись на п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995 року, просить стягнути з відповідача вказану суму відшкодування моральної шкоди та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000 грн.

Позивач та його представник, адвокат Чеботар В.В. в судовому засіданні позовні вимоги підтримали з підстав, вказаних в позовній заяві, і просять ці вимоги задовольнити.

Відповідач в судове засідання не з`явився, його представник, адвокат Івасюк І.С. в судовому засіданні позов не визнав з підстав, вказаних у відзиві на позов. В останньому зазначено, що посилання позивача на факти, що мали місце в липні 2009 року, в травні 2010 року, в липні 2011 року, в жовтні 2015 року та червні 2016 року, не можуть бути доказами спричинення їй моральної шкоди, оскільки за ними сплив строк позовної давності в 3 роки, передбачений ст. 257 ЦК України. Тому, посилаючись на норми ч. 4 ст. 267 ЦК Украни, відповідач просить застосувати до вказаних фактів строк позовної давності, що є підставою для відмови у позові. Що стосується фактів, які мали місце в жовтні 2017 року, то останні також не можуть бути доказом спричинення позивачу моральної шкоди, оскільки відповідно до п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31.03.1995 року № 4 у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві та якими доказами це підтверджується. Позивачем не доведено спричинення відповідем їй моральної шкоди. Тому відповідач просить в задоволенні позову відмовити.

Суд, заслухавши пояснення учасників справи, перевіривши матеріали справи, та, оцінивши досліджені докази в сукупності, приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що 30.07.2009 року та 26.05.2010 року Коломийським МВ УМВС України в Івано-Франківській області позивачу надано відповідь з приводу її письмових заяв відповідно від 23.07.2009 року та 05.05.2010 року про те, що в порушенні кримінальної справи відносно ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відмовлено за відсутністю в їх діях складу злочину, передбаченого ст. 129 КК України. Із вказаними особами проведено відповідну профілактичну бесіду з метою недопущення вчинення антигромадської поведінки та рекомендовано звернутися до Коломийського міськрайонного суду (а.с. 15, 16).

Згідно з постановою Коломийського МВ УМВС України в Івано-Франківській області від 20.07.2011 року за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 від 15.07.2011 року відмовлено в порушенні кримінальної справи з тієї ж підстави (а.с. 17).

Відповідно до висновків про результати розгляду звернень ОСОБА_1 від 20.10.2015 року, 17.06.2016 року та 08.10.2017 року між сторонами існують неприязні відносини та виникають конфліктні ситуації з приводу користування земельною ділянкою. Із сторонами конфлікту проведено профілактичну роз`яснювальну роботу, спрямовану на недопущення проявів антигромадської поведінки та запропоновано утриматись від будь-яких до винесення рішення суду (а.с. 18-20).

Рішенням Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 14.11.2018 року, ухваленим в справі № 346/1693/17, скасовано рішення Печеніжинської селищної ради об"єднаної територіальної громади від 31.03.2016 року № 348-7/2016 про затвердження акту за № 2 від 29.03.2016 року в с. Сопів Коломийського району Івано-Франківської області. Судом встановлено, що між позивачем та ОСОБА_2 протягом тривалого часу виникають спори щодо частини земельної ділянки, яка облікується за житловим будинком АДРЕСА_1 та яка межує із земельною ділянкою ОСОБА_2 ; позивач неодноразово з 2011 року, а саме після написання заяви до Сопівської сільської ради про надання їй можливості приватизувати земельну ділянку орієнтовною площею 0,52 га, зверталася до правоохоронних органів, інших осіб та установ з проханням надати допомогу в проведенні приватизації земельної ділянки, оскільки ОСОБА_2 чинив їй перешкоди (а.с. 10-14).

Відповідно до частин 1-3 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

За положеннями ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Частиною 1 ст 15 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Разом з тим, способи захисту цивільних прав та інтересів визначені у частині ч.2 ст. 16 ЦК України, до яких належить: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Застосування конкретного способу захисту права залежить як від захисту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення. З цією метою суд повинен з`ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб. Захист порушеного права має бути ефективним.

Відповідно до абзацу 2 пункту 10 ч.2 ст.16 ЦК України суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 8 Загальної декларації з прав людини кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй Конституцією або законом.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави.

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.

Однак, на переконання суду, обраний позивачем спосіб захисту свого невизнаного цивільного права є неправильним. Разом з тим, документів, які б підтверджували наявність вищевказаних підстав для відшкодування моральної шкоди суду не надано, адже особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Однак, позивачем не надано доказів, які б встановлювали вину відповідача в порядку кримінального провадження чи адміністративного правопорушення. Даний позов пред`явлено не порядку захисту честі, гідності та ділової репутації.

Відповідно до частин 1, 5, 6 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Тому в задоволенні позову слід відмовити у зв`язку з безпідставністю позовних вимог, в зв`язку з чим не підлягають присудженню на користь позивача понесені нею судові витрати.

На підставі ст.ст. 23, 257 ЦК України та, керуючись ст. ст. 12, 81, 141, 263, 264, 265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

в задоволенні позову ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жительки АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , про стягнення з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , жителя АДРЕСА_1 , відшкодування моральної шкоди в розмірі 20 000 грн. та 5 000 грн. витрат на професійну правничу допомогу відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), процесуальні строки щодо апеляційного оскарження продовжуються на строк дії такого карантину.

Повний текст рішення складено 11 червня 2020 року.

Суддя Калинюк О. П.